• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація багаторічних насаджень

Сутність і завдання статистики багаторічних насаджень

Статистика багаторічних насаджень

Багаторічні насадження — це штучно створені насадження деревних, чагарникових, трав’янистих рослин для одержання сільськогосподарської продукції протягом тривалого часу.

Лісові багаторічні насадження деревних і чагарникових порід, як і природно відтворених для захисту полів, а також вітрозахисні і водоохороні насадження, лісосмуги для захисту доріг і лісові насадження, що вирощуються для одержання деревини, належать не до багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення, а до лісового господарства. Не належать до багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення і плодові дикоростучі насадження, а також культурні декоративні насадження, не призначені для збирання врожаю.

З економічної точки зору особливість багаторічних насаджень полягає в тому, що вони знаходяться в експлуатації протягом тривалого часу і входять до складу основних виробничих фондів сільського господарства.

Основними завданнями статистичного вивчення багаторічних насадженьє:

1) визначення розміру багаторічних насаджень за їх видами і групами, що різняться за різними ознаками, окремими категоріями господарств, економічними районами і природно-економіч­ними зонами, адміністративно-територіальними і виробничо-гос­подарськими одиницями та по країні в цілому;

2) вивчення структури і структурних зрушень, а також динаміки розмірів багаторічних насаджень у щойно зазначених розрізах;

3) характеристика стану і використання багаторічних насаджень і вивчення факторів, що визначають розміри валових зборів і вро­жайності багаторічних насаджень.

Статистичний облік та аналіз багаторічних насаджень здійснюється на підставі їх класифікації за кількома ознаками.

Залежно від господарського призначення в складі багаторічних насаджень насамперед виокремлють:

· сад — багаторічні насадження, створені для одержання плодів;

· виноградник — багаторічні насадження, створені для вирощування винограду;

· ягідник — багаторічні насадження, що вирощуються для одержання їстівних ягід;

· розсадники — земельні ділянки для вирощування посадкового матеріалу, необхідного для закладання нових насаджень;

· плантації — земельні ділянки для вирощування спеціальних технічних, лікарських, продовольчих, квіткових і декоративних культур.

За характером продукції та її господарським використанням багаторічні насадження поділяються на:

· продовольчі, що вирощуються для безпосереднього споживання в їжуабо для переробки на продукти харчування (плодові, ягідники, виноград);

· технічні, що вирощуються для технічної сировини (хміль, чай);

· кормові, що вирощуються на корм тутового шовкопряда (шовковиця);

· розсадники — вирощування посадкового матеріалу;

· декоративні насадження, що вирощуються для прикраси міст, населених пунктів, внутрішнього озеленення помешкань, одержання продукції квітникарства.

Залежно від виду отриманої продукції розрізняють такі види багаторічних насаджень: плодоягідні, виноградники, тутівники (шовковиці), хмільники, чайні плантації, розсадники, плантації декоративних багаторічних насаджень (квітники) та інші насадження.

Залежно від будівлі плоду, районів вирощування та інших ознак розрізняють такі споріднені групи плодоягідних насаджень (наводяться групи та окремі культури так, як вони подані у статистичному звіті за формою № 29-сг «Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня 20___року»:

· зерняткові (яблуня, груша, айва та ін.), з них окремою позицією обліковуються яблуня, груша, айва;

· кісточкові (слива, вишня, черешня, абрикос, персик та ін.), з них окремо слива, вишня, черешня, абрикос, персик;

· горіхоплідні (волоський горіх, мигдаль, фундук, фісташка та ін.), з них окремо волоський горіх, фундук (ліщина), мигдаль;

· цитрусові (лимон, апельсин, мандарин та ін.);

· субтропічні (інжир, хурма, гранат, мушмула, фейхоа та ін.);

· ягідники (суниці, полуниці, малина, смородина, аґрус, чорноплідна горобина та ін.), з них окремо суниці і полуниці, малина, смородина, аґрус.

У зв’язку з тим, що майже всі багаторічні насадження починають давати продукцію лише через кілька років після посадки, дуже важливим в економічному відношенні є поділ їх за віком на плодоносні (повновікові) і молоді насадження, тобто ті, що щене плодоносять.

Плодоносними вважаються насадження, які досягли плодоносного (експлуатаційного) віку, незалежно від того, був отриманий урожай з цих насаджень у поточному році чи ні.

Вік вступу в плодоносність залежить не тільки від виду насадження, але й від сорту, способу вирощування і т. п. Перехід до плодоносності відбувається поступово; він не дуже чітко виражений. Тому для одержання порівняних даних у статистиці прийнято відносити до плодоносних ті чи інші культури при досягненні ними визначеного віку, або, як кажуть у статистиці, для них установлений визначений віковий ценз — нормативні строки створення.

При суцільному перепису багаторічних плодоягідних насаджень в Україні у 1998 р. (до речі, переписи багаторічних насаджень в Україні проводились у 1952, 1970 і 1984 рр.) для віднесення багаторічних насаджень до молодих (неплодоносних) були прийняті такі за тривалістю в роках нормативні строки створення: яблуня, груша, айва на підщепах для сильнорослих — 7 років, для середньорослих —5 років, і для слабкорослих — 4 роки; слива, алича, черешня, абрикос — 5 років; вишня, чорноплідна горобина, обліпиха, персик, мигдаль — 4 роки; смородина, аґрус, хміль — 3 роки, малина —2 роки; суниця — 1 рік; волоський горіх, фундук — 10 років. При перепису виноградників усі кущі винограду показувались на кожній конкретній ділянці лише по одній віковій групі, яка відповідала року закладення винограднику, а по маточних насадженнях філоксеростійких лоз виділилися такі вікові групи: 1, 2, 3 роки і старші. Як нормативний строк створення молодих виноградних насаджень було прийнято 4 роки включно.

Кожний вид багаторічних насаджень та їх порід мають свій вік плодоносності і термін експлуатації. Тут позначається вплив не тільки біологічних особливостей і природних умов, але й технології вирощування. Для вивчення залежності плодоносності від віку, а також для планування робіт з відновлення старих і закладення нових насаджень важливе значення має показник нормативних строків продуктивного (плодоносного) використання багаторічних насаджень. Відзначимо, що цей показник вперше застосовувався при перепису багаторічних насаджень, проведеного в 1998 р. При попередніх переписах 1970 і 1984 рр. багаторічні насадження різних порід і культур поділялись на визначені вікові групи.

При перепису 1998 р. для плодоягідних насаджень за нормативні строки продуктивного (плодоносного) використання були прийняті такі: яблуня, груша, айва на підщепах для сильнорослих — з 8 до 27 років включно, для середньорослих — 6—20 і для слабкорослих — 5—16 років; слива, алича — 6—20; черешня, абрикос — 6—25; вишня, чорноплідна горобина, обліпиха — 5—17; персик, мигдаль — 5—6; смородина — 4—10; аґрус — 4—11; малина — 3—10; суниця — 2—4; волоський горіх, фундук — 11—50; для хмільників — з 4 років і виноградних насаджень — з 5 до 20 років включно.

Плодоягідні насадження розміщуються на відокремлених ділянках (масивах) у рядах, міжряддях або без заздалегідь установленого порядку, безсистемно, а також можуть бути окремо стоячими деревами або кущами. У зв’язку з цим по плодоягідних і виноградних насадженнях розрізняють такі способи посадки: рядковий спосіб; безсистемна посадка, тобто дерева і ягідні кущі розміщені без додержання певної відстані між рослинами, посадка в міжряддях (ущільнювана); окремо стоячі дерева і кущі; змішана посадка, тобто як рядкова, так і безсистемна посадка.

Плодовим садом із міжряддями в статистиці вважається той сад, в якому посаджені в міжряддя або в ряди тимчасові ущільнювачі — плодові дерева інших видів. Сади, в яких були закладені різнойменні насадження, — це змішані сади.

При обліку багаторічних насаджень із загальної площі виділяють зрошувану площу, з якої окремо обліковується за способами поливу площа крапельного зрошення і по борознах. Із загальної площі хмільників виділяється площа, яка обладнана шпа­лерами, зокрема залізобетонними стовпами. Залежно від виду опорвиділяють насадження винограду — нашпалерах, на кілках та інших опорах і без опори, а також посадки винограду безштамбові і штамбові.

Кожний вид багаторічних насаджень поділяється за сортами. Серед яблунь і груш за часом дозрівання розрізняють літні, осінні і зимовісорти. Відзначимо, що з погляду поліпшення сор­тового складу плодоягідних насаджень особлива роль належить зимовим сортам культур, оскільки вони дозволяють забезпечити цілорічне постачання свіжими фруктами.

По виноградниках виділяють столові і технічні сорти, серед котрих виокремлюють кишмишні, що використовуються як ізюм. При перепису виноградників у 1998 р. окремо обліковувались такі групи сортів: столові, винні, столово-винні, ізабельні (Ізабелла, Лідія, Нао) і гібриди-прямі виробники.

За даними перепису 1998 р. в Україні в сільськогосподарських підприємствах вирощується понад 30 основних сортів яблунь і 25 сортів груш, 12 сортів слив і 91 сорт винограду.

Структура сортового складу яблунь, груш та виноградних насаджень у господарствах суспільного сектора України та її зміна за період між переписами представлена на рис. 17.

Як видно з рисунка, у господарствах суспільного сектора України переважно вирощують зимові сорти як яблунь, так і груш; при цьому має місце тенденція до збільшення їх частки в основному за рахунок зменшення частки літніх сортів. За період між переписами частка зимових сортів яблунь і груш, спостерігатиметься збільшилась відповідно з 75,7 до 78,9% і з 26,7 до 35,2%, тобто на 3,2 і 8,5 п.п., тоді як частка літніх сортів цих культур зменшилась відповідно з 8,2 до 5,8% і з 42,7 до 34,5%, а осінніх сортів яблунь — з 16,1 до 15,3%. Питома вага осінніх сортів груш збільшилась з 31,2 до 33,3%, тобто на 2,1 п.п. Слід відзначити, що тенденція до збільшення частки зимових сортів як яблунь, так і груш, спостерігатиметься і в подальшому, що підтверджується сортовим скла­дом молодих насаджень, який характеризується ще більшою перевагою зимових сортів як яблунь, так і груш, спостерігатиметься (на їх частку припадає відповідно 84,9 і 40,4%).

Щодо сортового складу виноградних насаджень, то явну перевагу мають винні сорти, питома вага яких нині становить майже 70% (68,3%). Друге місце посідають столові сорти, на частку яких припадає близько 20% (18,5%). Питома вага решти сортів незначна — від 2,8 до 5,7%. Особливістю зміни сортового складу виноградних насаджень є те, що частка винних сортів зменшується і дорівнює 68,3% проти 73,2% у 1984 р., а частка столових сортів, навпаки, збільшується і нині становить 18,5% проти 9,4% у 1984 р., тобто їх частка збільшилась на 9,1 п.п., або майже у 2 рази, що є позитивним фактором як з точки зору вигоди виробництва з огляду на строки, так і забезпечення населення дешевим і корисним продуктом.

Рис. 17. Сортова структура яблунь, груш і виноградних насаджень у господарствах суспільного сектора України за даними переписів багаторічних насаджень

У програмі Всесвітніх сільськогосподарських переписів, які проводяться Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), передбачена така класифікація багаторічних насаджень: цитрусові, з яких окремою позицією обліковуються апель­сини, мандарини, лимони, грейпфрут та ін.; зерняткові плоди, з яких окремою позицією обліковуються яблука, груші, айва, муш­мула та ін.; кісточкові плоди, з них виокремлені абрикоси, вишня, черешня, персики, сливи та ін.; виноград з виділенням окремо технічного, столового, ізюмного; плоди ягідних чагарників, з них окремо обліковуються чорниці, журавлина, смородина, аґрус, малина, полуниці та ін.; столові горіхи, з яких окремо виділені мигдаль, волоський горіх, каштани, фундук (ліщина), фісташка та ін.; плодові культури, з яких виокремлені авокадо, банани, плоди хліб­ного дерева, фініки, інжир, манго, хурма, ананаси, гранати та ін.

Окремо обліковуються багаторічні технічні насадження для виробництванапоїв, з яких окремо виділені кава, какао, чай, хміль та ін.; олійні культури, окремо — кокоси, оливкові пальми, маслини та інші олійні дерева (наприклад, тутові дерева, дерево ші і т. д.); волокнисті культури, з них окремо — агава, новозеландський льон, капок та ін.; каучуконосні і дубильні культури, з яких окремо виділені каучукове дерево, чорна акація, квебрахо та ін.; інші технічні рослини, що вирощуються, головним чином, для промислових цілей, з яких окремо виділені: тутове дерево (як корм для шовкопряда або виробництва паперу), сагове дерево, хінне дерево, пальмирова пальма та ін.

Багаторічні насадження розрізняються за їх площею на продук­тивні і непродуктивні, а також за числом дерев у суцільних насадженнях та як окремо стоячі дерева і кущі^*.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
8. Банківський кредит та його класифікація.
9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
10. Будівельна класифікація ґрунтів
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 9643