Основні категорії СНР.

Тема 2. Система національних рахунків – методологічна основа економічної статистики.

2.1. Основні категорії СНР.

2.2. Загальна характеристика рахунків.

2.3. Макроекономічні показники в СНР.

СНР – це система взаємозв”язаних статистичних показників, яка побудована у вигляді певного набору рахунків та таблиць з метою опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу, фінансів.

Система показників СНР використовується для

1) розробки національної економічної стратегії;

2) розробки зовнішньоторговельної та валютно-фінансової політики;

3) оцінки міждержавних рівнів економічного та науково-технічного розвитку;

4) пошуку раціональних форм участі в міжнародному поділі праці.

СНР розглядає економіку як єдине ціле, не розрізняючи виробництво матеріальних благ і надання послуг.

У СНР – економічна діяльність – це сукупність операцій з продуктами, послугами, доходами та фінансовими відносинами, які виконуються при взаємодії між інституціональними одиницями або в рамках самих одиниць.

СНР – інтегрована система (для всіх рахунків і субрахунків використовуються одні й ті ж поняття, визначення, класифікації). Вона є узгодженою (вимірювання економічних потоків чи запасів ідентичне для відповідних сторін). У ній використовується єдиний комплекс правил обліку.

СНР розробляється Держкомстатом згідно зі стандартом СНР, прийнятим міжнародними організаціями у 1933 році.

Структурні елементи СНР:

1) макроекономічні рахунки різних видів економічної діяльності звітного періоду;

2) балансові відомості вартості активів і пасивів економічних суб”єктів на початок і кінець періоду;

3) групові таблиці зведених операцій щодо всіх статей відтворення доходу.

Основу СНР складають наступні категорії:

1) інституційні одиниці та сектори;

2) операції та інші потоки;

3) активи і зобов”язання;

4) види діяльності, продукти.

Інституційні одиниці – це економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе зобов”язання. Вони можуть здійснювати всю сукупність операцій і є центрами прийняття рішень за всіма аспектами економічного життя. За своїми головними функціями вони групуються в інституційні сектори:

- не фінансові корпорації (виробництво товарів і послуг не фінансового характеру);

- фінансові корпорації;

- органи державного управління;

- домашні господарства (усі репрезентовані в економіці фізичні особи);

- некомерційні установи (юридичні особи, що виробляють неринкові послуги для домашніх господарств).

Операції – це економічні дії, які виконуються за обопільною згодою між двома інституційними одиницями або виконувані лише однією інституційною одиницею всередині цієї одиниці (внутрішні операції). Операції являють собою або обмін економічної вартості, або добровільну передачу (трансферт) однією одиницею іншій певної кількості економічної вартості без відповідного еквівалентного трансферту.

Для економічного аналізу діяльності кожної групи інституційних одиниць і макроекономічного аналізу на національному рівні економічні операції подаються у вигляді рахунків.

У СНР моментом здійснення операції вважається момент виникнення зобов”язання, а не момент проведення розрахунку (не в момент платежу, а в момент здійснення операції).

Розглядають:

1) операції з товарами та послугами. Вони характеризують походження (внутрішні чи експорт) і використання (проміжне чи кінцеве споживання, капіталоутворення, експорт) товарів та послуг;

2) операції з розподілу доданої вартості та перерозподілу доходу і багатства;

3) операції з фінансовими інструментами (фінансові операції) (чисте придбання фінансових активів, чисте сальдо зобов”язань). Спричиняють появу економічних потоків (заробітної плати, податків, приріст основного капіталу), забезпечують створення, перетворення, обмін, трансферт або ліквідацію економічної вартості, породжують зміни в обсязі, складі, вартості активів чи зобов”язань інституційних одиниць;

4) інші проведення за рахунками нагромадження. Включають операції та економічні потоки, що змінюють вартість чи кількість активів та зобов”язань через споживання основного капіталу і придбання (без реалізації) невироблених не фінансових активів, відкриття чи вичерпання корисних копалин або передання природних активів для здійснення економічних дій.

Активи та зобов”язання є компонентами балансів усієї економік та інституційних секторів, які відбиваються у балансових відомостях. Активи та зобов”язання оцінюються в поточних цінах на той час, якого стосується баланс. У балансовій відомості показують запаси активів і зобов”язань, які є на визначену дату за кожною одиницею, сектором чи економікою в цілому. Запаси пов”язані з потоками і є результатом нагромадження від попередніх операцій, інших потоків. Запаси фіксуються в момент їх використання. Вони є результатом безперервних надходжень, вилучень, змін у фізичному обсязі або вартості наявного активу чи зобов”язання.

Для докладного вивчення виробництва у СНР як одиниця використовується підприємство.

Підприємства, які здійснюють одну і ту ж діяльність, згруповані в галузі згідно з Міжнародною стандартною галузевою класифікацією видів економічної діяльності. Розрізняють підприємства ринкові (виробляють товари та послуги за цінами, що є економічно значущими) та неринкові (постачають більшість товарів і послуг безплатно або за цінами, що не є економічно значущими).

У СНР функціонують:

- продукти – результати праці, що мають матеріально-уречевлену форму;

- послуги – результати діяльності, що задовольняють певні особисті та суспільні потреби, що не втілюються в продуктах. Це послуги матеріального та нематеріального характеру;

- товари – товари та послуги, призначені для продажу на ринку;

- нетоварні послуги – послуги державних закладів і суспільних організацій;

- трансферти – перерозподільчі потоки доходів, що являють собою однобічні безвідплатні передачі доходів як у грошовій, так і в натуральній формі з метою перерозподілу доходів і заощаджень. При цьому не враховуються потоки доходів, продуктів, послуг у зворотному напрямку. Трансферти поділяють на поточні та капітальні.

У СНР оперують такими поняттями:

- ринкові товари та послуги. Вони забезпечують отримання прибутку;

- неринкові – надаються органами державного управління та некомерційними організаціями для задоволення індивідуальних потреб населення та колективних потреб суспільства.

У СНР розрізняють категорії внутрішньої та національної економіки. Внутрішня охоплює діяльність на економічній території країни (це територія, якою адміністративно керує уряд країни і в межах якої особи, товари і послуги можуть вільно переміщуватися) як резидентів (це інституційні одиниці, центр економічних інтересів яких пов”язаний з економічною територією країни), так і нерезидентів. Національна економіка охоплює діяльність тільки резидентів незалежно від їх місцезнаходження: на економічній території певної країни чи за її межами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікації та групування в економічній статистиці.	\|	Загальна характеристика рахунків.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.