Обмін білків

Білки — це високомолекулярні сполуки, що мають у своєму складі до 20 амінокислот, а ті, в свою чергу, утворені атомами карбону, гідрогену, сульфуру, нітрогену, оксигену. Білки входять до складу цитоплазми, мембранних структур клітини, гемоглобіну, плазми крові, багатьох гормонів, імунних тіл, підтримують сталість водно-сольового середо вища організму. Ферменти, які обов'язково беруть участь у всіх етапах обміну речовин — білки. Білки м'язів забезпечують їхнє скорочення.

Білки, які споживаються з їжею, в органах травлення розщеплюються на амінокислоти. Останні всмоктуються в кров і розносяться по всіх органах і тканинах, де з них під виливом ферментів синтезуються нові білки, властиві організму. Ця їх роль має назву пластичної. Пластичне значення білка полягає в поповненні й новоутворенні різних структурних компонентів клітини. Як джерело енергії не мають великою значення: при окисненні 1 г білка в організмі вивільняється 17,2 кДж енергії. Новоутворення білка і розпад його в організмі відбувається безперервно, однак синтез білків з амінокислот особливо інтенсивно відбувається у дітей, забезпечуючи їхній ріст. Амінокислоти, не використані для синтезу білка, розпадаються із звільненням енергії, при цьому утворюється аміак (сечовина), вуглекислий газ і вода. Останні виводяться в складі сечі і поту, а також через органи дихання.

На відміну від жирів і вуглеводів, білки не відкладаються в організмі про запас, тому повинні постійно надходити до організму з харчовими продуктами. Добова потреба білка становить 76-120 г. Вона залежить під виду роботи і зумовлених ним енергетичних затрат, віку, статі, функціонального стану організму. Харчові білки тваринного та рослинного походження мають різний набір амінокислот, тому можливість їх використання для синтетичних потреб організму неоднакова. Більшість білків рослинного походження не мають тих або інших амінокислот або мають їх у дуже малих кількостях і тому називаються біологічно неповноцінними білками. Оскільки деякі амінокислоти в організмі не синтезуються (лейцин, ізолейцин, лізин, метіонін, триптофан, фенілаланін тощо), їх називають незамінними амінокислотами¹, вони мають надходити із їжею. Це, як правило, продукти тваринного походження — м'ясо, риба, курячі яйця, молочні продукти. Якщо вони з їжею не надходять, то синтез білків може різко порушитись. Внаслідок чого може виникнути дистрофія організму, порушення його росту, недокрів'я, ураження нервової системи, слабшає імунна система тощо.

Про нормальний перебіг білкового обміну судять за азотистим балансом.Азотистий баланс – співвідношення кількості азоту (нітроген), якийнадійшов протягом добиі їжею, і азоту, виведеного за добу із організму з сечею, калом і потом в результаті розпаду білка. У дорослої людини звичайно зберігається азотиста рівновага — кількість введеного азоту з їжею і виведеного з продуктами виділення дорівнюють одне одному. Коли азоту з їжею надходить в організм більше, ніж його виводиться із організму, тоді говорять про помітніший азотистий баланс. Такий баланс спостерігається у дітей у зв'язку із збільшенням маси тіла під час росту, при посиленому спорі іншому тренуванні, під час вагітності жінки. Негативний баланс характеризується тим, що кількість введеного азоту менша виведеного. Він може бути при білковому голодуванні, тяжких хворобах.

Діти мають споживати оптимальну кількість білка з набором усіх необхідних амінокислот, при цьому важливо, щоб співвідношення кількості білків, жирів і вуглеводів у їжі дитини було 1:1:3 (у деяких інформаційних джерелах — 1:1:4), за таких умов азот максимально затримується в організмі. Добова потреба дітей у білках на 1 кг ваги тіла: 1-4 років — 3-3,5 г, 4-1 років — 2,5 г, після 7 років — близько 2 г.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обмін речовин як основна умова життя	\|	Обмін жирів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.