• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Будуть тебе шанувати.

Ідея праці як визначального фактора виховання людини пе­рейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив науку виховання, а педагоги-вчені лише упорядковували його

надбання. Тому багато відомих філософів, педагогів не мислили виховання поза працею.

Уже Володимир Мономах у своєму "Повчанні дітям" писав: "Старших шануй, як батька, а молодших, як братів. У домі своє­му не лінуйтеся, але за всім доглядайте".

Український філософ і поет Г.С. Сковорода вбачав щастя людини тільки в "спорідненій праці". "Щастя полягає, — писав Г.С. Сковорода, — тільки в спорідненій праці на користь су­спільству. Як не обіжати, якщо шкоду приносить суспільству? Як не пошкодити, якщо нема прямого реченія і невтомної праці? Звідки ж вродиться труд, якщо нема охоти і старанності. Труд є живий і невсипущий всієї машини хід доти, поки породить справжню справу... Коротко сказати, природа запалює до спра­ви і зміцнює в труді, роблячи труд солодким".¹

Праця була і залишається природною необхідністю людини. К.Д. Ушинський, глибоко занурюючись у психологічні засади виховання, писав: "Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і пого­джена з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті"². Тому, продовжував думку К.Д. Ушинський, — "саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для шастя, а готувати до праці життя"³. Досить цікавими є міркування К.Д. Ушинського про вирішальне значення праці у розвитку суспільства: "Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б ще не велика: зо­лото перестало б бути монетою. А якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли ма­шину, яка цілком заміняє всяку працю людини..., то сам розви­ток людства зупинився б: розпуста і дикість заволоділи б суспі­льством, саме суспільство розпалося б...: із знищенням необхід­ності особистої праці історія повинна припинитися"⁴.

А.С. Макаренко вважав працю генеруючим засобом соціаль­ного становлення особистості: "Правильне... виховання немож­ливо собі уявити як виховання нетрудове"⁵.

¹ Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2 т. — Т. 1. — К.: Наук, думка, 1973. — С 418.

² Ушинський КД. Праця в її психічному і виховному значенні // Ви­брані педагогічні твори: В 2 т. — Т. 1. — К.: Рад. шк., 1983. — С. 107.

³ Там само. — С 113.

⁴ Там само. — С. 106.

⁵ Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей // Твори: В 7 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк., 1954. — С 387.

На новому етапі суспільного розвитку В.О. Сухомлинський, підтримуючи народні традиції в царині виховання, вбачав у праці невичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особис­тості. "Виховну місію школи, — писав В.О. Сухомлинський, — ми вбачаємо в тому, щоб праця увійшла в духовне життя особис­тості, в життя колективу, щоб захоплення працею уже в роки отроцтва й ранньої юності стало однією з найважливіших якос­тей людини"¹.

Є ще суттєвий аспект важливості трудового виховання. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі пре­стижу, а також бажає відчувати задоволення від певного виду діяльності. Якщо особистість залучена до бажаних видів трудо­вої діяльності, це приносить психічне задоволення і забезпечує престижність особистості. Коли ж людина позбавлена можли­вості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне відчуття задоволення, пре­стижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики. Це призво­дить до фізичного і соціально-психічного ослаблення частини людей і суспільства в цілому. У цьому плані є слушними думки М.М. Амосова: "Ми не можемо орієнтувати суспільство лише на ослаблених людей. Спроба зробити їх щасливими, оберігати від необхідності напружуватися ні до чого не приведе: слабкий залишиться слабким — і нещасним. А в сильних рівень щастя знизиться — вони детренуються, стануть більш слабкими, втра­тять високі орієнтири. Думаю, що не можна, виховуючи людей, всю ставку робить лише на свідомість та інтерес до роботи. Я — за інтерес і за свідомість. Але окрім того, варто пам'ятати, що біологія все одно візьме своє. Вона... вимагає також жорсткої необхідності. Природа диктує певний рівень необхідності в ро­боті, нижче якого спускатися не можна. Якщо орієнтуватися на рівень щастя пасивних людей, які згодні на щастя "маленьке", лише б робота була "легшою", тоді ми знизимо рівень всіх інших людей. І значить, знизимо потенціал майбутнього покоління. Це досить небезпечно"².

¹ Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особи­стості // Вибрані твори: В 5 т. — Т. 1. — К.: Рад. шк., 1976. — С 166.

² Амосов Н.М. Жизнь человека и условия ее прочности // Наука и жизнь. — 1976. — № 9. — С. 68—69.

На жаль, ми можемо констатувати, що нехтування законо­мірностями необхідності виховання дітей у праці призвело до певної деградації загальнолюдської ідеї трудового виховання і викликає фізичне й моральне ослаблення членів суспільства.

Читайте також:

1. За даного розподілу владних повноважень районні державні адміністрацій будуть ліквідовані.
2. Нарахування амортизації не спричиняють грошових витрат. Якщо не враховувати знос, то витрати будуть занижені, а прибуток та податок на прибуток будуть завищені.
3. Потрібно вірити в те, що зусилля не будуть марними
4. Якими будуть результати угоди САР для клієнта і банку, якщо опціонна премія склала 35 000 доларів?

Переглядів: 664