В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.

Основній договірбезпосередньо породжує права та обов'язки сторін, пов'язані з передачею майна, виконанням роботи, наданням послуги худе (основного договору).

Попередній договір- це договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного рядок (у певний термін) укласти основний договір у майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором (ст. 635 ЦК).

Безпосередньо з цього визначення випливає, що істотною умовоюпопереднього договору з умова щодо строків (терміну) укладення основного договору,а зурахуванням вимог ч. 1 ст. 638 ЦК слід визнати, що істотною умовою попереднього договору є також умова про предмет основного договору.Названі умови мають бути завжди визначені, оскільки саме вони надають йому сили попереднього договору. Невізначеність сторін щодо цих умов свідчить про відсутність їх волевиявлення на надання певним домовленостям між ними сили попереднього договору (ч. 4ст. 635 ЦК).При визначенні умови щодо строків (терміну) укладення основного договору сторони вільні діяти на свій розсуд, якщо законом не встановлені обмеження, що є обов'язковими для них.

Попередній договір має укладатися у письмовій формі, аякщо основний договір потребує нотаріального посвідчення, то й попередній повинний бути укладений у такій формі. Порушення зазначених вимог тягне загальні наслідки, передбачені статтями 218, 220 ЦК.

Договір про наміри (протокол про наміри) не породжує цивільно-правових наслідків, якщо в ньому прямо не виражено волі сторін надати йому силу попереднього договору.

Дія принципу свободи договору зумовлює ті, що більшість договорів, які укладаються в умовах ринкової економіки є вільними,тобто такими, укладення котрих залежить виключно від розсуду сторін.

У разі, якщо укладення договору є обов'язковим для сторін (сторони), йдеться про обов'язковий договір, який обмежує договірну свободу осіб. До вказаних слід віднести договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади, органів місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору.

Особлівостямі такого договору є те,що: по-перше,його зміст має відповідати змісту зазначеного акту; по-друге,особливості його укладення встановлюються актами цивільного законодавства (ст. 648 ЦК); по-третє,розбіжності, які виникають між сторонами при укладенні цього договору, через прямий законодавчий припис вирішуються судом (ч. 1 ст. 649 ЦК).

Серед обов'язкових договорівособливе місце належить публічним договорам.Згідно зі ст. 633 ЦК публічним з договір, у якому одна сторона (підприємець) узяла на собі обов'язок здійснювати продажів товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне) банківське обслуговування тощо).

Безпосередньо у ЦК міститься вказівка на публічний характер договорів роздрібної купівлі-продажу (ч. 2 ст. 698), прокату (ч. Із ст. 787 ЦК), побутового підряду (ч. 2 ст. 865 ЦК), перевезення транспортом загального користування (ч. 2 ст. 915 ЦК), зберігання на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування (ч. Із ст. 936 ЦК), банківського вкладу, вкладником за яким є фізична персона (ч. 2 ст. 1058 ЦК). Сенс виокремлення публічних договорів полягає у тому, що до них застосовуються спеціальні правила, які не поширюються на вільні договори.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цивільно-правовій договір.	\|	В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.