• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Холодне бетонування

Використання бетонних сумішей з застосуванням хімічних добавок.

Хімічні добавки можуть застосовуватись такі: нітрат-кальцію, хлорид натрію.

При армованих конструкціях добавки не повинні перевищувати 3% від ваги цементу.

Електропідогрів бетону

Повинен проходити з застосуванням трансформаторів, які знижують напругу до 50-60 В. Електропідогрів бетону допускається при напрузі від 120-380 В. для неармованих конструкцій, або вміст арматури на 1м³ бетону не повинен перевищувати 50 кг.

Тривалість прогріву при температурі від 30-50⁰С для отримання 50% міцності від проектної триває від 40 до 100 годин. Для запобігання пересушування бетону не слід допускати підвищення температури бетону від 50-70⁰С.

На рис. 49. показано розташування електродів при прогріванні бетону.

Рис. 49

Рис. 50

Відстань між електродами повинна бути при 110 В – 10 см, від 120-127 В – 30 см, 220 В – 60 см.

Відстань між електродами арматурою при напрузі 65 В – 5-7 см., 87 В – від 8 до 10 см. 109 В – 12-15 см (рис.50).

ТЕМА 11. МОНТАЖ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Транспортування залізобетонних елементів

Транспортування, перевезення збірних залізобетонних конструкцій здійснюється автомобільним і залізничним транспортом. Елементи повинні перевозитись без ушкоджень тому їх міцність не повинна бути меншою за 70% від проекту.

Стінові панелі перевозять у вертикальному положенні. Відповідальність за укладення збірних конструкцій для транспортування несе завод випускник, а за транспортування – транспортна організація.

При перевезені збірних конструкцій до місця монтажу вони повинні знадитися в близькому до проектного положення за винятком колон, які перевозяться у горизонтальному положення. Вони повинні опиратися на дерев’яні прокладки і розкладатися у місцях які відзначенні мітками при виготовленні виробу.

Автомобільний транспорт застосовується при перевезені збірних залізобетонних виробів на відстань до 50-100 км. При перевезені залізобетонних елементів їх укладають так щоб кінці елементів виступали не більше ніж на 0,7; 0,5 м за габарити транспорту. На рис. 51. показано різні види транспорту, які використовуються для перевезення збірних залізобетонних виробів.

Рис. 51

В післямонтажний період застосовують різні види транспорту і устаткувань в залежності від виду виконання подальших БМР (рис. 52).

Рис. 52

Складування матеріалів

До складів готової продукції повинні бути підведені під’їзні колії, а також асфальтобетонні, або автомобільні дороги. При цьому повинні передбачатися маневрові площадки для розвороту автотранспортних засобів, а в’їзди і виїзди не повинні перетинатись між собою, щоб не було заторів.

На вибір транспортних засобів впливають:

· вид вантажів які підлягають перевезенню

· розміри та маса конструкції (дугомірні, плоскі, тонкостінні і теплоізоляційні)

· габарити об’ємних елементів (сантехнічні кабіни, секції арок, блок кімнати)

· відстань транспортування вантажу

· напрямок транспортування (горизонтальний, вертикальний і похилий)

· засоби розвантаження (в контейнерах чи пакетах, поштучне розвантаження баштовим краном, зсипанням, а також виливанням)

· температура вантажів та навколишнього середовища .

Постачаємі заводами збірні залізобетоні конструкції супроводжують паспортами. При прийманні доставлених кнструкцій виконують їх зовнішній огляд, провіряють основні розміри, розміщення закадних деталей, випуск арматури, фіксаторів, підйомних петель, монтажниї отворів, комплектуючих деталів, а також наявність дефектів заводського виготовленн і дефектів, винекнівші під час транспортування.

При знайдені відхилень від проектних розмірів, перевищуючих допустимі, регламентуємі СниП, а також інших заводських чи транспортних дефектів складають акт з визовом в необхідних випадках представників завода чи транспортної організації. На основі даного акта рішають питання про можливість використання дефектних конструкцій або їх виправлення силами завода транспортної організації або за їх рахунок будівельно-монтажної організації.

Укладання конструкцій у штабеля

Блоки фундаментів і стін підвалу укладають у штабеля висотою до 4 рядів. Загальна висота штабеля не повинна перевищувати 2,25 м.

Плити перекриття укладають у штабеля висотою не більше як 2,5 м. підкладки і прокладки ставляться перпендикулярно до пустот з відступом від краю по довжині панелі по 0,4 м. Плити покриття промислових будівель складаються в штабеля висотою не більше як шість рядів. Від країв відступаємо 0,8 м і ставимо прокладки.

Колони, балки, прогони, ригелі укладаються на висоту до 4 рядів. Висота штабеля не повинна перевищувати 2 м. Відстань від країв до підкладок по 0,3 м.

Залізобетоні ферми укладаються у касети з ухилом від 3° до 5°.

Сходові марші укладаються у штабеля з висотою до 6 рядів східцями верх. Відстань між підкладками та прокладками залежить від ширини маршу в середньому 0,15 м.

Штабеля повинні розмішуватись таким чином щоб маркування на залізобетонних виробах були у бік проходу або проїзду. Кожен штабель повинен складатися із виробів тільки однієї маркування. Ширина проходів залежить від виду виробів і розмірів штабеля.

Штабелі довго розмірних виробів рекомендується розміщувати вздовж авто проїздів. Через кожних 15-20 м між торцями штабелів необхідно зробити прохід шириною від 0,7 до 1 м.

Для зберігання залізобетонних виробів та при завантаженні відстань між повздовжніми стонами штабелів повинна бути не менше як 0,5 м. При проходженні залізничної колії штабеля повинні розміщуватися на відстані 2 м від рейки, для ширококолійної, а також 1 м для вузькоколійної.

Для планомірного і безперебійного будівництва повинен бути розроблений проект організації будівництва. На основі проекту організації робіт розробляються методи виконання робіт, послідовність і суміщення будівельних і монтажних робіт. Крім того складається проект виробництва монтажних робіт.

Проект виробництва робіт повинен передбачати безперебійне ведення робіт і закінчення їх в термін. Він включає в себе:

― пояснювальну записку з обґрунтуванням методів монтажу, монтажного обладнання і транспортних засобів;

― технічну схему монтаж;

― розробку монтажних пристроїв, підмостей способів монтування та способів замонолічування стиків;

― складання календарного графіка на виконання монтажних робіт;

― міроприємство по техніці безпеці та охороні праці.

Значення монтажу в будівництві

Монтаж - це комплексний процес механізованої зборки будинків і споруджень з готових елементів заводського виготовлення, а виконувані при цьому роботи - монтажні.

Подальший розвиток будівництва йде по шляху розширення застосування повнозбірних конструкцій. Будівництво перетворюється в механізований процес зборки будівель і споруд з елементів заводського виготовлення, а монтаж конструкцій - в основний вид робіт на будівельному майданчику.

Монтаж будівельних конструкцій складається з установки в проектне положення елементів і з'єднанні їхній в одне ціле. Деякі споруди (щогли, опори ліній електропередач, металеві димарі й ін.) ставлять у проектне положення цілком після зборки чи виготовленні на будівельному майданчику.

До складу монтажних робіт (рис. 53) входять:

· Навантаження елементів конструкцій і транспортування їх від складу до місця монтажу.

· Підготовчі роботи в місцях монтажу, основним видом яких у

багатьох випадках є укрупнювальне складання конструкцій.

· Установка пристосувань, що забезпечують точність наведення і

монтажу елементів конструкції.

· Стропування (підвішування на гак крана) елементів конструкцій.

· Підйом конструкцій і елементів.

· Кріплення елементів у стиках і їхній вивірці.

· Закладення і розшивка швів.

Рис. 53

При будівництві споруд виконують різні монтажні роботи. До таких робіт відносяться: монтаж збірних будівельних конструкцій споруд; монтаж технологічного, енергетичного, транспортного, санітарно-технічного устаткування і технологічні комунікації, засобів автоматики і контрольно-вимірювальної апаратури; електромонтаж і ін.

Істотне значення при виконанні монтажних робіт має підготовка будівельного майданчика й об'єкта до монтажу конструкцій.

До підготовчих робіт по монтажі будівельних конструкцій відносяться:

1. Прокладка доріг для доставки елементів конструкцій на будівельні

a. майданчики і до місць їхньої установки.

2. Планування й очищення від сміття розвантажувальних, складських і монтажних майданчиків.

3. Устаткування розвантажувальних і складських майданчиків, майданчиків укрупненої зборки необхідними допоміжними пристроями (підкладками,пірамідами, касетами, стелажами, настилами й ін.), а також вантажопідйомними машинами і пристосуваннями для розвантаження, складування, укрупненої зборки елементів конструкцій.

4. Монтаж компресорних і зварювальних установок, необхідних при

укрупненій зборці конструкцій, при їхньому монтажі і закріпленні в проектному положенні.

5. Укладання підкранових колій у зоні роботи рейкових монтажних кранів. Установка монтажних кранів і іншого монтажного устаткування,іспит їх і реєстрація в органах Держтехнадзору.

6. Устаткування електроосвітленням і силовими проводкамирозвантажувальних, складських, укрупнювальні складання і монтажні площадки.

7. Доставка на будівельний майданчик різного устаткування, інструмента, пристосувань, монтажного оснащення.

8. Пристрій якорів, стендів і ін. пристосувань для установки і тимчасового закріплення монтуємих елементів конструкцій.

9. Забезпечення будівельного майданчика тимчасовими будинками адміністративно-господарського і культурно-побутового призначення, закритими складськими приміщеннями й ін.

Приведений склад підготовчих робіт може мінятися в значних межах у залежності від характеру конструкцій , способів виробництва монтажних робіт, умов доставки елементів збірних конструкцій на будівельний майданчик, місцевих умов будівельних майданчиків і ін.

Монтаж збірних залізобетонних конструкцій дозволяється робити тільки після інструментальної перевірки відповідності проекту позначок і положення в плані основ, а також після засипання пазух фундаментів. Без приймання основ, фундаментів і інших опорних конструкцій монтаж збірних конструкцій забороняється.

Монтаж збірних конструкцій повинний проводитись з виконанням наступних вимог:

а) виконання технологічної послідовності монтажу, що забезпечує стійкість і геометричну незмінність змонтованої частини споруди на всіх стадіях монтажу і міцність монтажних з'єднань;

б) комплектності установки конструкції кожної ділянки (блоку, секції) будівлі насосної станції, що дозволяють робити на змонтованій ділянці наступні роботи;

в) безпеки монтажних, загально будівельних і спеціальних робіт на об'єкті з урахуванням їх проведення.

Для монтажу застосовують різне монтажне устаткування, яке залежить в основному від самого монтуючого елементу. На рис. 54. показано різні види монтажних устаткувань.

Рис. 54

Розрахунок баштових кранів

Основні параметри:

1. вантажопід'ємність;

2. виліт стріли;

3. Висотапіднімання крюка.

Виліт стріли визначається за допомогою формули:

В_ст.=а/2+в+с, де

а – ширина підкранового шляху;

в – ширина від крайньої рейки до виступаючого елементу будівлі;

с – ширина будівлі.

Відстань від підкранового шляху до виступаючої частини будівлі до 5 поверхів – 4,5 м, від 6-8 поверхів – 5 м, від 9-13 поверхів – 5,8 м, 14 і вище поверхів – 6,5 м.

Вантажопід’ємність крана визначається за формулою:

Q=Q₁+Q₂ , де

Q₁ – вага монтуючого елементу;

Q₂ – вага стропуючих пристроїв.

Відстань від осі повороту крана до найближчої виступаючої частини будівліповинна бути на 0,75 м більше радіусу габариту нижньої частини крана і на 0,5 м більше радіуса повороту верхньої частини крана.

а/2+в ≥ р_г.^ниж.+0,75;

а/2+в ≥ р_г.^верх.+0,5.

Висота піднімання крюка визначається за формулою:

Н_кр.=h₀+h_з+h_ел+h_ст, де

h₀ – перевищення опори монтуючого елементу над рівнем стоянки монтажного крана;

h_з – запас по висоті необхідний для монтуванння елементу на місце установлення або переміщення через раніше установлені елементи;

h_ел – висота (товщина) монтуючого елементу;

h_ст, - висота стропуючих пристроїв.

Рис. 55. Розрахунок баштового крану

Рис. 56. При’язка баштового крану при монтуванні підземної частини

Небезпечна зона дії крана дорівнює виліт стріли плюс половину довжини найбільшого монтуючого елементу плюс не менше 7 м.

Параметри границь небезпечної зони в залежності від висоти можливого

падіння елементу

Таблиця 12

Розрахунок стрілових кранів

Монтажну схему креслимо в масштабі 1:100 або 1:200 (рис. 57). На висоті 1,5 м проводимо лінію розташування п’яти кранів, а на осі розташування центру маси монтуючих конструкцій проводимо вісь ЕЕ₁. Знаходимо точку розташуванняверхнього блоку стріли (точка Д). Висота поліспаста дорівнює точка КД і це значення становить від 1,5 до 2 м. Прямою лінією з’єднуємо точки А₁ і Б₁, які визначають межу максимального наближення осі стріли до контуру змонтованої частини будівлі. Такі відстані АА₁ і ББ₁ повинні бути 1 м. Проводимо пряму лінію через точки Д та через точки А₁ і Б₁ до точки С перетину її з прямою NN₁, що є низом стріли. Довжина стріли l визначається прямою ДС. Виліт стріли L визначається проекцією довжини стріли l на горизонтальну вісь з урахуванням відстані від повороту крана до шарніра п’яти стріли. t=1,5-3 м.

L=1₁+t.

Рис. 57. Розрахунок стрілового крану

Після того, як визначені необхідні технічні параметри вибираємо кран. Кожен монтажний кран має свою технічну характеристику, яка складається з суцільної угнутої кривої та переривчастої вигнутої кравої.

Суцільна крива показує як змінюється вантажопід’ємність крана в залежності від вильоту стріли.

Переривчаста крива показує як змінюється висота піднімання крюка в залежності від вильоту стріли.

Далі на графіку (рис. 58) відшукують внизу значення вильоту стріли. Через точку О проводимо вертикальну лінію ОО₁, яка в місцях перетину з кривою вантажопід’ємності та кривою висоти піднімання крюка визначає дві точки К і А.

Рис. 58. Графік для вибору основних параметрів

Рис. 59. При’язка стрілового крану при монтуванні підземної частини

Допустима відстань від основи відкосу виїмки до найближчої опори крана

Таблиця 13

Зусилля, що виникають у стропах в залежності від кута їх нахилу

Рис. 60. Розрахунок строп

S=Q/n*cos α , де

Q – вага елементу;

n - кількість строп;

cos α – кут між стропами.

P ≥ S*k, де

P – розривне зусилля;

k – коефіцієнт (для строп – 6; для траверс – 8).

Монтаж одноповерхових промислових будівель

Методи монтажу:

o роздільний монтаж збірних елементів різних видів у межах захватки і монтуються за декілька проходок крана. При першій проходці кран монтує елементи одного типу, при другій – другі.

Переваги: безперебійна й ритмічна робота, а також застосування однієї оснастки.

o комплексний монтаж – елементи усіх типів монтуються за один прохід у межах дії гака крана.

o Змішаний спосіб - при ньому одна частина будівлі монтується роздільним способом, в друга комплексним.

Рис. 61. Розмітка фундаментів стаканного типу

1-виноска; 2-риски; 3-дріт; 4-висок; 5-фундамент; 6-кілки фіксатори; 7-вісі фундаменту

Читайте також:

1. Бетонування в зимових умовах
2. Спеціальні способи бетонування конструкцій і споруд.
3. Характеристика комплексного процесу бетонування в підйомно-переставній опалубці

Переглядів: 1175