• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.

Від способу в залежностіу укладення договориподіляються на взаємоузгоджені договори та договори приєднання.

При укладенні взаємоузгодженого договору його умови встановлюються (розробляються) усіма його сторонами.

Договором приєднаннязгідно з ч. 1 ст. 634 ЦК є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, котрий може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Значна більшість договорів є такими, що укладаються на користь сторін;і право вимагати їх виконання належить лише сторонам договору.

Договором на користь третьої особини є той,у якомуборжник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, котра становлена або не встановлена у договорі (ч. 1 ст. 636 ЦК). Прикладом такого договору є договір страхування, укладений страхувальником зі страховиком на користь третьої особини (вигодонабувача), за яким страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату вигодонабувачеві у разі досягнення ним певного віку або настання іншого страхового випадку (ст. 985 ЦК).

3. Зміст договору.

Змістдоговору становлять умови, на яких він укладений.

Традіційно в літературі розрізняють істотні, звичайні й випадкові умови договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, водночас ними можуть статі будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати обов'язки, які в залежностіаються на них за договором.

Отже істотні умови договору — це:

· умови, які безпосередньо зазначені в законі;

· умови, які необхідно погодити саме для цього вигляду договору;

· умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін.

Звічайні умови— це умови, які традиційно, за звичаєм включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але зрозуміло, що вони підлягають виконанню. Напріклад, уклавши договір майнового найму, сторони обійшли мовчанкою питання щодо розподілу обов'язків із проведення капітального і потокового ремонту. Але згідно з чинним законодавством за загальним правилом капітальний ремонт виконує наймодавець, а поточний — наймач, якщо інше не передбачене договором. Тобто в цьому випадку, незважаючи на відсутність у договорі звичайної умови, на зміст договору її відсутність не впливає.

Випадкові умови— це умови, які, як правило, не передбачаються певним видом договору, але можуть бути встановлені за погодженням сторін. Наприклад, за загальним правилом повірений за договором доручення має право на винагороду, якщо інше не встановлено законом чи договором, якщо, укладаючи конкретний договір, сторони передбачили його безоплатний характер.

Якщо випадкові умови за погодженням сторін мають місце в договорі, вони набувають ознак істотних умов.

У багатьох випадках зміст договору визначається шляхом типізації договірних розумів. Серед джерел регулювання договірних відносин певне місце посідають типові договори, тобто своєрідні нормативно-правові акти, які затверджені у встановленому порядку компетентними органами. На умовах, передбачених типовим договором, сторони і повинні укласти договір, оскільки, як правило, норми, що містяться у типовому договорі, мають імперативний характер. Завдяки типовим договорам досягається ефективне використання договірної форми, детальна регламентація права та обов'язків сторін, що сприяє належному виконанню зобов'язань і захисту права та інтересів контрагентів за договором.

У будь-якому відплатному договорі важливими є умови про ці­ни або способи їх визначення. Положення про те, що ціна в догово­рі встановлюється за домовленістю сторін, відображає тенденцію пе­реходу від централізовано регульованих цін на товари (роботи, пос­луги) до цін "договірних", тобто встановлюваних за згодою сторін у договорі. В умовах ринкової економіки ціни на товари визначають­ся попитом і пропозицією на них, купівельною спроможністю спо­живачів, конкуренцією та іншими економічними чинниками.

У випадках, встановлених законом (наприклад, Закон про ціни та ціноутворення), в до­говірних відносинах застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими на те орга­нами державної влади або органами місцевого самоврядування. Ці­ни, які встановлюються відповідними органами, називають ще "фіксованими", тобто вони визначаються, як правило, у твердій грошовій сумі. Регульовані ціни можуть визначатися шляхом вста­новлення граничного рівня ціни, або коефіцієнта до ціни, або рів­ня рентабельності тощо.

Залежно від ціни за одиницю товару та обсягу (кількості) това­рів, робіт чи послуг, що мають бути передані або виконані за дого­вором, визначається загальна сума договору.

Закріплене у п.2 ст.632 ЦК положення про те, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умо­вах, установлених договором або законом, спрямоване на забезпе­чення стабільності договірних відносин.

Для окремих видів договорів можуть бути встановлені умови і порядок зміни цін на той випадок, коли в договорі передбачена можливість зміни ціни, але способу такої зміни не визначено. На­приклад, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношен­ня цих показників на момент укладення договору і на момент пе-редання товару (ч.З ст.69І ЦК).

У будь-якому разі зміна ціни в договорі після йогоо виконання не допускається.

Звичайно, можлива й така ситуація, коли в договорі ціна відсут­ня і не може бути встановлена виходячи із його змісту. Це не оз­начає, що покупець (замовник) не повинен розрахуватися за това­ри, роботи чи послуги, надані йому за договором. На цей випадок є передбачене правило, зазначене в ч.4 ст.632 ЦК: "Якщо ціна у до­говорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення до­говору".

1. Порядок укладення, зміни та розірвання договору

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди за всіма його істотними умовами. Договір вважається укладеним за місцепроживанням фізичної особи або по місцезнаходженнюям юридичної особи, що зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлене самим договором. Вимоги до формидоговорів відповідають загальним правилам здійснення правочинів.

Моментом укладення договору ємомент отримання особою, що направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо для укладення договору необхідним є також передача майна або здійснення іншої дії, договір вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна або здійснення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається укладленим з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі потреби і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Договір укладається шляхомпропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції іншою стороною.

Пропозиція укласти договір називається офертоюі її може зробити будь-яка із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір вважатиметься офертою, якщо воно:

– напрямлено конкретній особі;

– включає, як мінімум, все ті умови, які для даного договору вважаються істотними;

– виражає намір особи, що зробила його, вважати себе зобов'язаним у разі його ухвалення.

Виділяють два види оферти:

– оферта, що містить вказівку на термін для відповіді на неї;

– оферта, що не містить такої вказівки.

У першому випадку договір вважається укладеним, якщо особа, що зробила пропозицію (оферент), отримала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції впродовж цього терміну. Якщо оферта містить вказівку на такий термін, оферент повинен чекати відповіді на свою оферту впродовж всього терміну. Інакше він буде вимушений відшкодувати збитки, які можуть виникнути у акцептанта, що своєчасно акцептував оферту.

За відсутності в оферті вказівки на термін для відповіді важливого значення набуває спосіб, яким ведуться переговори про укладення договору. Якщо пропозиція укласти договір зроблена усно, без вказівки терміну для відповіді, договір вважається укладеним, якщо друга сторона негайно заявила оференту про ухвалення оферти. Якщо така пропозиція зроблена у письмовій формі, договір вважається укладеним, коли відповідь про ухвалення пропозиції отримана впродовж нормального необхідного для цього часу.

Пропозиція укласти договір може бути відкликанадо моменту або у момент його отримання адресатом. Пропозиція укласти договір, отримане адресатом, не може бути відкликане впродовж терміну для відповіді, якщо інше не вказане в пропозиції або не витікає з його суті або обставин, при яких воно було зроблене.

Акцептомвизнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її ухвалення. Цивільне законодавство визнає як акцепт оферти тільки така відповідь, в якій акцептант виражає повну і безумовну згоду з офертою. Наприклад, повертає підписаний проект договору без протоколу розбіжностей. Мовчання сторони не визнається акцептом, якщо інше не витікає із змісту закону або договору.

В деяких випадках формою акцепту може служити здійснення відповідних конклюдентних дій. Якщо особа, що отримала пропозицію укласти договір, в межах терміну для відповіді вчинила дії відповідно до вказаних в пропозиції умов договори (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей і тому подібне), що свідчать про його бажання укласти договір, ця дія є ухваленням пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлене законом. Здійснення таких конклюдентних дій є одночасно і ухваленням пропозиції про укладення договору, і його виконанням.

Особа, що прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про його ухвалення, повідомивши про це оферент до моменту або у момент отримання ним відповіді про ухвалення пропозиції. Отримання акцепту в межах терміну нормально необхідного або визначеного в оферті, означає укладення договору.

Можливі ситуації, коли особа, що отримала пропозицію, готова укласти договір на інших умовах, або хоче включити в договір додаткові умови. Така відповідь не визнається акцептом і розглядається як зустрічна(нова)оферта. Відповідь про згоду укласти договір на інших, чим було запропоновано, умовах є відмовою від отриманої пропозиції і одночасно новою пропозицією особі, що зробила попередню пропозицію.

Певними особливостями характеризується укладення договорів на товарних, фондових та інших біржах. Біржові договори (угоди) на­зивають ще біржовими операціями. В Україні порядок укладення бір­жових угод на законодавчому рівні не врегульований, а тому прогали­ни в цьому питанні заповнюються регулюванням відомчими актами або локальними актами органів управління біржі (див. наприклад, Ти­пові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією).

Відповідно до законодавства біржовою опера­цією визнається угода, яка відповідає сукупності таких умов:

1) вона являє собою купівлю-продаж, поставку або обмін това­рів, допущених до обігу на товарній біржі;

2) її учасниками є члени біржі;

3) вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізні­ше наступного за її вчиненням дня.

Правилами біржової торгівлі, які приймаються загальними збо­рами членів біржі або її біржовим комітетом, можуть бути передба­чені різні види біржових угод (касові, форвардні, ф'ючерсні, опціони тощо).

Учасниками біржових торгів є члени біржі -- засновники і прийняті у встановленому порядку до складу біржі українські та іноземні юридичні та фізичні особи, біржові брокери, які діють на підставі договорів доручення або комісії, що укладаються ними з членами біржі. Біржове посередництво можуть здійснювати й диле­ри— особи, які укладають біржові угоди від власного імені та за власний рахунок з метою подальшого перепродажу товару на бір­жі. Надання послуг щодо укладення біржових угод здійснює веду­чий торгів, який є службовцем біржі.

За певну кількість днів до початку торгів, що визначені у пра­вилах біржової торгівлі, клієнт-продавець або покупець повинні подати брокерові замовлення. Брокер має право перевірити інфор­мацію, зазначену в замовленні, фінансовий стан клієнта, кількість та якість товару, який є стандартизованим (замінюваним). Клієнт має передати брокеру належно оформлену довіреність і перераху­вати на його рахунок гарантійний внесок (маржу), розмір якого визначається угодою сторін. Продавець товару зазначає в замов­ленні мінімальну продажну ціну. Після цього брокер складає кар­тку замовлення, один примірник якої залишається у нього, а дру­гий передається маклерові, який веде торги.

Заявка на продаж має характер публічної оферти, оскільки во­на адресована невизначеному колу можливих покупців. Вираження оферти на укладення біржової угоди відбувається у два етапи. Спо­чатку проводиться прийом і реєстрація заявок на продаж, на під­ставі яких формується бюлетень продажів на конкретний день бір­жових торгів. Другий етап пов'язаний з початком ведення біржових торгів, коли ведучий торгів послідовно оголошує номер позиції від­повідно до бюлетеня продажу поточного дня (найменування, ціну, умови поставки тощо). Брокери-покупці підтверджують свою го­товність до укладення договору шляхом підняття реєстраційного номера. Реєстрацію укладених угод здійснює служба реєстрації бір­жі як під час торгів, так і після завершення їх у певний строк, заз­начений у правилах біржової торгівлі на даній біржі.

Норми, що регулюютьобіг цінних паперів та укладення договорів щодо них на фондових біржах, містяться в законах про цінні папе­ри, про ринок цінних паперів, про Національну депозитарну сис­тему та ряді інших нормативних актів.

Укладення договорів на аукціонах та в порядку конкурсу, зокрема продаж об'єктів малої приватизації, здійснюється відповід­но до законів про приватизацію державного майна, про малу при­ватизацію, про ринок цінних паперів та ряду інших пІдзаконних нормативних актів.

Продаж на аукціоні полягає у прямій передачі права власнос­ті на об'єкт покупцеві, який запропонував під час торгів найвищу ці­ну. Аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним юридичною особою за наявності не менше ніж трьох покупців, які повинні зареєструвати себе як учасники аукціо­ну. Торги на аукціоні здійснює безпосередньо ведучий (ліцитатор), який спочатку описує об'єкт приватизації та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни об'єкта. Якщо протягом 3 хвилин після оголошення не буде запро­понована вища ціна, ліцитатор одночасно з ударом молота робить оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. Результати продажу майна на аукціоні оформляються договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та упов­новаженим представником органу приватизації. Цей договір підля­гає нотаріальному посвідченню та реєстрації у відповідному органі.

Договори можуть укладатись і на основі результатів різного роду проведення конкурсів (договори купівлі-продажу об'єктів приватизації, закупівлі продукції для державних потреб, оренди майна, підряду на капітальне будівництво, на користування надра­ми тощо). Порядок конкурсного відбору покупців (виконавців) ре­гулюється, як правило, підзаконними актами органів виконавчої влади.

Зміна або розірваннядоговору, за загальним правилом, допускається лише за згодою сторін.

При цьому правочин, направлений на зміну або розірвання договору, здійснюється в такій же формі, в якій був укладений і сам договір,якщо інше не встановлене договором, законом або не виходить із звичаїв ділового обороту.

Виключення із загального правила щодо добровільності зміни або розірвання договору можуть бути передбачені договором або безпосередньо законом. Зокрема, договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною, а також в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним вважається таке порушеннястороною договору, при якому унаслідок заподіяної ним шкоди інша сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Від розірвання (зміни) договору слід відрізняти односторонню повну або часткову відмову від договору,який можливий лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Так, наприклад, відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядчик своєчасно не почав роботу або виконує її настільки поволі, що її закінчення в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду і вимагати відшкодування збитків.

У разі односторонньої відмови від договору в повному об'ємі або частково, якщо право на таку відмову встановлене договором або законом, договір вважається відповідно розірваним або зміненим.

Особливою підставою розірвання або зміни договору є істотна зміна обставин, з яких сторони виходили при укладенні договору. В цьому випадку договір може бути змінений або розірваний за угодою сторін, якщо інше не встановлене договором або не виходить з суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли угоди по приведенню договору у відповідність з обставинами, що змінилися, або про його розірвання, договір може бути розірваний або змінений рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій дбайливості і обачності, які від неї були потрібні;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при висновку договори;

4) з суті договору або звичаїв ділового обороту не виходить, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допуска­ється за рішенням суду у виняткових випадках. Крім названих ви­ще чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни необхідна додатково ще одна з таких умов:

1) розірвання договору суперечить суспільним інтересам;

2) зміна договору спричинить для сторін шкоду, яка значно пе­ревищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змі­нених судом.

У разі зміни договору за взаємною згодою зобов'язання сторін змінюються відповідно зміненим умовам про предмет, місце, термінах виконання і тому подібне. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлене договором або не обумовлене характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається за рішенням суду, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За загальним правилом, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору. Втім, відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України сторони мають право своєю угодою передбачити повернення переданого за договором. Такі ж наслідки можуть бути встановлені спеціальним розпорядженням закону.

У будь-якому випадку, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однієї із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, заподіяних зміною або розірванням договору.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності і, отже, до неї застосовуються правила Цивільного кодексу України і інших актів законодавства, що регулюють відносини відповідальності. Зокрема, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, істотне порушення яким договори було підставою зміни (розірвання) цього договору, звільняється від відшкодування збитків, якщо доведе, що порушення договору відбулося не по його провині.

Читайте також:

1. III. Виконання бюджету
2. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
5. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
6. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
7. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
8. Аналіз фінансової незалежності підприємства
9. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
10. Аспекти незалежності аудиторської професії
11. Аспекти незалежності аудиторської професії.
12. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг

Переглядів: 1491