Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Дисциплінарна відповідальність суддів

Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності за вчинення правопорушення. Дисциплінарний проступок як вид правопорушення розглядається як винне, протиправне порушення особою правил дисциплінарного порядку у сфері трудової, службової, навчальної, військової або іншої діяльності, за яке передбачено відповідне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарна відповідальність суддів — це особливий, самостійний вид юридичної відповідальності, який застосовується у специфічній сфері людського життя і пов'язаний із професійною діяльністю спеціальних суб'єктів - суддів. Вона виступає гарантом виконання суддями своїх службових обов'язків та забезпечення прав громадян на професійний та справедливий судовий розгляд їх справ.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України дії, визначені як дисциплінарні правопорушення, і відповідальність за них встановлюються винятково законами України. Підстави дисциплінарної відповідальності та порядок дисциплінарного провадження відносно суддів урегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, який може полягати в такому:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил" підсудності чи підвідомчості, не обґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей (ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Важливо, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Процедура розгляду та вирішення питання по суті щодо вчинення суддею дисциплінарного проступку та притягнення його до дисциплінарної відповідальності здійснюється у формі дисциплінарного провадження.

Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Механізм дисциплінарної відповідальності суддів повинен відповідати правовій специфіці посади судді, міжнародним стандартам та вітчизняним нормам, які містять принципи незалежності судових органів та суддів при здійсненні правосуддя.

Згідно з п. 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених Резолюціями,40/32 і 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада і 13 грудня 1985 р., незалежність судових органів гарантується державою й закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані, поважати незалежність судових органів і дотримуватися її. Суддя повинен мати право на невідкладний і безсторонній (на початковому етапі - конфіденційний) розгляд звинувачення або скарги, що надійшли на нього згідно з відповідною процедурою. Суддя може бути усунутий від посади, або звільнений тільки з причин його нездатності виконувати свої обов'язки або поведінки, що не відповідав: посаді, яку він обіймає, мати право на незалежну перевірку рішення про дисциплінарне стягнення, усунення від посади чи звільнення.

Європейська хартія про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р. також містить вимоги щодо підстав і порядку притягнення суддів до відповідальності. Так, вирішення питань, пов'язаних із застосуванням санкцій до суддів, належить здійснювати органу, незалежному, від виконавчої та законодавчої гілок влади. Не менше половини тих, хто бере участь у засіданні, мають становити судді, обрані такими ж суддями в порядку, що гарантує найширше їх представництво у складі комісії з дисциплінарного провадження. Ці питання вирішуються цим органом безпосередньо, за його пропозицією, за рекомендацією, з його згоди або на підставі його висновку. Санкцію (міру відповідальності) може бути застосовано до судді у випадку халатності при виконанні одного з його обов'язків, передбаченого законодавством. Також національним законодавством повинна бути забезпечена можливість кожної людини звернутися до незалежного органу зі скаргою з приводу судової помилки в конкретній справі. Такий орган, у свою чергу, має бути наділений повноваженнями передати справу до дисциплінарного органу за наявності певних підстав.

З аналізу розглянутих міжнародних актів видно, що основними вимогами щодо відповідальності суддів є:

а) підставами порушення дисциплінарного провадження можуть бути: невиконання суддями своїх обов'язків; халатність при здійсненні службових повноважень;

б) дисциплінарне провадження повинно здійснюватись з урахуванням та повагою до принципу незалежності суду;

в) дисциплінарне провадження повинен здійснювати орган, незалежний від виконавчої та законодавчої гілок влади;

г) не менше половини складу органу дисциплінарної юрисдикції щодо суддів мають становити судді, обрані суддівською спільнотою;

д) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинні контролюватися судовим органом вищої інстанції.

Згідно з українським законодавством дисциплінарне провадження щодо судді проходить три стадії.

1. Перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

2. Відкриття дисциплінарної справи.

3. Розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення за результатами розгляду.

Отже, особа, якій стали відомі факти про вчинення суддею місцевого чи апеляційного суду дисциплінарного правопорушення, звертається з відповідною заявою (скаргою) до ВККС. Член ВККС разом із підпорядкованими йому дисциплінарними інспекторами здійснює перевірку фактів, викладених у заяві (скарзі). Для цього він має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. За результатами перевірки член ВККС складає висновок із викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд ВККС, яка і вирішує по суті питання про відкриття дисциплінарної справи щодо судді чи відмову в її відкритті. Якщо ВККС приймає рішення про порушення дисциплінарної справи, копія цього рішення не пізніш як через три дні з дня його прийняття надсилається судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу, та особі, за зверненням якої порушено справу.

Розгляд дисциплінарної справи відбувається на засіданні ВККС, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито справу, суддя, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності - й інші заінтересовані особи. Розгляд дисциплінарної справи щодо судді відбувається на засадах змагальності: заслуховуються повідомлення члена ВККЄ, який здійснював перевірку, про результати Перевірки, пояснення судді, щодо якого розглядається справа, а також інших заінтересованих осіб. Суддя, стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, має право надавати пояснення, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи. Перебіг розгляду дисциплінарної справи та оголошення результатів її розгляду фіксуються технічними засобами.

Рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи обговорюється і приймається ВККС колегіально більшістю від загального складу Комісії, до держуйчись принципу таємниці процедури прийняття рішення, тобто за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. При обранні дисциплінарного стягнення щодо судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді догани. За наслідками дисциплінарного провадження ВККС також може прийняти рішення про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, який не має дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято ВККС за пропозицією відповідної ради суддів.

Суддя може оскаржити рішення ВККС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до ВРЮ або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.

Якщо ВККС прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Комісія припиняє дисциплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованих осіб.

Дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів здійснюється ВРЮ у порядку, передбаченому в розд. IV Закону України «Про Вищу раду юстиції», але загалом передбачений цим. Законом механізм дисциплінарного провадження подібний до механізму дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів.

Так, підставою для відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів є подання члена ВРЮ за результатами перевірки повідомлень про вчинення суддею дисциплінарного проступку. За наявності підстав дисциплінарне провадження відкривається постановою ВРЮ в десятиденний строк з дня одержання даних про дисциплінарний проступок судді, а в разі, якщо ці дані потребують перевірки, - у строк, не більший десяти днів із дня закінчення перевірки.

ВРЮ розглядає дисциплінарну справу на найближчому засіданні після надходження висновку та матеріалів перевірки. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Суддя, щодо якого розглядається питання про дисциплінарну відповідальність, має право надавати пояснення, ставити запитання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Рішення в дисциплінарній справі приймається за відсутністю особи, щодо якої розглядається дисциплінарна справа, шляхом таємного голосування більшістю від конституційного складу ВРЮ.

ВРЮ має право накласти на суддю дисциплінарне стягнення у вигляді догани. У разі прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на відповідальність. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку.

Якщо суддю протягом року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково зняте ВРЮ за заявою судді, на якого накладено дисциплінарне стягнення, але не раніше шести місяців з дня накладення стягнення.

ВРЮ також може прийняти рішення про невідповідність судді посаді, яку він обіймає, про порушення суддею вимог щодо несумісності, про порушення суддею присяги та про внесення подання про звільнення цього судді з посади до органу, який його призначив чи обрав.

Цивільно-правова відповідальність суддів

Проблема майнової відповідальності суддів тісно пов'язана з вирішенням питання про імунітет та незалежність судді, тому існує потреба у додатковому правовому регулюванні, заснованому на вивченні історії виникнення та розвитку механізму відповідальності суддів, міжнародної практики. Згідно з Основними принципами незалежності судових органів без шкоди для якоїсь дисциплінарної процедури чи якогось права на апеляцію або компенсацію з боку держави відповідно до національних законів суддям слід користуватися особистим імунітетом від судового переслідування за фінансову шкоду, спричинену в результаті хибних дій чи упущень, які мали місце при здійсненні ними своїх судових функцій (п. 16).

У контексті цивільно-правової відповідальності міжнародними принципами встановлюється не тільки компенсація державою збитків, які виникли внаслідок рішення чи поведінки судді під час виконання своїх обов'язків, але й право держави на пред'явлення регрес них вимог до суддів, з вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам у разі грубого порушення суддею правил, які регулюють виконання його професійних обов'язків.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ч. 4 ст. 62 Конституції України).

Відносини щодо відповідальності держави перед громадянином за дії суду, якщо ним були прийняті незаконні рішення, утілено також у Законі України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та Цивільному кодексі України (далі - ЦК). Так, ст. 1176 ЦК передбачає відповідальність держави за шкоду, завдану фізичній особі діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, якщо ними були прийняті незаконні рішення, вчинені незаконні дії, чи внаслідок їх бездіяльності незалежно від вини посадових і службових осіб указаних органів. Випадками компенсації шкоди ця стаття визначає: незаконне засудження особи, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Підставою для відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями суду, може бути постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальних вироком суду, що набрав законної сили (ч. 5 ст. 1176 ЦК).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення суду, відшкодовується на загальних підставах.

Особливість указаних норм у тому, що відповідальність за помилки або навіть порушення закону цілком конкретних суддів держава бере на себе, оскільки: а) вона завжди виступає гарантом відшкодування шкоди; б) судді виконують свої функції не як приватні особи у своїх інтересах, а від імені держави. Саме тому держава повинна мати право пред'явлення регресних вимог до суддів, з вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам. Але така відповідальність повинна наставати тільки у випадках серйозного нехтування обов'язками, явних зловживань, грубої недбалості або злочину.

Кримінально-правова відповідальність суддів

Держава для забезпечення незалежності суддів, їх недоторканності встановлює особливий порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності. У більшості країн світу дозвіл на притягнення судді до кримінальної відповідальності дає Конституційний суд, що дозволяє запобігти зловживанням із боку інших державних органів щодо суддів. В інших країнах Генеральний прокурор ініціює питання про притягнення судді до кримінальної відповідальності (Болгарія, Литва) або парламентський омбудсмен (Швеція). Але є країни, де відсутній будь-який імунітет для суддів перед кримінальним переслідуванням (Канада, Франція, Фінляндія, Ісландія, Японія).

В Україні суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.

Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.

Суддю, якого притягнуто до кримінальної відповідальності, відстороняється від посади ВККС на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України на час здійснення провадження кримінальної справи стосовно судді. Інститут відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Адміністративно-правова відповідальність суддів

Специфіка правового статусу суддів потребує виключення можливості застосування щодо них санкцій, визначених у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У цьому випадку також діє принцип недоторканності суддів.

Стаття 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлює певні обмеження, а саме: суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи.

Указані норми повинні забезпечити неможливість будь-яких спроб обмежити особисту свободу судді шляхом притягнення його до адміністративної відповідальності, якщо він здатний підтвердити свою ідентичність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відповідальність суддів	\|	Припинення повноважень суддів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.