Структурні зміни суглобово-зв'язкового апарату спортсменів

Вивчення пристосувальних змін, які відбуваються у з'єднаннях кісток під впливом занять спортом, має велике практичне й теоретичне значення. Тренерам необхідні знання про ці зміни для наукового обґрунтування навчально-тренувального процесу та вирішення питання про відбір у спорті.

Для багатьох видів спорту першочергове значення мас розвиток однієї з фізичних якостей - гнучкості. У спортивній практиці під гнучкістю розуміють здатність виконувати рухи з великою апмлітудою. Гнучкість тіла зумовлена сумарною рухомістю у з'єднаннях окремих кісток. До окремих суглобів термін гнучкість не підходить; правильніше говорити про рухомість у суглобах. Можливість виконувати рухи з більшою або меншою амплітудою залежить від того, яким способом кістки з'єднуються між собою, як побудований апарат, що гальмує рухи. Амплітуда рухів зумовлена індивідуальними особливостями будови цих з'єднань у конкретної людини та здатністю їх адаптуватися до виконуваної функції.

Рис. 2. Види суглобів за формою та числом осей обертання

Одноосьові суглоби:

1а, 16 - блоковидні суглоби,

1в - циліндричний суглоб.

Двоосьові суглоби: 2а - еліпсовидний суглоб, 2б - над виростковий суглоб, 2в - сідловидний суглоб.

Трьохосьові суглоби:

За - шаровидний, 36 -чашоподібний, Зв- плоский суглоб.

У таких видах спорту, як спортивна й художня гімнастика, акробатика, фігурне катання, для оволодіння раціональною спортивною технікою та досягнення високих спортивних результатів необхідна максимальна рухомість практично всіх ланок тіла. В інших видах спорту, на фоні загальної доброї або середньої рухомості в суглобах, максимальна рухомість потрібна тільки в окремих суглобах. Так, для бігунів необхідна велика рухомість тільки в суглобах ніг, яка забезпечує велику амплітуду згинально-розгинальних рухів, а як наслідок, і довжину кроку.

За даними деяких авторів існує „вроджена спеціалізація суглобів", яка полягає в тому, що в одних дітей, які не займаються спортом, більша аплітуда згинання стопи, а в інших - розгинання. Ці особливості рекомендується враховувати при відборі в спорті.

Оцінити особливості будови з'єднання кісток можна за допомогою рентгенологічного методу. Метод дослідження величини рухів у суглобах називається гоніометричним (від грецьк. gопіа - кут, теtrео - вимірювання), а прилад, за допомогою якого вимірюються ці кути - гоніометром, або кутоміром.

Головними факторами, які визначають амплітуду рухів у суглобах є кісткові обмежувачі та функціональні тормозні механізми. Кістковими обмежувачами є остисті відростки хребців при розгинанні хребта, ліктьовий відросток - при розгинанні передпліччя, великий вертлюг - при відведенні стегна та ін. До функціональних тормозних механізмів належать м'які тканини: м'язи-антагоністи, зв'язки, які облягають суглоб. Наприклад, дзьобоподібно-акроміальна зв'язка, яка утворює зведення плечового суглобу, гальмує відведення плеча, клубово-стегнова зв'язка гальмує розгинання стегна при виконанні вправи шпагат. Але, як правило, гальмами рухів є м'язи, розташовані на боці, протилежному рухам.

Характерною особливістю гальмівних механізмів є здатність поступово сповільнювати рухи. Діапазон дії цих механізмів у залежності від регулюючого впливу ЦНС, а також від дії зовнішніх і внутрішніх факторів, непостійний і може змінюватися. До факторів, які впливають на рухомість у суглобах, належать: температура зовнішнього середовища, час доби, взаєморозміщення кісток у даному суглобі, положення кісток у сусідніх суглобах, ступінь тренованості. Рухомість у суглобах залежить від статі та віку індивідуума. Поліпшення збудливості нервової системи приводить до збільшення рухомості в суглобах. Так, при емоційному піднесенні амплітуда рухів більша, ніж у стані депресії.

Зниження температури зовнішнього середовища зменшує рухомість у суглобах. При підвищенні температури повітря рухомість у суглобах, навпаки, збільшується. Ці явища пояснюються рефлекторними діями холоду й тепла на тонус м'язів. У результаті зниження температури повітря тонус м'язів підвищується, і як наслідок, збільшується тормозний вплив м'язів антагоністів. У зв'язку з цим при зниженні температури навколишнього середовища потрібно враховувати час розминки як загальної, так і особливо спеціальної (у ковзанярів, наприклад, в ділянці гомілково-ступневого суглобу). Під час розминки посилюється робота серця, підвищується артеріальний тиск, відкриваються резервні капіляри вм'язах і покращується периферичний кровообіг. Це приводить до зниження в'язкості м'язів, вони можуть більше розтягуватися, у зв'язку з чим збільшується рухомість у суглобах.

Усі системи організму протягом доби працюють не з однаковою інтенсивністю. У нічні години функції більшості органів значно зменшуються. Ця закономірність, яка називається біоритмами, стосується й роботи опорно-рухового апарату. За даними Б. В. Сєрмєєва, найменша рухомість у суглобах спостерігається ранком, потім вона зростає, досягаючи максимальних показників у 12 -14 год., а до вечора знову знижується. Добові коливання рухомості в суглобах у дітей виражені більше, ніж у дорослих; у спортсменів менше, ніж у тих, хто не займається спортом. Наявність біоритмів необхідно враховувати при зміні спортсменами на час змагання часових поясів (виїжджати на змагання необхідно за декілька днів до їх початку для того, щоб пройшла індивідуальна перебудова біоритмів).

Як уже відзначалося, на величину амплітуди рухів у суглобах може впливати взаєморозміщення кісткових ланок у суглобі. Наприклад, відведення стегна проходить із більшою амплітудою, якщо воно було попередньо супіновано. При такому положенні виключається участь великого вертлюга як механічного обмежувача рухів у кульшовому суглобі. Супінація і пронація гомілки більше досягається при згинанні ноги в колінному суглобі у зв'язку з тим, що розслабляються його бокові зв'язки, які є обмежувачами рухів гомілки навколо вертикальної осі при випрямленій нозі.

На величину амплітуди рухів у суглобі впливає взаєморозміщення кісток у сусідніх суглобах у зв'язку з натягненням м'язів-антагоністів. Наприклад, розгинання кисті можливе з більшою амплітудою при зігнутих пальцях, ніж при розігнутих, так як в останньому випадку натягуються м'язи-згиначі пальців, які гальмують рухи. Амплітуда згинання стегна при зігнутій нозі в колінному суглобі буде більша, ніж при розігнутій, так як в останньому випадку натягуються м'язи задньої поверхні стегна, які гальмують рух.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Адаптаційні зміни в кістковій системі спортсменів	\|	Адаптаційні зміни суглобово-зв'язкового апарату спортсменів різних спеціалізацій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.