Адаптація ендокринної системи до фізичних навантажень

До ендокринної системи належать залози внутрішньої секреції: гіпофіз, епіфіз, щитовидна, паращитовидні, тимус, підшлункова, надпирники, статеві залози. Вони виділяють у кров біологічно-активні речовини - гормони.

В ендокринній системі існує певна ієрархія. Вищий її ступінь представлений гіпоталамусом - відділом мозку, де виробляються гормони, які керують роботою гіпофізу. Гормони гіпофізу керують діяльністю периферичних залоз. Поряд із таким прямим зв'язком в ендокринній системі діє і зворотний зв'язок, який виявляється в гальмівному впливі надлишкової концентрації гормонів периферичних залоз на роботу гіпофізу й гіпоталамусу. Специфічність реакції органів надію гормону забезпечується наявністю в них особливих структур -рецепторів. Рецептори клітин являють собою молекули складних білків, вбудовані в мембрани.

Фізичне навантаження потребує істотної зміни інтенсивності метаболічних процесів не тільки в серці та скелетних м'язах, але й у всьому організмі, що супроводжується значними змінами секреції та концентрації ряду гормонів.

Одним із перших реагує на фізичне навантаження мозковий шар наднирників, що виявляється в різкому підвищенні секреції катехоламінів - адреналіну й норадреналіну. Дані гормони беруть участь у регуляції діяльності серця (посилення й прискорення його скорочення), дихальної системи (розширення бронхів), мобілізації енергетичних ресурсів шляхом посилення глікогенолізу й гліколізу (катехоламіни активізують ключові ферменти глікогенолізу й гліколізу і, як наслідок, саме ці процеси в скелетних м'язах, серці, печінці збільшують вихід у кров із печінки глюкози та її транспорт до клітин міокарда та м'язів), окисних процесів. Отже, адреналін і норадреналін стимулюють співдружню активну участь ряду функціональних систем у забезпеченні фізичної роботи. У спортсменів посилення секреції катехоламінів може спостерігатися і в передстартовий період як психоемоційна реакція на очікування змагань. Певною мірою це корисне збудження, яке діє подібно розминці, але при надмірному збудженні або тривалому очікуванні старту може настати виснаження реакції і в момент старту необхідний ефект не виявиться.

Процес формування ефективної довготривалої адаптації гормональної системи організму пов'язаний зі збільшенням показників її потужності та економності. Підвищення потужності цієї системи, насамперед пов'язане з розвитком гіпертрофії мозкового шару наднирників і збільшенням у них запасів катехоламінів, гіпертрофією кори наднирників, у тому числі пучкової зони, яка секретує глюкокортикоїди. Збільшення запасів катехоламінів приводить до їх більшої мобілізації при короткочасних навантаженнях вибухового характеру, попереджує їх виснаження при довготривалих навантаженнях. Збільшення здатності кори наднирників синтезувати кортикостероїди, забезпечує їх високий рівень у крові при довготривалих навантаженнях і тим самим підвищує працездатність спортсменів.

Збільшення економності гормональної системи виявляється у значно меншому виділенні катехоламінів у відповідь на стандартні навантаження.

У стані спокою вміст глюкози в крові складає 5 ммоль/л. На цьому рівні глюкоза крові утримується і при легкій м'язовій роботі. При посиленій роботі спочатку відмічається зниження рівня глюкози в крові, а потім її підвищення, і незначне підвищення тримається під час роботи. Зниження рівня глюкози в крові до 2,78 ммоль/л потрібно розцінювати як несприятливий фактор (виснаження або недостатня мобілізація вуглеводних ресурсів).

При довготривалій напруженій роботі значну роль у забезпеченні м'язових скорочень енергією відіграють гормони, які беруть участь у регуляції обміну вуглеводів і жирів: інсулін, глюкагон, соматотропін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Адаптація нервової системи до фізичних навантажень	\|	Адаптація сечовидільної системи до фізичних навантажень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.