В основі діяльності нервової системи лежить рефлекторний принцип.
ІІІ. Принципи функціонування нервової системи
Рефлекс – елементарний акт нервової діяльності організму на зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі або в ньому самому. Це процес, який протікає в нервовій системі від моменту сприйняття подразнення рецептором до безпосередньої відповіді на нього.
Шлях руху збудження під час здійснення рефлексу називається рефлекторною дугою.
Таким чином, у функціональному відношенні нервова система представлена рецепторами, аферентними і еферентними провідними шляхами, нервовими клітинами (центрами), де відбувається аналіз і синтез отриманої інформації та формування відповідної реакції.
Види рефлекторної дуги:
а) двонейронна (проста) – характерна для елементарних (стереотипних) вроджених рефлексів (безумовнорефлекторна → нижча нервова діяльність);
б) три- і більш або полінейронна (багатонейронна) – між чутливими і руховими нейронами розміщуються вставні нейрони; характерна для складних умовних надбаних рефлексів, у реалізації яких бере участь кора головного мозку (умовнорефлекторна → вища нервова діяльність). У людини на основі вищої нервової діяльності виникла здатність абстрактної думки, що виражається за допомогою мови та письма (передача накопиченої інформації і досвіду). Це склало другу сигнальну систему.
2. Принцип зворотного зв’язку (принцип зворотної аферентації).Сформульовано Анохіним.
Зворотна аферентація –це передача сигналів з робочого органу в центральну нервову систему про результати виконання наказу в кожен даний момент.