Структурні зміни в кістковій системі під виливом фізичних навантажень

Кістка - це орган опори й руху тіла, який має складну будову, що відображає його функцію та розвиток.

Вивчення адаптаційних змін, які відбуваються в кістковій системі під впливом занять спортом, має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Численні спостереження показали велику пластичність і здатність до перебудови кісткової системи при зміні умов як внутрішнього, так і зовнішнього середовища організму. Методом мічених атомів (по Р³², Са⁴⁵) встановлено: щоденно в організмі відбувається від 10 до 20% мінеральних речовин кісткової тканини.

Під впливом занять спортом у скелеті, крім прогресивних змін, які збільшують його міцність і надійність, можуть появлятися передпатологічні та патологічні зміни у вигляді кісткових виступів - остеофітів, ділянок розрідження кісткової тканини та ін. Знаючи про подібні зміни скелета, тренери можуть попередити їх, коригуючи відповідним чином тренувальні навантаження.

Для вивчення змін, які відбуваються у кістковій системі під впливом фізичних навантажень, використовуються різні методи. Антропометричний метод дозволяє кількісно визначити тотальні й парціальні розміри кісток, а також їх зміни в процесі занять спортом. Для визначення абсолютної маси

кісткової тканини користуються формулою Матейки:

O = LXC²XK, де

О - абсолютна маса кісткової тканини (кг); L - довжина тіла (см);

С² - квадрат середньої величини діаметрів дистальних епіфізів плеча, передпліччя, стегна й гомілки; К - коефіцієнт, що дорівнює 1,2.

Із метою порівняння розвитку кісткового компонента в осіб, які мають різні показники ваги тіла, поряд з абсолютними величинами визначаються й відносні, які обчислюються у відсотках від ваги тіла. Для цього абсолютна величина досліджуваного компонента ваги тіла ділиться на вагу тіла і множиться на 100.

*За допомогою рентгенологічного методу можна прижиттєво вивчити зміни форми, величини і внутрішню будову кістки в процесі занять спортом.

*Експериментальним методом можна вивчити на тваринах зміни кісткової тканини та окремих кісток під впливом навантажень різної величини й інтенсивності як на мікро -так, і на макроскопічному рівнях.

Метод дослідження механічних властивостей кісток полягає у вивченні щільності, пружності та еластичності кісткової тканини. П. Ф. Лесгафт, провівши ряд експериментів, встановив, що опір кісток тазу в середньому становить 1254,36 кг. Зараз відомо, що стегнова кістка у вертикальному положенні витримує тиск у 1,5 тонни, а великогомілкова кістка - до 1,8 тонни. Ці дані свідчать про велику міцність і надійність кісткової системи.

* При використанні методу мічених атомів М. Г. Прівес показав, що після двох тижнів тренування у тварин радіоактивний фосфор (Р³²) накопичується більше в кістках, які розміщені ближче до площи опори, отримують більше навантаження і, як наслідок, піддаються більшій перебудові.

* При використанні гістологічних і гістохімічних методів за допомогою світлового й електронного мікроскопів можна вивчити структурну перебудову кісткової тканини на клітинному рівні.

Рис. 1. Структура різних за формою кісток

А, а - великогомілкова кістка;

Б, б - проксимальний епіфіз великогомілкової кістки;

В, в - поперековий хребець;

Г г- п'яткова кістка; Д- череп.

1 — губчаста речовина,

2 — компактна речовина,

3 - кістково-мозкова порожнина,4-внутрішня пластинка, 5 -зовнішня пластинка, 6-диплої,

7, 8, 9,10,11 - диплоїдні канали.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Адаптаційні зміни в кістковій системі спортсменів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.