• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Права та обов'язки суддів

Професійні судді України користуються всіма правами та основ­ними свободами людини і громадянина, за винятком установлених національним законодавством обмежень зумовлених особливостями правового статусу. Вони також не звільняються від виконання консти­туційних обов'язків, як-от: захист Вітчизни чи сплата податків і зборів, повинні не завдавати шкоди природі, культурній спадщині, неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей тощо.

Права й обов'язки суддів найбільш повно визначають ступінь їх мож­ливої (службової) поведінки. Указані інститути розкривають зміст право­мірної поведінки судді при здійсненні професійної діяльності, установ­люють її конкретний вид та ступінь. Ця можливість забезпечується і га­рантується державою. Засобом її закріплення є правові норми. Права й обов'язки судді завжди існують у певних межах - періоді володіння статусом і реалізуються у конкретних правовідносинах, що виникають в умовах здійснення професійних функцій носія судової влади.

Правам суддів притаманні такі характерні риси: по-перше, вони належать конкретному суб'єкту - судді; по-друге, ґрунтуються на нор­мах позитивного права - Конституції України, Законі Україні «Про судоустрій і статус суддів» та ін.; по-третє, становлять забезпечену державою і правом можливість певної поведінки, спрямованої на до­сягнення соціального блага; по-четверте, їх виникнення зумовлюється конкретним юридичним фактом - призначенням (обранням) на посаду судді; по-п'яте, зміст та обсяг прав суддів визначаються специфікою правового статусу носіїв судової влади в конкретній державі; по-шосте, забезпечуються загальними (економічними, політичними, ідеологіч­ними, організаційними) і спеціальними (юридичними) гарантіями; по-сьоме, їх порушення тягне за собою юридичну відповідальність. Усі права суддів можна умовно поділити на статусні і процесуальні.

Статусні права суддів забезпечують їх особливий правовий статус і правовий захист, підкреслюють їхнє виняткове правове становище в державі. Серед широкого кола статусних прав суддів слід виділити: право на повагу професійної честі й гідності; право на особисту і май­нову недоторканність; право на незмінюваність з посади протягом строку, на який суддю призначено (обрано); право на кар'єру; право на відставку; право на соціальний і правовий захист; право на одержання матеріальної винагороди за свою працю; інші права, передбачені тру­довим і пенсійним законодавством; право на поліпшені житлові умови; право на пільги з житлово-комунального, транспортного та іншого обслуговування; право на відпочинок; право на вільний вибір додат­кової педагогічної, наукової та іншої оплачуваної творчої діяльності; право на страхові гарантії; право на навчання і підвищення кваліфіка­ції; право на оскарження до відповідного органу рішення про притяг­нення їх до дисциплінарної відповідальності; право подати заяву про припинення повноважень судді за власним бажанням, інші права, пе­редбачені національним законодавством.

До процесуальних прав належать права, якими суддя наділений для ефективної реалізації своїх службових функцій, а саме: право вимага­ти від посадових осіб та громадян виконання винесених суддею рішень; порушувати у встановленому законом порядку питання перед КСУ про перевірку конституційності нормативного акта, отримувати інформа­цію від посадових осіб та інших громадян у зв'язку зі здійсненням правосуддя; давати доручення відповідним органам про привід осіб до зали судового засідання та інші права, передбачені процесуальним за­конодавством.

Обов'язки суддів містять як урегульовані нормами права вимоги щодо необхідної поведінки судді, тобто юридичні обов'язки, так і ма­ють характер моральних, які обумовлені вимогами професійного обов'язку та совісті судді. Невиконання або неналежна реалізація суд­дею обов'язків може призвести до істотних змін у його правовому становищі, навіть до втрати статусу носія судової влади.

Обов'язки суддів мають характер додаткових і не виключають необхідності виконувати конституційні (загальні) та інші зобов'язання, що випливають із цивільно-правових відносин (якщо перебування у таких правовідносинах не суперечить статусу судді).

Правове закріплення обов'язків судді виявляється у певних вимогах до його поведінки. Результатом такої поведінки судді виступає його волевиявлення у формі прийнятих рішень, дій чи бездіяльності в період володіння статусом судді. Поведінка судді може бути законною, тобто відповідати вимогам законодавства України, або незаконною. В остан­ньому випадку вона є підставою для притягнення судді до юридичної відповідальності. Основні вимоги до поведінки судді закріплені у ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

- своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил су­дочинства;

- дотримуватися правил суддівської етики;

- виявляти повагу до учасників процесу;

- додержуватися присяги судді;

- не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охо­роняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закри­того судового засідання;

- дотримуватися вимог щодо несумісності;

- подавати щорічно не пізніше 1 квітня до Державної судової ад­міністрації України для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади, ведення якого забезпечує Державна судова адміністрація України, декларацію про майновий стан.

За змістом вимог, що містяться в наведеній правовій нормі, обов'язки судді можна поділити на такі групи: 1) дотримання законо­давства України при здійсненні професійної діяльності; 2) дотримання етичних основ діяльності; 3) сумлінне і професійне виконання своїх службових функцій.

1. Дотримання законодавства суддею можна розглядати у двох аспектах: по-перше, уся службова діяльність судді відбувається у вста­новлених законодавством процесуальних межах, порушення яких є підставою для визнання рішення судді незаконним. По-друге, суддя безпосередньо застосовує норми національного законодавства при вирішенні конкретних спорів про право. Він має право використати будь-яке джерело права, котре є частиною національного законодавства України: Конституцію, інші нормативно-правові акти, прийняті на її підставі, чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. <-

2. Етичні вимоги до поведінки судді закріплені в Кодексі профе­сійної етики судді і становлять сукупність моральних правил поведін­ки судді, за допомогою яких можна оцінити його дії з точки зору таких цінностей, як справедливість, сумління, гідність, людяність тощо.

Дотримання етичних засад діяльності передбачає утримання суд­дею від дій, що можуть бути розцінені як використання посадового становища в особистих цілях чи можуть викликати сумнів у його не­упередженості, незалежності і справедливості винесених рішень. Суддя зобов'язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судо­ву владу в цілому. Суддя не повинен як під час виконання службових повноважень, так й у приватному житті вчиняти дії, що можуть нега­тивно вплинути на його моральний вигляд, завдати шкоди його про­фесійній та громадській репутації. Під репутацією судді слід розуміти загальновизнані в професійній групі, у суспільстві в цілому уявлення та оцінку поведінки судді як посадової особи судової влади, носія державно-владних повноважень.

Для судді, який не дотримується етичних засад діяльності, повинні наставати негативні наслідки, зокрема дисциплінарна відповідальність.

Сумлінне і професійне виконання службових функцій у першу чергу передбачає повну самовідданість судді. Він має утримуватися від іншої роботи, яка заважає йому належним чином виконувати свої обов'язки та якій він не повинен приділяти увагу протягом свого ро­бочого часу. Ідеться про те, щоб суддя не мав іншої оплачуваної робо­ти, за винятком наукової, викладацької або творчої. Виконання навіть такої додаткової роботи не повинно позначатися на якості професійної діяльності судді.

Дотримання вимог сумлінного і професійного виконання обов'язків судді передбачає вдосконалення професійної майстерності, система­тичне підвищення кваліфікації. За неналежне виконання цих обов'язків суддя притягується до дис­циплінарної відповідальності.

Переглядів: 1479