Картографічні відомості про Україну в часи Київської Русі.
Результатом тривалого процесу розкладу первіснообщинного ладу й формування феодального суспільства стало утворення стародавньої держави – Київської Русі. Зносини із сусідами та віддаленими державами сприяли поширенню відомостей про Київську Русь–Україну. Ці відомості були відображені на картах – старовинних рукописах арабського географа Ель-Ідрісі (1100-1166), іспанського монаха Беатуса (776), Ербсторській карті світу (XIII ст.), Герфордській карті світу (1280), портоланах Чорного моря. Перші карти всієї української території були подані переписувачами ”Географії“ Клавдія Птолемея (87-150), починаючи із XIII ст. Вони були надруковані як Восьма карта Європи (Європейська Сарматія) та Друга карта Азії (Азіатська Сарматія) в ульмських виданнях 1482 р. та 1486 р. і входили потім до всіх 57-ми видань ”Географії“ до 1730 р. Українські землі були також представлені на карті Касторіуса (IV ст.), яка збереглася в Аусбурзі. Крім літописів 1037, 1039, 1114-16, 1189, відомості про Київську Русь збереглися і на картографічних зображеннях. В 1068 р. за наказом князя Гліба Святославовича (Тмутаракань) було зміряно відстань між містами Тамань та Керч. Із описів давньоруських картографічних матеріалів можна дізнатися про прикордонні території України (”Чертеж Украинским дорогам“, карти Польщі та Литви). Описи України часів Київської Русі знаходимо у Франції, Литві, Польщі, Угорщині, Італії.