МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Офіційно-діловийІV ІІІ Визначення поняття норми. Визначаючи поняття «літературна мова», ми неодноразово підкреслювали, що літературна мова має норми. Що розуміють під мовною нормою? Почнемо з прикладу: в трамваї ви випадково чуєте розмову двох жінок, одна з яких говорить: «Давно вже ходю до цього лікаря, що не попросю виписати — ніколи не відмовить». Ви мимоволі відмічаєте, що вас неприємно вражають дієслівні форми просю, ходю, бо ви вивчали в школі правило: у першій особі дієслів теперішнього часу відбувається чергування приголосних, і треба говорити прошу, ходжу. Таким чином, у мові існують два варіанти дієслівних форм теперішнього часу першої особи, з яких лише один вважається правильним, таким, який уживають освічені люди. Інший приклад. У вірші Бориса Грінченка, написаному в 1881 р., читаємо такий рядок: «Дяка і шана робітникам щирим! Сором недбалим усім!». Мабуть, неважко помітити незвичайний проти сучасного наголос у слові робітник — на другому складі, тимчасом як ми всі говоримо робітник, наголошуючи суфікс. Отже, тут теж наявні варіанти, тільки один із них є застарілим. У вірші Михайла Старицького «До України» читаємо: «Як я люблю твої сумні могили, Україно! Як я люблю тебе!».. Наголос, на другому складі в слові Україна може здивувати, адже тепер ми говоримо Україна, наголошуючи третій склад. У цьому випадку ми також маємо варіанти, з яких один вважається прийнятим, нормативним, а інший — ні. Отже, звідси випливає таке визначення мовної норми: «Мовна норма — це мовні варіанти, закріплені в певний період практикою вживання, які видаються зразковими, такими, що найкраще виконують свою роль у мові як засобі спілкування». Мовні норми здебільшого складаються стихійно. Проте велику роль у їх становленні відіграють письменники, майстри слова, які наділені даром мовної інтуїції у виборі кращих варіантів, відчуттям естетики слова. З наукового погляду мовні норми обґрунтовуються мовознавцями. Норми правильного письма, або правопису, до того ж іще й узаконюються певними урядовими постановами. Типи мовної норми. Залежно від того, з яким структурним рівнем мови (фонетикою, морфологією, синтаксисом та ін.) співвідноситься норма, розрізняють такі типи її: Норма орфоепічна — система правил, яка регулює правильну, зразкову вимову. Орфоепічні норми закріплюють наголос у слові, вимову окремих звуків та звукосполучень. Ці норми зібрані в спеціальних словниках, таких як «Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник» (К., 1973), «Орфоепічний словник» (К., 1984), укладений М. І. Погрібним. Відомості про наголос можна добути й з інших словників, наприклад, з орфографічного. У яких випадках звертатися до таких словників? Звичайно, тоді, коли виникають сумніви щодо правильного наголошування чи вимови. За допомогою спеціального запису — транскрипції — у названих словниках подано правильну вимову слова. Наприклад: прикидаєшся вимовляється [прикидатис'а], І суміщати — [сумішча'ти], гомеопатія — [гоме"опатійа]. Використані знаки мають таке значення: [и] — голосний звук, проміжний між [й] та [є], ближчий до [й]; [є] — голосний звук, проміжний між [є] та [й], ближчий до [є]; [і] — середньоязиковий сонорний м'який приголосний звук, що відповідає правописному й; [']'— рисочка вгорі з правого боку приголосного вживається на позначення його пом'якшеної вимови. Норма лексична — норма слововживання, прийнята в мові на сучасному етапі. Вона визначає вживання слів у тих значеннях, які існують тепер, попереджає використання застарілих слів для назв сучасних понять. Наприклад, слово одноосібник, яке виникло в українській мові у 30-х роках нашого століття, на сьогодні є застарілим: йому на зміну прийшло запозичене з англійської мови фермер. Використання назви одноосібник для позначення людини» яка веде індивідуальний обробіток землі, сьогодні вже буде видаватися архаїчним. Правила слововживання закріплені Стилістичні норми зафіксовані в «Словнику української мови» в 11 томах, де слова мають спеціальні стилістичні позначки. Правила стилістичного використання слів, попередження стилістичних помилок розглядаються у працях А. П. Коваль «Практична стилістика сучасної української мови» (К., 1960), І. И. Ощипко з аналогічною назвою (Львів, 1968), О. Д. Пономаріва «Стилістика сучасної української мови (К., 1992) та ін. Норма правопису — це звід правил про написання слів, про розділові знаки у складному й простому реченнях. Поділяється відповідно на два розділи: орфографію і пунктуацію. Єдина й обов'язкова для всіх орфографія полегшує спілкування людей за допомогою писемної мови, робить його ефективним, сприяє піднесенню загальної мовної культури, народу. На сьогодні український правопис перебуває в стадії свого реформування. Головне завдання останнього — відновити деякі положення, що роз'єднують правопис діаспори і материкової України, а також ті, що були вилучені з метою уніфікації українського правопису з російським. У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі з властивими їм підстилями: 1. Науковий: а) власне науковий; б) науково-навчальний; в) науково-популярний. а)законодавчий; б) адміністративно-канцелярський; в) дипломатичний. 3. Публіцистичний: а) стиль засобів масової інформації; б) художньо-публіцистичний; в) науково-публіцистичний. 4. Художній: а) епічний; б) ліричний; в) драматичний; г) комбінований. 5. Розмовний а) побутовий; б) світський. 6. Релігійний,або конфесійний: а) стиль проповіді; б) стиль богослужбових книг. в) стиль богословської літератури.
Виділяють також епістолярний стиль,стиль мови права.
|
||||||||
|