Види лізингу

Ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, що регулюють лізингові операції.

При виділенні видів лізингу виходять, насамперед, з ознак їх класифікації, які характеризують відношення до орендованого майна, тип фінансування лізингової операції, тип лізингового майна, склад учасників лізингової угоди, тип переданого в лізинг майна, ступінь окупності лізингового майна, сектор ринку, де проводяться лізингові операції, наявність податкових, митних та амортизаційних пільг, порядок лізингових платежів.

У відношенні до орендованого майна (або по об’єму обслуговування) лізинг поділяється на:

─ чистий лізинг (net leasing), коли всі витрати по обслуговуванню майна приймає на себе лізингоодержувач. При цьому лізингоодержувач переказує лізингодавцю чисті, або іншими словами, ─ нетто платежі. Більшість лізингових послуг в Україні на лізинговому ринку устаткування є чистими;

─ повний, або, як його ще називають, «мокрий», лізинг (wet leasing), коли лізингодавець приймає на себе всі витрати по обслуговуванню майна. Його використовують, як правило, самі виробники устаткування. За вартістю повний лізинг один з найдорожчих, так як у лізингодавця збільшуються витрати на технічне обслуговування, супроводження кваліфікованим персоналом, ремонт, постачання необхідної сировини та комплектуючих виробів тощо;

─ частковий (з частковим набором послуг), коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

За типом фінансування лізинг поділяється на:

─ строковий (терміновий), коли має місце одноразова оренда майна;

─ поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого строку угода продовжується на наступний період. При цьому об’єкти лізингу через певний час в залежності від зносу та за бажанням лізингоодержувача замінюються на більш досконалі зразки. Лізингоодержувач приймає на себе всі витрати на заміну устаткування. Кількість об’єктів лізингу і строки їх використання при поновлюваному лізингу можуть заздалегідь сторонами не визначатися;

─ різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, який дозволяє лізингоодержувачу доповнити список орендованого устаткування без укладання нових контрактів. Це дуже важливо для підприємств з безперервним виробничим циклом та при жорсткій контрактній кооперації з партнерами. Генеральний лізинг використовується, якщо потрібна термінова поставка чи заміна вже отриманого по лізингу устаткування, а часу, необхідного на опрацювання та укладання нового контракту, немає. За умовою угоди в режимі генерального лізингу лізингоодержувачу у випадку виникнення термінової непередбаченої необхідності в отриманні додаткового устаткування достатньо направити лізингодавцю запит на поставку потрібного устаткування з посиланням на погодженій перелік чи каталог. В кінці періоду, на який укладена угода, відбувається перерахунок лізингових платежів з урахуванням часу додаткових поставок лізингодавця і укладається нова угода.

В залежності від складу учасників (суб’єктів) угоди розрізняють наступні види лізингу:

─ прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об’єкт в лізинг (двостороння угода). По суті, цю угоду не можна назвати класичною лізинговою угодою, оскільки в ній не бере участі лізингова компанія;

─ непрямий лізинг, коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. Такого роду угода схожа на класичну лізингову операцію, так як в ній беруть участь постачальник, лізингодавець і лізингоодержувач, причому, кожен з них виступає самостійно;

─ роздільний лізинг (лізинг за участю багатьох сторін) (leveraged leasing). Цей вид лізингу поширений як форма фінансування складних, великомасштабних об’єктів, таких як авіатехніка, морські та річкові судна, залізничні поїзди, бурові платформи тощо. Роздільний лізинг називають ще груповим чи акціонерним лізингом за участю декількох компаній-постачальників, лізингодавців та залученням кредитних коштів у декількох банків, а також страхуванням лізингового майна і повернення лізингових платежів за допомогою страхових пулів. Цей вид лізингу вважається найскладнішим, оскільки йому властиве багатоканальне фінансування. Специфічною особливістю даного виду лізингу є те, що лізингодавці забезпечують лише частину суми, яка необхідна для покупки об’єкту лізингу. Ці кошти залучаються та акумулюються шляхом випуску акцій та розповсюдженням їх серед лізингодавців, які беруть участь у фінансуванні угоди. Частина контрактної вартості об’єкта лізингу фінансується кредиторами (банками, іншими інвесторами). Характерно, що при цьому кредитори не мають, як правило, права вимагати погасити заборгованість по кредитах безпосередньо у лізингодавців. У цих угодах через велику кількість учасників присутні: повірений кредиторів ─ для координації дій позикодавців, і повірений лізингодавців ─ для управління спільними діями контрагентів. Повірений лізингодавців діє в якості номінального лізингодавця і отримує статус власника устаткування. Він же розподіляє прибуток між акціонерами;

─ однією з форм прямого лізингу є зворотний лізинг (sale and leaseback arrangement). Зворотний лізинг є системою взаємопов’язаних угод, за яких фірма ─ власник землі, будівель, споруд чи устаткування, ─ продає цю власність фінансовому інституту (банку, страховій компанії, інвестиційному фонду, фірмі, спеціально орієнтованій на лізингові операції) з одночасним оформленням угоди про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу. Зворотний лізинг виступає в даному випадку як альтернатива заставній операції, причому продавець власності, котрий в результаті угоди стає її орендарем, негайно отримує в своє розпорядження від покупця взаємно узгоджену суму угоди купівлі-продажу, а покупець продовжує брати участь в цій операції, але вже в якості орендодавця. Зворотний лізинг необхідний, передусім, для тих господарюючих суб’єктів, яким терміново потрібні значні обсяги оборотних коштів. Важливою перевагою зворотного лізингу є використання обладнання, яке вже знаходиться в експлуатації, в якості джерела фінансування нових об’єктів, що дає можливість використовувати податкові пільги, які надаються учасникам лізингових операцій. Зворотний лізинг дає можливість рефінансувати капітальні вкладення з меншими витратами, ніж при залученні банківських позик, особливо, якщо платоспроможність підприємства ставиться кредитними організаціями під сумнів через несприятливе співвідношення між його статутним капіталом і запозиченими коштами. При зворотному лізингу орендна плата встановлюється за такою схемою: сума платежів повинна бути достатньою для повного відшкодування інвестору всієї суми, яка була виплачена ним при купівлі, і, на додачу, забезпечувати середню норму прибутку на інвестований капітал.

За типом майна розрізняють:

─ лізинг рухомого майна (устаткування, техніка, автомобілі, судна, літаки тощо), у тому числі нового і вживаного.

─ лізинг нерухомості (будівлі, споруди).

За ступенем окупності майна лізинг розподіляється на:

─ лізинг з повною окупністю (чи близькою до повної), коли протягом строку дії лізингового договору відбувається повна чи близька до повної амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна.

─ лізинг з неповною окупністю, при якому протягом дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна і окупається лише його частина.

Відповідно до ознак окупності (умов амортизації майна) розрізняють фінансовий та оперативний лізинг.

─ фінансовий лізинг (капітальний, прямий) (financial, capital leases) являє собою взаємовідносини партнерів, що передбачають протягом періоду дії угоди виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Даний вид лізингу має такі основні риси: участь крім лізингодавця і лізингоодержувача третьої сторони (виробника чи постачальника об’єкта угоди); неможливість розриву договору протягом основного строку оренди, тобто строку, необхідного для відшкодування витрат орендодавця; тривалий період лізингової угоди (зазвичай близький до строку служби об’єкту угоди). Після завершення строку лізингової угоди (договору) лізингоодержувач може придбати об’єкт угоди за залишковою (а не за ринковою) вартістю; укласти новий договір на менший строк і за пільговою ставкою; повернути об’єкт угоди лізинговій компанії. Про свій вибір лізингоодержувач має проінформувати лізингодавця. Якщо в договорі передбачається погодження (опціон) на купівлю предмета угоди, сторони заздалегідь визначають залишкову вартість об’єкта, який здається в лізинг;

─ оперативний (сервісний) лізинг (service, operating leases) являє собою орендні відносини, за яких витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням та утриманням об’єктів, які здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Укладається він, як правило, на 2-5 років. При оперативному лізингу ризик псування або втрати об’єкта лежить в основному на лізингодавці. Ставка лізингових платежів зазвичай вища, ніж при фінансовому лізингу, через відсутність гарантії окупності витрат. По закінченні оперативного лізингового договору лізингоодержувач має право: продовжити строк договору на більш вигідних умовах; повернути устаткування лізингодавцю; купити устаткування у лізингодавця за наявності угоди (опціону) на купівлю за ринковою вартістю.

В залежності від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, розрізняють:

─ внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну;

─ зовнішній (міжнародний) лізинг ─ до нього відносяться угоди, в яких хоча б один учасник з іншої краї-ни. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, які уклада-ються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін веде свою діяльність та має капітал спільно з іноземною фірмою. Зовнішній лізинг, у свою чергу, підрозділяється на імпортний, коли іноземною стороною є лізингодавець, і експортний, коли іноземною стороною є лізингоодержувач.

По відношенню до податкових або амортизаційних пільг розрізняють лізинг:

─ з використанням пільг по оподаткуваннюмайна, прибутку, ПДВ, різних зборів, прискореної амортизації тощо, звісно, при наявності таких пільг;

─ без використання пільг.

За характером лізингових платежів здійснюється розподіл лізингу в залежності від:

─ виду лізингу (фінансовий, оперативний);

─ форми розрахунків між лізингодавцем та лізингоодержувачем: грошові, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі; компенсаційні, коли платежі здійснюються в формі поставки товарів, вироблених на зданому у лізинг устаткуванні (по суті, це бартер), чи шляхом зарахування послуг, які надають один одному лізингоодержувач і лізингодавець; змішані, коли застосовуються обидві вказані форми платежів;

─ складу включених елементів до платежу (амортизація, додаткові послуги, лізингова маржа, страхування тощо);

─ методу нарахування: з фіксованою загальною сумою; з авансом (депозитом); з врахуванням викупу майна за залишковою вартістю; з врахуванням періодичності внесення (щорічні, піврічні, щоквартальні, щомісячні); з врахуванням моменту внесення (на початку, в середині або в кінці періоду платежу); з врахуванням способу виплати: рівномірними частками; частинами, які зменшуються або збільшуються (в залежності від фінансового стану лізингоодержувача і умов договору).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні характеристики лізингу	\|	Переваги та недоліки лізингу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.