• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Векселі

Серед інструментів грошового ринку, що перебувають в обігу, за обсягом у грошовому вираженні перше місце посідають векселі. Векселі набули статусу одних з провідних фінансових інструментів ринкової економіки через різноманітність видів і форм, у яких вони можуть виступати на міжнародному ринку, універсальність сфери застосування, а також функції, що вони виконують у господарському обороті.

Вексель – це цінний папір (а також вид кредитних грошей), який посвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити у встановлений термін і в певному порядку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві). Предметом векселів можуть бути тільки гроші.

Розрізняють простий і переказний векселі.

Простий вексель (соло-вексель) – борговий цінний папір, який містить просте, нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (боржника) виплатити після вказаного терміну певну суму грошей власнику векселя (кредитору).

Переказний вексель (тратта) – борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження (наказ) первісного векселетримача (трасанта), адресоване векселедавцеві (трасату), сплатити третій особі (ремітентові) або пред’явнику певну суму грошей у зазначений термін. Трасат стає боржником
за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть свою згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис (саме за цієї згоди вексель набуває законності). Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого векселя, є головним вексельним борж­ником і несе відповідальність за його своєчасну оплату.

Передача переказного векселя здійснюється за допомогою індосаменту – передавального напису на звороті векселя або на додатковому аркуші – алонжі (у випадку використання алонжа, останній повинен бути прикріплений до векселя). За своїм змістом індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. За формою передачі індосамент може бути двох видів:

– іменний – форма індосаменту, за якої особа, що передає вексель, вказує перед своїм підписом прізвище (реквізити) особи, якій належатимуть усі або тільки певні права за векселем;

– бланковий – форма індосаменту, за якої, особа, що передає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає його власником, і яка в такому разі має три можливості: заповнити бланк іменем третьої особи (або своїм власним), індосувати в свою чергу вексель через бланк або ж на чиєсь ім’я чи передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не надписуючи індосамент. Кожен пред’явник векселя з бланковим написом має право вимоги без іншого засвідчення свого права на цей вексель.

За термінами оплати векселі поділяються на чотири типи:

– поточні – до терміну оплати залишилося більше місяця;

– термінові – до терміну оплати залишилося менше місяця;

– прострочені – термін оплати закінчився, але пройшло не більше року;

– безнадійні – термін несплати перевищив один рік.

За угодами, що обслуговують векселі, основними формами останніх є:

– комерційні (товарні) – використовуються для кредитування торгових операцій – як інструмент у розрахунках за поставлену про­дукцію, виконані роботи або надані послуги; видаються під заставу товарів під час укладання торгової угоди як платіжний документ або як боргове зобов’язання (у даній ситуації відстрочення платежу є, власне, комерційним кредитом);

– фінансові – обслуговують позики, які суб’єкти господарської діяльності надають один одному за рахунок наявних тимчасово вільних коштів, тобто в основі цих грошових зобов’язань лежать фінансові операції, пов’язані не з купівлею-продажем, а такі, що відбивають відносини позики грошей векселедавцями за визначену винагороду.

За характером емітентів розрізняють векселі:

– казначейський – державний цінний папір, що є короткотер­міновим грошовим зобов’язанням, випущеним державою для покриття її боргів; розміщуються за ціною, нижчою за номінальну;

– банківський (банківський акцепт) – письмове зобов’язання банку, яке він на себе приймає, акцептуючи вексель, що його видав покупець продавцеві товару (у цьому разі банк отримує право на предмет векселя в якості забезпечення), сплатити векселетримачеві вказану суму із настанням терміну платежу. Банк, акцептуючи вексель, приймає на себе зобов’язання за ним й робить передавальний напис (індосує вексель). У такому випадку облік векселя (процедура отримання векселетримачем-кредитором грошей після звернення до банку з векселем, акцептованим векселедавцем-боржником) можна розглядати як надання позики боржникові під заставу предмета векселя.

Розрізняють також векселі:

– термінові – із зазначенням на них термінів оплати;

– за пред’явленням – вексель, на якому термін платежу не зазначений і який підлягає до оплати за пред’явленням.

У практиці вексельного обігу доволі часто використовуються фінансові векселі, що його фальсифікують, а саме:

– дружній – фіктивний вексель, що не має відповідного майнового забезпечення: за яким не стоїть жодної реальної угоди, жодного реального фінансового зобов’язання, але особи, що беруть участь у векселі є реальними;

– бронзовий вексель – вексель, що не має жодної цінності:
за ним також не стоїть жодної реальної угоди, жодного реального фінансового зобов’язання, але при цьому хоча б одна особа, що бере участь в векселі, є вигаданою.

Використання векселів у міжнародних розрахунках спонукало країни, пов’язані між собою економічними та культурними тради­ціями, як в інтересах світового співтовариства, так і відповідно до національних потреб кожної країни, здійснити ряд заходів щодо уніфікації сукупності юридичних, правових норм, що регулюють вексельний обіг та вексельні відносини (вексельного права), задля чого у 1930р. на Міжнародній Женевській конференції було розроблено та прийнято три вексельні конвенції: Конвенцію №358 «Про встановлення Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі», Конвенцію № 359 «Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Конвенцію №360 «Про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» [48].

Читайте також:

1. Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів
2. Акцепт векселів
3. Аудит довгострокових позик і векселів
4. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
5. Векселі та їх облік
6. Векселі та їх облік
7. Види та характеристика векселів
8. Використання векселів у банківській діяльності
9. Врахування і переврахування векселів.
10. Доміціляція векселів.
11. Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.

Переглядів: 426