• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стратегія і тактика боротьби з чутками

Чутки, різного ґатунку вигадки виникають переважно тоді, коли е вистачає фактів. Оскільки чутки спричиняються занепокоєнням, їх найпоширенішими темами стають емоційно збуджуючі проблеми, пов’язані з небезпекою для життя або загрозою для добробуту людей.На думку американського фахівця з питань комунікації в умовах кризи Волтера Сен-Джона, найчастіше розповсюдженню чуток сприяють такі обставини:

• Брак аутентичності між інформацією, яка поширюється офіційними джерелами та каналами масової комунікації.

• Неповнота в аутентичності змісту інформації.

• Виникнення сумнівів унаслідок поширення неправдивої інформації.

• Брак задоволення потреб людського «его» (задоволення від володіння «інформацією для службового користування»),

• Тривала затримка в ухваленні рішення, яка трапляється у зв'язку з важливістю питання, що розглядається.

• Поява у персоналу організації відчуття, що він не може контролювати ситуацію або подбати про свою долю.

• Існування серйозних організаційних проблем.

• Надмірність організаційного конфлікту і міжособистісних антагонізмів.

• Дезінформація, навмисне поширення припущень, оцінок, думок конкурента про організацію.

Наведемо простий приклад, як народжуються чутки. Вихідна (оригінальна) інформація. «Двоє хлопчаків та дві дівчини рибалили з човна, який перевернувся. Лише дівчата вміли плавати. Вони підхопили хлопчаків і витягли їх на берег. Батьки хлопчаків були дуже вдячні юним рятівницям».

Перебільшення. Подробиці були подані більш жваво та контрастно: «Якісь підлітки влаштували вечірку на човні, що, зрозуміло, перевернувся. Один з юнаків зламав ногу. Двоє дівчат вміли плавати, а ще дві працювали рятувальницями на пляжі. Вони всіх врятували».

Спрощення. Оскільки випадок став темою різних чуток, розповідь була спрощена і набула такого змісту: «Якісь хлопці та дівчата були у човні, що перевернувся. Дівчата вміли плавати і врятували хлопців».

Інтерпретація. Чутка інтерпретувалася кожним, виходячи з особистих стереотипних уявлень: «Одного разу увечері підлітки напідпитку були в човні, який потім перевернувся. Двоє юнаків уміли плавати, а ще двоє працювали рятувальниками. Вони і врятували дівчат».

Часто каналами розповсюдження чуток буває інформація з невідомого джерела, бульварні видання (жовта преса), перекази чуток у людних місцях (із вуст в уста), обговорення чуток «старими бабусями».

Фахівці пропонують такі стратегії, якими можна скористатися для боротьби з чутками:

· Перш ніж приступити до планування та будь-якої дії з припинення чуток, необхідно проаналізувати масштаб, серйозність і можливі збитки від чуток.

· Проаналізувати конкретні причини, мотиви, джерела та наявність розповсюджувачів чуток.

· Провести переговори з людьми, на яких вплинули чутки або які зазнали збитків унаслідок їх поширення, дійти взаєморозуміння з ними, висловити своє занепокоєння з приводу розповсюдження чуток та готовність вдатися до ефективної боротьби з ними.

· Не зволікаючи (і масштабно, якщо це необхідно) надати вичерпну й аутентичну інформацію з приводу конкретного питання.

· Для боротьби з чутками самі створіть потрібні вам чутки за допомогою надійних колег і довірених осіб.

· Зібрати разом офіційних та неформальних лідерів, тих, хто формує громадську думку, та інших впливових людей, щоб обговорити і прояснити ситуацію, заручитися їхньою підтримкою.

· Поширюючи правдиву інформацію, уникайте посилань на чутки. Немає необхідності самому повторювати чутки доти, доки вони не набули розповсюдження у великих масштабах. Якщо це й сталося, потрібно йти до людей і публічно викривати тих, хто поширює чутки.

· У разі необхідності провести зустріч із співробітниками, щоб припинити розповсюдження чуток .

Безумовно, якщо чутки вже почали «гуляти» по світу, вони поширюються надзвичайно швидко і зупинити їх не так легко. Найефективніший шлях боротьби з ними - це попередження ситуацій, які їх породжують. Головне полягає в тому, щоб швидко і точно інформувати людей та дотримуватися принципу постійної двосторонньої комунікації. А якщо чутки вже почали поширюватися, тре6а протидіяти негайно, щоб контролювати їх. Для цього відомий американський фахівець із PR Філіп Леслі радить робити таке:

· Створити центр боротьби з чутками. Призначити відповідального, який має працювати на постійній основі. Усі службовці організації зобов'язані повідомляти про будь-які чутки, що вони почули. Увійти в контакт з друзями службовців, щоб перевірити, чи зміст чуток не був перекручений.

· Поширювати правдиву інформацію. Коли чутки почали поширюватися і якщо вони навіть не є небезпечними, поміркуйте над тим, щоб поширювати правдиву інформацію без посилання на зміст чуток. Дбайте про те, щоб ваша інформація не стала поживним ґрунтом для подальшого поширення чуток.

· Провести прес-конференцію. Якщо чутки набирають гостроти, а їх наслідки можуть бути серйозними - необхідно провести прес-конференцію, щоб прояснити ситуацію. Інформування журналістів може допомогти подолати ці та близькі до них інші чутки.

· Звернутися по коментар до особи, що представляє «третю сторону». Якщо чутки загрожують репутації організації, потрібно звернутися до поважної персони, яка є сторонньою до організації, та попрохати покласти край чуткам.

· Надавати факти та давати правдиві свідчення. Мало повторювати вже відомі заяви. Потрібно викласти всі факти. Якщо є можливість – довести, що повідомлення були фальсифіковані. Наприклад, багато політиків клали край пліткам про їх подружню зраду за допомогою заяв дружин про те, що вони разом з чоловіками тривалий час десь подорожували або відпочивали.

Отже, якщо коротко, ці поради можна звести до таких правил: «осідлай чутки», «знайди їх джерело», «локалізуй поширення», «спростовуй фактами», але – «заперечуй чутки лише тоді, коли громадськість їх почула».

Але чутки не завжди можна припинити цілком. Нерідко трапляються випадки, коли організації бувають вимушені поступатися. Прикладом цього може слугувати випадок, що трапився з відомою американською компанією «Проктер енд Гембл» (Procter & Gamble), яка добре відома сьогодні й в Україні. Ця потужна корпорація традиційно використовувала логотип у вигляді кола, на якому зображено обличчя людини, яке виступає із серпа місяця з німбом із тринадцяти зірок, розкиданих на темному тлі. Такий логотип ще наприкінці 1970-х pp. спричинив поширення чуток, ніби компанія частково користується знаком сатани. Пік наростання чутки припав на літо 1982 p., коли компанія протягом одного місяця отримала 15 тис. телефонних скарг від споживачів. Чутки спростувала у тому ж році по телебаченню провідна американська євангелістка и оглядач Абігайль Ван Бурен. Таке саме спростування в 1984 р. повторила її сестра – відомий оглядач Анн Аандерз. Але найбільше занепокоєння в компанії, річний оборот якої становить 13 млрд доларів викликали листівки, що невдовзі продовжили поширення але цього разу із закликами до «праведних християн» бойкотувати продукцію «Проктер енд Гембл».

Водночас ця корпорація, розташована у Цинциннаті, організувала кампанію надсилання листів за певними адресами, переконуючи споживачів у безпідставності поширюваної вигадки. Керівництво було готове навіть притягти до судової відповідальності кожного, кого можна було б запідозрити в ініціюванні чутки. Багато людей, які повірили цій плітці, змінили свою думку, але й багато продовжували вважати, що «напевне, в цьому щось є». Спроби виявити того, хто поширював чутку, «насміхався над компанією», не дали результатів, хоча до пошуків були залучені й співробітники ФБР.

Корпорації «Проктер енд Гембл», як кажуть, стало не до жартів. Нарешті, вона вимушена була поступитися і зняти зі своєї продукції традиційну емблему, залишивши її лише на бланках для внутрішнього користування.

Наведемо ще один приклад. Всесвітньо відома компанія «Волт Дісней» (Walt Disney) потрапила до заголовків газетних статей, які розповідали про те, що її фільми містять непристойні послання, що впливають на підсвідомість глядача. У фільмі «Аладдін» головний герой буцімто вимовляв такі слова: «Діти, будьте хорошими та зніміть одяг». Одна жінка із Нью-Йорка, яка купувала практично всі фільми Діснея для своїх дітей, довідалася про ці, «які не можна почути», слова від сусідки. Хоч сама вона ніяких подібних слів не чула, однак вирішила, що довірила своїх дітей педофілам, і негайно викинула всі касети. Безумовно, до того часу, коли в газетах з'явилася стаття з приводу цієї чутки, вона вже встигла поширитися і вплинути на чимало людей. Такі підсвідомі послання вже знайшли й у фільмі «Король Лев», де пил буцімто зображав «секс», і в «Русалочці». Ця «новина» облетіла весь світ. Підозрілі фрагменти фільмів показали по телебаченню в уповільненому зображенні, що, однак, не прояснило справу. Компанія «Волт Дісней» заперечувала будь-які звинувачення на свою адресу. Однак у 1995 р. усі тільки про це й гомоніли.

Отже, самі чутки можуть призвести до кризової ситуації. Тому до них завжди треба ставитися об'єктивно, прагнути встановити масштаби поширення та шкоду, яку чутки можуть заподіяти організації. Уважне вивчення динаміки розповсюдження чуток, факторів, мотивують їх, нерідко сприяє в боротьбі з кризою і допомагає подоланню її негативних наслідків.

Лекція 7. «Чорний» ПР й управління чутками. «Чорний» ПР як засіб формування громадської думки.

План.

1. Поняття про «чорний ПР».

2. «Чорний ПР» як засіб інформаційної атаки.

1. Поняття про «чорний ПР». Цілі і задачі.

У спробах управляти громадською думкою важливу роль відіграє так званий «чорний» ПР. За силою дії і за ефектом «чорний» ПР можна порівняти з рейдерською атакою. Метою рейдерів є присвоєння бізнесу через його знищення або захоплення. «Чорна» же акція націлена на психіку людини й призвана захопити аудиторію й вплинути на неї.

Сьогодні більша частина спеціалістів заявляє, що використовує тільки «білий» ПР. Між тим, провести чітку межу між «білим» й «чорним» ПР вдається не завжди. Крізь деякі «білі» технології нерідко бачаться «чорні».

Наприклад, для дискредитації свого опонента виборний штаб політика П. може взяти интерв'ю у сексменшинств, провокуючи їх міркувати про цю людину, або ж зняти сюжет, де його ім'я непрямо пов'яжеться з фашизмом.

Причому, ніяких прямих звинувачень і фактів наводитися не буде. Але згадування «дискредитованого» об'єкта поруч із фактами, які мають негативне забарвлення, може дуже суттєво вплинути на імідж «неугодного».

Між тим межа «біле»-«чорне» нечітка. До «чорної» технології це начебто не зарахуєш - ніяких прямих звинувачень немає. У той же час і «білою» цю технологію навряд чи можна назвати.

Цілі «чорного» ПР:

самореклама (звеличування себе на фоні конкурента); вплив, тиск на опонента, партнера, владу;

атака конкурента за допомогою жорсткої конкурентної боротьби.

Задачі «чорного» ПР:

• підривання ділової репутації;

• розрив бізнес-зв'язків;

злякати потрібного суб'єкта, щоби той став "посговорчивее»;

• знищення бізнесу.

Звідси витікають ознаки інформаційних повідомлень у межах «чорного» ПР:

• спрямованість на навмисний підрив особистої і професіональної репутації конкурента (шляхом наклепу, фальсифікації, образ, замовлених рекламних або лайливих статей, де замовник залишається в тіні);

• поширення негативної інформації, що стосується продукту або послуг компанії-конкурента;

• використання компромату чи зібраної незаконними методами інформації (можливо, навіть правдивої);

• здійснення за рахунок прихованого фінансування (так званого «чорного нала»).

Нерідко розділяють популярний і професійний «чорний» ПР. Якщо у межах популярної «чорної» акції в хід йде все: проплата журналістів, фальсифікація даних, тиск на конкурента за допомогою влади і фіскальних структур, – то в професійному «чорному» ПР немає потреби підкупу журналістів. Професійно побудована «чорна» акція створює настільки цікаву, азартну новинну подію, що преса сама бореться за право написати про неї першою. Як написав В. Пєлєвін, «чорний» – це ПР «за хабар», тоді як «білий» робиться ЗМІ «за інтерес».

Відмітимо різницю у підходах до публікації новинної інформації з боку західних і вітчизняних ЗМІ. Західні ЗМІ, фінансово залежні від читачів, «ганяються» за новинами і подіями. А іноді й самі готові заплатити за «красиву» новину. У цьому їх особливість. У Росії й Україні все дещо інакше – наряду з виданнями, що існують лише за рахунок самофінансування і які є незалежною пресою, є ЗМІ, що мають власника, в інтересах якого й надається інформація. Це в першу чергу фінансовий інтерес.

Читайте також:

1. Біологічні методи боротьби з шкідниками сільського й лісового господарства
2. Визначення поняття «стратегія», що відображають ускладнюючий характер розвитку теорії стратегічного управління
3. Визначте причини, характер і рушійні сили визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького.
4. Вимоги при роботі з інформацією. Робота з чутками.
5. Виробнича стратегія
6. Виробнича стратегія
7. Витоки повітря і заходи боротьби з ними
8. Вплив світової кризи на Україну та антикризова стратегія її соціально-економічного розвитку
9. Глобальна стратегія
10. Диверсифікація як стратегія різних рівнів планування
11. Економічна стратегія конкурентної фірми в довгостроковому періоді
12. З яких етапів складається стратегія?

Переглядів: 3836