IV. Філогенез кровоносної системи

III. Поняття про колатералі, анастомози, колектори

Колатераль – одна з гілок магістралі, яка супроводжує її на значній відстані, йдучи паралельно з нею, а кінцевими гілками утворює анастомози з магістраллю. Кровообіг називається обхідним або колатеральним. Колатеральний кровообіг набуває дуже важливого значення під час виникнення проблем кровообігу в магістралі, тобто колатераль може компенсаторно посилюватися. Різновид колатералей – обхідні сітки, розміщені в ділянці суглобів на розгинальній поверхні. Вони є похідними багатьох колатералей, забезпечують оптимальні умови кровопостачання кінцівки за будь-якого положення суглоба.

Анастомози (сполучні гілки) – сполучення між різними судинами. Забезпечують:

- компенсаторні пристосування для вирівнювання кров’яного тиску;

- перерозподіл течії крові.

Типи анастомозів:

А) артеріовенулярні анастомози (шунти) – в мікроциркуляторному руслі;

Б) артеріоартеріальні анастомози – між двома артеріями:

- артеріальні дуги – arcus arteriosus – з’єднують артерії, спрямовані до одного й того самого органа (кінцева дуга копитової кістки, дуги між артеріями кишечника);

- артеріальні сітки – rete arteriosus – сіткоподібне сплетення кінцевих артерій (дорсальна сітка зап’ястка, судинні оболонки, кінчик носа, губи, статеві органи), артерії містяться в різних площинах;

В) артеріовенозні анастомози сполучають артерію з веною, що дає змогу дуже швидко зменшити кровопостачання в певній частині тіла, спрямовуючи тік крові назад до серця;

Г) чудесні сітки – течія крові дуже повільна

- чудесна артеріальна сітка – rete mirabile - утворюється тоді, коли артерія розгалужується на ряд дрібних гілок, що переходять у мікроциркуляторне русло → артерія → мікроциркуляторне русло → венозні судини (нирки);

● Rete mirabile epidurale – у великої рогатої худоби в твердій оболонці головного мозку, артерії розміщені в одній площині.

- чудесна венозна сітка – в печінці утворюється із судин ворітної вени.

Д) веновенозні анастомози – венозні сплетення під слизовою оболонкою твердого піднебіння і носової порожнини.

Колектор – судина-накопичувач, що розміщується на згинальній поверхні суглобів або під жувальними м’язами, збирає кров з декількох ділянок, органів, спорожнюється в магістральну вену в момент згинання суглоба або змикання щелеп (глибока лицева вена в коня, орбітальний синус у свині). Колектори сприяють оптимальному відтоку крові від тієї чи іншої ділянки тіла.

Філогенез кровоносної системи здійснювався в наступних основних напрямках:

а) формування судинного ложа, яке складається з каналів-судин, вистелених ендотелієм;

б) спеціалізація окремих судин як органів, що забезпечують течію крові по судинах → з’являється серце;

в) формування замкнутого судинного ложа → розвиток кіл кровообігу;

г) диференціація і спеціалізація судин і формених елементів крові та лімфи.

1. Одноклітинні організми – дифузне розповсюдження поживних речовин всередині клітини.

2. Примітивні багатоклітинні – гемолімфа циркулює по міжклітинних просторах (лакунах), течія рідини здійснюється завдяки руху всього організму.

3. Комахи, ракоподібні – з’являється судинне ложе, канали – судини – вистелені шаром ендотелію. Судини відкриваються в особливі порожнини тіла – лакуни. Вміст судин – кров (безбарвна рідина) – рухається і змішується під час руху тварини. Інколи роль двигуна крові виконує пульсуюча спинна судина. В цілому, судинна система незамкнута.

4. Черв’яки – просте замкнуте коло кровообігу. Спинна поздовжня судина, скорочуючись, спрямовує кров у бік голови і, далі, в черевну судину. Грудна і черевна судини з’єднуються між собою метамерними судинами.

5. Ланцетник має спинну і черевну аорти, кров безбарвна. Серця немає, проте відділ черевної аорти, який розміщується під глоткою, ритмічно скорочується і спрямовує кров уперед до зябер у зяброві судини, відіграючи, таким чином, роль первинного справжнього серця. Кров окислюється в зябрах і поступає в спинну аорту – артеріальна судина, тоді як черевна – венозна судина. В задній відділ черевної аорти – венозний синус – впадають кардинальні вени, печінкові вени (підкишечна і хвостова вени).

6. Круглороті – в крові з’являються еритроцити і кров стає червоною. Черевна пульсуюча аорта перетворюється в серце: венозний синус, передсердя, шлуночок, артеріальний конус (риби).

7. Риби – подальший розвиток серця. У венозній системі виникає ворітна система нирок.

8. Амфібії – легеневе коло кровообігу, трикамерне серце, зяброві артерії втрачають своє значення і редукують. Із 6 пар зябрових артерій залишаються лише III, IV і VI дуги: III пара – внутрішня сонна артерія, IV пара – дуга аорти, VI пара – легеневі артерії.

9. Рептилії – серце трикамерне, в крокодилів – чотирикамерне, дві дуги аорти – права й ліва. Відбувається редукція кардинальних вен (непарні вени) і утворення каудальної порожнистої вени.

10. Птахи – серце чотирикамерне, одна дуга аорти – права.

11. Ссавці – дуга аорти – ліва, зникає ворітна система нирок, значно розвинута система ворітної вени, кров містить уже всі типові формені елементи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу	\|	Схеми багатокорпусних випарних установок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.123 сек.