• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Навчальна література

1. Державний комітет статистики України / Режим доступу: [http://www.ukrstat.gov.ua]

2. Міністерство доходів і зборів України / Режим доступу: [http://www.sts.gov.ua]

3. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України / Режим доступу: [ http://www.me.gov.ua]

4. Національний банк України / Режим доступу: [http://www.bank.gov.ua]

5. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського / Режим доступу: [http://www.nbuv.gov.ua/]

6. Урядовий портал / Режим доступу: [http://www.kmu.gov.ua]

7. Економічна безпека (підручник) - Користін О.Є. / Режим доступу: [http://pidruchniki.ws/15840720/ekonomika/ekonomichna_bezpeka_-_koristin_oye]

Л Е К Ц І Я

З навчальної дисципліни

Основи медичних знань

Тема:Загальні поняття про асептику і антисептику. Догляд за хворими.

Навчальний потік ІІІ курс, ФЗЛіТ, туризм

Навчальні та виховні ціліознайомити студентів з засобами асептики і антисептики, методами їх застосування.

Навчальні питання і розподіленний час

ВступПоняття про асептику і антисептику - 10 хв.

1. Поняття про засоби асептики - 15хв.

2. Поняття про різновиди антисептичних засобів -35хв.

3.Поняття про деонтологію і етику. – 25хв.

Заключення та відповіді на запитання____10хв.

Навчально – матеріальне забезпечення

Навчальна література

Література

1. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. – К.: Здоров’я, 1990.- 186 с.

2. Бутилін Ю.П., Бутилін В.Ю., Бутилін Д.Ю. Це ви можете без лікаря. Посібник з першої медичної допомоги у невідкладних випадках – К.: Видавничий дім «Скарби», 2002 – 168 с.

3. Гищак Т.В., Долинна О.В. Основи медичних знань та медицини катастроф: Навчальний посібник, - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 144 с.

4. Рябуха О.І. Вчення про здоров’я. – Львів: Ліга –Прес, 2001. -112 с.

5. Рябуха О.І. Вчення про хворобу. – Львів: Ліга-Прес, 2006. – 142 с.

Асептика – це сукупність заходів, спрямованих на попедження потрапляння мікробів у рану. Асептика досягається дотриманням основного правила – все, що стикається з раною, повинно бути стерильним (не мати мікробів). Не можна руками торкатися рани, видаляти з неї осколки, залишки одягу, використовувати нестерильний матеріал для закриття рани. Це досягається повним знезараженням всіх предметів, які торкаються рани.

Повне знищення мікробів та їх спор на операційній білизні, інструментах, шовному і перев’язочному матеріалі, рукавичках і руках хірургів називається стерилізацією. Стерилізація здійснюється різними способами, найбільш широкого розповсюдження набула стерилізація ультрафіолетовими променями і стерилізація радіоактивним випромінюванням.

Предмет вважається стерильним, якщо на його поверхні або в товщі немає мікробів, здатних до розмноження. Контролюють стерильність предметів шляхом бактеріологічних посівів на спеціальні поживні середовища.

Матеріали, які використовуються під час операцій і перев’язок для підсушування ран і операційного поля, тампонами ран і накладання різних пов’язок називаються перев’язочними.

Перев’язочний матеріал повинен мати добру гігроскопічність, швидко висихати, бути еластичним, легко стерилізуватися. Найбільшого розповсюдження серед перев’язочного матеріалу дістали вата і марля. Марля – це паперово-бавовняна тканина яка має здатність добре всмоктувати кров, гній та інші рідини. Марля еластична, м’яка, не засмічує рану і тому є тим матеріалом, з якого роблять бинти, салфетки, тампони, туруни. Вата – це волокна бавовни, які мають високу гігроскопічність. Тому вату накладають на рану поверх марлі, що збільшує всмоктуючу здатність пов’язки і захищає рану від зовнішніх впливів.

Перев’язуючий матеріал виготовляють як нестерильним у великих рулонах і пакетах, так і стерильним в невеликих герметично заклеєних пакетах з пергаменту. Для надання першої медичної допомоги поза лікувальними закладами найбільш зручні стерильні пакети. Стерильний перев’язочний матеріал випускається у вигляді бинтів або салфеток різних розмірів, або індивідуальних пакетів, спеціальних бинтів і пакетів просочених антисептичними розчинами йодоформу, бриліантового зеленого і препаратами, які підвищують згортання крові (наприклад гемостатична марля).

Антисептикою називається система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікробів чи їх знищення в рані.

Види антисептики: - механічна (первинна хірургічна обробка рани – видалення з рани змертвілих і зруйнованих тканин, згустків крові, чужерідних тіл); - фізична ( дренування рани, ультрафіолетове опромінення); - хімічна ( застосування протимікробних лікарських засобів); - біологічна (антибіотико терапія).

Хімічні антисептичні речовини. Існує велика кількість дезінфікуючих засобів, проте більша частина з них мають негативний вплив на тканини раневої поверхні. Тому використовуючи такі засоби, необхідно враховувати і покази і їхній шкідливий вплив.

Розчин перекис водню – безколірна, слабодезинфікуюча рідина і має добру дезодоруючу дію ( знищує запах). Використовується перекис водню у вигляді 3% розчину. При потраплянні в рану перекис водню з гноєм і кровю виділяє велику кількість кисню, в результаті чого утворюється піна, яка очищає рану від гною, залишків змертвілих тканин. Розчин перекис водню широко використовується для розмочування засохших пов’язок, при перев’язках.

Калію перманганат – кристали темно-фіолетового кольору, які легко розчиняються у воді. Розчин має слабо дезинфікуючу дію. Для обробки гнійних ран використовується 0,1% - 0,5% розчин; при належках 5% розчин.

Борна кислота – білий кристалічний порошок, який розчиняється у воді. Використовується у вигляді 2% розчину для промивання слизових оболонок, ран, порожнин.

Розчин йоду спиртовий 5% - використовується для дезинфекції операційного поля і рук хірурга, дезинфекції шкіри при пораненнях, змазування подряпин.

Розчин вокадину – має виражену бактерицидну дію і вибіркову противірусну дію. Вокадин 10% розчин застосовується зовнішньо для обробки шкіри і слизових оболонок до і після хірургічного втручання. При лікуванні інфікованих уражень шкіри ( опіки, рани, виразки, садна) і для запобігання інфікуванню ранкових поверхонь. Протипоказами є алергія на йод. Не можна застосовувати розчин хворим на гіпертиреоз, аденому щитовидної залози, хворим з нирковою недостатністю. Жінки під час вагітності і в період годування груддю не повинні використовувати розчин.Асептичні рани, опікові поверхні, слизові оболонки, ділянки шкіри ураженні бактеріальними і грибковими інфекціями обробляють розчином Вокадину протягом 2 хв, потім ретельно змивають проточною водою.

Вокадин мазь 5%,10% - використовують для лікування інфікованих уражень шкіри ( опіки, рани, садни, трофічні виразки, пролежні, інфекційні дерматити), а також для профілактики інфікування ран.

Спирт етиловий _ безколірна рідина з характерним запахом. Використовується у вигляді 70% і 96% розчину для дезінфекції інструментів, шовного матеріалу, операційного поля, дезінфекції рук і шкірних покривів навколо ран.

Бріліантовий зелений – використовується для стерилізації інструментів, змазування шкіри при гнійничкових пошкодженнях, саднах і подряпинах.

Фурацилін – кристалічний порошок жовтого кольору. Дуже мало розчинний у воді, є добрим антисептиком. Використовується в розведенні 1:5000 для промивання гнійних ран, порожнин, опікових поверхонь, належків.

Сульфаніламіди мають добру бактеріостатичну дію ( затримують ріст і розмноження мікробів), майже не мають шкідливої дії на організм. При гнійних ранах сульфаніламіди використовуються місцево у вигляді мазей і емульсій ( фталазол, сульфадиметоксин).

Біологічна антисептика здійснюється за допомогою різних бактерицидних і бактеріостатичних препаратів біологічного походження, які сприяють знищенню мікробів,які потрапили в рану або в організм. До них відносяться антибіотики, а також препарати які підвищують захисні функції організму: вакцини, виворотки, гамма-глобуліни.

Антибіотики потрапляючи в організм активно впливають на ріст і розмноження мікробів. Більшість антибіотиків діє на певний вид мікробу, але більшість з них ефективні проти декількох видів одночасно.

Антибіотики використовуються місцево ( промивання і зрошування ран розчинами антибіотиків, пов’язки з мазями і емульсіями із антибіотиків) і внутрішньо. Мікроорганізми швидко адаптуються до антибіотиків і стають нечутливими до них.

При незначних пораненнях необхідно промити рану розчином антисептика або чистою водою з милом ( не використовувати спирт), накласти на рану стерильну пов’язку.

При великих ранах, а також колотих ( невеликий раневий отвір, але можуть бути глибокі ушкодження) чи вогнепальних ранах не слід самостійно промивати рану. Накладається тільки стерильна пов’язка.

При ранах розміром більше 1-2 см, коли краї рани не сходяться разом, слід якнайшвидше звернутись до хірурга для вирішення питання про накладання швів на рану. Шви прискорюють процес загоєння, зменшують імовірність розвитку інфекції, запобігають утворенню грубих рубців.

У випадку ушкодження, що супроводжується ампутацією частини тла, відірвану частину слід направити до лікарні разом з потерпілим. При цьому її загортають в стерильну марлю (або чисту тканину), кладуть в поліетиленовий пакет і тримають пакунок у холодному місці ( тобто поміщають у другий пакет наповнений льодом).

Якщо в рані виявлено сторонній предмет, не слід витягати його з рани. Предмет фіксують в рані і накладають стерильну пов’язку навколо нього.
Професiя медика - одна з найдревнiших i шанованих професiй на 3емлi.
Медична етика- це частина загальної етики, яку можна визначити як науку про моральну цiннiсть вчинкiв i поводження медичного працiвника в сферi його дiяльностi. Професiйна мораль медика слугує цiлям охорони здоров'я i життя людини. 3вiдси i вiдомий етичний принцип «Nоп посеге» (не нашкодь). Про це говорять i рядки з «Клятви Гiппократа»: «У який би будинок Я не ввiйшов, я ввiйду туди для користi хворого, будучи далекий вiд усього навмисного, несправедливого і пагубного»

Деонтологiя(вiд грецького deon - обов'язок i logos - наука)- це наука про обов'язок медичного працiвника, сукупнiсть етичних норм, необхiдних йому для виконання своїх професійних обов’язків.

Деонтологiчнi принципи стосуються взаємовiдносин: медичний працiвник i хворий; медичний працiвник i родичi хворого; медичний працiвник i колеги; медичний працівник і суспільство.

Будь-яка хвороба змiнює психологiю людини. Медичному працiвниковi необхiдно вмiти знаходити iндивiдуальний психологiчний пiдхiд як до хворого, так i до його родичiв. Тiльки за довiри хворого i його родичiв до пропонованого лiкування можна домогтися позитивних клiнiчних результатiв.

У роботi будь-якого колективу, особливо медичного, дуже важлива психологiчна cумісність i комунiкабельнiсть спiвробiтникiв, поважне ставлення один до одного. 3 iсторії вiдомо, що навіть видатнi дiячi, надiленi великим розумом i мудрiстю, визнавали, що вони були праві лише в 70-75 випадкiв iз 100. Безсумнiвно, що cтупінь правоти iнших людей значно менша. Зайве прагнути пiдкреслити, що ви розумнiшi. Якщо помiтили помилку у колеги, то повиннi виправити її в тактовнiй формi, але ні в якому разi не обговорювати це з хворими.

Особливi психологiчнi i деонтологiчнi вимоги висуваються до медичного працiвника, що доглядає за дiтьми. Дiти неймовiрно чутливi. Вони з разючою прозорливiстю вгадують iстиннiсть ставлення до себе. У взаєминах з дiтьми потрiбна гранична щирiсть, тому що вони гостро вiдчувають фальш i поблажливе ставлення до них дорослих. Лiкарю iнодi нелегко встановити контакт з дитиною дошкiльного віку. Потрiбнi велика майстернiсть й умiння, щоб зацiкавити маля, викликати у нього довiру. Це вдається тiльки тим, хто любить i розумiє дiтей, Bpaxoвує особливiсть дитячо’ї психiки, що значно вiдрiзняється вiд психiки дорослого. Дуже важливо вмiти перебороти протест дитини, заспокоїти її i зробити менш хворобливим вiдрив вiд матepi при госпiталiзації. В обстеженнi дiтей старшого віку також є свої труднощi. Taкi дiти соромливi, насторожено ставляться до всього, що вiдбувається навколо них. Особливо це спостерiгається в стацiонарi, де вони почувають себе самотньо, нудьгують за домiвкою. Важливо зрозумiло пояснити дiтям, що вiдбувається з ними, переконати в необхiдностi iнколи неприємних лiкувальних і діагностичних процедур.

Деонтологiчнi помилки медичних працiвникiв позначаються на стані хворого. Існує спецiальний термін - іатрогенії (вiд грецького - лiкар i породжуваний).
Іатрогенії- психогеннi розлади, що виникають як наслiдок деонтологiчних помилок медичних працiвникiв - неправильних, необережних висловлювань чи дiй.
Однiєю з таких проблем у медицинi є дотримання лiкарської таємницi. Існує безліч захворювань, що стосуються iнтимних сторін особи . І хворий часом не хоче, щоб про них знали товаришi по роботi, друзi, а iнколи навіть родичi. Першою чергою сюди відносяться вади розвитку, захворювання сечостатевих органів, психiчнi хвороби. А тепер до таких хвороб додався i СНІД.

Поява i швидке поширення CHIДУ у світі породило чимало складних моральних проблем. Почуття страху i розгубленостi затьмарюють разум i милосердя стосовно цих хворих. Є факти бездушного ставлення до хворих i носіїв ВIЛ-iнфекцiї, розголошення лiкарської таємницi щодо ВIЛ-iнфiкованих, вiдмова в госпiталliзації. У зв'язку з цим кожен медичний працiвник повинен не забувати, що той, хто вiдмовляє хворому у допомозi, робить злочин.

Існує ряд нормативних правових aктів, що накладають кримiнальну вiдповiдальнiсть на медичного працiвника за ненадання допомоги хворому, неналежне виконання професiйних обов'язкiв, незаконне розголошення лiкарської таємницi. Кримiнальний кодекс України передбачає за дiяння, що спричинили тяжкi наслiдки для хворого, позбавлення права обiймати певнi посади та займатися певною дiяльнiстю таким медичним працiвникам, а також обмеження i позбавлення волi на термін вiд 2 до 5 poків, штрафи i виправнi роботи. Але кримiнальний кодекс регулює далеко не вci вiдносини в сферi медицини. Кожен, хто вирiшує зв'язати свое життя з медициною, повинен спершу мати «моральний кодекс» у собi: приходити на допомогу хворому за будь-яких обставив i не забувати основний принцип - «Non посеге». Хоча, якщо ваше жипя i не буде пов'язане з медициною, цей принцип теж слiд пам'ятати, особливо, коли виникає потреба у наданнi першої медичної допомоги при травмах i нещасних випадках. А щоб не нашкодити потерпiлому, потрiбно володiти знаннями з основ першої медичної допомоги i догляду за хворими.
Правильно органiзований i налагоджений догляд за хворими сприяї їх виздоровленню щонайменше вiдсоткiв на п'ятдесят. Догляд за хворими передбачає створення гiгiєнiчного й охоронного режимiв, виконання вcix призначень лікаря і спостереження за хворим.

Контрольні питання:

1. Що розуміють під терміном „асептика”?

2 Що розуміють під терміном„антисептика”?

3. Назвіть види антисептики.

4. Що таке деонтологія?

Читайте також:

1. АРХІВОЗНАВСТВО ЯК НАУКОВА СИСТЕМА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
2. Використана література
3. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
4. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
5. Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу
6. Дитяча література буде доступна для розуміння за умови врахування специфіки цільової аудиторії.
7. Довідкова література
8. Додаткова література
9. Додаткова література
10. Додаткова література
11. Додаткова література
12. Додаткова література

Переглядів: 405