Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Картографія як наука, її структура

ТЕМА 1.

КАРТОГРАФІЯ ТА ТОПОГРАФІЯ ЯК НАУКИ. ЇХНЯ СТРУКТУРА ТА МіСЦЕ В СИСТЕМІ НАУК

Картографія як наука, її структура

Державний стандарт термінів визначає картографію як ”область науки, техніки і виробництва, яка охоплює вивчення, створення і використання картографічних творів“. Це визначення узгоджується із традиційним розумінням картографії як науки про географічні карти, методи їх створення і використання.При цьому географічні карти розглядаються як спосіб відображення дійсності засіб вивчення реальних явищ. Існує і таке розуміння картографії якнауки, яка охоплює теорію, методику та технічні прийоми створення та використання картографічних творів. Картографічні твори, власне, і складають предмет картографії як науки.

Існують різні уявлення про суть і завдання сучасної картографічної науки. В їх змінах та варіантах відображаються загальний хід науково-технічного прогресу, внутрішнє удосконалення картографії та проблеми, які постійно виникають перед нею.

Основним видом картографічних творів є географічні карти.

Однією з характерних рис сучасної картографії є енергійне розширення її пізнавальних функцій як засобу дослідження об’єктивного світу та набуття нових знань. Пізнавальна функція географічних карт витікає з їх створення й використання як просторово-часових моделей реальних явищ. Виходячи із глибокого розуміння суті географічних карт, К.О. Саліщев прийшов до висновку, що картографія – ”наука про відображення та дослідження явищ природи і суспільства – їх розміщення, властивості та зміни в часі – через картографічні зображення як просторові образно-знакові моделі“. Таке розуміння картографії поширює інтереси цієї науки на всі види картографічних зображень і посилює її взаємодію із природничими та суспільними науками.

В кожній науці прийнято розрізняти: теоретичні основи – ідеї, які визначають мету та форми пізнання дійсності, концепції – систему поглядів та доказів, теорії – узагальнення наукових знань, які відображають закономірності досліджуваних наукою явищ, методи та технічніприйоми дослідження, конкретні знання, отримані даною наукою.

К.О. Саліщев відносить теоретичних основ картографії поняття про метод і предмет картографії, а також (і це головне) вчення про картографічне відображення дійсності (вчення про карту; останньому належить теорія картографічних проекцій, теорія генералізації, теорія знакових систем і способів зображення, а також теорія системного картографування; в цьому розділі розглядаються також питання про види, типи, класифікації карт та їх аналіз.

Методи і технічні прийоми дослідження утворюють в картографії два великі й важливі розділи – технологію проектування й виготовлення карт та методи використання карт в науці і на практиці. Ці розділи мають свої теоретичні основи, а тому доцільніше розглядати їх як теорію та технологію проектування й виготовлення (складання) карт та теорію й методи використання карт.

Сучасна картографія включає такі основні розділи:

1) загальну теорію картографії (теоретичні основи картографії) – розділ, який вивчає загальні проблеми, предмет і метод картографії як науки, а також окремі питання методології створення і використання карт.

2) математичну картографію – розділ, який вивчає математичну основу карт, розробляє теорію картографічних проекцій, методи побудови картографічних сіток, характер і розподіл спотворень на картах;

3) проектування і складання карт – розділ, який вивчає та розробляє методи та технологію лабораторного (камерального) виготовлення карт;

4) оформлення карт і картографічної семіотики – розділ, який розробляє мову карти, теорію та методи побудови систем картографічних знаків, художнє проектування карт та їх кольорове оформлення;

5) видання карт – технічна дисципліна, яка вивчає та розробляє технологію друку, розмноження, поліграфічного оформлення картографічної продукції;

6) картознавство – розділ, який охоплює вивчення географічних карт, їх елементів, види, розвиток карт;

7) історія картографії – розділ, який вивчає історію ідей, понять та методів картографії, розвиток картографічного виробництва, а також старі картографічні твори;

8) картографічне джерелознавство – розділ, який розробляє методи систематизації картографічних джерел, необхідних для складання карт;

9) картографічна інформатика – розділ, який вивчає і розробляє методи збору, зберігання та видачі інформації про картографічні твори та джерела;

10) картографічна топоніміка – розділ, який вивчає географічні назви, їхнє смислове значення з точки зору правильної передачі на картах;

11) економіка таорганізація картографічного виробництва – галузева економічна дисципліна, яка вивчає проблеми оптимальної організації та планування картографічного виробництва;

12) використання карт – розділ, у якому розробляються теорія та методи застосування картографічних творів у різних сферах практичної, наукової, культурно-освітньої та агітаційно-пропагандистської діяльності людини.

К.О. Саліщев особливо виділяє картознавство, яке об’єднує вчення про карти, джерелознавство, історію картографії, а також методику використання карт. Однак, існує й інше розуміння картознавства, яке обмежує його зміст картографічним джерелознавством, інколи із деякими аспектами огляду картографічної діяльності.

Поділ картографії на наукові дисципліни може видозмінюватися із розвитком науки.

Галузі картографії можна класифікувати за видами картографування. Картографуваннясукупність методів та прийомів, спрямованих на створення карти чи серії карт відповідної тематики. За об’єктом виділяють картографування: а) земне (суші та Світового океану); б) планетарне; в) астрономічне; за тематикою (змістом) картографування є: а) загальногеографічне й топографічне; б) тематичне; в) спеціальне; за методом картографування є: а) наземне; б) аерокосмічне; в) підводне; за масштабом картографування поділяється на: а) крупномасштабне; б) середньомасштабне; в) дрібномасштабне.

Поряд із структурним поділом картографії існує й галузевий (тематичний) поділ відповідно до картографованих явищ. Так, виділяють земну картографію (геокартографію) та картографію космічну, предметом якою є дослідження планет та космічного простору. Виділяють, як вказувалося вище, топографічну картографію та тематичну картографію.

Картографічні твори застосовують у різних сферах людської діяльності, тому виділяють багато видів тематичного картографування: морську, астрономічну, планетарну, сільськогосподарську, військову, ґрунтову, геологічну, геоботанічну і т.д. картографію. Ці галузі утворюються на пограниччі картографії із суміжними науками і належать картографії за методом дослідження, іншим наукам (геології, геоморфології, географії ґрунтів та ґрунтознавству і т.д.) – за своїм змістом.

Різноманітність сюжету (тематичного змісту) карти свідчить про тісні зв’язки картографії з іншими науками.


Читайте також:

  1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  2. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
  3. ISO 15504.Структура еталонної моделі
  4. IX. НАУКА, ТЕХНИКА, ТЕХНОЛОГИЯ
  5. IY.3. Общество и его структура.
  6. VІ. План та організаційна структура заняття
  7. А) Структура економічних відносин.
  8. Агропромисловий комплекс та його структура
  9. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
  10. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
  11. Алфавіт мови і структура програми
  12. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Місце картографії в системі наук

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.