• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Можливі шляхи зниження внутрішніх ризиків.

Окрім зовнішніх ризиків, що можна знизити шляхом диверсифікації, передачі, страхування існують і внутрішні ризики фірми, на які підприємець не може безпосередньо впливати. Він змушений використовувати спеціальні форми компенсації негативних наслідків ризику.

У разі ж впливу на діяльність фірми внутрішніх ризиків найбільш ефективною можливістю уникнути негативних наслідків або знизити їх рівень є прямі управлінські дії на можливі керовані чинники ризику. Дійсно, перш ніж звертатися за допомогою в інші організації, підприємницька фірма повинна використовувати всі можливі внутрішньофірмові джерела зниження ризику:

по-перше, перевірити передбачуваних партнерів по бізнесу;

по-друге, грамотно скласти контракт операції;

по-третє, планувати і прогнозувати діяльність фірми;

по-четверте, дуже ретельно підбирати кадри фірми.

В першу чергу при укладенні будь-якої угоди для зниження ризиків за господарськими контрактами підприємцеві необхідно перевірити передбачуваного партнера. Основне правило бізнесу: «довіряй, але перевіряй».

Проте якого-небудь традиційного або стандартного переліку того, що треба знати про комерційних партнерів, не існує, за винятком того, що практикується американськими бізнесменами правила п'яти «С», за допомогою якого можна оцінити кредитоспроможність партнера. (Назва правила пояснюється тим, що ключові слова по-англійськи починаються з букви «С».) Підприємницькій фірмі про позичальника потрібно знати таке:

1. Характер (character) — особу позичальника, його репутацію у діловому світі, відповідальність і готовність виконати узяте зобов'язання.

2. Фінансові можливості (capacity) — здатність погасити узяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або від продажу активів.

3. Майно (capital) — величину і структуру акціонерного капіталу.

4. Забезпечення (collateral) — види і вартість активів, що пропонуються як застава для отримання кредиту.

5. Загальні умови (conditions) — стан економічної кон'юнктури й інші зовнішні чинники.

Ще одне внутрішнє джерело мінімізації ризиків — це планування і прогнозування розвитку підприємницької фірми. Ефективне прогнозування і планування дають можливість підприємцеві передбачати економічні коливання і пристосуватися до них або до змін кон'юнктури ринку, знижуючи таким чином рівень ризику.

Слід погодитися з існуючою точкою зору, що займаючись бізнесом, підприємець повинен узяти собі за правило прогнозувати майбутнє і відповідно регулювати діяльність своєї фірми. Дійсно, підприємцеві необхідно постійно дивитися в майбутнє, збирати інформацію, аналізувати і на основі цього планувати.

Планування діяльності фірми, як правило, засноване на розробці бізнес-плану. Бізнес-план виконує три функції.

По-перше, він може бути використаний для розробки концепції ведення бізнесу. У підприємця з'являється можливість ретельно відпрацювати стратегію і уникнути помилок ще «на папері», а не в реальності, розглянувши свою компанію з усіх боків — маркетингу, фінансів, виробничої діяльності та ін.

По-друге, бізнес-план є інструментом, за допомогою якого підприємець може оцінити фактичні результати діяльності фірми за певний термін. В цьому відношенні такий план може і повинен стати основою нового плану.

І, по-третє, призначенням бізнес-плану є необхідність залучення грошових коштів, оскільки більшість кредиторів або інвесторів вкладають гроші у фірму, тільки ознайомившись з бізнес-планом.

Розробка бізнес-плану для будь-якої компанії стає першим досвідом стратегічного планування.

Одночасно бізнес-план є і керівництвом в роботі фірми, він може використовуватися для управління компанією і як інструмент прогнозування результатів діяльності. План може уточнюватися по мірі втілення його в дійсність, коли виявиться, наскільки точними виявилися його розрахункові показники. Таким чином, у фірми з'являється система раннього сповіщення, що дозволяє своєчасно приймати заходи для вирішення виникаючих проблем.

Найважливіший з внутрішніх джерел зниження підприємницького ризику — це ретельний підбір працівників (персоналу) фірми.

Чим більше людей працює в підприємницькій фірмі, тим більше ризик від прийнятого кожним з них рішення, тому для підприємця-керівника важливо приділяти увагу кадровим питанням.

Абсолютно не має значення, яким видом підприємницької діяльності займається фірма, — в будь-якій справі необхідний хороший персонал, необхідно підбирати сильних, здатних працівників, інакше фірма буде ненадійна, неефективна. Підбір команди — це мистецтво, необхідне керівникові для того, щоб діяльність його фірми була ефективна. Штат співробітників повинен набиратися за принципом компетентності і зацікавленості в роботі.

Для створення ефективної команди керівників і фахівців слід дотримуватись таких правил:

наймайте тільки людей, що мають досвід роботи;

підбирайте тільки найкваліфікованіших працівників, особливо в тих випадках, коли їм самим доведеться згодом приймати на роботу інших людей;

постарайтеся з'ясувати, чи відповідає підготовка співробітників, що приймаються на роботу, організаційній культурі, системі цінностей вашої компанії;

постарайтеся відшукати людей, з якими ви вже працювали у минулому;

старайтеся, щоб ваша управлінська команда була якомога менше».

Зазвичай при утворенні нової підприємницької фірми або при розширенні діючої перед керівництвом виникає проблема пошуку нових співробітників, відповідних внутрішньофірмовим вимогам до кваліфікації, знань і характеру. Іншими словами, фірма встає перед необхідністю використання різних методів для пошуку нових співробітників. Пошук співробітників здійснюється через такі канали:

засоби масової інформації;

особисті контакти;

агентства, що займаються підбором кадрів;

підготовка власних кадрів;

учбові заклади;

конкурсну основу та ін.

Проте, окрім правильного підбору персоналу фірми, перед підприємцем постає завдання управління фірмою, тобто створення сприятливої атмосфери для ефективної роботи людей.

Для забезпечення захисту комерційної таємниці на підприємствах повинен вводитися певний порядок роботи з інформацією і доступу до неї, комплекс правових, адміністративних, організаційних, інженерно-технічних, фінансових, соціальних і інших мерів, що грунтуються на правових нормах держави і організаційно-розпорядливих положеннях керівника підприємства, що включає:

ефективний захист підприємницької таємниці можливий при обов'язковому виконанні ряду умов:

єдність в рішенні виробничих, комерційних, фінансових питань;

персональна відповідальність керівників всіх рівнів за забезпечення збереження конфіденційної інформації;

організація спеціального діловодства, порядку зберігання, перевезення носіїв комерційної таємниці;

оптимальне обмеження числа осіб, що мають допуск до інформації, яка є комерційною таємницею;

виконання вимог із забезпечення збереження комерційної таємниці при проектуванні і розміщенні спеціальних приміщень, в процесі НДОКР, випробувань і виробництва виробів, підписання контрактів; при проведенні важливих нарад;

наявність охорони і пропускного режиму на територію підприємства;

плановість розробки і здійснення заходів із захисту комерційної таємниці, систематичний контроль за ефективністю засобів, що приймаються;

створення системи навчання виконавців правилам забезпечення збереження комерційної таємниці.

Для зниження можливих втрат, які пов'язані з просочуванням конфіденційної інформації, в першу чергу підприємцеві слід виявити, врахувати і перекрити всі вірогідні канали просочування інформації:

державні установи;

посередників і партнерів;

адвокатські і консульські фірми;

промислове шпигунство;

підкуп, шантаж співробітників підприємницької фірми;

рекламу, друкарську продукцію, пресу.

Інформація не існує сама по собі, а жорстко пов'язана з її носіями: паперовими документами, відеоплівкою, комп'ютерним файлом, телефонним, телеграфним, факсимільним повідомленням і тому подібне. Відповідно для захисту комерційної таємниці необхідно правильно організувати:

порядок діловодства з документами, що містять підприємницьку таємницю;

контроль за засобами копіювання і розмноження документів;

захист комерційної інформації в засобах зв'язку і комп'ютерної техніки;

облік і охорону деяких видів матеріалів і готових виробів (в першу чергу це стосується дослідних зразків);

охорону території підприємства і його основних будівель і споруд;

контроль за відвідинами даного підприємства сторонніми особами.

Ще один спосіб мінімізації можливих підприємницьких ризиків — володіння повною і своєчасною інформацією як про внутрішнє положення фірми, так і про її зовнішнє оточення. Одним з важливих чинників, що збільшують рівень ризиків, є очевидна недооцінка інформації. Непоінформованість, некомпетентність підприємців-початковців веде їх до немислимих втрат. Уникнути цього можна лише володіючи інформацією — сучасною, повною, достовірною.

Інформація складається зі всіх об'єктивних фактів і всіх пропозицій, які впливають на сприйняття підприємцем, що ухвалює рішення, сутності і ступеню невизначеності, які пов'язані з ризиком. Отже, все, що потенційно дозволить понизити ступінь невизначеності, будь то факти, оцінки, прогнози, повинно вважатися інформацією.

Наявність у підприємця надійної ділової інформації дозволяє швидше прийняти підприємницьке рішення, впливає на правильність цього рішення, що природно веде до збільшення прибутку. Належне використання інформації в процесі здійснення операцій зводить до мінімуму вірогідність фінансових втрат для фірми.

Проте слід зазначити, що інформація, яка необхідна для ухвалення надійного рішення, часто або труднодоступна, або коштує дуже дорого. У вартість інформації слід включати час, витрачений на її збір, вартість послуг зовнішніх консультантів. Тому для підприємця важливо вирішити, наскільки істотна вигода від додаткової інформації, наскільки само по собі важливе рішення, для якого ця інформація необхідна.

В тому випадку, якщо інформацію складно отримати, але така можливість скоро з'явиться, найправильніше — відкласти ухвалення рішення, але при цьому слід враховувати можливі втрати від упущеної вигоди. Ухвалювати ж рішення слід тільки в тому випадку, якщо втрати від затримки ухвалення рішення допустимі, а в майбутньому перекриються прибутком, отриманим в результаті ухвалення рішення на основі додаткової інформації. Слід зазначити, що із збільшенням часу і витрат на збір інформації якість рішення має таку тенденцію: до певного часу з накопиченням інформації якість рішення поліпшується, але після підвищення даної величини різко падає. У такому разі від подальших пошуків інформації слід відмовитися, оскільки виникає ризик упущеної вигоди.

У зв'язку з цим перед підприємцем постає питання визначення оптимального обсягу інформації залежно від витрат на неї і часу, що витрачений на збирання. Для цього підприємцю необхідно визначити цінність інформації, тобто різницю між результатами рішень, що прийняті з використанням даної інформації, і тих, що були б отримані без її використання.

Таким чином, успішно функціонувати в безперервно змінній ситуації здатна та фірма, яка не просто враховує зміни, а діє, використовуючи новітню інформацію для постійного коректування своєї діяльності.

Вибір конкретного методу і шляхів мінімізації підприємницького ризики залежить від досвіду і можливостей самого підприємця. Для ефективнішого результату, як правило, використовується не один, а сукупність методів.

Читайте також:

1. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
2. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
3. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
4. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
5. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
6. Аналіз внутрішніх ризиків
7. Аналіз причин аварійності та шляхи її зниження
8. Аналіз проектних ризиків.
9. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
10. Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування з ними.
11. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
12. Бідність і шляхи її подолання.

Переглядів: 859