Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Аспекти надання невідкладної допомоги

Загальномозкові симптоми:

• порушення свідомості (ступор, сопор, кома);

• головний біль (інтенсивний, монотонний);

• блювання ("мозкове" блювання супроводжується головним болем із відсутністю нудоти, спостерігається натще);

• судоми (клонічні, тонічні, змішаного типу з непритомністю). Вогнищеві симптоми:

• центральні та периферійні парези і паралічі (вказують на ураження центрального рухового нейрона або клітин ядер черепних нервів та пе­редніх рогів спинного мозку);

• очні симптоми (симптом Грефе, ністагм, екзофтальм, симптом сон­ця, що ходить);

• менінгеальні симптоми (Керніга, Брудзінського, ригідність м'язів потилиці);

• симптоми порушення словесної мови (залежно від віку враховується вимова складів, окремих слів, речень, вміння формувати свою мову, ро­зуміння тієї мови, з якою звертаються до пацієнта).

Крім оцінки стану нервової системи оцінюють нервово-психічний розвиток і відповідність його віку дитини або дорослої людини. Звертають увагу на стан: свідомості; адекватність реакції на навколишнє середовище; поведінку; вміння концентрувати увагу на предметах, книгах, завданнях; вміння розуміти звернення до пацієнта; навики письма, читання, абстракт­ного мислення тощо.

Під час обстеження рухової сфери визначають такі відхилення від норми: вимушене положення в ліжку; зниження моторної активності або її відсутність; у дітей затримка в моторно-статичному розвитку (дитина не­своєчасно починає утримувати голову, сідати, ходити, не може виконувати дрібні ручні дії).

Обстежуючи органи чуття, звертають увагу на природжені вади очей, вушної раковини. З метою визначити функції органа зору всі діти і дорослі повинні проходити щорічно огляд в окуліста.

Стан органа слуху (середнє і внутрішнє вухо) слід перевіряти періодично під час консультацій у ЛОР-лікаря.

Під час загального огляду звертають увагу на тактильну, больову, тем­пературну чутливість шкіри.

Геронтологічні зміни нервової системи · Походження вікових змін нервової системи різне, темп їх нарощування теж різний, час появи — індивідуальний. · Обмеження функціональних можливостей з віком природне, як і старіння організму. У другій половині життя зменшуються компенсатор­но-пристосувальні можливості, стають менш надійними механізми гемо­стазу. · З віком зменшується вища нервова діяльність, сила, рухомість, врівно­важеність нервових процесів. Клінічно це проявляється астенічним синд­ромом — падає працездатність, послаблюються увага, пам'ять, порушу­ються складні форми психічної діяльності й цілеспрямованість поведінки. Разом з цим у людей старечого віку зберігається нормальний стан нерво­вої системи. · У старості симпатичні і парасимпатичні тонічні впливи на діяльність ряду органів слабшають. Це впливає на перебіг важливих вегетативних реакцій і метаболічних процесів і тим самим обмежує адаптивні можливості старіючого організму. · Поряд із цим у процесі старіння знижується вміст у крові катехоламінів, але підвищується чутливість клітин і тканин до їхньої дії , а також до ряду інших фізіологічно активних речовин. · Послаблення вегетативних реакцій є однією з причин зниження працездатності при старінні. · У період старіння настають структурні і функціональні порушення у вегетативних гангліях, які можуть перешкоджати передачі імпульсів у них і впливати на трофіку тканин, яка інервується. · Істотно змінюється гіпоталамічна регуляція вегетативних функцій, що є важливим механізмом старіння організму. · Всі зміни неоднаково виражені в клітинах різних тканин організма.
СУДИННІ РОЗЛАДИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ   · Ризик таких розладів посилюється з віком, після 60 років він стає в 17 разів вищим, ніж у молодих людей. · Існує тісний зв'язок нервової, сер­цево-судинної систем і ліпідного обміну з атеросклеротичними змінами в старечому віці. Цей зв'язок зумовлює клінічні синдроми розладів і синд­роми старіння. · Під впливом старіння нейрогуморальні регуляції реакцій серцево-су­динної системи стають затяжними, гемодинамічні зсуви і зміни мета­болізму в тканинах компенсуються із затримкою, що призводить до гіпоксії. · Зміни нервової системи з віком починаються від недостатності мозкового кровообігу. · Через порушення гемодинаміки розвивається гіпоксія і формується атеросклеротична енцефалопатія.
АТЕРОСКЛЕРОТИЧНА ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ · Цим терміном позначають дифузні функціональні й структурні зміни го­ловного мозку, що зумовлюється хронічною недостатністю мозкового кровообігу на тлі атеросклерозу. · У генезі початкових проявів лежать такі процеси: · 1) порушення кірково-підкіркових зв'язків; · 2) вегетосудинна дистонія; · 3) порушення співвідношення у постачанні киснем мозку і його потреби в кисні. · У початковий період дефіцит кровопостачання мозку прихований. Він клінічно компенсується і виявляється лише під час дослідження мозку радіонуклідним методом. · Розлади цього періоду незначні й проявляються втомою, зниженням при нездатності, послабленням пам'яті, розладом сну. Сон стає не покійним, переривчастим або настає безсоння. · Задовго до появи розгорнутої клініки виявляються порушення функціонального стану центральної нервової системи: зміни біоелектрич­ної активності мозку; торпідність нейросудинних реакцій; порушення су-цинного тонусу. · Клінічно вони можуть проявлятися запамороченням, головним болем, шумом у голові, порушенням ходи. · Іноді спостерігаються зниження сухожилкових рефлексів, анізорефлексія,рефлекс Бабінського, рефлекси орального автоматизму. · У стадії помірної енцефалопатії визначається поглиблення усіх симптомів. З'являються такі прояви, як затримка темпу рухів; тремор кінцівок, голови;розлад координації; пірамідні знаки; патологія черепних нервів. · Астенічний синдром менше виражений. Звужується коло інтересів, змінюються риси характеру. Головний біль проявляється рідше, але це пов’язанозі зміною порогу чутливості болю. Характерні стійкі запаморочення, особливо в разі зміни положення тіла. · Симптомокомплекс розладу екстрапірамідної системи включає в себе: зменшенняпластичності рухів; сутулуватість; повільну ходу; застиглі риси Обличчя;тиху, монотонну мову; тремор нижніх кінцівок і нижньої щелепи. · Судинні кризи — декомпенсація хронічної недостатності кровообігу. · Нони часто спостерігаються в стадії виражених клінічних проявів і зумов-іііоюіі. мікроемболії, розм'якшення мозку, міліарні аневризми. Клінічно атенічна стадія енцефалопатії представлена пізньою епілепсією та деменцією.Одним із частих синдромів є паркінсонізм. · У розвитку енцефалопатії відзначають дві особливості: 1) відсутність паралелізму між нервовими і психічними розладами; 2) відсутність протягом тривалого часу розвитку хвороби. · Рання діагностика мозкових розладів можлива завдяки клініко-інстру-ментальним і лабораторним дослідженням. Заходи профілактики: • гігієна розумової праці; • повноцінний сон та відпочинок; • профілактика гіпоксії, порушення метаболізму; • кліматотерапія, бальнеотерапія; • електролікування, гіпербарична оксигенація
ГОСТРІ РОЗЛАДИ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ · З віком збільшується частота гострих розладів мозкового кровообігу. Після 40 років захворюваність на інсульт кожні 10 років збільшується втричі. Смертність від крововиливів у мозок більша у віці 40—50 років, а від інфаркту мозку — у 60 років і старших. У молодому віці смертність від інсульту настає в перші 2 доби, а в старечому — через 3—20 днів після початку інсульту. Повторні інфаркти зустрічаються частіше, ніж крово­виливи. · Невідкладна допомога передбачає забезпечення максимального спо­кою. Голову слід тримати набік; подбати про профілактику западання язи­ка й аспірацію блювотних мас. Зубні протези зняти. Застосувати препара­ти для зменшення набряку, явищ інтоксикації, рухового збудження. · У хворих із геморагічним інсультом вживають заходів із ліквідації на­бряку мозку, внутрішньочерепної гіпертензії, зниження проникності су­динної стінки і підвищення коагуляції крові. У разі судом — седативні препарати. · У хворих із ішемічним інсультом проводять заходи, спрямовані на бо­ротьбу з ослабленням серцевої діяльності, падінням АТ, гіпоксією, на поліпшення колатерального кровообігу, ліквідацію тромбу. Антикоагулян-іп протипоказані, якщо неможливо виключити геморагічну природу інсульту. Догляд передбачає профілактику пролежнів, пневмонії, інфікуванняшкіри.
СПІНАЛЬНІ ВІКОВІ ЗМІНИ СУДИННОГО ПОХОДЖЕННЯ · Анатомічні особливості кровообігу спинного мозку зумовлюють при ішемії особливе ураження ділянок, які віддалені від головного джерела живлення. · Зони, від яких залежить клінічна картина на периферії: зона С4 — тіпальна артерія; зона Т4 — мало судин; зона Ь1—Ь2 — мало судин. · У людей старечого віку розвивається ішемія цих зон. При ішемії зо­ни 1М— Ь2 виникає слабкість кінцівок, біль у ділянках шиї та грудного пояса. Раптово виникають паралічі й парези з порушенням поверхневої чутливості. · При синдромі розладів у поперековому відділі спочатку з'являється біль у попереку, часто бувають травми хребта. Швидко може розвинутися нижня параплегія з розладом чутливості на рівні Т10—Ь[. · Синдром розладів у дистальних відділах спинного мозку (ділянка ко­нуса): біль у вигляді корінцевого симптому в дистальних відділах хребта, розлад функцій тазових органів із втратою чутливості, ізольоване уражен­ня корінця Ц — парез м'язів — розгиначів стопи і пальців. · У людей 60—65 років виявляються синдроми короткочасних розладів кровообігу спинного мозку, переміжна кульгавість. Клінічно спос-Герігаєтьея слабкість нижніх кінцівок, парестезії, біль корінцевого типу в Стегнах, гомілках. Біль провокується ходою, втомою.
ПАРКІНСОНІЗМ · Є одне з поширених уражень нервової системи, яке особливо часто зу­стрічається в старечому віці. · Синдром паркінсонізму має такі форми: 1) ідіопатична; 2) постенце-фвлітична; 3) судинна; 4) токсична; 5) посттравматична; 6) медикаментозна; /) се пильна. · Рідше зустрічаються токсична та посттравматична форми. Сенильна форма виникає у віці 80—90 років. · Медикаментозна форма супроводжує пухлини мозку. · 1 Іатогенетично синдром пов'язаний з дегенеративними змінами ней­рон іи чорної субстанції, блідого шару і блакитної плями. Нейрохімічні процеси пов'язані з дефіцитом дофаміну. · Паркінсонізм починається із загальних симптомів: головний біль; за­паморочення; шум у голові; порушення пам'яті. · Швидкість розвитку тремтіння від дрібних м'язів до великих — від декількох днів до багатьох років. Швидкий злоякісний перебіг має судин­на форма з порушенням психіки. · Для оцінки стану хворих виділяють три стадії, які поділяються на підстадії А і Б. · 1А — невелике тремтіння без рухових порушень; · 1Б — виражене тремтіння, затримані рухи; · 2А — підвищення м'язового тонусу в кінцівках, затримка активності рухів, постійне тремтіння, вегетативні розлади; · 2Б — порушення ходи, пацієнти вже не можуть працювати; · ЗА — різка м'язова ригідність, виражене тремтіння, порушення стати­ки і ходи (падіння під час ходьби), різкі вегетотрофічні порушення, мож­ливість самообслуговування обмежена; · З Б — повна нерухомість, хворі потребують постійного догляду, вони прикуті до ліжка. · У хворих характерні поза, постава, хода. Вони стоять з нахилом впе­ред, зігнуті, з опущеними плечима, руки зігнуті в ліктьових суглобах, злег­ка зігнуті коліна, голова опущена на груди, маскоподібне обличчя з вира­зом страждання. При спробі рухатися починається тремтіння. У разі зміни напрямку руху хворі роблять зупинку, потім нахиляються вперед і почина­ють бігти, щоб не впасти. Змінюється мова внаслідок порушення дихання, гальмуються рухи язика, губ, піднебіння. Спостерігаються окорухові по­рушення, розлад сухожилкових рефлексів. · Паркінсонізм у людей 80—90 років пов'язаний з віковими змінами екстрапірамідних утворень. · Гдіопатична і постенцефалітична форми паркінсонізму розвиваються у віці 45—50 років, судинна форма — після 60 років. · Сучасні антипаркінсонічні препарати — леводопа, наком, мадопир. Лікування тривале — декілька місяців і навіть років. Загальне лікування спрямоване на нормалізацію метаболізму, трофічних функцій нервової си­стеми.

Читайте також:

  1. Антропічні аспекти
  2. Антропічні аспекти
  3. Антропічні аспекти. Забруднення та самоочищення геосистем
  4. АРХІВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
  5. Аспекти вибору системи складування
  6. Аспекти незалежності аудиторської професії
  7. Аспекти незалежності аудиторської професії.
  8. Аспекти організаційного порядку
  9. Аспекти роботи над зв'язним мовленням
  10. Аспекти фізичного виховання, його засоби в українській етнопедагогіиі
  11. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг




Переглядів: 928

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії ( Нервова система)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.