• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Впровадження міжнародних стандартів ISO серії 9000 в Україні

В Україні системи управління якістю сертифікували більше 700 підприємств та організацій.

Громадський рух за якість в Україні було започатковано у 1989 р. одночасно зі створенням першої у колишньому СРСР національної неурядової громадської організації у сфері якості – Української асоціації якості.

Українська асоціація якості, яка є лідером громадського руху за якість в Україні, об’єднує 450 провідних підприємств з усіх регіонів України та близько 1000 фахівців з якості з різних країн. За ініціативи та за участю цього об’єднання в Україні відбуваються процеси формування нової філософії якості.

Політику та стратегію Української асоціації якості на прак­тиці реалізують її провідні професійні організації – Міжгалу­зе­вий центр якості «ПРИРОСТ» (заснований у 1991 р.) та Ком­панія професіоналів якості «СИСТЕМИ» (заснована у 2003 р.).

Міжгалузевий центр якості (МЦЯ) «ПРИРОСТ» призначено головною організацією Української асоціації якості з підтвер­дження відповідності. На цей час на базі МЦЯ «ПРИРОСТ» функціонує Орган сертифікації систем менеджменту (ОС «ПРИРОСТ»).

До складу Компанії професіоналів якості «СИСТЕМИ» вхо­дить Центр підготовки персоналу «ПРИРОСТ-Академія», яка здійснює навчання фахівців за програмами курсів Європейської організації якості (EOQ). Головною організацією Компанії є Центр систем якості «Прирост-Система», яка надає методичну та практичну допомогу державним, громадським і комерційним організаціям різних галузей з удосконалення систем менедж­менту.

До Української асоціації якості входить також Клуб лідерів якості України. Клуб лідерів якості України було засновано у 1998 р. за ініціативи 18 компаній-призерів Українського націо­нального конкурсу якості. Мета Клубу – поширювати в Україні ідеї Загального Управління Якістю (Total Quality Management), формувати позитивну думку про вітчизняні підприємства, які стали на шлях постійних удосконалень, та забезпечують свою конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому рин­ках, покращуючи на міжнародному рівні імідж нашої дер­жави. Клуб об’єднує близько 50 кращих українських підприємств, що мають статус призерів Українського національного конкурсу якості. Метою цього конкурсу є не просто визначити нагороди, а сприяти українським компаніям у поступовому та безперервному вдосконаленні на основі самооцінки й опанування найсучас­ні­шого європейського і світового досвіду.

Клуб лідерів якості України зростає і розвивається. Останнім часом його членами стали не тільки кращі бізнесові структури, але й державні організації, органи місцевого самоврядування та державної влади (Головне управління державної служби Украї­ни, Виконавчий комітет Славутицької міської ради (Київська об­ласть), Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, Вико­навчий комітет Української міської ради (Київська область) та інші).

5.5.2. Правозастосування системи НАССР
та ISO 22000

Система НАССР (аналіз ризиків і критичних контрольних точок – від англ. – Hazard Analysis and Critical Control Points) була вперше розроблена й впроваджена в 60-х роках саме в США на замовлення Національного Аерокосмічного Агентства й застосовувалася для контролю безпеки при виробництві про­дуктів харчування для американських астронавтів. За свою більш ніж 40-річну історію існування система НАССР одержала широке поширення в країнах Європи й Америки і стала все­світньо визнаним методом у забезпеченні безпеки харчової про­дукції. Система НАССР одержала схвалення спеціалізованих організацій ООН і ЄС у багатьох європейських країнах (Данія, Німеччина, Франція, Словенія), вимога про впровадження си­стеми НАССР на підприємствах харчової галузі закріплена законодавчо.

У 1997 р. Данією був прийнятий стандарт DS 3027, відомий як HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points-Аналіз ризиків і критичні контрольні точки). Цей стандарт став вели­ким кроком уперед у питанні забезпечення безпеки харчової продукції, і його популярність аж ніяк не випадкова. Впрова­дження системи НАССР становить значний інтерес для ком­па­ній, що беруть участь у всіх стадіях життєвого циклу харчової продукції.

Система НАССР базується на семи принципах:

– проведення аналізу ризиків;

– ідентифікація критичних точок контролю (ССР);

– установлення критичних меж для кожної ССР;

– установлення вимог до моніторингу ССР;

– розробка коригувальних дій;

– установлення процедури ведення записів;

– установлення процедур перевірки системи НАССР.

Версія 2002 року стандарту DS 3027, що увібрала в себе рекомендації гарної виробничої практики, стала подальшим послідовним кроком у напрямку забезпечення безпеки харчової продукції.

Зростання числа захворювань, викликаних зараженою їжею або кормами, викликало необхідність створення стандарту, здат­ного врегулювати дане проблемне питання. Адже крім шкоди для здоров’я ці хвороби мо­жуть призвести до значних еконо­міч­них втрат, що виражається у збитках від відсутності персоналу на робочому місці, оплати лікування, страхових виплат і ком­пенсацій за рішенням суду. Тому у 2005 р. експертами ІSO від харчової промисловості у тісному співробітництві з Комісією «Кодекс Аліментаріус» було розроблено стандарт ІSO 22000:2005 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій у ланцюжку поставки». Даний стандарт, підтриманий світовою громадськістю, гармонізує вимоги до систем менеджменту безпеки ланцю­жків поставки продоволь­чих товарів, пропонуючи унікальне рішення між­народного масштабу. Крім того, системи менеджменту, засновані на ISO22000, можуть бути сертифіковані.

ISO 22000:2005 заповнює нішу між ISO 9001:2008 і НАССР, і об’єднує їх вимоги, це перший із серії стандартів, що включає такі документи:

– ISO/TS 22003:2007 «Системи управління безпекою харчо­вих продуктів. Вимоги до органів, які проводять аудит і серти­фікаціюсистем. Він дає гармонізоване керівництво з акре­дитації сертифікаційного органу ІСО 22000 і визначає правила з аудиту системи менеджменту харчової безпеки на відповідність стан­дарту;

– ISO/TS 22004:2005 «Системи управління безпекою харчо­вих продуктів. Настанови із застосування стандарту ISO 22000:2005»; дає важливі рекомендації, які можуть допомогти малим і серед­нім організаціям у всьому світі;

– ISO 22005:2007 «Простежуваність у ланцюгу кормів і хар­човому ланцюгу. Загальні принципи та настанова щодо проекту­вання та розроблення системи». Даний стандарт сумісний із стандартами ISO 14001:2004, OHSAS 18001:2007 й іншими стан­дартами на системи менеджменту.

Стандарт ISO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації усіх типів, які беруть участь у ланцюгу поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. До таких органі­зацій належать вироб­ники сировини й харчових продуктів; компанії, що за­безпе­чу­ють транспортування й зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виробники устаткування, пакуваль­ного матері­алу, добавок і інгредієнтів.

Головною перевагою документа є його здатність полегшити органі­зації впровадження системи НАССР, вимоги якої гармо­нізовані для за­стосування на підприємствах харчової промисло­вості будь-якої країни і не залежать від виду продукції [29].

5.5.3. Світова практика щодо контролю
та поліпшення якості харчової продукції

Питання забезпечення якості та безпеки харчових продуктів найбільш гостро виникло у другій половині 20 ст. Це було пов’язано, в першу чергу, з безперервним розширенням їхнього виробництва, величезним асортиментом продуктів, що невпин­но розширюється і стрімким зростанням виробників. Неможли­вість 100 % контролю змусила зацікавлені сторони розробляти й приймати різні попереджуючі дії, такі як визначення й впро­вадження результативних методів контролю (організаційні), роз­робка відповідного устаткування для виробництва й моніто­рин­гу (технічні), а також розробляти й впроваджувати відповідні методики і стандарти (нормативні). Не був забутий і так званий «людський фактор», усіляко була посилена підготовка й нав­чан­ня персоналу, пов’язаного з виробництвом і моніторингом. Був так само виявлений значний вплив на безпеку продуктів, стан екології у районі виробництва. І, на кінець, гостро стало питання щодо забезпечення результативного й ефективного менедж­мен­ту, включаючи менеджмент якості, безпеки й екології. У зв’язку із цим кінець 20 ст., а особливо його 90-ті роки, ознаменувалися розробкою й виходом великої кількості міжнародних, націо­нальних, галузевих стандартів, специфікацій і технічних стан­дартів, спрямованих на забезпечення якості й безпеки харчових продуктів, а так само їхнього пакування. Початок 21 ст. про­дов­жує цю тенденцію. Більше того, ця діяльність підсилюється й розширюється рік у рік.

Першими в галузі забезпечення якості та безпеки продуктів харчування стали США, як країна, що володіла в той час най­більш передовими технологіями виробництва харчових продук­тів. Система НАССР (аналіз ризиків і критичних контрольних точок) була вперше розроблена й впроваджена у 60-х роках саме в США на замовлення Національного Аерокосмічного Агент­ства й застосовувалася для контролю безпеки при виробництві продуктів харчування для американських астронавтів. За свою більш ніж 40-річну історію існування система HACCP одержала широке поширення в країнах Європи й Америки і стала все­світ­ньовизнаним методом у забезпеченні безпеки харчової про­дукції.

Стандарти ISO серії 9000, що знайшли заслужене визнання у світі, визначають вимоги до системи менеджменту якості, однак не пред’являють вимог до забезпечення безпеки виробленої про­дукції для споживача. Де ж вихід? Вихід був знайдений напри­кінці 90-х років. Він полягав у розробці та створенні інтегро­ваної системи менеджменту. Стандарт ISO 9001 створює базу для інтеграції вимог стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки. Система менеджменту якості, побудована відповідно до ISO 9001:2000, спрямована на виявлення й попередження появи невідповідної продукції, однак вона не гарантує надхо­дження на ринок безпечної продукції. Створення інтегрованої системи менеджменту відповідно до вимог стандарту ISO 9001 і принципів НАССР дає гарантію відповідності продукції вимо­гам і забезпечує її безпеку для споживача. Україна не залиши­лася осторонь від цієї важливої діяльності. В Україні в 2001 р. були введені у дію державні стандарти: ДСТУ ISO 9000-2001 «Системи управління якістю. Основні положення та словник», ДСТУ ISO 9001-2001 «Системи управління якістю. Вимоги» та ДСТУ ISO 9004-2001 «Системи якості. Настанови щодо поліп­шення діяльності».

Зростання кількості захворювань, викликаних зараженою їжею або кормами, викликало необхідність створення стандарту, здатного врегулювати дане проблемне питання. Адже крім шко­ди для здоров’я ці хвороби можуть призвести до значних еконо­мічних втрат, що виражається у збитках від відсутності персо­налу на робочому місці, оплати лікування, страхових виплат і компенсацій за рішенням суду. Тому у 2005 р. експертами ISO від харчової промисловості у тісному співробітництві з Комі­сією «Кодекс Аліментаріус» було розроблено стандарт ISO 22000:2005 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій у ланцюжку поставки» (Food safety management Systems – Requirements for any organization in the food chain). Даний стандарт, підтриманий світовою громад­ськістю, гармонізує вимоги до систем менеджменту безпеки ланцюжків поставки продовольчих товарів, пропонуючи уні­кальне рішення міжнародного масштабу. Крім того, системи менеджменту, засновані на ISO 22000, можуть бути сертифі­ковані.

Стандарт ISO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації всіх типів, що беруть участь у ланцюгу поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. До таких організацій належать вироб­ники сировини й харчових продуктів, компанії, що забезпе­чу­ють транспортування і зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виробники устаткування, пакуваль­ного матеріалу, добавок та інгредієнтів.

Головним достоїнством документа є його здатність полег­шити організації впровадження системи НАССР, вимоги якої гармонізовані для застосування на підприємствах харчової про­мисловості будь-якої країни і не залежать від виду продукції.

У 2000 році Європейський союз поширив «Білу книгу» про безпеку харчових продуктів як початковий етап створення нової правової основи, що регулює належне виробництво продуктів харчування й кормів для тварин і контроль безпеки харчових продуктів. Комісія «Кодекс Аліментаріус» продовжує розробку міжнародних стандартів керівних принципів і рекомендацій, призначених для скорочення ризиків продовольчої безпеки. У рамках Кодекс Аліментаріус була розроблена модель аналізу ризиків, комплексний підхід до харчового ланцюга й система аналізу ризиків і керування критичними точками контролю (АРККТК). Парадигма аналізу ризиків, що складається з оцінки ризику, керування ризиками й оповіщення про ризики, вклю­че­на як загальні принципи в закон ЄС і становить правову основу систем забезпечення продовольчої безпеки в країнах-членах.

У «Білій книзі» ЄС відповідальність за забезпечення продо­вольчої безпеки покладається на весь ланцюг виробництва про­дуктів харчування (включаючи тваринний корм). Уряди країн-членів стежать за тим, щоб виробники належним чином викону­вали цю відповідальність із метою захисту здоров’я і благопо­луччя споживачів. У документі міститься 84 пункти дії, які повинні бути оформлені й включені в закон Співтовариства для зміцнення систем забезпечення безпеки харчових продуктів країн-членів.

Системи управління безпекою харчових продуктів (ХАССП) за ДСТУ 4161 або ISO 22000.

Наразі системи управління безпечністю харчових продуктів застосовують практично в усьому світі як надійний захист спо­живачів від небезпек, які можуть супроводжувати харчову про­дукцію. Запровадження систем управління безпечністю харчо­вих продуктів вимагає законодавство Європейського Союзу, США, Канади, Японії, Нової Зеландії та багатьох інших країн світу. В Україні застосування систем ХАССП (НАССР – Hazard Analysis and Critical Control Points) є обов’язковим для всіх підприємств, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів. Цього вимагають Закони України «Про без­печність та якість харчових продуктів» та «Про дитяче харчу­вання».

Наводимо витяги з цих Законів:

Закон України «Про безпечність та якість харчових про­дуктів»:

«Стаття 20. Обов’язки виробників та продавців (поста­чаль­ників)

6. Особи, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, повинні:

2) застосовувати санітарні заходи та належну практику ви­робництва, системи HACCP та/або інші системи забезпечення безпечності та якості під час виробництва та обігу харчових продуктів;..»

Закон України «Про дитяче харчування»:

«Стаття 9. Основні вимоги до виробництва продуктів дитя­чого харчування

3. Виробники продуктів дитячого харчування зобов’язані за­стосовувати на своїх підприємствах санітарні заходи та належну практику виробництва, систему аналізу ризиків і контролю (регулювання) у критичних точках (НАССР) чи інші системи забезпечення безпечності та якості».

Запровадження системи управління безпечністю харчових продуктів на базі концепції НАССР надає підприємству змогу:

– гарантувати випуск безпечної продукції за рахунок систе­матичного контролю на всіх стадіях виробництва;

– належним чином керувати всіма небезпечними чинни­ка­ми, які загрожують безпечності харчових продуктів – запобіга­ти, усувати чи мінімізувати їх;

– гарантувати, що харчові продукти є безпечними на мо­мент їх споживання в їжу;

– забезпечити належні гігієнічні умови виробництва згідно з міжнародними нормами;

– демонструвати відповідність законодавчим і нормативним вимогам щодо безпечності харчових продуктів;

– укріпити довіру споживачів, замовників та органів нагля­ду до продукції, що виробляється, та підвищити імідж під­при­ємства;

– розширити мережу споживачів продукції та вийти на за­кордонні ринки;

– підвищити відповідальність персоналу за випуск безпеч­ної продукції та забезпечити розуміння всіма робітниками під­приємства першорядної важливості аспектів безпечності про­дукції.

В основу стандартів на системи управління безпечністю харчових продуктів покладено концепцію «Аналізування небез­печних чинників і критичні точки керування» (у латинській абревіатурі – НАССР «Hazard Analysis and Critical Control Point»). Концепцію НАССР і настанови щодо її застосування ви­кладено у стандарті Комісії Кодекс Аліментаріус CAC/RCP 1–1969 (Rev. 4–2003) «Рекомендований міжнародний звід правил гігіє­ни харчових продуктів» (Комісію Кодекс Аліментаріус було створено у 60-ті роки минулого століття з ініціативи Продоволь­чої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) і Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), наразі вона є найваж­ливі­шим міжнародним інформаційним центром, який розробляє стандарти харчової безпеки.

Для розроблення та впровадження системи управління без­печністю харчових продуктів необхідно реалізувати сім прин­ципів ХACCП, що являють собою узагальнене формулювання вимог:

Принцип № 1. Провести аналіз небезпечних чинників.

Принцип № 2. Визначити критичні точки керування (КТК).

Принцип № 3. Установити критичну (-і) межу (-і).

Принцип № 4. Установити систему моніторингу КТК.

Принцип № 5. Установити коригувальну дію, яку буде вико­нано, коли моніторинг покаже, що конкретна КТК перебуває поза керуванням.

Принцип № 6. Установити процедури перевірки для підтвер­дження того, що система НАССР функціює результативно.

Принцип № 7. Установити порядок документування всіх про­цедур і ведення протоколів, доречних до цих принципів, та їх застосування.

Пізніше на базі концепції ХАССП було розроблено декілька стандартів, що застосовуються в окремих країнах і регіонах або в окремих ланках харчового ланцюга. Найбільш застосо­вува­ними є такі стандарти:

– ISO 22000:2005 Системи управління безпечністю харчо­вих продуктів – Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга – стандарт, розроблений Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO);

– BRС (British Retail Consortium Global Standard) – британ­ський стандарт асоціації роздрібних торговців;

– IFS (International Food Standard) – міжнародний стандарт роздрібних торговців;

– Dutch HACCP – голландський стандарт на систему ХАССП;

– FSSC 22000:2010 – стандарт для виробників окремих кате­горій харчових продуктів, що поєднує вимоги ISO 22000:2005 та PAS 220:2008, прийнятий об’єднанням спеціалістів із харчової безпеки Global Food Safety Initiative (GSFI).

В Україні з 1 липня 2003 р. діє національний стандарт ДСТУ 4161-2003 «Системи управління безпечністю харчових про­дук­тів. Вимоги» та з 1 серпня 2007 року набув чинності націо­наль­ний стандарт ДСТУ ISO 22000:2007 (ідентичний міжнародному стандарту ISO 22000:2005). У зв’язку з певними складнощами виконання українськими підприємствами вимог стандарту ДСТУ ISO 22000 (наприклад, орендовані, а не власні виробничі приміщення) деякий час ці два стандарти будуть діяти пара­лель­но. Процес впровадження ДСТУ ISO 22000 для підпри­ємств, на яких функціонує система управління безпечністю харчових продуктів згідно з ДСТУ 4161-2003, буде легшим, ніж для під­приємств, які розпочинають цю роботу з «нуля», тому що обид­ва ці стандарти базуються на принципах НАССР і на засадах системного керування.

Стандарт ДСТУ ISO 22000:2007 поєднує загальновизнані ключові елементи:

– інтерактивне інформування;

– системне керування;

– програми-передумови;

– принципи ХАССП.

Вимоги стандарту можуть бути використані для створення системи управління безпечністю харчових продуктів всіма орга­нізаціями, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у харчовому ланцюзі, наприклад:

– виробниками кормів, фермерами, виробниками інгредієн­тів, виробниками та постачальниками харчових продуктів, підприємствами роздрібної і гуртової торгівлі, підприємствами громадського харчування, організаціями, які надають послуги з транспортування, зберігання та дистрибуції, послуги з миття та дезінфекції і т. ін.;

– виробниками та постачальниками обладнання для харчо­вої промисловості, мийних і дезінфекційних засобів, добрив, пестицидів і ветеринарних препаратів, пакувальних та інших матеріалів, що контактують з харчовими продуктами і т. ін.

Слід зазначити, що стандарт ДСТУ ISO 22000 максимально узгоджений з ДСТУ ISO 9001 для уможливлення їх сумісного застосування.

Запровадження системи управління безпечністю харчових продуктів на підприємстві – тривалий процес, який стосується всіх служб і всього персоналу. Він не обмежується лише роз­роб­кою документації та наведенням елементарного порядку на ви­робництві. Для запровадження дієвої системи управління без­печністю харчових продуктів необхідне, передусім, навчання найвищого керівництва, групи НАССР, персоналу, що виконує роботи, які впливають на безпечність продуктів та осіб, відпо­ві­дальних за здійснення оперативного контролю. Може виник­нути потреба у зміні технологічних процесів або методів паку­вання, перегляді вимог до постачальників сировини та матеріа­лів, або навіть і в заміні виробничого устатковання чи пере­пла­нуванні приміщень.

Але найважливішим, мабуть, є те, що в процесі заправа­джен­ня системи змінюється психологія працівників усіх рівнів, при­ходить усвідомлення важливості питань, пов’язаних з безпеч­ні­стю продукції, формується розуміння того, яким має бути су­часне управління організацією, щоб досягнути найбільшої ре­зультативності щодо убезпечення харчових продуктів.

Під час розробки системи підприємство має змогу використо­вувати такі настанови:

– ДСТУ-Н ISO/TS 22004:2009 (ISO/TS 22004:2005) Системи управління безпечністю харчових продуктів – Настанова щодо застосування ISO 22000:2005;

– ДСТУ ISO 22005:2009 (ISO 22005:2007) Простежуваність у кормових та харчових ланцюгах – Загальні принципи та основні вимоги щодо розроблення та запровадження системи;

– PAS 220:2008 – Програми-передумови харчової безпеки для харчових виробництв – стандарт, розроблений Британським інститутом стандартів;

– ISO/TS 22002-1:2009 Програми-передумови для безпеч­но­сті харчових продуктів. Частина 1. Харчова промисловість.

Сертифікацію системи управління безпечністю харчових продуктів підприємства здійснюють на добровільній основі, з метою демонстрації її відповідності нормативним вимогам, гарантування безпечності продукції та підвищення довіри з боку замовників, споживачів та органів контролю (див. розділ «Сер­тифікація систем управління»).

5.5.4. Розвиток систем простежуваності
для харчової продукції

Простежуваність (англ. traceability) – це можливість просте­жити передісторію, застосування або місцезнаходження про­дук­ту за допомогою зафіксованої ідентифікуючої інформації.

Системи забезпечення простежуваності дозволяють опера­тивно та з мінімальними витратами вилучати продукцію у разі виявлення її недоліків на будь-якому етапі виробництва чи постачання, встановлювати причини недоліків і вживати необ­хідних заходів для запобігання подальшого розповсюдження невідповідної сировини та готової продукції.

Забезпечення простежуваності набуває все більшої актуаль­ності для українських товаровиробників і постачальників. Вимоги до простежуваності передбачені законодавствами щодо безпеки споживчої продукції в Європейському Союзі та ба­га­тьох інших країнах. Простежуваність продукції передбачають міжнародні стандарти управління системами якості.

Безпека харчової продукції та її простежуваність перебу­вають у центрі уваги урядових і промислових кіл в усьому світі. Наразі розвиваються численні ініціативи, започатковані з метою запровадження різноманітних функціональних форм відстежу­вання руху та місцезнаходження, а також визначення по­ходження продукції. Завдяки можливостям забезпечувати все­світню унікальну ідентифікацію товарних позицій, логістичних одиниць, сторін і виробничих об’єктів, система GS1 найкращим чином підходить для організації простежуваності.

Використання стандартних засобів системи GS1 є простим та економічно доцільним методом забезпечення простежуваності у виробництві та постачанні харчової продукції. У багатьох ви­падках сировина та готові товари вже мають необхідні іден­тифікуючі ознаки, що використовуються у постачальницьких і торгових операціях (штрихові коди із унікальними ідентифіка­ційними номерами). Існуючі інформаційні системи підприємств-партнерів підготовлені до використання цих стандартів і містять інформацію, яка може бути успішно використана для забезпе­чення простежуваності.

Впровадження систем простежуваності в ланцюжку поста­чання вимагає від усіх залучених торгових партнерів система­тичного об’єднання фізичного потоку сировини, напівфабри­катів і готових продуктів із інформаційним потоком, що їх супроводжує. Усе це найкращим чином досягається за умови використання єдиної мови ділового спілкування – системи GS1. Завдяки універсальному та всесвітньому застосуванню спожи­вачами, діловою спільнотою та державними органами система GS1 найкращим чином відповідає вимогам систем простежу­ваності.

5.5.5. Відносини з WHO/FAО (Кодекс),
ОЕСР, ЄЄК ООН

З розвитком суспільства і хар­чової індустрії система забез­пе­чення якості та безпечності хар­чових продуктів постійно удоско­налюється. Інтенсифікація і гло­балізація сучасного виробництва харчових продуктів і міждер­жавних торгових відносин обумовили створення міжнародного харчового законодавства з метою впровадження більш жорстких вимог до безпечності харчових продуктів. З цією метою було прийнято Кодекс Аліментаріус (Codex Alіmentarіus).

Читайте також:

1. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
2. Авангард в Україні
3. Автоматизація банківської діяльності в Україні
4. Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
5. Аграрна реформа в Україні
6. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
10. Адміністративне судочинство в Україні
11. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
12. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Переглядів: 2636