Етика ділового спілкування

У соціально-філософському плані етика ділового спілкування визначається соціально-економічним устроєм суспільства, структурою ного соціальної організації та пануючим типом суспільної свідомості. В традиційному суспільстві, що засноване на спільності соціального життя, колективних уявленнях, міфологічній свідомості та міжособистісних відносинах, основним механізмом ділового спілкування є ритуал, традиція та звичай. їм відповідають норми, цінності та стандарти етики ділового спілкування.

Ділове спілкування - це багатосторонній процес, що реалізується у формах міжособистісного спілкування, соціального діалогу, ділового та професійного спілкування. В цілому спілкування визначається як процес обміну між людьми інформацією, думками, оцінками, почуттями. При цьому розрізняють формальне і неформальне спілкування. Неформальне - це суб'єктивне, нерегламентоване спілкування, його мета і характер обумовлені соціальними функціями людини і визначаються особистими відносинами людей. До формального відноситься ділове спілкування, яке здійснюється у відповідності з певними правилами і являє собою специфічну форму контактів та взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Неформальне спілкування попередньо не планується, не визначається також його мета і зміст, а ділові контакти завжди передбачають попередню підготовку, певний зміст, мету, можливі висновки. Звичайна бесіда нікого не зобов'язує приймати рішення і діяти, а ділове спілкування передбачає розробку взаємозацікавленого рішення та організацію взаємодії партнерів. Ділове спілкування завжди зорієнтовано на результат.

Етику ділового спілкування можна визначити як сукупність моральних норм, правил та уявлень, що регулюють поведінку і відносини людей в процесі їх виробничої діяльності. В історії філософії, починаючи з Конфуція, сформульовані три основних принципи прийняття етичних рішень:

* принцип утилітаризму, в основі якого лежить бажання досягнення максимального блага для більшості людей;

* принцип дотримання прав людини, що націлений на захист честі та гідності кожної людини;

* принцип справедливості, що базується на забезпеченні рівних прав при розподілі відповідальності та благ.

Ці три філософських підходи не виключають один одного. Більшість керівників-стратегів керуються усіма трьома, намагаючись прийняти таке рішення, яке, наскільки це можливо, задовольнило б більшість людей, не утискало б прав жодного з них та було б справедливим відносно всіх. Проте, з розвитком капіталізму етика бізнесу, етика ринкових відносин висувається на перший план, потісняючн загальнолюдські, а в тому числі і релігійні цінності. Тому людина з «ринковим характером» завжди знаходиться в стані протиріччя, характеризується роздвоєною свідомістю: з одного боку, вона піклується про максимальний прибуток будь-якими засобами, а з іншого - повинна нести соціальну відповідальність та керуватися загальнолюдськими нормами моралі і порядності. Таким чином, подвійна мораль - це реальне протиріччя моральної свідомості особистості, що природно притаманна їй в умовах ринкових відносин.

Таке протиріччя між етикою та бізнесом, між тим, як повинно бути, та як є насправді, досить гостро виявляється і сьогодні в діловому спілкуванні, причому на самих різних його рівнях: як між організацією і соціальним середовищем, так і всередині самої організації. Відносно цього протиріччя існують дві основні позиції. Перша позиція - прагматиків, які вважають, що в діловому спілкуванні і взагалі в бізнесі етика сама по собі не потрібна. Друга позиція - це визнання етики важливою не тільки з точки зору відповідальності бізнесменів перед суспільством і самим собою, але і необхідною для ефективності виробництва.

Стосовно ділового спілкування основний етичний принцип можна сформулювати таким чином: в діловому спілкуванні при прийнятті рішення про те, на які цінності потрібно зорієнтуватися в даній ситуації, чини так, щоб максима твоєї волі співпадала з моральними цінностями інших сторін, що беруть участь у спілкуванні, і припускала б координацію інших інтересів всіх сторін.

Існують наступні моделі ділового спілкування:

* ставлення керівника до підлеглих («згори - вниз»): ставтесь до свого підлеглого так, як ви хотіли б, щоб до вас ставився ваш керівник;

* ставлення підлеглого до свого керівника («знизу - вгору»): ставтесь до свого керівника так, як ви хотіли б, щоб до вас ставились ваші підлеглі;

* між колегами при внутрішньофірмовому та міжфірмовому спілкуванні («по горизонталі»): ставтесь до свого колеги так, як ви хотіли б, щоб він ставився до вас.

Найважливішою стороною моралі професійної поведінки ділової людини, підприємця виступає діловий етикет, знання якого є необхідною професійною якістю, що набувається і постійно удосконалюється. Діловий етикет - це результат тривалого відбору правил та форм найбільш доцільної поведінки, що сприяє успіху в ділових стосунках. Важливими елементами ділового спілкування є і етикет національного прапора, і форми привітання, і правила ведення ділової розмови, і правила прийому відвідувачів, і етикетні норми службового звернення до працівників, і етикетні правила використання візитних карток, і етикет підбору сувенірів та вручення дарунків, а також знання особливостей ділового етикету інших країн. Володіння правилами ділового етикету значно полегшує встановлення особистих контактів, сприяє швидкому вирішенню ділових питань, формує сприятливу соціально-психологічну атмосферу праці.

Норма етикету - це зовнішня форма виявлення уваги, поваги та інтересу до особистості. Манера тримати себе знаходить виявлення в жесті, міміці, позі, інтонаціях мови, ході. Враження від людини у діловому спілкуванні залежить від того, як вона виглядає, як діє, як говорить та як пише. Правильна мова - це манера говорити, що складається з вірного тону, артикуляції, вимови, гучності та точного підбору слів. Культура мови - центральний елемент іміджу. Найбільш яскравим виявом мовної некультурності виступає ненормативна лексика.

Ділова бесіда як процес взаємного спілкування має певну структуру, а саме: 1) початок бесіди - встановлення контакту, створення сприятливого для бесіди клімату; 2) викладення і обгрунтування своєї позиції; 3) виявлення позиції співрозмовника; 4) спільний аналіз проблеми, тобто усунення сумнівів співрозмовника, заперечення його зауважень, пошук варіантів вирішення тощо; 5) прийняття рішення. Проте, співрозмовники нерідко припускаються помилок, найбільш типовими серед яких є наступні: авторитарність, ігнорування стану співрозмовника, мотивів його поведінки, вияв неуваги до співрозмовника, неповаги до нього, коли перебивають та не дослуховують, а також обмеження або недовикористання всього банку ідей.

В ході ділової міжособистісної комунікації важливо не допустити переростання нормальної суперечки з ділових питань в міжособистісну конфронтацію. Суперечка - це характеристика обговорення проблеми, спосіб її колективного дослідження, коли кожна із сторін, аргументуючи або заперечуючи думку співрозмовника, претендує на монопольне встановлення істини. Існує кілька підходів до проходження дискусії-суперечки: 1) евристичний підхід, коли одна із сторін поступово запевнює співрозмовника у правильності своєї позиції; 2) логічний підхід - жорсткий логічний аналіз та аргументація приводять до єдино вірного висновку; 3) софістичний підхід, коли одна сторона навіть логічно невірним шляхом, використовуючи софізми, обов'язково прагне перемогти іншу; 4) авторитарний підхід, коли одна із сторін нав'язує свою точку зору, використовуючи свій авторитет і владу: 5) критикуючий підхід, коли увага зосереджується тільки на недоліках, слабих позиціях своїх опонентів, а позитивні сторони ігноруються; 6) демагогічний підхід - намір звести дискусію в сторону від істини, щоб домогтися невідомих цілей; 7) прагматичний підхід - одна або обидві сторони ведуть суперечку не тільки заради істини, а заради своїх практичних, іноді меркантильних інтересів, які приховані і невідомі співрозмовникам.

Цілі ведення суперечки можуть бути конструктивні (обговорити всі можливі варіанти вирішення проблеми; виробити колективну позицію; заперечити ненауковий, некомпетентний підхід; залучити зацікавлених і компетентних осіб; оцінити можливих єдинодумців та противників) та деструктивні (розколоти учасників суперечки на непримиренні групи, очернити ідею та її авторів, повести дискусію по невірному шляху, розгромити інакомислячих та дискредитувати опозицію).

Для того, щоб суперечка була успішною, потрібно дотримуватись наступних принципів: попередньої підготовки до ведення суперечки, толерантного ставлення до інакомислячих, послідовного аналізу альтернатив, коректного ведення суперечки, «відсторонення» в процесі ведення суперечки (піднятися над особистими інтересами), подолання існуючих психологічних бар'єрів, поетапного просування до істини, поваги особистості опонента, аргументованої конструктивної критики.

Етика ділових стосунків - це наука про гармонічне взаєморозуміння, уміння діяти, уміння успішно прожити життя і максимально реалізувати свої можливості. Домогтися успіху в житті, що зрештою уособлює таке пристосування до навколишнього світу, коли наступає гармонія між особистістю та оточенням, неможливо без урахування наступних вимог: конструктивний ум, конкретна головна мета, впевненість у собі, уміння економити та накопичувати, ініціатива та лідерство, творча уява, ентузіазм, самоконтроль, здатність робити більше оплаченого (працювати на совість, а не заради грошей), принадливість (щирість, життєва сила, магнетизм особистості), точність думки, зосередженість, взаємодія (координація своїх зусиль з зусиллями інших людей без заздрості, агресії), уміння вчитися на поразках, терплячість.

У процесі спілкування розрізняють низку позитивних якостей, що суттєво впливають на результат: це бажання спілкуватися, контактність (уміння долати бар'єри і негативні установки) та ініціативність, готовність взяти на себе відповідальність за встановлення контакту. Серед негативних якостей, що впливають на результат від спілкування, можна виділити такі:

* інфантилізм - потреба в опікуванні, втеча від відповідальності, нездатність боротися з життєвими труднощами;

* егоцентризм (Я-центр) - орієнтація людини тільки на власну позицію і нездатність змінити її;

* альтруїзм- в цілому позитивна потреба надавати безкоштовну допомогу, але нерідко це може бути «ведмежою послугою», коли допомога нав'язується без урахування потреби в ній з боку партнера;

* егоїзм, коли орієнтуються тільки на власні інтереси, переживання, а увага концентрується тільки на власному «Я».

Щоб трансформувати негативні якості в позитивні, важливо за допомогою філософськоїрефлекси, самоаналізу осмислити питання: "Що умію робити добре і можу запропонувати іншим?" Які здібності повинен розвивати в собі, спираючись на додаткові знання, тренування та досвід? Як те, що маю та умію, довести до досконалості завдяки взаємодії з іншими людьми? Принципи самопізнання, гармонії, простоти і краси, цілепокладання, планування, самоорганізації та оптимізму задають загальну стратегію поведінки та діяльності на значну перспективу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Моральний досвід	\|	СЕМІНАР № 14 Особливості моральної свідомості та спілкування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.