МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Суспільство як система і життєдіяльність людиниЯк специфічне утворення суспільство виникло, розвивається і функціонує на засадах багатогранних і різноманітних взаємозв'язків між людьми та соціальними спільнотами - суспільних відносин, що складаються в процесі їх діяльності. Суспільство у широкому розумінні - це частина матеріального світу, що відокремилась від природи і являє собою форму життєдіяльності людей, яка історично розвивається. У вузькому розумінні - це певний етап людської історії (наприклад, докапіталістичне суспільство, ранньофеодальне суспільство) або окреме, індивідуальне суспільство (соціальний організм). В історії філософії і соціології під суспільством часто розуміли сукупність людських індивідів, що об'єднуються для задоволення «соціальних інстинктів» (Арістотель), контролю над своїми діями (Гоббс, Руссо). Розуміння суспільства як заснованого на конвенції, договорі, однаковій спрямованості інтересів було характерним для філософії XVII - початку XIX століть. Разом з тим у XIX ст; виникає критика «договірної» теорії суспільства. Огюст Конт вбачав витоки суспільства у дії деякого абстрактного закону формування складних і гармонійних систем. Гегель протиставляв «договірній» теорії трактовку громадянського суспільства як сфери економічних стосунків, де всебічно переплітаються всілякі залежності. У сучасній західній соціології розуміння суспільства як сукупності абстрактних індивідів замінюється розумінням його як сукупності дій тих же абстрактних індивідів (наприклад, теорія соціальної дії). Отже, суспільні відносини - це те специфічне, що відрізняє соціальні утворення від усіх інших систем матеріального світу. Але це не значить, що суспільство - це тільки суспільні відносини. Суспільство - це взагалі «продукт взаємодії людей» (К. Маркс), до нього включаються і продуктивні сили, і виробничі відносини, і суспільний устрій. Суспільні відносини складаються в процесі багатогранної життєдіяльності людей як її суб'єктів. Ці відносини охоплюють всі сфери суспільного життя та діяльності - економічну, соціально-політичну, духовну, культурно-побутову. Суб'єктами суспільних відносин є індивіди та соціальні спільноти. Суспільні відносини є відносинами індивідів як особистостей, індивідуальностей і одночасно як представників класових, національним, етнічних, політичних, релігійних соціальних груп, до яких індивіди належать внаслідок історичного розмежування і об'єднання інтересів, потреб, діяльності та праці. У соціальній філософії здійснювалась як індивідуалізація суспільних відносин, так і їх соціалізація. Так, спираючись на роботи Вебера, Дюркгейма, Паретто, представник структурно-функціонального напрямку у соціології Парсонс спробував представити суспільство як систему соціальної взаємодії індивідів. Певна індивідуалізація суспільних відносин спостерігається також у теоретиків філософії життя та екзистенціалістів. Марксизм же навпаки подавав суспільні відносини виключно як відносини між соціальними спільнотами, надаючи перевагу суспільному. Долаючи зазначені абсолютизації, сучасна соціальна філософія наголошує на індивідуально-соціальному характері й природі суспільних відносин. Серед різноманітних суспільних відносин соціальна філософія виділяє насамперед відносини з приводу власності (відносини власності); влади (владні відносини); соціальних і культурних цінностей, морально-правових норм тощо. Відповідно до умов розподілу праці, форм власності й типів влади суспільні відносини можуть розглядатися в контексті альтернативи: антагоністичні (конфлікт між соціальними групами, їх протистояння) - неантагоністичні (гармонійне поєднання соціальних інтересів,соціальна злагода). Соціальна філософія знає чимало спроб теоретичної систематизації суспільних відносин. Якщо марксизм поділяв їх на первинні і вторинні, матеріальні та ідеологічні, то Вебер взагалі не визнавав такої альтернативи. Парсонс всі суспільні відносини структурував як міжособистісні. У сучасній систематизації суспільних відносин за провідний критерій беруться різноманітні сфери суспільного життя: матеріальна (виробничі, технологічні відносини, обмін, розподіл); соціально-політична (класові, національні, етнічні, соціально-групові відносини); духовна (наукові, моральні, релігійні, художньо-естетичні відносини); культурно-побутова (родинно-сімейні, приятельські, подружні, побутові тощо). Всі вони взаємопов'язані, і в різних життєвих ситуаціях визначальну роль відіграють різні групи суспільних відносин. Спроба ж наголосити на внзначальності певних відносин -економічних (Маркс), духовних (Гегель, Вебер), релігійних (Дюркгейм, Кассірер), сексуальних (Фрейд) - об'єктивно створювала теоретично-абсолютизовану систему соціуму. Необхідно піднятися над крайнощами абсолютизацій, підійти до суспільного життя як взаємовідносин людей з точки зору реалій життя в історичному просторі і часі. Факт наявності класів Платон та Арістотель пов'язували з майновим розшаруванням людей. Англійські економісти кінця XVIII - початку XIX ст. підійшли до пізнання економічної анатомії класів. Французькі історики та соціалісти-утопісти наблизились до розуміння специфіки історичного процесу як боротьби класів. Марксистська філософія розкрила взаємозв'язки і зумовленості існування класів певними історичними фазами розвитку виробництва, визнала межі розвитку класової боротьби до встановлення диктатури пролетаріату як засобу знищення класів взагалі. Класи розрізняються за їх місцем в системі суспільного виробництва, за їх відношенням до засобів виробництва, за їх роллю в суспільній організації праці та за способами одержання і розмірами тієї частини суспільного багатства, яка є в їх розпорядженні. Класи виникають у процесі розкладу первіснообщинного ладу внаслідок суспільного поділу праці й появи приватної власності на основні засоби виробництва. Проте у сучасній соціальній філософії є й інші точки зору. Так, представники соціал-дарвіністського напряму (Аммон, Хакслі, Дарлінгтон) пояснюють існування класів боротьбою за виживання людей, Р. Сентерс виводить класове розшарування з відмінностей у ідеях, психології, рівня морального і інтелектуального розвитку людей, Е. Рос підкреслює рівнозначність класів з іншими соціальними групами. М. Вебер виділяє відносно самостійні групи людей за їх інтересами у сфері виробництва, політики, суспільного життя. Звичайно, щоб досягти багатобічного визначення класів, потрібно враховувати всі ці характеристики та критерії, безпідставно не абсолютизуючі деякі моменти методології класового аналізу. Поряд з поняттям класів у сучасній філософії вживається термін «страта». Теорії соціальної стратифікації та соціальної мобільності виникли на противагу однозначності класового аналізу марксизму. Один з родоначальників цих теорій російсько-американський філософ П.Сорокін обгрунтував потребу ширшого, ніж класовий аналіз, підходу до соціальної структури та її динаміки. Пізніше Ліпсет, Боттомор, Дарендорф стверджували, що суспільство поділяється на верстви-страти, різницю між котрими слід шукати у розмірах прибутку, стилі і способі життя, різниці рівнів культури, освіти, житла, одягу. Суспільство поділяється на вищі, середні і низькі страти, а процес переміщення людей з одної страти в іншу описується в теоріях соціальної мобільності, що висувають ідею про «ліфт», «ескалатор», на якому можна піднятися до вищої страти: економічний ліфт, політичний, армійський, церковний, науковий, шлюбний. «Ліфт» - це своєрідний шанс піднятися завдяки досягненням у певній сфері. Історичне життя - це процес постійного виникнення й вирішення різноманітних суперечностей,зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин. Завершальною ланкою механізму виникнення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт, що виступає як форма встановлення або заміни пріоритетів у системі інтересів, потреб, суспільних відносин взагалі. Своєрідну теорію конфлікту розробили в кінці XIX - на початку XX ст. з позицій соціал-дарвінізму Г. Спенсер та М. Вебер, Г. Зіммель, Р. Дарендорф та інші. Умовно можна вирізнити три відносно самостійні концепції соціального конфлікту: позитивно-функціонального конфлікту Л. Козера (США); конфліктної моделі суспільства Р. Дарендорфа (Німеччина); загальна теорія конфлікту К. Боулдінга (США). Люїс Козер намагався довести, що конфліктє продуктом внутрішнього життя суспільства, виявом нормальних стосунків між людьми. Рольф Дарендорф вважає, що будь-яке суспільство несе в собі соціальний конфлікт і спирається на насильство певних його членів над іншими. Суспільству, на думку Дарендорфа, потрібне відмінне від марксистської парадигми бачення майбутнього: не революційна боротьба, а досягнення цілей різних соціальних груп шляхом угод, погоджень, толерантності, еволюційних змін. Капнет Боулдінг обгрунтував дві моделі соціального конфлікту - статичну (сторони конфлікту та стосунки між ними) і динамічну (інтереси як спонукальні сили конфлікту). Він пропонує долати і вирішувати конфлікти засобами маніпуляції реакціями, цінностями, нахилами, не вдаючись до радикальних змін суспільного устрою. Звичайно, кожен конфлікт має специфічні причини і корені і в той же час дещо спільне, повторюване на кожному новому витку історії. Н. Макіавеллі основу соціального конфлікту вбачав у матеріальному, майновому, економічному інтересі людини, А. Сміт вказував на економічне суперництво класів як основне джерело соціального конфлікту. К. Маркс теж обгрунтував теорію соціального конфлікту (війн, революцій, класової боротьби,суспільних рухів) як детермінованого економічними чинниками. В той же час у середні віки джерелом хрестових походів та релігійних війн була розбіжність пріоритетів віри, а не матеріальний чи соціальний інтерес. Історія свідчить, що в основі конфліктуможе бути територія, майнові претензії, духовно-релігійні пріоритети, соціально-політичні прагнення, етнічні відмінності народів та інші чинники. Головну причину зіткнення культур Е. Тайлор вбачав у розбіжностях таких пріоритетів, як знання, традиція, вірування, правові і моральні норми, мистецтво тощо. Отже, світова культура і наука виявили і обгрунтували основну причину та джерела соціального конфлікту розбіжність соціального та індивідуального інтересів індивідів та соціальних груп, що охоплює усі сфери людських стосунків і насамперед економічних, соціально-політичних, духовних, культурно-побутових та особистих. До умов вирішення конфлікту належність насамперед глибоке розуміння його суті, причин виникнення, визначення учасників та можливих наслідків. Аналіз суспільних відносин як конфліктних дозволяє дійти висновку про їх процесуальний характер. Суспільні відносини -це динаміка соціуму, його рух, процес постійної зміни одного соціального стану іншим. Історія цивілізації поставила до порядку денного питання про людство як соціальну спільноту. Людство - це спільність всіх людей, що об'єднуються бажанням зберегти і подовжити людське життя на Землі, пов'язані сукупною діяльністю щодо розвитку цивілізації та прогресу, поєднаних інтимно-особистісними рисами людського буття у суспільстві. Важливою підсистемою суспільства як цілого, котра співпадає з соціальною сферою соціального життя, виступає громадянське суспільство. Поняття «громадянське суспільство»включає всю сукупність неполітичних (недержавних) відносин у суспільстві, тобто економічних, моральних, культурно-духовних, релігійних, національних. Громадянське суспільство - це сфера спонтанного виявлення, свободних індивідів, асоціацій та організацій громадян, котрі добровільно сформувались і захищені законом від прямою втручання та свавільної регламентації з боку органів державної влади. Економічною основою громадянського суспільства виступає власність у всьому різноманітті її форм, перш за все, приватна, кооперативна, асоціативна, колективна та інші. Інститутами громадянського суспільства є: 1 ) добровільні громадські організації та соціальні рухи, а також партії на перших етапах свого існування, доки вони не задіяні в механізмах здійснення влади; 2) незалежні засоби масової інформації: 3) громадська думка як соціальний інститут: 4) вибори та референдуми, якщо вони допомагають формувати і виявляти громадську думку та захищати групові інтереси; 5) залежні від громадян елементи судової та правоохоронної системи (суд присяжних, народні міліцейські загони тощо). Громадянське суспільство - це не тільки сфера, але й тип взаємодії, певна модель соціальної організації з притаманними їй якісними характеристиками, а саме: * суб'єктами взаємодії в громадянському суспільстві виступають вільні та рівні індивіди, що вірять в свою здатність вирішувати проблеми; * для них не є чужими суспільні проблеми і вони зорієнтовані на громадські справи: * індивідуалізм і конкурентність у їх діяльності суміщаються з відносинами взаємної довіри та співробітництва, здатністю до компромісів, зваженістю та толерантністю. Громадянське суспільство - це постійно функціонуюча організація людей, які об'єдналися навколо самостійно обраних цілей. Саме громадянське суспільство гарантує кожній людині свободний вибір свого економічного буття, стверджує пріоритет прав людинн, виключає монополію однієї ідеології, єдиного світогляду, гарантує свободу совісті. Громадянське суспільство повинно засновуватись на свободі, рівних правах, самоорганізації та саморегулюванні.
|
||||||||
|