Вигляди

Виглядом – називається зображення оберненої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Класифікація виглядів наведена на рис. 22.

Рисунок 22. Класифікація виглядів

Основниминазиваються вигляди, утворені проеціюванням предмета на шість основних площин проекцій. Кожний вигляд має свою назву залежно від напрямку проеціювання ( рис. 23).

Рисунок 23. Розташування виглядів на кресленні

Зображення на рис. 23 називаються так:

1 – вид спереду (головний вид); 4 – вид справа;

2 – вид зверху; 5 – вид знизу;

3 – вид зліва; 6 – вид ззаду.

За основу побудови кресленика завжди приймають вигляд спереду – головний вигляд предмета. Кожний з інших виглядів розміщується відносно головного на певному місці.

Якщо креслення виконується на одному аркуші паперу і основні вигляди розміщені у взаємному проекційному зв’язку, то їх не надписують. Винятком з цього правила може бути:

1.1. Зміщення якогось вигляду відносно головного з метою кращого використання поля креслення.

1.2. Розміщення якогось зображення між головним і заданим виглядом.

1.3. Розміщення вигляду не на одному аркуші з головним зображенням.

У всіх наведених випадках вигляд супроводять написом «А», а напрям погляду вказується стрілкою з тією самою великою буквою (шрифт №10). Розміри стрілки наведені на рис. 24.

Рисунок 24. Стрілки для позначення виглядів

Додатковиминазивають вигляди, утворені внаслідок проеціювання на довільну площину, не паралельну основним площинам проекцій. Використовують ці вигляди у тих випадках, коли частина предмета нахилена до основних площин проекцій і зображується на них спотворено (рис. 25).

Рисунок 25. Приклад зображення додаткового вигляду

Якщо додатковий вигляд розташовано у безпосередньому проекційному зв’язку з відповідним зображенням, то стрілку не показують і напису не ставлять.

Місцевимвиглядом називається зображення окремої, обмеженої частини поверхні предмета. Місцеві вигляди дозволяють виявити форму і розміри певного порівняно невеликого елемента предмета. Місцеві виглядиутворюють проеціюванням певного елемента предмета на одну з основних площин проекцій.

Розміщують місцеві вигляди довільно на полі кресленика беззбереження проекційного зв’язку з головним зображенням.

Місцеві вигляди обмежують хвилястою лінією обриву або не обмежують зовсім (рис. 26).

Рисунок 26. Приклад зображення місцевого вигляду

Варіанти завдань до аркуша № 2 (рис. 28 а, б)

Рисунок 27, а

Рисунок 27, б

Рисунок 28. Зразок виконання аркуша №2, КР-2. «Вигляди»

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пояснення до аркуша №2 КР-2: «Побудова 3-х виглядів за наочним зображенням деталі»	\|	Пояснення до аркуша №3 КР-2 «Побудова 3-х виглядів з розрізами та аксонометричним зображенням за описом (подвійне проникнення за варіантами)»

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.