Принциповою переробкою нормативних актів з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що перебувають на бюджеті, і Положення про бухгалтерські звіти і баланси.

Рр. – період становлення бюджетного обліку – характеризувався його веденням за простою системою. Облік регламентувався Інструкцією по рахівництву і звітності для урядових адміністративних установ (1923 р.), Інструкцією по веденню обліку за простою системою (1927 р.), Інструкцією по бухгалтерському обліку за простою системою в установах, які перебувають на Державному бюджеті СРСР (1932 р.).

Поточний облік здійснювався згідно трьох планів рахунків:

1) для обліку операцій по виконанню кошторису витрат за бюджетом;

2) для обліку операцій з позабюджетними коштами;

3) для обліку операцій в нестатутних допоміжних господарствах.

1939-1953 рр. В цей період впроваджується подвійна система обліку. Так, 11 листопада 1938 року була затверджена Інструкція по бухгалтерському обліку в установах, які перебували на Державному і місцевому бюджетах, а 4 листопада 1938 р. – Інструкція по бухгалтерському обліку (за простою системою) в установах, що перебували на Державному і місцевому бюджетах. Перша інструкція передбачала ведення відокремленого обліку:

1) виконання кошторису витрат, бюджетних і позабюджетних засобів;

2) операцій по капітальних вкладеннях і допоміжних господарствах, що перебували на госпрозрахунку.

Згідно зазначених інструкцій, бюджетний облік вівся за простою або подвійною системою. Це залежало від обсягу роботи бюджетних установ і розміру отриманого фінансування. В 1938 році був затверджений також Єдиний рахунковий план №1, який містив перелік рахунків, необхідних для відображення всіх операцій по виконанню кошторисів. Статутні підсобні господарства бюджетних установ повинні бути керуватися рахунковими планами госпрозрахункових підприємств. У зв’язку з цим бюджетні установи почали складати два баланси.

Велике досягнення цих нормативних актів полягає в тому, що з їх прийняттям була створена в країні єдина система бюджетного обліку.

1955-1987 рр. – період уніфікації обліку. В 1955 р. Міністерством фінансів СРСР було затверджене Положення “Про бухгалтерські звіти і баланси в установах і організаціях, що перебували на Державному бюджеті СРСР”. Положення визначило:

1) права і обов’язки головних розпорядників коштів;

2) правила складання балансів;

3) оцінку статей балансу.

В 1955 р. були видані нові Інструкції по веденню обліку за простою і подвійною системою.Для установ, які ведуть облік за подвійною системою, був запроваджений єдиний план рахунків і вони почали складати один баланс по виконанню кошторису витрат. В 1958 р. Міністерство фінансів СРСР затвердило Методичні вказівки по бухгалтерському обліку в централізованих бухгалтеріях бюджетних установ. В наступні роки були переглянуті нормативні акти по організації обліку і розроблені облікові реєстри для машинної обробки.

З 1988 року по даний період часу здійснюється новий етап становлення і розвитку бюджетного обліку, який характеризується:

1) централізацією і децентралізацією обліку;

2) широким використанням сучасних обчислювальних машин для обробки облікової і економічної інформації;

3) переведенням бюджетних установ на подвійну систему обліку;

5) обліком показників госпрозрахункової діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їх фінансування;

6) інтеграцією облікової, фінансової і планово-економічної роботи в централізованих бухгалтеріях.

Реалії радикальної господарської реформи висувають необхідність пошуку нових шляхів здійснення організації обліку затрат на соціально-економічний розвиток. Установам невиробничої сфери тепер важливо оперативно оцінювати свій фінансовий стан, оперативно впливати на величину засобів, які надходять від госпрозрахункової діяльності. Вже сьогодні практика обліку в установах невиробничої сфери висунула цілий ряд питань, які чекають свого вирішення. До них, в першу чергу, слід віднести:

1) - питання вдосконалення організації в установах невиробничої сфери на базі централізації або повернення до самостійних бухгалтерій в умовах передачі останніх в управління місцевим адміністраціям;

2) - питання вдосконалення первинного обліку і документації;

3) - використання регіональних обчислювальних установ;

4) - створення АРМ бухгалтера, що розширює можливості аналітичного обліку і оперативного аналізу;

Історія розвитку бюджетного обліку в країні нерозривно пов’язана з історією органів казначейства. Тому сьогодні правильно було б говорити не про створення органів казначейства, а про їх відновлення, повернення до минулої практики. Виконання бюджету і контроль за поступленням і витрачанням засобів в дореволюційній (1912 р.) країні традиційно виконували казначейства. Головне казначейство знаходилося в Петербурзі, в губерніях – губернські казначейства, в уїздах – уїзні казначейства. Казначейства – виконавчі органи. Вони:

1) збирають, зберігають і пересилають державні доходи;

2) здійснюють платежі;

3) продають гербові марки, папери;

4) видають свідоцтва на право торгівлі тощо;

5) пересилають залишки грошей в регіональний банк (з 1862 р.);

6) керують спільною касовою готівкою казначейства і оборотною готівкою державного банку (з 1896 р.);

7) приймають процентні папери на збереження (з 1904 р.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про бюджетні установи та організації	\|	Предметом бухгалтерського обліку є майно (капітал), джерела формування майна (капіталу) та господарські процеси установи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.