Адаптаційні зміни суглобово-зв'язкового апарату спортсменів різних спеціалізацій.

Під впливом спортивного тренування відбувається морфофункціональна перебудова з'єднань кісток, ступінь якої в основному залежить від обсягу й характеру виконуваних рухів. Перебудова з'єднань кісток відбувається не тільки в напрямі збільшення амплітуди рухів, необхідної для оволодіння раціональною технікою та досягнення високих спортивних результатів. У суглобах, які не тренуються, або в тих суглобах, в яких через специфічні особливості виду спорту кісткові ланки повинні бути жорстко закріплені, амплітуда рухів зменшується. У цих випадках морфофункціональна перебудова спрямована на зменшення надлишкової рухомості в суглобах.

Адаптація суглобів морфологічно виявляється в зміні форми й площі суглобових поверхонь, у структурних змінах суглобових хрящів, зв'язок та інших м'яких тканин, які оточують суглоби. Ця перебудова більше виражена при довготривалих цілеспрямованих тренуваннях у дитячому та юнацькому віці, коли проходить моделювання суглобових поверхонь в потрібному напрямі, а м'які тканини стають більш еластичними й міцними. Так у фехтувальників, баскетболістів і спортсменів, які займаються художньою гімнастикою і ручним м'ячем, тобто в тих, у кого спортивна спеціалізація потребує великої рухомості кисті, променево-зап'ястний суглоб за формою наближається до кулеподібного. У осіб, які займаються спортивною гімнастикою, він має форму витягнутого еліпса й характеризується більшою конгруентністю суглобових поверхонь. Така будова променево-зап'ястного суглобу забезпечує необхідну міцність, і він краще пристосований до постійної дії великого навантаження при роботі спортсмена на снарядах.

У гімнастів (згідно з спостереженнями О. Н. Аксенової) спостерігається сплощення кульшової западини, що зменшує конгруентність суглобових поверхонь тазо-стегнового суглобу. Зменшення конгруентності сприяє збільшенню рухомості в суглобі.

У футболістів високих розрядів спостерігається звапнення суглобової губи і крайові кісткові розростання кульшової западини. Ці явища потрібно розглядати як компенсаторно-пристосувальні реакції скелета до виконання певних рухів. Згідно з цими змінами збільшується опорна поверхня для головки стегна, а також міцність тазо-стегнового суглобу. Для футболістів характерним є значний розвиток амортизуючого апарату тазо-стегнового суглобу, до якого відносять зв'язку головки стегна. Про ступінь розвитку цієї зв'язки можна відносно судити за розмірами на рентгенограмах ямки вертлюжної впадини, в якій залягає зв'язка. У футболістів дана ямка має більші розміри, порівняно з неспортсменами і спортсменами інших спеціалізацій.

Використання під час тренування тільки силових вправ приводить до зменшення рухомості в суглобах, до укріплення м'язово-зв'язкового апарату. При цьому м'язові, колагенові, еластичні волокна значно потовщуються, кількість клітинних елементів у сухожилках зменшується, колагенові волокна в сухожилкових пучках розміщуються більш щільно.

Адаптаційні зміни можуть виявлятися в перерозподілі рухомості в суміжних суглобах. При вивченні рухомості стопи в штангістів і борців відмічено зменшення рухомості в гомілковоступневому суглобі при компенсаторному збільшенні рухомості в таранно-п'ятково-човникоподібному суглобі.

При надмірних навантаженнях, технічно неправильних тренуваннях або при недостатньому рівні пристосувальних реакцій організму в руховому апараті спортсмена можуть з'являтися препатологічні й патологічні зміни. Переважно вони зустрічаються в суглобах, які несуть велике навантаження. Наприклад, у штангістів може відмічатися зменшення висоти й деформація міжхребцевих дисків, звуження міжхребцевих отворів.

Засоби та методи збільшення рухомості в суглобах повинні бути спрямовані на подолання структурних обмежувачів і функціональних гальмівних механізмів руху. Тренування, спрямоване на розвиток рухомості в суглобах, доцільно починати в 10-14 років, так як у цьому віці м'які тканини більш еластичні й піддаються розтягненню. Під впливом цілеспрямованих багаторічних занять відбуваються зміни всіх компонентів суглобу, в тому числі й форми суглобових поверхонь. Дослідження показали, що можна й потрібно паралельно розвивати силу м'язів і рухомість у суглобах, і що вправи на розтягнення м'язів не впливають негативно на їх силу.

Отже, для того щоб домогтися найбільшої активної рухомості в суглобах, потрібно всебічно розвивати пасивну рухомість і силу м'язів, які забезпечують рухи в даних суглобах.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурні зміни суглобово-зв'язкового апарату спортсменів	\|	Структурні зміни м'язової системи під впливом фізичних навантажень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.