Правове регулювання договірних зобов'язань

Іншим найважливішим видом майнових відносин цивільного права, як було сказано раніше, є відносини економічного обороту, які, будучи врегульованими нормами цього права, приймають характер правовідносин, що іменуються зобов'язаннями. Через зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої особи (кредитора) певна дія: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші, надати послугу і т.п.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ГК).

Характерною особливістю зобов'язання є визначеність його учасників. Витікаючі з нього права кредитора завжди адресовані точно визначеному лицу—должнику. І в цьому сенсі зобов'язання є відносними правовідносинами.

Виключно велику роль в економічному обороті мають зобов'язання, що виникають на основі договорів, що укладаються суб'єктами цивільного права.

Договором є угода двух- або більш сторін, направлене на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 626 ГК). Разом з тим, щоб договір міг створити бажані для сторін права і обов'язку у встановлюваному ними зобов'язанні, він повинен відповідати умовам, передбаченим чинним законодавством. Умови ці наступні: наявність в договорі дійсного наміру сторін на встановлення між ними прав і обов'язків; володіння особами, що укладають до говір, достатнім об'ємом дієздатності; вільний вираз сторонами волі в договорі; досягнення мети, що не суперечить інтересам суспільства і основам правопорядку. У ряді випадків потрібний, щоб договір був здійснений і в певній письмовій формі — простої або нотаріально засвідченої. Недотримання цих умов робить договір недійсним.

Так, нікчемним, таким, що не породжує ніяких прав і обов'язків вважається договір, поміщений лише для вигляду або для прикриття іншого договору (удавана операція). Недійсними вважаються договори, поміщені неповнолітніми, такими, що не досягли 14-ти років; недієздатними;

неповнолітніми у віці від 14-ти до 18-ти років, коли для укладення договору був потрібен попередній дозвіл батьків або опікунів; обличчями, хоч і повнолітніми, але обмеженими в дієздатності унаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами. Кожна із сторін за таким договором, якщо він вже був виконаний, зобов'язана повернути іншій стороні все одержане нею за договором, а при неможливості повернення одержаного в натурі відшкодувати його вартість в грошах. Такі наслідки визнання договору недійсним прийнято називати двосторонньою реституцією.

У випадках, коли договір поміщений одній із сторін під віз дією обману, насильства, загрози іншої сторони, визнання його, недійсним, спричиняє за собою наслідки вже у вигляді односторонньої реституції. Стороні, що потерпіла, в цьому договорі віз обертається іншою стороною все одержане нею за договором. Майно, одержане стороною, що потерпіла, від іншої сторони (або належне їй), звертається в дохід держави. Договори, поміщені з метою осоружної інтересам суспільства і основам правопорядку (наприклад, всупереч чинному антимонопольному законодавству або в обхід податкового законодавства) спричиняють за собою наслідки (при намірі однієї із сторін) у вигляді односторонньої реституції. За наявності ж наміру у обох сторін — у разі виконання договору обома сторонами — в дохід держави стягається все одержане ними за договором, а у разі виконання договору однією стороною, з іншого боку стягається в дохід держави все одержане нею і все належить з неї першій стороні у відшкодування одержаного.

У випадках недійсності договору із-за недотримання потрібної законом простої письмової форми, коли вона наказана законом під страхом недійсності договору (наприклад, для договорів про заставу, поручительства і ін.), або нотаріально засвідченою наступають наслідки у вигляді двосторонньої реституції. Недотримання потрібної законом простої письмової форми для інших договорів, окрім вказаних вище, не спричиняє за собою визнання договору, недійсним, але позбавляє сторони права, у разі спори, посилатися на підтвердження договору на свідчення, свідків.

Особливо велике значення договорів в умовах ринкової економіки. На основі договорів купівлі-продажу, постачання, міни, контрактації, договорів про постачання енергетичними і іншими ресурсами виникають зобов'язання по відшкодувальній реалізації майна. Договори майнового найму, оренди, лізингу, найму житлових приміщень, побутового прокату служать підставою виникнення зобов'язань по передачі майна в тимчасове відшкодувальне користування. На основі договорів підряду, порядку на капітальне будівництво, побутового замовлення і ін. виникають зобов'язання по виробництву робіт, у тому числі і по виробництву проектних і дослідницьких робіт, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Договори перевезення вантажів і пасажирів всіма видами транспорту, договори, доручення, комісії, зберігання служать підставою виникнення зобов'язань по наданню різного роду послуг. У основі зобов'язань по страхуванню і розрахунково-кредитних зобов'язань також лежать відповідні види договорів. Відповідні договори лежать і в основі зобов'язань по спільній діяльності (сумісне зведення декількома фізичними або юридичними особами будов, споруд, сумісне придбання майна і т.д.). На основі відповідних договорів автори творів науки, літератури, мистецтва, винаходів і інших результатів своєї творчої праці передають їх для використання іншим особам. Але і це не вичерпний перелік договорів, що породжують зобов'язання. Зобов'язання, що охороняються державою, виникають і з таких договорів громадян і організацій, які хоч і не передбачені законодавством, але через загальні початки і сенс цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Враховуючи таке важливе значення договірних зобов'язань в економічному житті суспільства, чинне цивільне законодавство визначає не тільки те, якими повинні бути права і обов'язки сторін по кожному з даних видів зобов'язань, що породжуються відповідним договором, але і сам процес їх висновку, який складається з двох стадій: пропозиції про укладення договору, що іменується офертою і згоди про його ухвалення, що іменується акцептом. При цьому оферта повинна відповідати ряду вимог: бути адресована конкретній особі; зроблена способом, доступним для її сприйняття; містити всі необхідні дані для укладення договору (істотні умови). Особа, що запропонувала укласти договір, зв'язана цією пропозицією до закінчення терміну відповіді на нього. Акцептант має право висувати і свої умови (вести торг). В цьому випадку акцептант стає особою, що пропонує укласти договір на нових умовах, тобто оферентом, а оферент відповідно — акцептантом.

Договір вважається ув'язненим, якщо між сторонами в необхідній формі досягнуто угоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими згідно із законом (наприклад, умови про якість, комплектності і асортименту продукції за договором постачання) або необхідні для договорів даного вигляду (наприклад, умова про ціну що продається го майна за договором купівлі-продажу), а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто угоди.

У випадках не досягнення сторонами згоди за якими-небудь істотними умовами укладеного договору вони мають право, якщо є на те їх взаємна воля, виниклу між ними суперечку передати на розгляд суду. Рішення останнього буде обов'язковим для них.

У цивільному законодавстві особлива увага приділяється виконанню зобов'язань, які також підпорядковані ряду вимог. І перша така вимога зводиться до вимоги належного, перш за все, реального виконання зобов'язань. Зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо виконання точно відповідає вказівкам закону і умовам, передбаченим сторонами в договорі. При цьому реальне виконання зобов'язання означає неприпустимість заміни того, що зобов'язаний зробити боржник грошовою компенсацією. Інакше кажучи, закон вимагає, щоб зобов'язання виконувалося в натурі —передавалось майно, виконувалися роботи, виявлялися послуги і т.д., ради чого сторони і уклали договір.

Закон далі вимагає, щоб сторони не тільки сумлінно виконували свої зобов'язання, але і надавали допомогу і створювали один одному умови для належного виконання зобов'язань. Не менш важливою є і вимога економічності виконання зобов'язань, тобто виконання їх з найменшими витратами матеріалів, праці і грошових коштів. І це певним чином стимулюється. Так, наприклад, за договором комісії на комісіонера покладається обов'язок виконати доручення на умовах, найбільш вигідних для комітента.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суб'єкти цивільного права	\|	Поняття трудового договору, його види

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.