Ринкова структура, в якій на ринку з боку попиту діє монопсоніст, а з боку пропозиції - монополіст, має назву двостороння монополія.
Тут монополіст має криві граничної виручки МR та граничної вартості МС і спостерігає криву попиту на свої послуги DL Монопсоніст має криві граничного продукту праці у грошовому вимірі МRРL та граничної вартості праці МFСL і спостерігає криву пропозиції праці SL
Монополіст буде намагатися максимізувати власний прибуток за умови МR=МС (точка М) при ставці заробітної плати РLM обсязі праці Lм. Стан рівноваги для монополіста досягається в точці Ем на кривій попитуDL .
Монопсоніст намагатиметься максимізувати свій прибуток за умови МRРL=МРСL (точка F), при ставці PLF та обсязі праці LF. Стан рівноваги для монопсоніста досягається на кривій пропозиції в точці ЕF.
Зазначимо, що SL — це крива пропозиції, яку спостерігає покупець, а для продавця-монополіста крива пропозиції не визначена, тому що за рахунок ринкової влади він намагається продати товар дорожче, ніж це визначає крива SL=МС. Tак само покупець-монопсоніст намагається купувати товар дешевше, ніж це визначає крива попиту DL, яку спостерігає продавець. Отже, на ринку виникає конфліктна ситуація, яка може моделюватися в термінах теорії ігор. Компромісні угоди між монопсоністом і монополістом можливі в діапазоні цін від РLF до РLM та при обсягах праці, які не перевищують обсяг конкурентної рівноваги LC. Можливі поступки кожної зі сторін визначаються різними чинниками, зокрема еластичністю попиту і пропозиції. Зазначимо, що компромісні угоди наближають ринок до стану конкурентної рівноваги в точці Ес, тобто підвищують ефективність ринку. Ідеальною для суспільства була б угода, яка встановила б ставку та обсяг, що дорівнюють конкурентним ставці РLС та обсягу Lс.