МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Принциповою переробкою нормативних актів з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що перебувають на бюджеті, і Положення про бухгалтерські звіти і баланси.Рр. – період становлення бюджетного обліку – характеризувався його веденням за простою системою. Облік регламентувався Інструкцією по рахівництву і звітності для урядових адміністративних установ (1923 р.), Інструкцією по веденню обліку за простою системою (1927 р.), Інструкцією по бухгалтерському обліку за простою системою в установах, які перебувають на Державному бюджеті СРСР (1932 р.). Поточний облік здійснювався згідно трьох планів рахунків: 1) для обліку операцій по виконанню кошторису витрат за бюджетом; 2) для обліку операцій з позабюджетними коштами; 3) для обліку операцій в нестатутних допоміжних господарствах. 1939-1953 рр. В цей період впроваджується подвійна система обліку. Так, 11 листопада 1938 року була затверджена Інструкція по бухгалтерському обліку в установах, які перебували на Державному і місцевому бюджетах, а 4 листопада 1938 р. – Інструкція по бухгалтерському обліку (за простою системою) в установах, що перебували на Державному і місцевому бюджетах. Перша інструкція передбачала ведення відокремленого обліку: 1) виконання кошторису витрат, бюджетних і позабюджетних засобів; 2) операцій по капітальних вкладеннях і допоміжних господарствах, що перебували на госпрозрахунку. Згідно зазначених інструкцій, бюджетний облік вівся за простою або подвійною системою. Це залежало від обсягу роботи бюджетних установ і розміру отриманого фінансування. В 1938 році був затверджений також Єдиний рахунковий план №1, який містив перелік рахунків, необхідних для відображення всіх операцій по виконанню кошторисів. Статутні підсобні господарства бюджетних установ повинні бути керуватися рахунковими планами госпрозрахункових підприємств. У зв’язку з цим бюджетні установи почали складати два баланси. Велике досягнення цих нормативних актів полягає в тому, що з їх прийняттям була створена в країні єдина система бюджетного обліку. 1955-1987 рр. – період уніфікації обліку. В 1955 р. Міністерством фінансів СРСР було затверджене Положення “Про бухгалтерські звіти і баланси в установах і організаціях, що перебували на Державному бюджеті СРСР”. Положення визначило: 1) права і обов’язки головних розпорядників коштів; 2) правила складання балансів; 3) оцінку статей балансу. В 1955 р. були видані нові Інструкції по веденню обліку за простою і подвійною системою.Для установ, які ведуть облік за подвійною системою, був запроваджений єдиний план рахунків і вони почали складати один баланс по виконанню кошторису витрат. В 1958 р. Міністерство фінансів СРСР затвердило Методичні вказівки по бухгалтерському обліку в централізованих бухгалтеріях бюджетних установ. В наступні роки були переглянуті нормативні акти по організації обліку і розроблені облікові реєстри для машинної обробки. З 1988 року по даний період часу здійснюється новий етап становлення і розвитку бюджетного обліку, який характеризується: 1) централізацією і децентралізацією обліку; 2) широким використанням сучасних обчислювальних машин для обробки облікової і економічної інформації; 3) переведенням бюджетних установ на подвійну систему обліку; 5) обліком показників госпрозрахункової діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їх фінансування; 6) інтеграцією облікової, фінансової і планово-економічної роботи в централізованих бухгалтеріях. Реалії радикальної господарської реформи висувають необхідність пошуку нових шляхів здійснення організації обліку затрат на соціально-економічний розвиток. Установам невиробничої сфери тепер важливо оперативно оцінювати свій фінансовий стан, оперативно впливати на величину засобів, які надходять від госпрозрахункової діяльності. Вже сьогодні практика обліку в установах невиробничої сфери висунула цілий ряд питань, які чекають свого вирішення. До них, в першу чергу, слід віднести: 1) - питання вдосконалення організації в установах невиробничої сфери на базі централізації або повернення до самостійних бухгалтерій в умовах передачі останніх в управління місцевим адміністраціям; 2) - питання вдосконалення первинного обліку і документації; 3) - використання регіональних обчислювальних установ; 4) - створення АРМ бухгалтера, що розширює можливості аналітичного обліку і оперативного аналізу; Історія розвитку бюджетного обліку в країні нерозривно пов’язана з історією органів казначейства. Тому сьогодні правильно було б говорити не про створення органів казначейства, а про їх відновлення, повернення до минулої практики. Виконання бюджету і контроль за поступленням і витрачанням засобів в дореволюційній (1912 р.) країні традиційно виконували казначейства. Головне казначейство знаходилося в Петербурзі, в губерніях – губернські казначейства, в уїздах – уїзні казначейства. Казначейства – виконавчі органи. Вони: 1) збирають, зберігають і пересилають державні доходи; 2) здійснюють платежі; 3) продають гербові марки, папери; 4) видають свідоцтва на право торгівлі тощо; 5) пересилають залишки грошей в регіональний банк (з 1862 р.); 6) керують спільною касовою готівкою казначейства і оборотною готівкою державного банку (з 1896 р.); 7) приймають процентні папери на збереження (з 1904 р.). Читайте також:
|
||||||||
|