Основні наслідки впливу аграрного виробництва

Таблиця 7

Вид впливу	Основні зміни
Щорічне розорювання	Посилена взаємодія ґрунтів з атмосферою, вітрова та водна ерозія, зміна численності ґрунтових організмів
Застосування отрутохімікатів	Загибель живих організмів, зміни ґрунтових процесів, накопичення хімічних речовин у небезпечних для живих організмів концентраціях
Випасання худоби	Ущільнення ґрунту, знищення рослинності, яка скріплює ґрунт, ерозія, збіднення ґрунтів на ряд хімічних елементів, висушування, біологічне забруднення
Сінокоси, збирання врожаю	Вилучення деяких хімічних елементів з екосистем, підвищення випаровування
Випалювання старої трави	Знищення організмів поверхневих шарів ґрунту, підсилення випаровування
Зрошення	При неправильному поливі відбувається заболочення та засолювання ґрунтів
Осушення	Зниження вологості, виникнення вітрової ерозії, знищення аборигенної фауни і флори
Створення звалищ	Зменшення площі землі, придатної для сільського господарства, отруєння ґрунтових організмів на прилеглих територіях
Робота наземного транспорту	Ущільнення ґрунту під час руху поза дорогами, отруєння ґрунтів відпрацьованими газами та сипучими матеріалами
Стічні води	Надмірне зволоження ґрунтів, зміна їх складу, хімічне та біологічне забруднення, отруєння ґрунтових організмів
Знищення лісів	Посилення вітрової та водної ерозії, випаровування, зсуви ґрунту
Вивезення органічних відходів і фекалій на поля	Забруднення ґрунтів небезпечними організмами, зміна їхнього складу
Шум і вібрація	Сповільнення росту рослин, загибель живих організмів
Енергетичні випромінювання	Сповільнення росту рослин, забруднення ґрунтів

Ерозія – руйнування ґрунту, гірських порід чи будь-яких інших утворень зі зміною їх властивостей. Залежно від характеру та тривалості процесів руйнування верхніх шарів ґрунту та материнської породи розрізняють геологічну (природну* ерозію й ерозію прискорену (антропогенну*. Головні фактори, що зумовлюють геологічну ерозію: опади, вітер, крутизна схилу, температурні коливання, фізичні властивості порід, часткове підняття земної кори і землетруси. В наших широтах ця ерозія не є небезпечною для сільського чи лісового господарства, бо швидкість процесу руйнування ґрунту дорівнює швидкості процесу ґрунтоутворення. Більш небезпечний цей вид ерозії в пустелях, де відсутній рослинний покрив, і ніщо не може перешкодити вітру, який зносить верхні шари ґрунту.

Прискорена ерозія пов’язана з екстенсивним веденням господарства: 1* безконтрольна вирубка лісів – ліс затримує талу та дощову воду, яка поступово всмоктується ґрунтом і перешкоджає утворенню поверхневого стоку (відомо, що 10 тис. га лісу утримує до 500 м³ води*; 2* перевипас худоби; 3* неправильний обробіток ґрунту – розорювання легкоеродованих ґрунтів, неправильне розорювання схилів та введення монокультур, які надзвичайно слабо захищають ґрунти. Відомо, що родючий шар ґрунту (товщиною у 20 см* утворюється протягом 2-7 тис. років, а прискорена ерозія його руйнує за 10-15 років.

Залежно від факторів, які викликають руйнування ґрунтів, розрізняють вітрову і водну ерозії. Перша пов’язана з розвіюванням верхніх горизонтів ґрунту сильними вітрами. При цьому ґрунт втрачає найдрібніші частинки, з якими виносяться найважливіші для родючості компоненти. Водна ерозія зумовлена руйнуванням ґрунту водними потоками (талими, зливовими та дощовими водами* і зазвичай виникає на пересіченій місцевості; найінтенсивніше проявляється в гірських районах. Щодня на Землі внаслідок ерозії втрачається 3200 га родючих ґрунтів.

Хімічна деградація ґрунтів пов’язана із застосуванням хімічних речовин – мінеральних добрив (зокрема азотних, що призводять до збільшення вмісту нітратів у продуктах харчування*, пестицидів, стимуляторів та інгібіторів росту тощо.

Відомо, що потенційні щорічні втрати врожаю у світі можуть складати 75 млрд. доларів або 34,9 % врожаю, в тому числі від шкідників рослин – 13,8 %, хвороб – 11,6 %, бур’янів – 9,5 %.

З метою уникнення даних проблем людина використовує хімічні сполуки – пестициди.

Пестициди (від грец. pestis – зараза і cido – вбивати* – це загальноприйнята назва отрутохімікатів, які використовуються в с/г для захисту рослин і тварин. Це різні хімічні сполуки, що володіють високою біологічною активністю та здатні знищувати або пригнічувати життєдіяльність живих організмів – комах, гризунів, спор грибів, бактерій, рослин тощо.

Пестициди за призначенням поділяють на кілька груп:

· інсектициди – препарати для боротьби з паразитуючими грибами, що є збудниками різноманітних хвороб;

· гербіциди – препарати для боротьби з бур’янами. Можуть бути вибіркової та суцільної дії;

· акарициди – препарати для боротьби з кліщами;

· арборициди – препарати для знищення небажаної деревної та кущової рослинності;

· бактерициди – препарати для боротьби з бактеріями та бактеріальними захворюваннями;

· зооциди – препарати для боротьби зі шкідниками хребетними, переважно гризунами;

· нематоциди – препарати для боротьби із круглими червами-нематодами.

Крім того, до пестицидів належать ряд інших препаратів, які використовуються з різною метою:

· репеленти – для відлякування комах, гризунів та інших тварин;

· десиканти – для висушування рослин на кореню;

· дефоліанти – для видалення листя, наприклад, під час збору бавовни;

· дефлоранти – для видалення надлишкових квітів і зав’язі рослин;

· регулятори росту – для регулювання росту та розвитку рослин.

Світове виробництво пестицидів щороку зростає. Порівняйте: в 1975 році воно склало 1,6 млн. тонн, а в 2000 році – 2,7 млн. тонн. Основні виробники і споживачі пестицидів: США – понад 1000 найменувань, Німеччина – понад 700, Франція – понад 500, Україна – близько 100.

Фізична деградація пов’язана із втратою фізичних властивостей ґрунтів. Вагома причина втрати родючості – багаторазовий обробіток ґрунтів різними знаряддями за допомогою потужної техніки. Так, середня маса трактора, який застосовують у с/г господарствах України сягає 8-10 т (К-701 – 13,5 т*, тоді як у США – 6,3 т.

Частий обробіток призводить до розпилювання поверхні ґрунту. Один трактор «Бєларусь», працюючи на сухих полях, здіймає 13-14 тонн пилу на кожному гектарі, що призводить до зносу мільярдів тонн родючого шару ґрунтів щорічно. Знижується родючість і через ущільнення ґрунту колесами важких тракторів і комбайнів. Нормальна об'ємна маса структурного ґрунту – 1,1-1,2 г/см³ – на багатьох полях змінюється аж до 1,6-1,7 г/см³, що значно перевищує критичні величини. У таких ґрунтах майже вдвоє зменшується загальна пористість, різко знижується водопроникна та водоутримуюча здатність, зменшується опірність ґрунту до ерозійних процесів. Лише за рахунок цього фактору загальний врожай на полі зменшується на 20 %.

Комунальне господарство негативно впливає на довкілля внаслідок своєї багатогалузевості. Комунальне господарство – це комплекс підприємств, служб і господдарств, які задовольняють комунально-побутові потреби населення міст і поселень. До складу комунального господарства входять: житлове господарство, енергетичне господарство, громадський пасажирський транспорт, система водопостачання та каналізації, підприємства санітарної очистки міських територій і переробки сміття, об’єкти благоустрою населених пунктів (дороги, мости, зелені насадження, вуличне освітлення та ін.*.

Переселення сільського населення в селища міського типу чи міста, тобто урбанізація, – частина сучасного процесу економічного розвитку. Тепер у містах виробляється 60 % валового світового продукту. За даними ООН, у 2000 році близько половини населення Землі проживала в містах. У слаборозвинених країнах урбанізація складає 34 % (усього 1,5 млрд. людей – це більше, ніж загальне населення Європи, Північної Америки, Латинської Америки і Європи разом узятих*. Підраховано, що слаборозвинені країни можуть досягти 57 % урбанізації до 2025 року. У високорозвинених країнах, де відсоток урбанізації становить 73 %, ріст міського населення відбувається повільніше, однак до 2025 р. урбанізація може сягнути 84 %.

Урбанізація посилює проблему дефіциту прісної води, до якої в містах додається проблема нераціонального використання води: лише 1 % витрат води міських жителів – це біологічно необхідна (питна* вода, близько 300 літрів води за добу людина витрачає на комфортні побутові потреби: душ, ванна, туалет, прання, миття посуду та інше. Ця забруднена вода надходить до зливної каналізації, куди часто скидають відпрацьовану технологічну воду і промислові підприємства.

Інша болюча проблема міст – це видалення твердих побутових відходів (ТПВ*. Кожен житель міста за рік утворює приблизно одну тонну ТПВ: паперу, скла, сміття, металевих банок, харчових залишків тощо.

Площа 770-ти полігонів, які приймають побутове сміття по всій Україні, наразі майже вдвічі перевищила площу української столиці (836 км²*. На території Чернівецької області щорічно утворюється близько 160 тис. тонн побутових і 263 тис. тонн промислових відходів, із них 135 тис. тонн припадає на м. Чернівці. В районах області відходи розміщуються на 10 міських, 9 селищних і 289 сільських сміттєзвалищах, площа яких складає майже 150 га (порівняйте, площа області – 809,6 тис. га*.

Транспорт здійснює переміщення людей та вантажів різного призначення та типу. Залежно від середовища, в якому відбувається рух, транспорт поділяють на наземний, підземний, водний і повітряний. За особливостями транспортного засобу, транспорт буває: залізничний, автомобільний, авіаційний, судновий тощо.

Розвиток транспорту залежить від потреб людства і визначається активністю виробничої діяльності та кількістю жителів планети. В останні десятиліття кількість транспортних перевезень збільшується за експоненційним законом.

Транспорт – один із важливих джерел забруднення атмосфери. У відпрацьованих газах, що викидаються автомобілями, виявлено до 280 різних шкідливих речовин, серед яких особливу небезпеку становлять бензпірени, оксиди нітрогену, Плюмбум, Ртуть, альдегіди, окиси карбону та сульфуру, сажа, вуглеводні.

Залізничний транспорт більш екологічно чистий, особливо електричний. Проте проблема у деяких країнах – це сильне забруднення полотна залізниць шириною в кілька метрів по обидва боки від колії та самої колії нечистотами з вагонних туалетів (у більшості країн сьогодні туалети пасажирських вагонів давно обладнані спеціалізованими ємностями тому нечистоти не викидаються назовні*. Екологічні та медичні обстеження виявили, що останнім часом, особливо в теплі періоди року, забруднення колій нечистотами та продуктами їх розкладу стали причиною захворювань пасажирів і працівників залізниці різними хворобами травної системи та легенів.

Автотранспорт на перевезення одного і того ж вантажу потребує в 6,5 рази більше палива, ніж залізничний і в 5 разів більше, ніж водний.

Неоднозначне питання про те, які автомобілі – карбюраторні чи дизельні – більш екологічно небезпечні. Нерідко у підручниках (Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., 1997* зауважують, що «токсичність відпрацьованих газів дизельних двигунів набагато вища, ніж карбюраторних, оскільки ці гази містять багато окисів Карбону, діоксидів Нітрогену і Сульфуру, а також сажі (до 16-18 кг з кожної тонни дизпалива*».

Аналіз даних, наведених у (Табл. 8*, показує, що найтоксичніші викиди карбюраторних двигунів внутрішнього згорання (ДВЗ* за рахунок більшого викиду СО, NО_х, С_nН_m та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стан довкілля за дії основних галузей виробництва	\|	Екологічна безпека людини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.