• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Яка нормована кратність повітрообміну в операційній?

а) за припливом 10, за витяжкою 8;

б) за припливом 8, за витяжкою 10;

в) за припливом 5, за витяжкою 15;

г) за припливом 6, за витяжкою 9;

д) за припливом 9, за витяжкою 7.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Алямовский В. В. Техническая характеристика устройств для фотополимеризации плом­бировочных материалов // Стоматолог. - 2002. - № 1. - С. 13-15.

2.Волкова А. С., Анашкин В. В., Камчатный Г. И. Организационно-правовые основы час- ной стоматологической деятельности. - Харьков, 2003. - 400 с.

3.Волкова А. С., Анашкин В. В., Камчатный Г. И. Организация роботы часного стоматоло­гического кабинета. - Харьков, 2002. - 260 с.

4. Небесный К. С. Основы гигиены труда медицинского персонала в стоматологических клиниках // Стоматолог. - 2001. - №6. - С. 40-44.

5.Потапов А. А. Основы гигиены труда медработников разных специальностей // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2003. - Т. 7, № 2. - С. 254-260.

6.Фаустов А. С., Кунинин А. А., Тампов А. Н. Гигиенические аспекты в стоматологии. Воронеж, 1995.-35 с.

Розділ 6.ПРОФЕСІЙНІ ШКІДЛИВІ ЧИННИКИ ТА ПРОФІЛАКТИКА ЇХ ДІЇ НА ПРАЦІВНИКІВ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

В процесі виконання своїх трудових обов'язків медичному персоналу стоматологічних закладів доводиться контактувати з багатьма професійними шкідливими чинниками, які негативно впливають на стан їхнього здоров'я.

За рівнем професійної захворюваності серед лікарів різних спеціальностей лікарі-стоматологи посідають третє місце після інфекціоністів і патологоанатомів.

За даним ВООЗ середня тривалість життя стоматолога складає 54 роки. Се­ред працівників стоматологічного профілю частіше на різні хронічні захворю­вання страждають лікарі-стоматологи (54,8 %), ніж зубні техніки. Так, у ліка­рі в-стоматологів найвищий відсоток хронічної захворюваності реєструється у віці 30-39 років (31,7 %) та 40^9 років (39 %), тобто в періоди найбільшої пра­цездатності.

При дослідженні структури професійної патології працівників стоматоло­гічних закладів було встановлено, що переважають хронічні форми захворю­вань загального типу та отруєнь (94,6 %), а частка гострих отруєнь та захворю­вань складає 5,4 %.

Тому вивчення специфіки шкідливого впливу чинників виробничого сере­довища, професійних захворювань медичних працівників стоматологічних установ і, в першу чергу, лікарів-стоматологів, має велике значення в розробці комплексного підходу щодо профілактики негативної дії цих чинників та про­фесійних захворювань.

Під професійним захворюванням розуміють захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлене впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших чинників, пов'язаних з роботою.

Під шкідливим виробничим чинником розуміють фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищення частоти соматичних, інфекційних захворювань; призвести до порушення здоров'я нащадків.

Найбільш типовими шкідливими виробничими чинниками, що впливають на виникнення і розвиток професійних захворювань серед медичного персоналу стоматологічних закладів, є:

- психофізіологічні (нервово-емоційні і фізичні перевантаження — психо­емоційне напруження, вимушена робоча поза, надмірне напруження окремих органів та систем тощо);

- фізичні (дискомфортний мікроклімат, недостатнє освітлення робочих місць, підвищена яскравість, знижена контрастність, шум, інфра- і ультразвук, вібрація тощо);

- хімічні (кислоти, луги, окис вуглецю, леткі медикаменти, дезінфектанти, кадмій, свинець, ртуть, епоксидні смоли тощо);

- біологічні (патогенні мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності, віруси).

Лікарі-стоматологи під рас робочої зміни мають високу ступінь виробни­чого навантаження, яке у хірургів складає 86 %, у протезистів — 85 %, у тера­певтів — 84 %.

Відповідно до дії шкідливих чинників встановлені і основні патології орга­нів та систем організму лікарів-стоматологів.

1. Захворювання опорно-рухового апарату (радикуліт, остеохондроз, ско­ліоз, кіфоз, грижі різних відділів хребта, артрози, артрити, тендовагіні­ти, міозити, парестезії, контрактури, плоска стопа тощо).

2. Захворювання органів кровообігу (варикозне розширення вен нижніх кінцівок, ускладнене запальними (тромбофлебіт) або трофічними розла­дами, гіпертонічна хвороба тощо).

3. Неврологічні захворювання (професійні неврози тощо).

4. Захворювання шлунково-кишкового тракту (холангіти, холецистити, жовчнокам'яна хвороба, гастрити, виразкова хвороба шлунку і двана­дцятипалої кишки).

5. Патологія зору (прогресуюча короткозорість, несправжня міопія, опік рогівки, катаракта).

6. Алергійні захворювання.

7. Захворювання шкіри (контактний дерматит, таксидермія, мікози тощо)

8. Професійні отруєння (вплив ртуті — мікромеркуріалізм; свинцю — мікросатурнізм, берилію, пилу, парів розчинників полімерних матеріалів тощо).

9. Захворювання органів дихання (гострі респіраторні вірусні інфекції, ан­гіни, туберкульоз).

10. Інфекції, що передаються через кров (вірусні гепатити, СНІД тощо).

Так, захворювання опорно-рухового апарату у стоматологів зустрічаються значно частіше (до 70%), ніж захворювання шлунково-кишкового тракту (40- 46%), захворювання шкіри (25-30%), захворювання органів дихання (15- 20 %). Причому ураження опорно-рухового апарату можуть проявлятися мультипатологією (наприклад, ураження остеохондрозом разом з викривленням хребта і захворюванням суглобів).

Значно впливає на розвиток тих або інших захворювань спеціалізація лікарів-стоматологів. Хірурги-стоматологи, у порівнянні з терапевтами, практично не мають викривлень хребта і на остеохондроз страждають менше.

Також суттєвий вплив на захворювання опорно-рухового апарату має ро­боча поза лікаря-стоматолога, яка залежить значною мірою від конструкційних особливостей стоматологічного крісла. Доведено, що при роботі стоматолога в положенні стоячи(використання вертикальної конструкції крісла) м'язове навантаження зростаєв 1,6 разу, сидя­чи з нахилом — у 4 рази, стоячи з нахилом (використання горизонтальної конс­трукції стоматологічного крісла) — майже в 10 разів у порівнянні з м*язовимнавантаженням у спокійній позі сидячи, що викликає стомлюваність, зменшуй швидкість і точність рухів.

Медичні обстеження лікарів-стоматологів показали, що у 39,2 % стомато­логів констатується порушення постави. При тривалому односторонньому на­вантаженні в нахиленому положенні з витягнутими руками розтягуються сухо­жилля, внаслідок чого послаблюються суглоби, зміщуються кістки. Поступово розвиваються стійкі зміни хребта, з'являється сколіоз (рис. 7), кіфоз, лордоз у шийному, грудному та поперековому відділах (рис. 8), грижі різних відділів хребта.

Рис 8. Сколіоз Рис 8. Види постави: а - норма; б - сутулість; в - лордоз; г - кіфоз; д - пряма (плоска)

У 70% молодих лікарів-стоматологів через6-10 місяців після початкуїхтрудової діяльності виникають різноманітні симптоми, що свідчать про ура­ження скелетної мускулатури.

Вимушена робоча поза і статичне напруження опорно-рухового апарату викликають болі у хребті, м'язах спини, попереку, шиї, а також невралгію в плечовому поясі.

Тривале одностороннє навантаження призводить до зміщення у колінному суглобі, що в свою чергу — до змін у тазостегновому, гомілковостопному суг­лобах, розвитку плоскостопості. Наприклад, багато стоматологів, щоб макси­мально наблизитися до крісла хворого, вивертають свої ступні у бік.у такому положенні вага тіла лікаря переноситься на край стопи і призводить до плоско­стопості, підвивиху абовивиху, розвитку так званої «вальгусної» стопи (запа­лення слизового міхура між ахілесовою зв'язкою і п'ятковою кісткою) (рис. 9).

Необхідність точних, тонких, однотипних маніпуляцій впроцесі лікування вимагає від стоматолога значних фізичних зусиль, що призводить до напру, ження м'язів пальців, кистей рук, плечового пояса, а це в свою чергу і до гіпер. трофії окремих груп м'язів.

Рис. 10. Ревматичні ураження дрібних суглобів пальців рук

Рис.9 Вальгусна стопа (праворуч)

Так, напруга окремих груп м'язів впродовж декількох років може призвес­ти до тендовагінітів, ревматичних уражень дрібних суглобів пальців рук (рис. 10), навіть, до розвитку хвороби Рейно, особливо у поєднанні з переохолоджен­ням (несприятливий мікроклімат, часте миття рук холодною водою тощо).

Також в результаті постійного тиснення тонких та незручних рукояток стоматологічних інструментів (стоматологічного екскаватора, стоматологічного дзеркала тощо) на одне і те ж місце кісті руки можуть з'явитися професійні болі, парестезії (втрата температурної, тактильної чутливостей пальців кистей рук), викривлення пальців рук (рис. 11), контрактура Дюпюітрена (рис. 12).

Рис. 11. Викривлення третього пальця руки Рис.12. Контрактура Дюпюітрена

Тривале сидіння викликає появу застійних явищ в органах малого тазу, а робота стоячи — у судинах ніг, що може призвести до венозного стазу, набряку нижніх кінцівок, варикозного розширення вен, тромбофлебіту (рис. 13).

Щоденний контакт з людьми різного віку (діти, особи літнього віку), різного соціального стану, з різними психологічними характерами, постійна відповідаль­ність за здоров'я людей, значне інтелектуальне навантаження, необхідність термі­ново приймати рішення призводять до постійного нервово-психічного напружен­ня.

Рис 13. Варикозне розширення вен Рис.14. Катаракта лівого ока

Тому при значному й тривалому навантаженні нервово-емоційної та інте­лектуальної сфери у лікарів можуть з'являтися ознаки гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, невротичних розладів. Так, на підвищену стомлюваність скаржиться 51,7% стоматологів, на дратівливість — 26%, а вегето-судинна дистонія, неврастенія виявляються у ЗО % лікарів.

У лікарів-стоматологів реєструються захворювання і шлунково-кишкового тракту. Варто зазначити, що патологія органів травлення трапляється приблизно вдвічі частіше у стоматологів-терапевтів і стоматологів-ортопедів, ніж у стоматологів-хірургів. Так, у 46 % опитаних виявлені гастрити, виразкова хвороб_а шлунку і дванадцятипалої кишки, холецистити. Саме порушення режиму харчування, поза лікаря стоячи з нахилом тулуба (стискання внутрішніх органів правої половини тіла) часто призводять до захворювань жовчного міхура, коли погіршується відтік жовчі і можуть утворюватися жовчні камені.

Робота з дрібними дефектами в зубах, обмежена їх доступність для розгля­дання, незначні розміри об'єктів розрізнення (0,1-0,3 мм), підбір стоматологіч­ного інструментарію, мінімальний розмір якого також менше 1 мм (бори, пульпоекстрактори), невідповідність освітлення гігієнічним нормам (недостатність, нерівномірність тощо) зумовлюють напруження зорового аналізатора лікаря, що може призвести до порушення його зору — виникнення несправжньої міо­пії, отримання травм (порізів, уколів). А порушення в роботі з фотополімерними лампами може спричинити фотоофтальмію, опіки рогівки, помутніння кри­шталика (рис. 14).

Так, 60 % лікарів після десятилітньої практики страждають на захворювання очей. Стосовно міопії, то ця патологія у хірургів спостерігаються у 10 % ви­падків, а у терапевтів і ортопедів — у 25 і 30 % випадків відповідно. Навіть в перші роки трудової діяльності стоматологи скаржаться на відчуття швидко¹ втомлюваності очей під час роботи, різь в очах, дискомфорт, кон'юнктивіт.

Перенапруга органу зору спостерігається і в зубних техніків, робота яких також вимагає високої гостроти зору, правильного сприйняття кольорів та від­тінків, точності рухів, акуратності.

Для стоматологів суттєвими фізичними несприятливими чинниками зовнішнього середовища є шум, вібрація, що зумовлена локальним впливом, високопотужне видиме та ультрафіолетове випромінювання. Так, лікар-стоматолог зазнає впливу шуму від бормашини, компресорів, відсмоктувачів. Рівні звуку в стоматологічних кабінетах можуть перевищувати допустимі рівні, що у поєд­нанні з високими частотами створює для органа слуху небезпечну ситуацію. Наприклад, захворювання вуха і зниження слуху у стоматологів-терапевтів і ортопедів реєструються відповідно в 13 і 15 % випадків, тоді як у стоматологів-хірургів не спостерігаються.

На підставі аудіометричних досліджень було виявлено зниження слуху у деяких лікарів-стоматологів вже через 3 роки роботи з турбінами. Впроваджен­ня швидкісних бормашин, турбін, що при роботі створюють високий рівень звуку, здатні призвести до розвитку у значної частини стоматологів однобічної нейросенсорної приглухуватості.

Подібні рівні звуку можуть шкідливо впливати на центральну нервову, сер­цево-судинну системи, на вестибулярний аналізатор, особливо у поєднанні з ві­брацією, напруженістю, важкістю праці, що може викликати і складніші нега­тивні зміни стану здоров'я працівників.

Небезпечною для стоматологів є й локальна вібрація від роботи бормашин, яка передається на руки лікаря. Під впливом цієї вібрації можуть з'явитися ознаки локальної вібраційної хвороби: стомленість, судоми і болі в пальцях, відчуття оні­міння рук, втрата тактильної і температурної чутливості тощо.

Широке застосування фотополімерних ламп локального освітлення зумовлює вплив на стоматолога високопотужного видимого та ультрафіолетового випромі­нювання, недостатній захист від яких може спричинити патологію зору. Навіть випадкове потрапляння такого відбитого світла в око стоматолога спричиняє на декілька годин порушення сприймання лікарем правильного відчуття кольору.

Висока концентрація парів мономеру акрилових пластмас — метилметак­рилату (ММА) впливає на організм лікарів-стоматологів, що проявляється у зменшенні секреторної діяльності травних залоз і появі патології шлунково-кишкового тракту.

Лікарі-стоматологи потерпають і від зубної крихти, зубного пилу, які утворюються при лікуванні зубів пацієнта і містять у собі значну кількість мікроор­ганізмів. Так, зубна крихта, зубний пил, які можуть розпилюватися на відсутні 2-3 метри, потрапляють у зону дихання лікаря, очі стоматолога, і таким чино можуть подразнювати слизову оболонку та спричинити кон'юнктивіт.

Зубні техніки страждають від летких компонентів сипкого матеріалу, який використовується для замішування, також від найбільш небезпечної летючої стружки, яка утворюється при обробці металевих виробів, що може спричинити травму ока (спостерігається у 16 %).

У стоматологічній практиці лікарям, медсестрам, зубним технікам дово­диться контактувати і з різними алергенами. Це різноманітні медикаменти (антибіотики, знеболювальні та ін.), хімічні речовини (різні полімерні матеріали, токсичні речовини тощо). Тому серед медичного персоналу часто трапляються медикаментозні алергічні ринофаринголарингіти, риносинусити, астматичні бронхіти, кон'юнктивіти, захворювання шкіри тощо. Так, найпоширенішими захворюваннями шкіри алергійної природи у стоматологів є контактний дерма­тит (28 %), екзема, токсикодермія, кропив'янка.

Частий контакт рук стоматолога з миючими засобами, хімічними речови­нами може призвести також до таких захворювань шкіри неалергенної природи (трапляються у 23 % лікарів-стоматологів), як епідерматоз, контактний дерма­тит, екзема (рис. 15, 16), токсикодермія. До захворювань шкіри, слизових обо­лонок відносять також захворювання, спричинені дією біологічних факторів (мікози відкритих ділянок шкіри, слизових оболонок).

Рис.15. Контактний дерматит Рис.16. Екзема

Серед медичних працівників стоматологічних закладів протезисти, зубні техніки найбільше контактують з різноманітними хімічними речовинами в різ­них агрегатних станах (пил, пара, гази), більшість яких (кадмій, свинець, ртуть, окис вуглецю, кислоти, луги, акрилати тощо) мають токсичний вплив на орга­нізм. Наприклад, у процесі виготовлення металевих зубних протезів використо­вується близько 20 металів (золото, срібло, платина, хром, нікель, молібден, ко­бальт, титан тощо), при плавці яких утворюється пара, а при механічній оброб­ці — пил. Наприклад, недотримання санітарно-гігієнічних норм і правил при роботі з металевою ртуттю та її сполуками в процесі амальгування може викли­кати у медичних працівників (лікарів-стоматологів, стоматологічних медичних сестер, зубних техніків) мікромеркуріалізм, що проявляється в ураженні нерво­вої системи, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та інших органів. Так, під час виготовлення амальгами без витяжної шафи в стоматологі­чному кабінеті вже через 20 секунд виявлялися небезпечні випаровування ртуті.

Загалом, у повітрі стоматологічних кабінетів можна виявити близько 100 різноманітних сполук, концентрація яких збільшується наприкінці робочого дня. Так, наприклад, концентрація метилметакрилату збільшується протягом робочого дня в 85-180 разів.

До професійних шкідливостей стоматолога відносять і дію біологічних чинників. Так, для лікаря-стоматолога існує загроза передачі інфекції від паціє­нта із захворюванням верхніх дихальних шляхів, перебіг яких, як правило, від­бувається в легкій, стертій, атиповій формі, або знаходиться в стадії інкубації. Лікар-стоматолог має високий ризик інфікування від пацієнта, насамперед, по­вітряно-краплинним шляхом. Так, у структурі захворюваності з тимчасовою непрацездатністю на захворювання органів дихання страждає 20 % лікарів- стоматологів.

Крім того, відрізняються відсотком уражень лікарі різної спеціалізації: за­хворювання дихальної системи у вигляді бронхітів у хірургів констатується в 15 % випадків, у ортопедів — 25 %, а у терапевтів — 20 %.

Обстеження і лікування порожнини рота пацієнта супроводжується рефлекторним розбризкуванням слини хворого, разом з якою на лікаря, його одяг та навколишнє середовище потрапляють патогенні мікроорганізми. Паралельно , Цим, використання швидкісних бормашин і турбін сприяє утворенню в повітрі, робочої зони бактеріальних аерозолів, які також потрапляють в навколишнє середовище та у верхні дихальні шляхи лікаря. Тому у лікарів частіше спостерігається захворювання на грип, гострі респіраторні вірусні захворювання, захво. рювання, викликані стафілококом, мікобактерією туберкульозу.

Крім того, потенційний ризик виникнення інфекційного захворювання іс. нує при виконанні маніпуляцій, пов'язаних зі слиною, тканиною ясен, кров'ю хворих, інфікованих осіб. Так, такі небезпечні інфекційні захворювання як СНІД, вірусні гепатити В, С та інші можуть передаватися через відкриту рану, слину тощо.

За даними ВООЗ такі професії, як стоматолог, хірург і гінеколог посідають перше місце у переліку медичних професій підвищеного ризику інфікування збудником СНІД. Вважається, що ймовірність інфікування ВІЛ у лікарів-стоматологів через ураження шкіри рук у 5-10 разів вища, ніж у фахівців інших медичних спеціальностей. За робочу зміну стоматолог отримує 8-12 мікро­травм, які не супроводжуються видимою крововтратою (пальпація гострих кра­їв коронок зуба, пломб, зубного каменю тощо), але призводять до порушення цілісності рогового шару епітелію пальців рук, який втрачає захисну функцію щодо проникнення вірусу.

Необхідно зазначити, що у діяльності медичних працівників стоматологічних закладів спостерігається частіше поєднана дія різних за своєю природою шкідливих виробничих чинників. У багатьох випадках важко з великої кількості діючих факторів виділити найбільш вагомі, тому важливо враховувати дію саме комплексу факторів виробничого середовища, трудового процесу, що впливають на організм.

Таким чином, повинен бути комплексний підхід щодо оздоровлення і охорони праці медичних працівників стоматологічних закладів, створення їм оптималіних умов для ефективного проведення лікувального процесу та попере­дження виникнення професійної патології.

Виходячи з цього, можна відокремити такі основні заходи щодо покращен­ня умов праці медичних працівників стоматологічних закладів:

- законодавчі;

- планувально-архітектурні;

- технологічні;

- організаційно-медичні;

- індивідуальні.

Так, охорона та безпека праці регламентуються такими базовими законода­вчими документами як Конституція України, Закони України «Про охорону праці», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населен­ня», «Про відпустки», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» тощо.

Планувально-архітектурні заходи — це дотримання будівельних норм і правил (ДБН, СНІП) при проектуванні, в процесі будівництва та експлуатації лікувально-профілактичного закладу, які забезпечують створення оптимальних мікрокліматичних умов в певних функціональних приміщеннях закладу, систем вентиляції, кондиціювання повітря, природного та штучного освітлення, опа­лення, водовідведення; видалення, знешкодження та утилізацію твердих (спе­цифічних) відходів; правильне кольорове рішення виробничих приміщень (стін, підлоги, устаткування); необхідну площу приміщень тощо.

Важливим заходом щодо оздоровлення умов праці медичних працівників стоматологічних закладів є технологічний, який включає використання більш сучасного устаткування, методів діагностики і лікування (сучасних оптичних технологій, високотехнологічних інтегрованих стоматологічних комплексів з вмонтованим інтелектом тощо).

Використання сучасного обладнання, інструментарію, допоміжних техніч­них засобів з меншим шкідливим впливом (шуму, вібрації тощо) на організм позитивно впливає на стан здоров'я працівників. Так, використання швидкісних бормашин не тільки зменшує час роботи лікаря в ротовій порожнині пацієнта, але й зменшує статичне навантаження на руки стоматолога майже вдвічі.

До організаційно-медичних заходів відносяться попередні і періодичні медичні огляди, раціоналізація оснащення, оптимізація режиму праці і відпочинку тощо.

Проходження попередніх і періодичних медичних оглядів є обов'язковими для медичних працівників лікувально-профілактичних закладів різного призна­чення (регламентується Наказом № 246 від 21.05.2007). Заходами щодо оздоро­влення, попередження та лікування захворювань є також організація кваліфіко­ваної лікувально-профілактичної допомоги за місцем роботи медичних праців­ників або в спеціалізованих медичних закладах; диспансерне спостереження та поглиблений аналіз їх захворюваності.

Оптимізація режиму праці й відпочинку передбачає для лікарів-стоматологів скорочення робочого часу (встановлена тривалість робочого дня до 5,5 години), право на додаткові (до 7 днів) відпустки через особливий харак­тер роботи (Постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2004 № 1674), норм навантаження лікаря з розрахунку на 1 годину роботи (для терапевта-стоматолога — 3 хворих, хірурга-стоматолога — 5 хворих, протезиста — 2 хво­рих).

Для зняття психоемоційної напруги, а також для боротьби з гіподинамією рекомендуються аутогенне тренування, сеанси психоемоційного розвантажен­ня, виробнича гімнастика тощо. Для зняття втоми може бути використана функціональна музика.

При роботах, що вимагають великої нервової напруги й уваги, швидких і точних рухів рук доцільні часті, але короткі перерви на 5-10 хвилин через кожні 30-40 хвилин.

3 метою профілактики несприятливих наслідків, обумовлених вимушеним положенням тіла під час роботи, необхідно використовувати раціонально скон­струйовані виробничі меблі, обладнання, інструментарій, що відповідають загальним принципам ергономічного проектування і відповідним вимогам держа­вних стандартів.

Наприклад, профілактика втоми від вимушеного положення тіла, а також кістково-м'язових розладів, захворювань органів кровообігу досягається раціональною конструкцією меблів. Так, стілець лікаря повинен бути підйомним, обертатися, мати спеціальну опору для спини, що дозволяє лікарю сидіти прямо. Стоматологічні крісла повинні бути з регульованою висотою, нахилом спи­нки й підголівника, мати опору для ніг, що дозволяє не тільки розміщувати па­цієнта у зручному положенні, але й максимально зручно працювати лікарю. Правильним вважається таке положення лікаря, при якому голова, шия, груди і живіт знаходяться на одній вертикалі і основне навантаження припадає на кіс­тяк, тоді як м'язи і зв'язки навантажені мінімально. У такому положенні функ­ції органів опорно-рухового апарату, дихання, кровообігу, травлення знахо­дяться в сприятливих умовах. Як правило, сучасні моделі стоматологічних крісел, стільців, відповідають ергономічним вимогам.

Крім того, кожен лікар-стоматолог на своєму робочому місці повинен роз­міщувати всі допоміжні інструменти і прилади за висотою та в горизонтальній площині відповідно до свого росту й довжині рук.

Під час сидіння важливим також є правильне розташування ніг. Ступні лікаря повинні стояти зручно і всією поверхнею знаходитися на підлозі або під­ставці. 3 метою запобігання порушенню кровообігу і розслабленню м'язів ніг рекомендується періодично ставити ступні на носок і чергувати це положення з правильним. Стоматологу обов'язково треба працювати в зручному взутті, яке за конструкцією повинно відповідати усім фізіолого-анатомічним особливостям будови та розміру стопи, підтримувати її амортизаційну та ресорну функцію, бути легким, повітро- і паропроникним, стійким до деформацій.

З успіхом застосовується масаж і самомасаж ніг. Попередньо роблять теп­лу ванну для ніг, потім проводять масажні рухи для розслаблення гомілковостопного суглоба, масаж пальців ніг, спеціальні вправи. Так, корисно робити вправи на захоплення певних предметів з підлоги (камінців, хустки тощо) пальцями ніг, ходити босоніж.

Для запобігання захворюванням рук, верхнього плечового пояса необхідно застосовувати теплові процедури (гідропроцедури, масаж і самомасаж для рук, плечового пояса, гімнастику).

Загалом, для профілактики та лікування захворювань опорно-рухового апарату (радикуліту, остеохондрозу, сколіозу, кіфозу, артритів, парестезій тощо), захворювань кровообігу рекомендуються плавання, гімнастика, індивідуальні заняття ЛФК, йога, голкорефлексотерапія, загальний та місцевий масаж, інтерференцтерапія (послідовний вплив двофазового струменя для зняття м'язової напруги, болісних відчуттів і запальних явищ у м'язах та навколишніх тканинах), локальні вихрові ванни на верхні і нижні кінцівки (для зменшення набряклості, венозного стазу, почуття втоми і болісних відчуттів у ногах; зменшення відчуття скутості, болю у суглобах, пальцях рук), підводний ручний душ-масаж (зменшує або знімає біль, м'язові спазми, впливає на трофіку міжхребцевих дисків, у тому числі зменшує набряк у ділянці цих дисків і навколи­шніх тканин) тощо.

Стосовно хімічних сполук, з якими може працювати медичний персонал, то в першу чергу потрібно визначити, що роботи з леткими медикаментами, дезінфектантами, важкими металами, кислотами, лугами необхідно проводити в витяжних шафах, а також використовувати індивідуальні засоби захисту - гумові рукавички, захисні окуляри, маски, спецодяг. З метою запобігання розвитку алергійних реакцій, шкіряних захворювань треба використовувати захисні креми для рук.

Для профілактики інфекційних захворювань з повітряно-крапельнім шляхом також необхідно використовувати для захисту органів дихання маски, а захисту очей — окуляри (особливо, під час роботи з турбіною, бормашиною)

Таким чином, тільки комплексний підхід щодо покращення умов праці медичного персоналу буде максимально позитивно відображатися на стан здоров*я працівників стоматологічних закладів.

Читайте також:

1. Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну
2. Ймовірність, як нормована міра
3. Кратність послаблень теплового потоку відбиваючим екраном виз1
4. Осушити стіни можна за допомогою природного повітрообміну, провітрюванням приміщень, гарячим повітрям, тепловими променями електричних і газових установок.
5. Який температурний режим передбачається в операційній?

Переглядів: 1668