ОПТИМАЛЬНА СТРУКТУРА КАПІТАЛУ –це таке співвідношення власного і позичкового капіталу, яке забезпечує максимум ринкової оцінки всього капіталу. Пошук такого співвідношення – проблема, що вирішується теорією структури капіталу.
Теорія структури капіталу базується на порівнянні витрат на залучення власного і позичкового капіталу і аналізі впливу різних комбінаційних варіантів фінансування на ринкову оцінку. Поточна ринкова оцінка (активу, проекта чи всього бізнесу) визначається як сума дисконтованих чистих грошових потоків, одержаних від вкладених засобів. Теорія структури капіталу вирішує таке питання: чи впливає вона на поточну оцінку, які елементи капіталу задіяні і в якій пропорції.
Для обґрунтування оптимальної структури капіталу використовуються різні моделі, які подані на рис. 7.8.
Рис. 7.8 Обґрунтування структури капіталу різними методами
Найбільш широко застосовується у світовій практиці фінансового менеджменту статичні моделіструктури капіталу, які обґрунтовують існування оптимальної структури, яка максимізує поточну оцінку активу, і які рекомендують прийняття рішень про вибір джерел фінансування (власні чи позикові засоби) обґрунтовувати виходячи з оптимальної структури капіталу.
Динамічні моделідопускають формування цільової структури капіталу, яка може не максимізувати ринкову вартість підприємства. Більше того, управління джерелами фінансування не зводиться до встановлення цільової структури капіталу.
Механізм формування названих моделей можна прочитати в [4, с.622-640; 7, с.271-273].