Закон неминучого зростання граничних витрат

Граничні витрати — це приріст витрат у результаті 1 виробництва однієї додаткової одиниці продукції.

Оскільки постійні витрати не змінюються із зміною обсягу продукції ОБ підприємства, граничні витрати залежать від зростання лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції.

Ізокоста — лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів (у нашому випадку праці і капіталу) при фіксованих витратах виробництва. Скорочення витрат одного фактора приводить до можливості використання певної кількості (відповідно до ціни) іншого.

Функція витрат показує взаємозв’язок між обсягом випуску, що описується ізоквантою, і мінімальною кількістю витрат, необхідних для виробництва даного випуску продукції, що описується ізокостою.

Умова мінімізації витрат виробництва заданої кількості продукції

Нахил ізокванти для двох видів ресурсів повинен бути рівним нахилу ізокости для цих ресурсів, і вони повинні мати спільну точку.

Принципом найменших витрат є стан, коли відношення граничних продуктів факторів виробництва (K, L) на одиницю витрат (Р_L, P_K) дорівнюють одне одному.

Нахил ізокванти визначається граничною нормою технологічного заміщення, а покости — співвідношенням цін праці та капіталу. Тоді умову рівноваги виробника,тобто такого його стану, в якому він не бажає змінювати співвідношення капіталу та праці, що задіяні у виробничому процесі, можна подати як рівність: MRTS_LK=P_L/P_K.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функція витрат. Постійні та змінні витрати.	\|	Оптимальний розмір виробництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.