• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

В стародавні часи

Первісна людина змушена була набувати знань про навколишнє середовище – розташування певних територій чи об’єктів. які використовувалися у господарських цілях. Мисливство, збиральництво, рибальство були основними засобами до існування, зумовлювали постійне переміщення на місцевості, що, в свою чергу, породжувало гостру потребу в умінні орієнтуватися, тобто визначати своє місцеположення в географічному середовищі. Первісна людина навчилася фіксувати своє місцеположення на відомій їй території за допомогою, як би ми тепер сказали, картографічних зображень значно раніше, ніж за допомогою якоїсь форми письма. Очевидно, що ”картографічні зображення“, як і примітивні малюнки кам’яного віку, були першими формами письма. Вже у верхньому палеоліті з’явилися елементарні ”картографічні зображення“, які закріпили відомі для людини території як образ уявної карти. Перші ”картографічні малюнки“ давали планове чи напівперспективне зображення місцевості із об’єктами, які складали для людини найбільший інтерес – шляхи (річки, стежки), місця збору рослин, місця полювання й рибальства.

Найдавніші ”картографічні зображення“ не збереглися, оскільки служили для практичних потреб орієнтування у суворому і часто ворожому середовищі. Вони виконувалися на найдоступніших для первісних людей матеріалах – листках і корі дерев, шкірі тварин, кістках вбитих ними тварин, ”креслились“ на каменях, скелях, піску. У 1970-х під час археологічних розкопок в Черкаській області було знайдено одну із найдавніших ”карт“, яка була складена нашими предками на бивнях мамонта ще 15 тисяч років тому назад.

У III-II тис. до н.е. ”картографічні зображення“ передавали планове положення річок, стежки, гряди, інші контури, які мають велику протяжність і визначають маршрути пересування на місцевості. Іншим необхідним параметром на таких зображеннях є відстань у днях шляху. Мова йде про маршрутні, дистанційні ”картографічні зображення“. Досвід степових та причорноморських жителів свідчить про початки картографічних зображень, які переважно будувалися на напрямах стосовно сторін світу або за якимись іншими постійними напрямами, властивими для даного регіону (переважаючими вітрами, морськими хвилями). Так чи інакше, із розвитком просторового уявлення й досвіду в стародавніх людей починає поступово усвідомлюватися необхідність при картографуванні поєднувати дистанційні та контурні характеристики із орієнтуванням за сторонами горизонту на основі хоча б елементарних кутових визначень. Однією із найдавніших карт, яка стосується території сучасної України, є, очевидно, карта узбережжя Чорного моря від Варни до Керчі із грецькими написами, що збереглася на щиті римського воїна, який знайдено над Євфратом. Це, мабуть, взагалі найдавніша пам’ятка античної доби в світовій картографії. Збереглися деякі старогрецькі перипли – морські путівники – із описом берегів Чорного моря, переліком виміряних відстаней. На грецькій карті світу Анаксімандра (V ст. до н.е.) представлене зображення Азовського моря із Доном.

У часи великого переселення народів на території сучасної України проживали кіммерійці, скіфи, сармати, в Причорномор’ї – греки (в рабовласницьких державах). Перші географічні описи сучасної території України зробили стародавні греки: Геродот (V ст. до н.е.), Гіппократ (460-377 до н.е.). Останній згадує темні ґрунти вздовж Дніпра, природу й населення півдня Причорномор’я. Пізніше Причорномор’я описували Страбон (60 до.н.е. – 20 н.е.), Клавдій Птолемей (II ст.), Пліній Старший (23-79). Уже пізніше, в X ст., про територію сучасної України згадували візантійські та арабські мандрівники – Ібн-Фоцлан, Костянтин Порфірородний (пороми на Дніпрі, пристані в пониззі Дніпра; назви дає грецькою та українською мовами: острів Святого Григорія – Хортиця, острів Святого Етерія – Березань). Цікаві відомості є у візантійського історика Прокопія Кесарійського (кінець V – 562 р.).

Читайте також:

1. Боги стародавніх слов'ян
2. Виникнення банків у Стародавній Греції
3. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.
4. Значення фізичних вправ у житті стародавніх слов’ян.
5. Лекція 3. Генезис світової теорії та практики реконструкції історичних міст від стародавніх цивілізацій до Відродження
6. Основні форми допомоги і взаємодопомоги в стародавніх слов'янських громадах
7. Основні форми допомоги і взаємодопомоги в стародавніх слов'янських громадах
8. Особливості господарського розвитку та економічної думки Давнього Єгипту, Месопотамії, Давньої Індії, Давнього Китаю, Стародавніх Греції та Риму
9. Особливості економічної думки Стародавніх Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю, Греції та Риму
10. Передумови виникнення Олімпійських ігор у Стародавній Греції.
11. Подорожі стародавніх греків

Переглядів: 1790