Сутність та принципи корпоративного управління.

Пользователи всех предыдущих версий “1С:Бухгалтерии” смогут приобрести “1С:Бухгалтерию 8.0” на условиях модернизации (апгрейда) по стандартной схеме. Если помимо “1С:Бухгалтерии 8.0” приобретаются дополнительные многопользовательские лицензии, то стоимость модернизации рассчитывается исходя из суммарной стоимости приобретаемого набора продуктов, т. е. скидка делается не на один продукт, а на весь приобретаемый набор.

Для выполнения апгрейда необходимо вернуть в фирму “1С” регистрационную анкету на сдаваемый программный продукт. Дистрибутивы, книги и ключи защиты остаются пользователям для завершения ведения учёта в старой программе и перевода информационных баз в “1С:Бухгалтерию 8.0”.

“1С:Бухгалтерия 8.0” поддерживает перенос накопленных учётных данных из программы “1С:Бухгалтерия 7.7”.

Сутність та принципи корпоративного управління.

На рис.1 представлена розповсюджена у зарубіжній практиці класифікація підприємств в залежності від кількості власників капіталу, їх прав, обов’язків та фінансових можливостей.

Рис.1. Типи підприємств

Найдавніша форма організації підприємництва – одноосібне володіння (sole proprietorship, sole trader); розповсюджене і добровільне комерційне об’єднання двох або більше осіб на засадах партнерства (partnership), коли володіння, управління, розподіл прибутків або збитків здійснюється за угодою. Хоча у командитних партнерствах лише активні партнери (General Partners) залучені до управління і несуть необмежену відповідальність, а друга частина партнерів наділена обмеженою відповідальністю (пасивні або Limited Partners), головним недоліком одноосібних володінь та партнерств є необмежена відповідальність за всіма зобов’язаннями. Тому найдосконалішою формою організації бізнесу вважають компанії з обмеженою відповідальністю (акціонерні товариства), у яких всі власники несуть обмежену відповідальність, а самі товариства формуються за рахунок об’єднання капіталів, а не осіб

Поширеною назвою у Великобританії та ін. країнах є “Company Ltd.”. Саме добавлене “Лтд” свідчить про обмежену відповідальність. У США для комерційних організацій застосовується термін “корпорація” (corporation).

Відповідно до чинного законодавства (Господарський кодекс України. Стаття 80. Види господарських товариств), ЗУ «Про АТ»), господарські товариства можуть існувати в таких організаційно-правових формах: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має
статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій
однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за
зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик
збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості
належних їм акцій. Відповідно до ЗУ «Про АТ» акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Публічне АТ може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне АТ може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного АТ рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни прозміну типу товариства з приватного на публічне.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське
товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір
яких визначається установчими документами, і несе відповідальність
за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства,
які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків,
пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське
товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених
установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за
своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності
учасники цього товариства несуть додаткову солідарну
відповідальність у визначеному установчими документами однаково
кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники
якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють
підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову
солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм
майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому
один або декілька учасників здійснюють від імені товариства
підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями
додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за
законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші
учасники присутні в діяльності товариства лише своїми
вкладами (вкладники). Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Акціонерне товариство є найбільш прийнятною організаційно-правовою формою для великих підприємств з великою кількістю власників (акціонерів). Акціонерні товариства мають такі переваги:

· більш широкі можливості для залучення капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій, отримання кредитів на вигідних умовах тощо;

· фінансовий ризик акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні Товариства (вартістю акцій, що їм належать);

· відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Товариства акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати акції, що їм належать, на власний розсуд, не повідомляючи про це інших акціонерів, тим самим повернути вкладені у статутний капітал кошти;

· продовжує діяльність навіть після зміни складу акціонерів;

· дає змогу власникам корпорацій успішно реалізовувати стратегічні плани на засадах колективних інтересів;

· пропонує працівникам участь у розподілі прибутків та капіталу;

· забезпечує контроль за діяльністю управлінського апарату;

· функції власника та керівника чітко розмежовані, тому власники (акціонери) мають широкий вибір можливостей щодо найму “команди” високопрофесійних керівників.

Держава бере участь в управлінні Товариством лише в межах пакету акцій, що їй належить. Якщо держава продає свій пакет, то вона впливає на діяльність Товариства опосередковано, наприклад, шляхом проведення певної банківської, податкової, соціальної, антимонопольної, митної політики тощо.

В Україні відповідно до Закону “Про АТ” - товариства створюються на засадах угоди юридичними і фізичними особами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Різновидом цієї організаційно-правової форми господарювання є корпорація - власники якої (акціонери) несуть обмежену відповідальність по її боргах в залежності від їх внеску в акції.

Наявність форми корпоративного господарювання потребує визначення наявності особливостей управління нею. Ототожнення корпоративного управління з загальним менеджментом не дає можливості точно відобразити сутність корпоративного управління. Хоча термін “корпоративне управління” застосовується все частіше, до цього часу не існує єдиного загально прийнятного визначення.

За визначення Світового Банку корпоративне управління (Corporate Governance) представляє собою систему обраних та призначених органів, яка здійснює управління діяльністю акціонерних товариств та відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку в межах діючого законодавства [10]. Корпоративне управління розглядається і як управління корпоративними правами.

Основною метою корпоративного управління більшість авторів вважає максимізацію прибутку. Фінансові результати в значній мірі залежать від системи управління фінансами (фінансового менеджменту). Особливістю акціонерних товариств є відокремлення функцій володіння капіталом від функцій управління. Це дає змогу фінансовим менеджерам надавати перевагу своїм особистим фінансовим та нефінансовим цілям. Серед них і надмірна винагорода, придбання занадто дорогих службових автомобілів, необгрунтоване розширення організацій. Це збільшує ризики та знижує ефективність функціонування корпорацій. Тому більш аргументованим є формування метикорпоративного управління - врахування інтересів зацікавлених осіб та мінімізація ризиків [9].

З цих позицій влучним є трактування корпоративного управління як спрямування управлінської діяльності менеджерів та забезпечення інтересів власників.

Євтушевський В.А. характеризує корпоративне управління як процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації.[6] Румянцев С.А. надає корпоративному управлінню таке визначення: «Корпоративне управління - це система виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю відкритих акціонерних товариств, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на збереження максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності товариства згідно з нормами чинного законодавства»[10]. Поняття «корпоративне управління» розглядає М.І.Небава, зокрема, він трактує це поняття так: «Корпоративне управління – це процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації»[8] Н.В.Мочерний., О.А.Устенко, С.І. Чеботар визначає поняття корпорації як найдосконалішу форму організації підприємств, що існує переважно у вигляді відкритого акціонерного товариства, засновники якого формують акціонерний капітал шляхом об’єднання власних ресурсів через механізм випуску і продажу цінних паперів (передусім акцій), а співвласники несуть обмежену відповідальність[7]

На наш погляд вдало визначає сутність поняття «корпорація» С.Ф. Покропивний, В.М. Колот [9] а саме:

1. Корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів вона може об’єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямків науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу.

2. Потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послуг. Це дає добру можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

3. Кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутства фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред’явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.

4. Корпорація – це організаційно-правовий утвір, який може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Для здійснення корпоративного управління застосовуються певні механізми управління, формулюються принципи управління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МЕЖДУНАРОДНЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ	\|	Основна література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.