Вміст основних хімічних елементів

у літосфері та грунті, %

Елемент	Вмісту літосфері	Вмісту ґрунті	Елемент	Вмісту літосфері	Вмісту ґрунті
Кисень	47.2	49.0	Магній	2.10	0.63
Кремній	27.6	33.0	Карбон	0.10	2.00
Алюміній	8.8	7.13	Сірка	0.09	0.085
Залізо	5.1	3.80	Фосфор	0.08	0.08
Кальний	3.6	1.37	Хлор	0.045	0.01
Натрій	2.64	0.63	Марганець	0.09	0.085
Калій	2.60	1.36	Нітроген	0.01	0.10

Отже, як у літосфері, так і в ґрунті близько половини займає кисень. Друге місце (майже четверта частина) -- кремній. Приблизно десяту частину - алюміній та залізо. Всього лише декілька відсотків займають кальцій, магній, натрій, калій. На всі інші елементи, за винятком вуглецю, припадає менше одного відсотка.

Окрім елементів, у ґрунті наявна вода, гази та органічні речовини.

Проте необхідно зауважити, що суттєві зміни у вмісті біогенних елементів пов'язані з живою фазою. Зокрема, вуглецю у ґрунтах в понад 20 разів більше, ніж у літосфері, а азоту у 10. Оскільки водень є елементом води, то і його вміст у педосфері вищий.

У більшості випадків ґрунти майже на 90% представлені мінеральними елементарними ґрунтовими частками. Тому їх валовий хімічний склад буде визначатись в основному складом і кількісним співвідношенням мінералів.

2.2 Мінералогічний склад ґрунту становлять природні хімічні сполуки та самородні елементи. Виділяють дві групи мінералів: первинні та вторинні.

Первинні мінерали - це дрібні уламки щільних порід різного походження, що утворюються під час їх вивітрювання та переходять у дрібнозем. Вони представлені частками понад 0,001 мм.

Найбільш поширеними первинними мінералами у ґрунтах є кварц, польові шпати, амфіболи, піроксени і слюди. Ці мінерали становлять основну масу магматичних порід. Так, у крихких породах вміст кварцу досягає 40-60 %, а в польових шпатах - до 20 %. Серед них поширені ортоклаз, іноді трапляються натрієво-кальцієві польові шпати або плагіоклази.

Кварц і польові шпати грубозернисті, оскільки вивітрювання їх проходить повільно. Вони зосереджені переважно у піщаних і пилуватих частинках ґрунту.

Амфіболи, піроксени та більшість слюд легко піддаються вивітрюванню, тому у крихких породах і ґрунтах вони містяться у невеликих кількостях у вигляді дрібних кристаликів.

З наявністю первинних мінералів пов'язані агрофізичні властивості ґрунтів, вони є джерелом зольних елементів живлення рослин, а також утворення вторинних мінералів.

Вторинні мінерали - це мінерали, які утворилися з магматичних порід і первинних мінералів у результаті хімічного й біологічного вивітрювання та наступного ґрунтоутворення. Вони переважно зосереджені у тонкодисперсних гранулометричних фракціях розміром менше 0,001 мм і представлені глинистими мінералами, мінералами оксидів заліза та алюмінію, алофанами, а також мінералами-солями.

Глинисті мінерали, до яких перш за все належать мінерали групи каолініту, гідрослюд, монтморилоніту, хлориту, як правило, становлять основну частину , вторинних мінералів. Названі вони глинистими через те, що переважно визначають мінералогічний склад глин.

Першочергова роль глинистих мінералів зводиться до того, що завдяки властивій їм вбирній здатності вони визначають ємкість вбирання ґрунтів і порід та одночасно з гумусом є основним джерелом надходження мінеральних елементів для рослин.

Найбільш важливими глинистими мінералами в ґрунті є мінерали групи каолініту, монтморилоніту. Вони мають шарову будову та складаються з кремнію, кисню, та алюмінію (Рис. 3.3).

РИС. 3.3

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПИТАННЯ 2. Мінеральні компоненти ґрунту	\|	Схема кристалічної структури каолініту (а) й монтморилоніту (б)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.