• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виконання рішення.

Вирішення господарського спору та прийняття рішення по справі.

Процедура вирішення спорів господарськими судами

Вирішення спорів господарськими судами проходить кілька стадій.

1. Порушення справи (про що йшлося у попередньому питанні).

Розглянемо детальніше два останні етапи.

Вирішення господарських спорів – це самостійна стадія господарського процесу, основним завданням якої є розгляд спору по суті. Вирішення господарських спорів відбувається в засіданні господарського суду, де суд досліджує докази та визначає фактичні обставини, на підставі яких виносить законне та обгрунтоване рішення.

Принципи вирішення господарських спорів:

- принцип законності;

- принцип рівності всіх учасників господарського процесу перед законом і господарським судом;

- принцип гласності та відкритості розгляду справ;

- принцип повного фіксування судового процесу технічними засобами.

Розглядає справи в господарському суді суддя одноособово. Для вирішення складних спорів голова господарського суду або його заступник може вводити до складу господарського суду додатково двох суддів, призначивши одного з трьох суддів головуючим.

Важливим чинником ефективності судового розгляду справи є оперативність її розгляду. ГПК України визначає (ст. 69) загальний строк вирішення справ: не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови може продовжити строк вирішення спору, але не більше як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішений у більш тривалий строк (ніж два місяці), про що виноситься ухвала.

Порядок ведення засідання визначає суддя, а в разі розгляду справи трьома суддями – суддя, який головуює в засіданні. Суддя оголошує склад господарського суду, пояснює учасникам господарського процесу їхні права та обов’язки і сприяє у здійсненні належних їм прав. У засіданні заслуховують представників позивача і відповідача та інших особи, які беруть участь у засіданні (ст. 74 ГПК України), та складають протокол (ст. 81 ГПК України).

Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в господарському процесі є позивач і відповідач. Закон передбачає також можливість участі у господарському процесі таких учасників господарського процесу, як державні органи, органи місцевого самоврядування та інші органи, які можуть подавати позов на захист державних і суспільних інтересів.

Сторони наділені рівними процесуальними правами, що поділяються на дві великі групи. По-перше, загальні процесуальні права (ст. 18 ГПК України), що, крім сторін надані всім іншим особам, які беруть участь у справі. По-друге, процесуальні права, надані тільки сторонам у господарському процесі, зокрема право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розміри позовних вимог або відмовитись від позову (ст. 22 ГПК України). Відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати зустрічний позов.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, а зміна підстави позову – обставин, на яких позивач ґрунтував свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог треба розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яка була заявлена позивачем в позовній заяві, але це не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, які не були заявлені в позовній заяві.

Сторони можуть закінчити справу мировою угодою на будь-якій стадії процесу. Досягнення сторонами мирової угоди оформлюється ними письмово і затверджується ухвалою господарського суду, в якій зазначається про припинення провадження по справі.

Здійснення деяких процесуальних прав сторонами є під контролем господарського суду. Згідно зі ст. 22 ГПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. В цих випадках суд розглядає спір по суті.

Господарське процесуальне законодавство допускає можливість участі у справі кількох позивачів та відповідачів (ст. 23 ГПК України), інтереси і вимоги яких не виключають одне одного. У правовій літературі це називається процесуальною співучастю. Кожен зі співучасників щодо другої сторони в господарському процесі виступає самостійно.

В господарському суді в процесі доказування засобами встановлення обставин, які мають значення для справи, виступають докази. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку виявляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Особливістю судових доказів є процесуальна форма, що гарантує достовірність отриманої судом інформації. Суд може отримати тільки з передбачених законом засобів доказування (письмових та речових доказів, поясненнь сторін та осіб, які беруть участь у справі, висновків експертів, показань свідків) відомості про факти:

Відповідно до господарського процесуального законодавства всі докази, які використовують під час вирішення господарських спорів поділяють на дві групи: письмові докази та речові докази.

В ст. 36 ГПК України письмові докази визначають як документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази надають сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі. Господарський суд може за клопотанням сторін, які беруть участь у справі, вимагати письмові докази від інших осіб. Ці особи повинні надати докази, які вимагаються, у визначений строк. Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази надають в оригіналі чи в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, то подають засвідчений витяг з нього. Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертають їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів (ст. 40 ГПК України).

У господарському процесуальному законодавстві речові докази визначають як предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (ст. 37 ГПК України). Спосіб дослідження речового доказу залежить від його розміру та інших якостей. Одні докази можуть бути доставлені до суду і там піддані дослідженню. Інші (земельні ділянки, будівлі тощо) – з відомих причин не можуть бути доставлені до суду, і досліджують у місці їхнього знаходження.

Іноді господарський суд може призупинити провадження по справі: призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, а потім провадження може поновитися після усунення цих обставин.

Якщо господарський суд не вирішує справу по суті (в разі відкладання, зупинення чи припинення справи), то він виносить про це ухвалу.

Вирішення спору по суті (тобото задоволення позову чи відмова у позові повністю або частково) завершується прийняттям рішення. Судове рішення приймає суддя за результатами обговорення всіх обставин справи.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами щодо спору і про це є клопотання зацікавленої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України зі сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, де:

1) у вступній частині подають найменування господарського суду, номер справи, дату прийняття рішення, найменування сторін, ціну позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також зазначають у вступній частині рішення;

2)описова частина містить стисле викладення вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їхнього знаходження);

3)у мотивувальній частині зазначають обставини справи, визначені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їхні пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

4)резолютивна частина повинна містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

У додатку 15.3 подано зразок рішення господарського суду.

Судові витрати – це витрати, пов’язані з розглядом і вирішенням справи в порядку господарського судочинства, які покладають на сторони, третіх осіб з самостійними вимогами з метою відшкодування державі, спонуканням зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з:

· державного мита;

· господарських витрат: сум, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їхнього знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Прийняття рішення оголошує суддя на судовому засіданні після закінчення розгляду справи. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією в ці ж терміни.

Рішення та ухвали розсилають сторонам, третім особам не пізніше 5 днів після їхнього прийняття або вручають їм під розписку.

Господарським процесуальним законодавством передбачено спеціальні стадії оскарження рішень, ухвал, постанов господарських судів:

1) провадження в апеляційній інстанції за скаргами на рішення місцевих господарських судів, яке не набрало законної сили;

2) провадження в суді касаційної інстанції за скаргами на рішення місцевих господарських судів, що набрало законної сили, та постанову апеляційного господарського суду;

3) перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Читайте також:

1. III. Виконання бюджету
2. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
5. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг
6. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
7. БАЖАННЯ і НАМІРИ - це миттєво виникаючі і досить часто змінюють один одного мотиваційні суб'єктивні стани, що відповідають змінюваних умов виконання дії.
8. Безпека виконання робіт.
9. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
10. Будівельні роботи. Поняття. Підготовчі роботи. Поняття, особливості виконання.
11. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
12. В «Листах про віротерпимість» він твердить, що держава не повинна втручатися в релігійні переконання своїх громадян, вимагаючи від них лише виконання громадянських обов'язків.

Переглядів: 1173