• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Історичні аспекти створення міжнародного харчового законодавства

Стандарти на харчові продукти для захисту споживача і торгівлі цими продуктами мають певні традиції. Найдавніші цивілізації вже робили спроби регламентувати харчові про­дукти. Ще пророк Мойсей встановив закони, які не дозволяли споживати м’ясо «нечистих» тварин, особливо тих, котрі заги­нули через нез’ясовані причини, а не були забиті під спеціаль­ним наглядом. У єгипетських папірусах пропонувалося марку­вати певні харчові продукти етикетками. У древніх Афінах здій­снювали перевірку пива і вин, щоб забезпечити їхню чистоту та доброякісність. Римляни створили добре організовану систему державного контролю харчових продуктів для захисту спожи­вачів від шахрайства чи продажу неякісної або фальсифікованої продукції. У середні століття в Європі окремі країни вже прий­няли закони про якість і безпечність яєць, ковбас, сиру, пива, вина і хліба. Деякі з цих давніх законів діють і нині. Промислова революція, що почалася у Європі наприкінці 18 ст., дала техніч­ний і економічний поштовх торгівлі продуктами харчування на різних континентах і між континентами. На початку 19 ст. ви­найшли спосіб консервування у герметичній тарі. У середині цього століття в Європу з тропіків уперше завезено банани. На ті ж часи припадає поява більшості сучасних стандартів на харчові продукти та системи їхнього контролю, що пов’язано з інтенсивним розвитком хімії харчових продуктів. І тоді ж було прийнято перші закони про харчові продукти і засновано кон­трольно наглядові органи.

Кінець 19 ст. характеризувався надходженням перших партій морозива з Австралії і Нової Зеландії до Великобританії, що відкрило нову еру перевезення харчових продуктів на далекі відстані. Початок 20 ст. ознаменувався спробами торгових асо­ціацій полегшити світову торгівлю за допомогою використання уніфікованих стандартів. Так, у 1903 році Міжнародна феде­рація молочної промисловості розробила міжнародні стандарти на молоко і молочні продукти. Пізніше ця федерація стала важ­ливим каталізатором у процесі створення Комісії Кодекс Алі­ментаріус. У 1945 р. була заснована ФАО, коло питань якої – харчування і розробка міжнародних стандартів на харчові про­дукти. У 1948 р. було засновано ВООЗ, яка крім питань охорони здоров’я людей опікується стандартами на харчові продукти. Історичні корені сучасного Кодекс Аліментаріус прослідко­ву­ються у зводі Codex Alіmentarіus Austrіacus – так називався збір­ник стандартів і описів безлічі продуктів харчування, які були розроблені в Австро Угорській Імперії протягом 1897–1911 рр. і опубліковані в 1911 р. На той час мета Кодексу полягала в тому, щоб указати призначення продукту харчування, дати його ви­значення, навести методи дослідження й оцінки, а також дати рекомендації щодо продажу продовольчих товарів, на які поши­рювалася чинність Федерального закону. І хоча цей документ не мав юридичної сили, його використовували в судах як еталон для визначення стандартів ідентичності для конкретних харчо­вих продуктів. Безперечно, назва нинішнього Кодекс Алімен­таріус запозичена з цього австрійського харчового кодексу.

Утворення міжнародного Кодекс Аліментаріус базувалося на наукових розробках, які проводилися в галузях харчової хімії, харчової технології, харчової мікробіології, мікології, харчової токсикології (пестицидів, харчових добавок тощо), ветеринарної медицини, в рамках спеціалізованих програм ФАО і ВООЗ за тісної взаємодії лабораторій, університетів і незалежних експер­тів. З 1950 р. починаються спільні засідання експертів ФАО і ВООЗ з питань харчування, харчових добавок та інших, пов’я­за­них з ними галузей. У 1953 р. Всесвітня асамблея охорони здо­ров’я – вища керівна структура ВООЗ – заявляє, що широке використання хімікатів у харчовій промисловості несе загрозу здоров’ю людини, представляючи собою нову проблему, якій необхідно приділити увагу. Щодо цього, з 1954 по 1958 р. Австрія активно домагається створення регіонального харчового кодексу – Codex Alimentarius Europaeus. У 1960 р. Перша регіональна Європейська конференція ФАО підтримує ідею міжнародної (а не регіональної) угоди про мінімальні стандарти на харчові продукти. Вона пропонує Генеральному директорові Організації представити свої пропозиції щодо об’єднаної програми ФАО/ВООЗ (WHO/FAО) із стандартів на харчові про­дукти на розгляд конференції ФАО. А вже у 1961 р. Codex Alimentarius Europaeusприймає резолюцію, у якій пропонується передати ФАО і ВООЗ керівництво його діяльністю з розробки харчових стандартів. За підтримки ВООЗ, Економічної комісії ООН, Організації економічного співробітництва і розвитку та Ради Codex Alimentarius EuropaeusКонференція ФАО заснувала Кодекс Аліментаріус і прийняла рішення про створення міжна­родної програми зі стандартів на харчові продукти.

У тому ж 1961 р. Конференція ФАО прийняла рішення про заснування Комісії Кодекс Аліментаріус і виступила зі Звернен­ням до ВООЗ про невідкладне затвердження об’єднаної про­грами ФАО/ВООЗ зі стандартів на харчові продукти. Спочатку Комісія була створена Конференцією ФАО з метою полегшення торгівлі продовольством і продукцією сільського господарства. При цьому ФАО виконувала мандат, вручений ООН. Але вихо­дячи з того, що безпечність харчових продуктів є найважли­вішою складовою якості, ФАО звернулася до ВООЗ із закликом щодо об’єднання зусиль у цьому напрямі. У наступному 1962 р. було створено Об’єднану програму ФАО/ВООЗ зі стандартів на харчові продукти, а в 1963 р. у рамках Об’єднаної програми ФАО і ВООЗ – міжнародну Комісію Кодекс Аліментаріус (нада­лі Комісія), як виконавчий орган, призначений для розробки міжнародних продовольчих стандартів. Комісія створена як між­урядовий орган, відкритий для всіх членів ФАО і ВООЗ, в якому уряди приймають рішення, але де також враховуються думки й коментарі всіх членів громадянського суспільства щодо проек­тів стандартів під час їхнього проходження через процедуру розробки. Визнаючи важливість ролі ВООЗ у всіх медико­са­нітарних аспектах харчових продуктів і приймаючи до уваги її мандат на розробку харчових стандартів, Всесвітня асамблея охорони здоров’я у 1963 р. затверджує рішення про створення Об’єднаної програми ФАО/ВООЗ зі стандартів на харчові продукти і приймає Статут Комісії Кодекс Аліментаріус. Основ­ні цілі Об’єднаної програми: охорона здоров’я споживачів і забезпечення сумлінної практики в торгівлі харчовими продук­тами, а також сприяння координації діяльності міжнародних урядових і неурядових організацій щодо розробки продовольчих стандартів.

Кодекс Аліментаріус(з латинської дослівно «Харчовий Кодекс», «Харчовий Закон» чи «Звід нормативів»), що потрібно розуміти як «Законодавство про харчові продукти» або «Звід норм і правил про харчові продукти. Тобто це – збірник стан­дартів, технічних норм і правил, методичних вказівок та інших рекомендацій, прийнятих міжнародним співтовариством, які викладаються в однаковому стилі і мають як загальний, так і досить конкретний характер. Одні з них стосуються докладних вимог щодо певного харчового продукту чи групи продуктів, інші – здійснення і організації технологічних процесів або робо­ти державних систем регламентації безпечності харчових про­дуктів і захисту споживачів.

Мета, положення та сфера застосування Кодекс Алімен­таріус

Нині зростають обсяги міжнародної торгівлі харчовими про­дуктами, збільшується кількість закордонних поїздок, що при­носить важливі соціальні й економічні вигоди. Але це також часто призводить до поширення різних захворювань у всьому світі. Зважаючи на такі обставини, принциповою метою Кодекс Аліментаріус є охорона здоров’я споживачів харчових продуктів і сприяння сумлінній торгівлі харчовими продуктами. Поло­жен­ня Кодексу ґрунтуються на тому, що всі споживачі мають рівні права на одержання безпечних продуктів, а також на захист від недобросовісного ведення торгівлі. Не допускаються до міжна­родного продажу продукти, що містять отруйні речовини чи непридатні для споживання продукти розпаду, хвороботворні субстанції і ксенобіотики; продукти фальсифіковані та не відпо­відають маркуванню, а також продукти, які виготовлені, упако­вані, зберігалися або транспортувалися за умов порушення сані­тарних вимог. Відповідальність за безпечність і придатність до споживання харчових продуктів несуть усі, хто до цього причет­ний: фермери, постачальники, виробники та ін.

Читайте також:

1. ACCESS. СТВОРЕННЯ ЗВІТІВ
2. ACCESS. СТВОРЕННЯ ФОРМ
3. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
4. ISO 15504. Причини та історія створення
5. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
6. А — позитивна умовна реакція натискання на клавішу, В — бурхлива емоційно-рухова реакція за відсутності харчового підкріплення сигналу.
7. А. Створення власної папки.
8. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
9. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства

Переглядів: 878