З телеграми членів Української Центральної Ради міністру юстиції О.Керенському
Вам, який з трибуни Державної Думи проголосив гасло автономної України, доручаємо захист справедливих вимог українського народу і його демократичної інтелігенції.
За дорученням товариства українських поступовців (ТУП) Єфремов, Матушевський, Чикаленко.
Киевская мысль. — 1917. — 6 марта.
З відозви Центральної Ради «До українського народу»
Народе український!
Впали вікові пута. Прийшла воля всьому пригніченому людові, всім поневоленим націям Росії. Настав час і твоєї волі й пробудження до нового, вільного, творчого життя після більш як 200-літнього сну.
Уперше, Український тридцятимільйонний народе, Ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних народів могутньою рукою зачнеш собі сам кращу долю кувати.
.. .Ми закликаємо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які Тобі природно належать і які Ти повинен мати, Великий Народе, сам хазяїн на Українській землі... Народе Український! Селяни, робітники, солдати, громадяни, духовенство і вся українська інтелігенція! Додержуйтесь спокою, не дозволяйте собі ніяких вчинків, що руйнують лад у житті, але разом, щиро і уперто беріться до роботи: до гуртування в політичні товариства, культурні і економічні спілки, складайте гроші на Український Національний Фонд і вибирайте своїх Українських людей на всі місця...
Організуйтесь!
Українська Центральна Рада
9(22) березня 1917 р.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. — Ужгород, 1932, — Т.І. Доба Центральної Ради. — С.43.
З передової статті чорносотенної газети «Киевлянин»
Стремление к культурно-национальному определению вполне естественное для каждого народа и ему не следует препятствовать, но эта задача безусловно осуществима и без автономии, исключительно в условиях образования широкого самоуправления, отвечающего местным краевым признакам.