Точна побудова різьби трудомістка і застосовується в рідкісних випадках. Як правило, на кресленнях різьби зображують умовно, незалежно від профілю різьби, а саме: різьба на стрижні позначається суцільними основними товстими лініями по зовнішньому діаметру різьби і тонкими основними на всю довжину різьби по внутрішньому діаметру, з урахуванням фаски(рис. 59, а).
На видах, що отримані проеціюванням на площину, перпендикулярну осі стрижня по внутрішньому діаметру різьби, проводять дугу суцільною тонкою лінією, приблизно рівну ¾ кола і розімкнену в будь-якому місці на ¼.
На зображеннях різьби в отворі суцільні основні та суцільні тонкі лінії ніби міняються місцями (рис. 59, б). При цьому фаски на стрижні та в отворі з різьбою в проекції на площину, перпендикулярну осі стрижня або отвору не зображують (рис. 59). Межу різьби на стрижні та в отворі проводять наприкінці повного профілю різьби, до збігу, основною лінією (або штиховою, якщо різьбу зображують як невидиму), яку проводять до лінії зовнішнього діаметра різьби (рис. 59). Відстань між лініями, що зображують зовнішній і внутрішній діаметри різьби, згідно з ГОСТ 2.303 – 68 (СТ СЭВ 1178 – 78), не повинна бути менше 0,8мм і не більше кроку різьби.Збіг різьби зображують тонкою лінією, що проводять під кутом 30°до осі різьби (рис. 59).
На навчальних кресленнях зображувати збіг різьби не потрібно, крім креслень шпильок, на яких збіг різьби треба показати. На різьбових з’єднаннях, що зображують у розрізі, різьба стрижня закриває різьбу отвору (рис. 60, а,б). На розрізах штрихування доводиться до суцільних основних ліній. Більш докладно зведення по зображенню різьби подані в ГОСТ 2.311 – 68 «Изображение резьбы».