Адаптаційні зміни в кістковій системі спортсменів

Адаптаційні зміни в кістковій системі спортсменів проходять на різних рівнях її організації: молекулярному, клітинному, тканинному, органному і системному.

На молекулярному рівні в кістковій тканині збільшується синтез білків, мукополісахаридів, ферментів та інших органічних речовин, посилюється відкладення неорганічних речовин, які забезпечують високий ступінь щільності кісткової тканини. Збільшення кількості мукополісахаридів у кістковій тканині знаходиться в прямій залежності від інтенсивності навантаження: чим воно інтенсивніше, тим більша кількість мукополісахаридів визначається в кістках.

На тканинному рівні відмічається підвищена остеонізація кісткової тканини. Е. А. Клебанова зазначає, що на тренування кісткова тканина реагує насамперед утворенням нових остеонів, які є зрілими, диференційованими структурами, що володіють достатнім запасом міцності. Разом із цим відбувається руйнування старих остеонів та утворення великої кількості нових кісткових пластин, більш пружних. Отже, всі клітинні елементи кісткової тканини - остеобласти, остеоцити й остеокласти функціонально взаємопов'язані в процесі її перебудови.

На органному рівні у всіх кістках скелету відмічаються такі адаптаційні зміни:

■ хімічного складу;

■ форми;

■ внутрішньої будови;

■ росту й часу окостеніння.

Хімічний склад кісток під впливом навантажень дещо змінюється в бік збільшення вмісту неорганічних речовин (кальцію, фосфору). Переважання мінерального компоненту супроводжується збільшенням щільності кісткової тканини до 1,55г/см³.

Форма кісток скелета значно змінюється у зв'язку з підвищеною м'язовою діяльністю. У місцях прикріплення сухожиль м'язів утворюються гребені, горби, шорсткості. Вони тим більші, чим сильніше розвинені м'язи. Так, наприклад, у плавців у зв'язку з гіпертрофією дельтоподібного м'язу збільшується діафіз плечової кістки, хірургічна шийка зглажується; у бігунів спостерігається потовщення великогомілкової кістки в ділянці її горбистості та малогомілкової- в ділянці її головки. Значних змін зазнають хребці. Чотирикутна форма спостерігається переважно в плавців, клиноподібна форма з клином, який звужується допереду - у штангістів, гребців, велосипедистів, а з клином, який звужується дозаду - у борців, які виконують складні прийоми міст у партері.

Морфологічні зміни в будові кісткової системи спортсменів торкаються: а) надкісниці, б) компактної та губчатої речовини і в) кістковомозкової порожнини.

Надкісниця кісток у процесі занять фізичними вправами потовщується внаслідок підвищеної функції її внутрішнього (кістковоутворюючого) шару.

Компактна речовина кісток, як правило, у спортсменів потовщується. Симетричне потовщення компактного шару кісток кінцівок відмічається у плавців, бігунів, штангістів, футболістів. У таких видах спорту, як теніс, метання, де верхні кінцівки людини піддаються різним навантаженням, спостерігаються асиметричні зміни товщини компактного шару кісток. У тенісистів зміни компактного шару відбуваються на правій кінцівці, у фехтувальників робоча гіпертрофія спостерігається переважно на верхній правій кінцівці в плечовій кістці й у ділянці першої п'ястної кістки, а на нижній кінцівці в ділянці горба п'яткової кістки (у зв'язку з випадами й ударами п'яткою в опорну поверхню).

На даний час відомо три види будови губчатої речовини кістки: дрібнокоміркувата, середньокоміркувата і крупнокоміркувата. У людей, які не займаються спортом, губчата речовина епіфізів кісток має периферичну зону з відносно дрібними комірчинами й центральну-з крупнішими.

Великі спортивні навантаження, як правило, приводять до збільшення розмірів комірчин губчатої речовини. Епіфізарні відділи трубчастих кісток набувають більш однорідної крупнокоміркуватої структури вже без розподілу губчатої речовини на периферичну й центральну зони.

Кістково-мозкова порожнина кісток спортсменів у зв'язку з потовщенням компактного шару зменшується. На рентгенограмах вона інколи має вигляд вузької щілини між двома тінями добре розвиненої компактної речовини.

Ріст кісток безпосередньо пов'язаний із процесом окостеніння й триває до тих пір, поки не утворяться синостози в ділянці епіфізарних хрящів. Ростова зона, як правило, мало реагує на навантаження, хоча при певному дозуванні динамічного навантаження розміри сегментів кінцівок дещо збільшуються, а при навантаженнях переважно статичного характеру можливе деяке вкорочення кісток.

Розглядаючи кісткову систему на рівні цілісного організму, можна констатувати, що під впливом регулярних фізичних навантажень оптимального характеру всі адаптаційні зміни в ній протікають як сприятливі, прогресивні і мають характер гіпертрофії. Рентгенологічно робоча гіпертрофія кісток у юних спортсменів відмічається через 6-7 місяців після початку тренувань, а в спортсменів середнього й старшого віку - через 1-1,5 роки. Загальні адаптаційні зміни відбуваються у всіх кістках скелету, а локальні - у найбільш навантажених його відділах. При припиненні фізичного навантаження спостерігається зворотний розвиток робочої гіпертрофії.

Надмірні фізичні навантаження діють пригнічуюче на кісткову систему і призводять до затримки росту кісток, декальцифікації, зменшення міцності.

Отже, встановлено залежність морфофункціонального стану кісткової тканини від рухової активності організму. Зміни, які спостерігаються у кістковій системі спортсменів відображають морфофункціональну перебудову, зумовлену прогресивними зрушеннями в організації опорно-рухового апарату під впливом специфічної спортивної діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурні зміни в кістковій системі під виливом фізичних навантажень	\|	Структурні зміни суглобово-зв'язкового апарату спортсменів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.