Будуть тебе шанувати.

Ідея праці як визначального фактора виховання людини перейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив науку виховання, а педагоги-вчені лише упорядковували його

надбання. Тому багато відомих філософів, педагогів не мислили виховання поза працею.

Уже Володимир Мономах у своєму "Повчанні дітям" писав: "Старших шануй, як батька, а молодших, як братів. У домі своєму не лінуйтеся, але за всім доглядайте".

Український філософ і поет Г.С. Сковорода вбачав щастя людини тільки в "спорідненій праці". "Щастя полягає, — писав Г.С. Сковорода, — тільки в спорідненій праці на користь суспільству. Як не обіжати, якщо шкоду приносить суспільству? Як не пошкодити, якщо нема прямого реченія і невтомної праці? Звідки ж вродиться труд, якщо нема охоти і старанності. Труд є живий і невсипущий всієї машини хід доти, поки породить справжню справу... Коротко сказати, природа запалює до справи і зміцнює в труді, роблячи труд солодким".¹

Праця була і залишається природною необхідністю людини. К.Д. Ушинський, глибоко занурюючись у психологічні засади виховання, писав: "Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті"². Тому, продовжував думку К.Д. Ушинський, — "саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для шастя, а готувати до праці життя"³. Досить цікавими є міркування К.Д. Ушинського про вирішальне значення праці у розвитку суспільства: "Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б ще не велика: золото перестало б бути монетою. А якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини..., то сам розвиток людства зупинився б: розпуста і дикість заволоділи б суспільством, саме суспільство розпалося б...: із знищенням необхідності особистої праці історія повинна припинитися"⁴.

А.С. Макаренко вважав працю генеруючим засобом соціального становлення особистості: "Правильне... виховання неможливо собі уявити як виховання нетрудове"⁵.

¹ Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2 т. — Т. 1. — К.: Наук, думка, 1973. — С 418.

² Ушинський КД. Праця в її психічному і виховному значенні // Вибрані педагогічні твори: В 2 т. — Т. 1. — К.: Рад. шк., 1983. — С. 107.

³ Там само. — С 113.

⁴ Там само. — С. 106.

⁵ Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей // Твори: В 7 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк., 1954. — С 387.

На новому етапі суспільного розвитку В.О. Сухомлинський, підтримуючи народні традиції в царині виховання, вбачав у праці невичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особистості. "Виховну місію школи, — писав В.О. Сухомлинський, — ми вбачаємо в тому, щоб праця увійшла в духовне життя особистості, в життя колективу, щоб захоплення працею уже в роки отроцтва й ранньої юності стало однією з найважливіших якостей людини"¹.

Є ще суттєвий аспект важливості трудового виховання. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі престижу, а також бажає відчувати задоволення від певного виду діяльності. Якщо особистість залучена до бажаних видів трудової діяльності, це приносить психічне задоволення і забезпечує престижність особистості. Коли ж людина позбавлена можливості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне відчуття задоволення, престижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики. Це призводить до фізичного і соціально-психічного ослаблення частини людей і суспільства в цілому. У цьому плані є слушними думки М.М. Амосова: "Ми не можемо орієнтувати суспільство лише на ослаблених людей. Спроба зробити їх щасливими, оберігати від необхідності напружуватися ні до чого не приведе: слабкий залишиться слабким — і нещасним. А в сильних рівень щастя знизиться — вони детренуються, стануть більш слабкими, втратять високі орієнтири. Думаю, що не можна, виховуючи людей, всю ставку робить лише на свідомість та інтерес до роботи. Я — за інтерес і за свідомість. Але окрім того, варто пам'ятати, що біологія все одно візьме своє. Вона... вимагає також жорсткої необхідності. Природа диктує певний рівень необхідності в роботі, нижче якого спускатися не можна. Якщо орієнтуватися на рівень щастя пасивних людей, які згодні на щастя "маленьке", лише б робота була "легшою", тоді ми знизимо рівень всіх інших людей. І значить, знизимо потенціал майбутнього покоління. Це досить небезпечно"².

¹ Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибрані твори: В 5 т. — Т. 1. — К.: Рад. шк., 1976. — С 166.

² Амосов Н.М. Жизнь человека и условия ее прочности // Наука и жизнь. — 1976. — № 9. — С. 68—69.

На жаль, ми можемо констатувати, що нехтування закономірностями необхідності виховання дітей у праці призвело до певної деградації загальнолюдської ідеї трудового виховання і викликає фізичне й моральне ослаблення членів суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ	\|	Завдання та принципи трудового виховання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.