Конституційні особливості організму та їх роль у спортивній практиці

Термін конституція походить від латинського слова соnstitutiо, що в перекладі означає будова чого-небудь. У біології та медицині слово конституція використовується для визначення особливостей тілобудови людини. Як відомо, загальноприйнятого визначення терміну „конституція" немає. Н. Пенде (1930) говорив, що конституція - це рівнодіюча морфологічних, фізіологічних і психічних властивостей усіх клітинних і гуморальних елементів тіла.

П. Д. Горизонтов і М. Майзеліс (1959) визначають розуміння конституції, як сукупність функціональних і морфологічних особливостей організму, що склалися на основі спадкових і набутих властивостей організму, які визначають його реактивність. В. В. Бунак розуміє під конституцією „ті особливості будови, які безпосередньо пов'язані зі специфічними, переважно

біохімічними, особливостями життєдіяльності організму". У такому розумінні великого значення надається біохімічним процесам (водно-сольовому, вуглеводному, жировому обміну), так як саме ці процеси метаболізму накладають свій відбиток на особливості тілобудови, зумовлюючи різний ступінь розвитку жирових відкладень, скелета й мускулатури, а через них – форму грудної, черевної ділянки, спини і т. ін. Тому багато дослідників вважають жирові відкладення і мускулатуру найбільш важливими ознаками конституції. За М. Ф. Іваницьким, конституція людини - це сукупність усіх морфологічних, фізіологічних, біохімічних, психологічних і патологічних особливостей, які виявляються у реакціях на різні дії. Оскільки морфологічні особливості конституції можуть бути визначені більш доступними методами, ніж процеси метаболізму та психічні особливості людини, тому в конституційній діагностиці переважно використовують морфологічні критерії.

Конституція людини - комплекс відносно стійких морфологічних і функціональних особливостей індивідуума, який складається в процесі реалізації його генотипу в конкретних умовах зовнішнього середовища.

Конституційні особливості людини визначаються рядом факторів. Серед них передусім потрібно відмітити спадкові фактори і фактори, набуті людиною протягом життя в процесі розвитку. Із факторів, які впливають на особливості тілобудови, необхідно вказати на соціальні умови, харчування, перенесені захворювання, умови праці, а також істотне значення має заняття фізичною культурою і спортом, особливо в дитячому віці.

Хоча проблема конституції має багатовікову історію, до цього часу немає загальноприйнятого формулювання цього розуміння, яке було б придатне для осіб різної статі й віку. Зараз існує більше ста класифікацій конституції людини, які базуються на різних ознаках. Серед них - конституційні схеми, в основу яких закладені морфологічні, фізіологічні, ембріологічні, гістологічні, нервово-психічні та інші критерії. Спроби поділити людей на типи за тілобудовою розпочинались у практичній антропології з того часу, від коли існує сама антропологія.

Ще Гіппократ (460-377 рр. до н. є.) розрізняв конституцію погану й добру, сильну й слабу, суху й вологу, пружну та в'ялу. У давньоіндійській медицині є такі типологічні характеристики людей, як „газель", „лань" й інші.

У 1914 р. Сіго запропонував визначати конституцію людини за чотирма основними системами органів - травною, дихальною, м'язовою і нервовою. В залежності від того, яка система переважає, автор виділив наступні типи конституції людини: дихальний (респіраторний), травний (дигестивний), м'язовий (мускульний) і мозковий (церебральний).

При респіраторному типі всі повітроносні пазухи й дихальні шляхи добре розвинені. У людей цього типу довга грудна клітка, невеликий живіт, ріст вище середнього.

При дигестивному типі сильно розвинені відділи, пов'язані з органами травлення. У представників цього типу великий живіт, конічна, розширена донизу форма грудної клітки, тупий підгрудинний кут, невисокий ріст, сильно розвинена нижня частина голови. Високе положення діафрагми зумовлює в них більш горизонтальне положення серця.

Мускульний тип характеризується добрим розвитком рухового апарату: скелета й мускулатури. Грудна клітка в людей цього типу циліндрична, більш широка, ніж у людей респіраторного типу. Підгрудинний кут наближається до прямого, живіт підтягнутий.

Для церебрального типу характерний розвиток мозкового черепа. Тілобудова струнка, підгрудинний кут гострий.

В основу класифікації Шелдона (1940) закладений ембріологічний принцип. Відповідно з похідними трьох зародкових листків та їх переважним розвитком автор виділив три основні типи тілобудови людини:

1. Ендоморфний - округлі форми тіла, великий живіт, в'ялі руки й ноги, значний жировий прошарок на плечах і стегнах, вузькі дистальні частини передпліччя і гомілки; передньозадні розміри тіла, включаючи грудну клітку і таз, переважають над поперечними.

2. Мезоморфний - прямокутне окреслення тіла, кубічна масивна голова, масивний скелет, м'язи і сполучна тканина, тобто класичний варіант Геркулеса з невеликими передньозадніми розмірами.

3. Ектоморфний - витягнуте в довжину тендітне тіло з тонкими, довгими руками й ногами, худою і вузькою грудною кліткою; мускулатура розвинена слабо, жирова тканина виражена незначно.

Природно, що в чистому вигляді конституційні типи зустрічаються досить рідко і в кожного індивідуума певною мірою поєднані всі три компоненти. Тому кожен із компонентів оцінюється окремо за семибальною системою: балом 1 позначається дуже слаба його вираженість, балом 2 -слаба, балом 3 - нижче середнього, балом 4 - середня, балом 5 - вище середнього, балом 6 - висока, балом 7 - дуже висока. Сума оцінок (не менше дев'яти і не більше дванадцяти) позначається тризначною цифрою, перша з яких характеризує ступінь вираженості ендоморфію, друга-мезоморфнію, третя-ектоморфію. Наприклад, цифрова символіка 272 характеризує слабу вираженість ендоморфію і ектоморфію, але дуже високу -мезоморфію.

У нашій країні найчастіше використовується схема конституційних типів М. В. Черноруцького. Він виділив такі три типи:

1. Нормостенічний тип (мезоморфний за Шелдоном) характеризується гармонійним пропорційним розвитком усіх частин тіла. Череп людей-нормостеніків видовжений, шия середньої довжини, грудна клітка широка, епігастральний кут майже прямий, живіт овальної форми, пружний, злегка випнутий, плечі широкі, кінцівки довгі, долоні й стопи широкі, підшкірна основа розвинена помірно, м'язи тіла розвинені добре, пружні.

2. Астенічний тип (ектоморфний за Шелдоном), який характеризується струнким тілом, слабим розвитком м'язової системи, переважанням (порівняно з нормостенічним) поздовжніх розмірів тіла і розмірів грудної клітки над розмірами живота; довжини кінцівок -над довжиною тулуба. Вони мають видовжений череп, вузьке обличчя, довгу й тонку шию, грудна клітка плоска і вузька, епігастральний кут менший за 90° (гострий), живіт впалий, плечі вузькі, таз вузький, кінцівки довгі, тонкі, пальці рук довгі, лопатки відстають від грудної клітки, виступають, підшкірна основа розвинена слабо, шкіра тонка, сухувата, м'язи розвинені слабо, в'ялі. 3. Гіперстенічний тип (ендоморфний за Шелдоном), який характеризується доброю вгодованістю, довгим тулубом і короткими кінцівками, відносним переважанням поперечних розмірів тіла, розмірів живота над розмірами грудної клітки. Для гіперстеніків характерно високе стояння діафрагми, горизонтальне розміщення серця, короткі, але широкі легені, гіперсекреція наднирників, підвищений артеріальний тиск. У гіперстеніків обличчя широке, округле, шия коротка й товста, плечі й таз широкі, грудна клітка широка, коротка, міжреберні проміжки вузькі, надчеревний кут більший за 90°, живіт круглий, великий, випнутий, кінцівки короткі, товсті, долоні та стопи широкі, підшкірна основа розвинена добре, часто надмірно, шкіра щільна, еластична, м'язи розвинуті помірно.

Рис. 10. Схема трьох основних конституційних типів за М. В. Черноруцьким: А-астенік,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Б - нормостенік, В - гіперстенік

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.