ПОПЕРЕДНІЙ ДІАГНОЗ

Формулюється на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання, анамнезу життя, об'єктивного обстеження хворого і місцевих змін, тобто логічно випливає з даних, отриманих при суб'єктивному і об'єктивному обстеженнях.

У попередньому діагнозі визначаються основне захворювання і його ускладнення, а також супутні захворювання. Встановлюваний безпосередньо при первинному огляді хворого, він визначає ефективність діагностики і лікування, а також терміновість і обсяг діагностичних і лікувальних прийомів.

Окрім попереднього існує ще клінічний і диференціальний діагноз.

Остаточний клінічний діагноз формулюється на підставі даних, отриманих при збиранні скарг і з'ясуванні анамнезу, даних об'єктивного обстеження хворого, а також результатів додаткового дослідження.

Диференціальний діагноз — це аналіз виявлених симптомів і синдромів, порівняння їх з подібними проявами при інших захворюваннях.

Клінічна історія хвороби максимально пристосована для лікування у відділенні; проглянувши її, можна швидко зорієнтуватись у ситуації і вжити відповідних заходів.

Після встановлення попереднього діагнозу і його обґрунтування складають «План обстеження і лікування хворого». Це робиться з метою максимально точно поставити клінічний діагноз. При цьому слід вирішити три основні проблеми:

- терміновість обстеження; раціональний обсяг обстеження;

- послідовність застосування діагностичних методів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОБ'ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО	\|	ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.