• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вимоги, що висуваються до суддів

У ч. 2 ст. 127 Конституції України міститься положення, за яким під суддів вимагається утримання від: а) будь-якої участі у політичній або профспілковій діяльності, отримання якого-небудь представниць­кого мандата; б) обіймання будь-яких інших оплачуваних посад, ви­конання іншої оплачуваної роботи, крім наукової, викладацької та творчої.

а) Заборона брати участь у будь-якій політичній або профспіл­ковій діяльності, мати представницький мандат. Згідно з ч. 1 За­кону України «Про судоустрій і статус суддів» перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі держав­ної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким ман­датом. Виняток становить лише орган суддівського самоврядування, ВРЮ, ВККС, Національна школа суддів України, для роботи в яких суддю за його заявою може бути відроджено зі збереженням заробітку за основним місцем роботи. Така вимога щодо суддів обґрунтовується необхідністю додержання гарантій поділу влад і незалежності судової влади, що виключає будь-які сумніви в безсторонності судді та справед­ливості судового рішення. Судові рішення повинні ґрунтуватися ви­ключно на законі, праві, забезпечуючи тим самим підтримання існую­чого в державі режиму законності.

Частиною 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачені обмеження політичних прав суддів. Зокрема, установлю­ється, що суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних ак­ціях, мітингах, страйках. Запровадження такого обмеження зумовлю­ється історичним досвідом становлення держави, традиціями, коли одержати посаду судді і зберегти її без партійного квитка було майже неможливо. Пам'ятаючи сумний досвід диктату КПРС, при якому «партійна дисципліна» була основним засобом здійснення тиску на суддів, законодавці більшості країн колишнього СРСР закріпили щодо суддів заборону належати до політичних партій і профспілок та брати участь у будь-якій політичній діяльності. Але в Україні розуміється неможливість позбавлення судді права участі у виборчому процесі при формуванні органів законодавчої влади та органів місцевого самовря­дування, тим більше неможливість контролювати його особистісні упо­добання щодо ідей та програм тієї чи іншої партії (особливо в умовах багатопартійності) або політичного діяча (адже ці процеси вже лежать у внутрішній, емоційній сфері людини). Крім того, положення ч. 2 ст. 65 Закону «Про судоустрій і статус суддів» гарантує, що політичні уподо­бання кандидата в судді не можуть бути підґрунтям для відмови в зай­нятті посади. Однак важко уявити собі політично заангажованого кандидата, який відразу після призначення на посаду судді став би «по­літично нейтральним». Тому український законодавець зробив спробу визначити характер неприпустимих публічних дій судді політичного характеру: не можна виявляти прихильність до політичних партій, бра­ти участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

Сьогодні необхідність існування заборони щодо політичної діяль­ності суддів пов'язана зі зламуванням стереотипів, історичних тради­цій, становленням авторитету суддів у суспільстві. Але такий «жор­сткий» підхід до обмеження політичних прав суддів є тимчасовим явищем на період побудови правової держави, формування громадян­ського суспільства. У перспективі доцільніше розглядати вимогу апо­літичності судді як суб'єктивну неупередженість судді, тобто відсут­ність упередженості при розгляді суддею конкретної справи, пов'язаної з прихильністю до ідей будь-якої політичної партії, особистими або іншими симпатіями до політичних лідерів. Однією із гарантій дотри­мання суддею вимоги щодо неупередженості при розгляді справи є процесуальний інститут відводу судді, який на законних підставах усуває його від розгляду справи, якщо виникає сумнів у його незалеж­ності та неупередженості.

Свобода кожного носія судової влади від ідейного або емоційного тиску в першу чергу пов'язана з принципами верховенства права і пра­вової держави, здійснення судової влади лише на підставі Конституції й закону. Умовами, що забезпечують неупереджене здійснення суддею своїх професійних функцій, мають стати надійне законодавче закрі­плення незалежності суддів, високий рівень їх професійної правосві­домості, внутрішнє сприйняття кожним суддею правил змагальності судового процесу. Саме такий підхід до статусу носія судової влади забезпечить йому високий авторитет у суспільстві.

б) Заборона займатися будь-якою іншою професійною діяльніс­тю, крім наукової, викладацької та творчої.У Європейській хартії про статус суддів (п. 4.2) підкреслюється, що «суддя вільно може зай­матися різними видами діяльності, крім його службових повноважень, зокрема і тими, котрі є виявленням його прав громадянина. Однак ця свобода може (і повинна) бути обмежена тією мірою, в якій зовнішній вигляд цієї діяльності є несумісним з довірою відносно неупередже­ності і незалежності судді чи з професійною необхідністю уважно й у розумний строк розглядати справи»

Конституція України щодо суддів установлює заборону обіймання будь-яких інших оплачуваних посад, виконання іншої оплачуваної роботи, крім наукової, викладацької та творчої. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» конкретизує: «Суддя не має права поєдну­вати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержан­ня прибутку» (ч. 2 ст. 53).

Вимога про несумісність зумовлюється декількома обставинами. По-перше, забороняючи поєднувати судову діяльність з іншою, крім дозволеної законом, законодавець прагне зберегти незалежність судо­вої влади. По-друге, це обмеження прав людини, яка обіймає посаду судді, спрямовано на забезпечення належного і сумлінного виконання професійних функцій. По-третє, зазначена заборона запобігає можли­вості використання суддею свого службового становища в особистих цілях, що сприяє збереженню необхідного авторитету судової влади, безсторонності суддів.

Заборонити судді займатися викладацькою, науковою або творчою діяльністю практично неможливо. Крім того, творча, викладацька чи наукова діяльність має сприяти підвищенню професійного рівня судді, збагаченню його знань, утвердженню його статусу як фахівця найвищої категорії.

Таким чином, інша (несудова) діяльність судді має відповідати ознакам: а) вона повинна містити ознаки передбаченої Законом ви­кладацької, наукової або творчої діяльності та б) не завдавати шкоди виконанню основних обов'язків носія судової влади.

Читайте також:

1. Аналітичні реакції та вимоги, яким вони повинні відповідати.
2. Бланк документа, вимоги, що пред’являються до нього
3. Види правових актів державного управління. Вимоги, що ставляться до актів державного управління.
4. Вимоги що висуваються до кандидатів на посади суддів
5. Вимоги, що висуваються до управлінських рішень
6. Вимоги, що пред'являються до волокон і матриці
7. Вимоги, що ставляться до ваговимірювальних приладів.
8. Вимоги, яким має задовольняти судове рішення
9. Вимоги, яким мають відповідати судові рішення адміністративних судів
10. Вимоги, яким повинен відповідати журналіст
11. Вимоги, які пред'являються до сучасного менеджера

Переглядів: 875