• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дисциплінарна відповідальність суддів

Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної від­повідальності за вчинення правопорушення. Дисциплінарний просту­пок як вид правопорушення розглядається як винне, протиправне по­рушення особою правил дисциплінарного порядку у сфері трудової, службової, навчальної, військової або іншої діяльності, за яке перед­бачено відповідне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарна відповідальність суддів — це особливий, самостій­ний вид юридичної відповідальності, який застосовується у специфічній сфері людського життя і пов'язаний із професійною діяльністю спеціальних суб'єктів - суддів. Вона виступає гарантом виконання суддями своїх службових обов'язків та забезпечення прав громадян на професійний та справедливий судовий розгляд їх справ.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України дії, визначені як дис­циплінарні правопорушення, і відповідальність за них встановлюють­ся винятково законами України. Підстави дисциплінарної відповідаль­ності та порядок дисциплінарного провадження відносно суддів уре­гульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, підставою для притягнення судді до дисциплінарної відпо­відальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, який може полягати в такому:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до право­суддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил" підсудності чи підві­домчості, не обґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зо­крема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддів­ської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декла­рації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей (ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Важливо, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умис­ного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Процедура розгляду та вирішення питання по суті щодо вчинення суддею дисциплінарного проступку та притягнення його до дисциплі­нарної відповідальності здійснюється у формі дисциплінарного про­вадження.

Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про по­рушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонім­ними заявами та повідомленнями.

Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів міс­цевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Механізм дисциплінарної відповідальності суддів повинен відпо­відати правовій специфіці посади судді, міжнародним стандартам та вітчизняним нормам, які містять принципи незалежності судових ор­ганів та суддів при здійсненні правосуддя.

Згідно з п. 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених Резолюціями,40/32 і 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада і 13 грудня 1985 р., незалежність судових органів гаран­тується державою й закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані, поважати незалежність су­дових органів і дотримуватися її. Суддя повинен мати право на невід­кладний і безсторонній (на початковому етапі - конфіденційний) роз­гляд звинувачення або скарги, що надійшли на нього згідно з відповід­ною процедурою. Суддя може бути усунутий від посади, або звільнений тільки з причин його нездатності виконувати свої обов'язки або по­ведінки, що не відповідав: посаді, яку він обіймає, мати право на неза­лежну перевірку рішення про дисциплінарне стягнення, усунення від посади чи звільнення.

Європейська хартія про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р. також містить вимоги щодо підстав і порядку притягнення суддів до відповідальності. Так, вирішення питань, пов'язаних із за­стосуванням санкцій до суддів, належить здійснювати органу, неза­лежному, від виконавчої та законодавчої гілок влади. Не менше поло­вини тих, хто бере участь у засіданні, мають становити судді, обрані такими ж суддями в порядку, що гарантує найширше їх представництво у складі комісії з дисциплінарного провадження. Ці питання вирішу­ються цим органом безпосередньо, за його пропозицією, за рекомен­дацією, з його згоди або на підставі його висновку. Санкцію (міру відповідальності) може бути застосовано до судді у випадку халатнос­ті при виконанні одного з його обов'язків, передбаченого законодав­ством. Також національним законодавством повинна бути забезпечена можливість кожної людини звернутися до незалежного органу зі скар­гою з приводу судової помилки в конкретній справі. Такий орган, у свою чергу, має бути наділений повноваженнями передати справу до дисциплінарного органу за наявності певних підстав.

З аналізу розглянутих міжнародних актів видно, що основними вимогами щодо відповідальності суддів є:

а) підставами порушення дисциплінарного провадження можуть бути: невиконання суддями своїх обов'язків; халатність при здійснен­ні службових повноважень;

б) дисциплінарне провадження повинно здійснюватись з урахуван­ням та повагою до принципу незалежності суду;

в) дисциплінарне провадження повинен здійснювати орган, неза­лежний від виконавчої та законодавчої гілок влади;

г) не менше половини складу органу дисциплінарної юрисдикції щодо суддів мають становити судді, обрані суддівською спільнотою;

д) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинні контролюватися судовим органом вищої інстанції.

Згідно з українським законодавством дисциплінарне провадження щодо судді проходить три стадії.

1. Перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

2. Відкриття дисциплінарної справи.

3. Розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення за резуль­татами розгляду.

Отже, особа, якій стали відомі факти про вчинення суддею місце­вого чи апеляційного суду дисциплінарного правопорушення, зверта­ється з відповідною заявою (скаргою) до ВККС. Член ВККС разом із підпорядкованими йому дисциплінарними інспекторами здійснює перевірку фактів, викладених у заяві (скарзі). Для цього він має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за пись­мовим запитом від органів державної влади та органів місцевого само­врядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, орга­нізацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. За результатами перевірки член ВККС складає висновок із викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд ВККС, яка і вирішує по суті питання про відкриття дисциплінарної справи щодо судді чи відмову в її відкритті. Якщо ВККС приймає рішення про порушення дисциплінарної справи, копія цього рішення не пізніш як через три дні з дня його прийняття надсилається судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу, та особі, за зверненням якої порушено справу.

Розгляд дисциплінарної справи відбувається на засіданні ВККС, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито справу, суддя, сто­совно якого відкрито справу, а в разі необхідності - й інші заінтересовані особи. Розгляд дисциплінарної справи щодо судді відбувається на засадах змагальності: заслуховуються повідомлення члена ВККЄ, який здійснював перевірку, про результати Перевірки, пояснення судді, щодо якого розгля­дається справа, а також інших заінтересованих осіб. Суддя, стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відпо­відальності, має право надавати пояснення, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи. Перебіг розгляду дисциплінарної справи та оголошення результатів її розгляду фіксуються технічними засобами.

Рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи обгово­рюється і приймається ВККС колегіально більшістю від загального складу Комісії, до держуйчись принципу таємниці процедури прий­няття рішення, тобто за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. При обранні дисциплінарного стягнення щодо судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість при­тягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у ви­гляді догани. За наслідками дисциплінарного провадження ВККС також може прийняти рішення про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з по­сади за наявності для цього підстав. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчи­нення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Якщо протягом року з дня накла­дення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дис­циплінарному стягненню, він вважається таким, який не має дисци­плінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято ВККС за пропозицією відповідної ради суддів.

Суддя може оскаржити рішення ВККС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до ВРЮ або Вищого адміністратив­ного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.

Якщо ВККС прийнято рішення про відсутність підстав для притяг­нення судді до дисциплінарної відповідальності, Комісія припиняє дис­циплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованих осіб.

Дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів здійснюється ВРЮ у порядку, передбаченому в розд. IV Закону України «Про Вищу раду юстиції», але загалом передбачений цим. Законом механізм дисциплінарного провадження подібний до механізму дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів.

Так, підставою для відкриття дисциплінарного провадження стосов­но суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів є подання члена ВРЮ за результатами перевірки повідомлень про вчи­нення суддею дисциплінарного проступку. За наявності підстав дисци­плінарне провадження відкривається постановою ВРЮ в десятиденний строк з дня одержання даних про дисциплінарний проступок судді, а в разі, якщо ці дані потребують перевірки, - у строк, не більший десяти днів із дня закінчення перевірки.

ВРЮ розглядає дисциплінарну справу на найближчому засіданні після надходження висновку та матеріалів перевірки. Розгляд дисцип­лінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Суддя, щодо якого розглядається питання про дисциплінарну відповідальність, має право надавати пояснення, ставити запитання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Рішення в дисциплінарній справі приймається за відсутністю осо­би, щодо якої розглядається дисциплінарна справа, шляхом таємного голосування більшістю від конституційного складу ВРЮ.

ВРЮ має право накласти на суддю дисциплінарне стягнення у ви­гляді догани. У разі прийняття рішення про накладення дисциплінар­ного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, осо­ба судді, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на від­повідальність. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку.

Якщо суддю протягом року з дня накладення на нього дисциплі­нарного стягнення не буде піддано новому дисциплінарному стягнен­ню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково зняте ВРЮ за заявою судді, на якого накладено дисциплінарне стяг­нення, але не раніше шести місяців з дня накладення стягнення.

ВРЮ також може прийняти рішення про невідповідність судді посаді, яку він обіймає, про порушення суддею вимог щодо несуміс­ності, про порушення суддею присяги та про внесення подання про звільнення цього судді з посади до органу, який його призначив чи обрав.

Цивільно-правова відповідальність суддів

Проблема майнової відповідальності суддів тісно пов'язана з ви­рішенням питання про імунітет та незалежність судді, тому існує по­треба у додатковому правовому регулюванні, заснованому на вивчен­ні історії виникнення та розвитку механізму відповідальності суддів, міжнародної практики. Згідно з Основними принципами незалежнос­ті судових органів без шкоди для якоїсь дисциплінарної процедури чи якогось права на апеляцію або компенсацію з боку держави відпо­відно до національних законів суддям слід користуватися особистим імунітетом від судового переслідування за фінансову шкоду, спричи­нену в результаті хибних дій чи упущень, які мали місце при здійснен­ні ними своїх судових функцій (п. 16).

У контексті цивільно-правової відповідальності міжнародними принципами встановлюється не тільки компенсація державою збитків, які виникли внаслідок рішення чи поведінки судді під час виконання своїх обов'язків, але й право держави на пред'явлення регрес них вимог до суддів, з вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам у разі грубого порушення суддею правил, які ре­гулюють виконання його професійних обов'язків.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на від­шкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпід­ставним засудженням (ч. 4 ст. 62 Конституції України).

Відносини щодо відповідальності держави перед громадянином за дії суду, якщо ним були прийняті незаконні рішення, утілено також у Законі України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокура­тури і суду» та Цивільному кодексі України (далі - ЦК). Так, ст. 1176 ЦК передбачає відповідальність держави за шкоду, завдану фізичній особі діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, про­куратури або суду, якщо ними були прийняті незаконні рішення, вчи­нені незаконні дії, чи внаслідок їх бездіяльності незалежно від вини посадових і службових осіб указаних органів. Випадками компенсації шкоди ця стаття визначає: незаконне засудження особи, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосуван­ня як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про неви­їзд, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Підставою для відшкодування шкоди, завданої фізичній особі неза­конними діями суду, може бути постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі за­криття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлен­ня судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується дер­жавою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальних вироком суду, що набрав законної сили (ч. 5 ст. 1176 ЦК).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої не­законної дії або бездіяльності чи незаконного рішення суду, відшкодо­вується на загальних підставах.

Особливість указаних норм у тому, що відповідальність за помил­ки або навіть порушення закону цілком конкретних суддів держава бере на себе, оскільки: а) вона завжди виступає гарантом відшкодування шкоди; б) судді виконують свої функції не як приватні особи у своїх інтересах, а від імені держави. Саме тому держава повинна мати право пред'явлення регресних вимог до суддів, з вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам. Але така відпові­дальність повинна наставати тільки у випадках серйозного нехтування обов'язками, явних зловживань, грубої недбалості або злочину.

Кримінально-правова відповідальність суддів

Держава для забезпечення незалежності суддів, їх недоторканнос­ті встановлює особливий порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності. У більшості країн світу дозвіл на притягнення судді до кримінальної відповідальності дає Конституційний суд, що дозволяє запобігти зловживанням із боку інших державних органів щодо суддів. В інших країнах Генеральний прокурор ініціює питання про притяг­нення судді до кримінальної відповідальності (Болгарія, Литва) або парламентський омбудсмен (Швеція). Але є країни, де відсутній будь-який імунітет для суддів перед кримінальним переслідуванням (Кана­да, Франція, Фінляндія, Ісландія, Японія).

В Україні суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, про­ведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його теле­фонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судо­вим рішенням.

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке вста­новлена кримінальна відповідальність, повинен бути негайно звіль­нений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи уста­нови, крім суду.

Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Гене­ральним прокурором України або його заступником.

Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не може роз­глядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав по­саду судді.

Суддю, якого притягнуто до кримінальної відповідальності, від­стороняється від посади ВККС на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України на час здійснення провадження кри­мінальної справи стосовно судді. Інститут відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальнос­ті передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Адміністративно-правова відповідальність суддів

Специфіка правового статусу суддів потребує виключення можли­вості застосування щодо них санкцій, визначених у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У цьому ви­падку також діє принцип недоторканності суддів.

Стаття 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» уста­новлює певні обмеження, а саме: суддя не може бути підданий при­воду чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встанов­лена адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільне­ний після з'ясування його особи.

Указані норми повинні забезпечити неможливість будь-яких спроб обмежити особисту свободу судді шляхом притягнення його до адмі­ністративної відповідальності, якщо він здатний підтвердити свою ідентичність.

Читайте також:

1. IV. Відповідальність сторін
2. Адміністративна відповідальність
3. Адміністративна відповідальність
4. Адміністративна відповідальність
5. Адміністративна відповідальність
6. Адміністративна відповідальність
7. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
8. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
9. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
10. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
11. Адміністративна відповідальність осіб, винних в порушенні податкового законодавства
12. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності

Переглядів: 1746