Характеристика комплексного процесу бетонування в підйомно-переставній опалубці

Підйомно-переставна опалубка найчастіше застосовується при будівництві монолітних залізобетонних стовбурів конічних димарів і гіперболічних градирен, але може використовуватися і при зведенні стін будинків (наприклад, ковзна опалубка з відривним пристроєм, або з опорно-підйомними пристроями), які можуть застосовуватися як підйомон-переставні (табл. 5.1). Для надання стовбуру димаря конічної форми зовнішню опалубку монтують з панелей трапецієподібної й прямокутної форми. Для замкнення зовнішньої опалубки слугують кінцеві панелі (рис. 5.20).

Рис. 5.19. Послідовність сумісного бетонування стін і перекрить у ковзній опалубці: а- положення опалубки до улаштування перекриття ; б- підготовка до улаштування перекриття; в- бетонування перекриття разом із стінами і встановлення поворотного шарніра; г-поворот перекриття в проектне становище; д- сумісне бетонуваня стін і перекриття наступного поверху; 1- перекриття; 2- поворотні шарніри; 3- стіни; 4- ковзна опалубка; 5- рівень встановлення днища; б- днище, що відокремлюється; 7- опорна конструкція; 8- проектний рівень перекриття; 9-линва (тягові канати); 10- опорні деталі.

Технологічна схема зведення димаря в підйомно-переставній опалубці показано на рис. 5.21.

Бетонування стовбура димаря в підйомно-переставній опалубці вимагає виконання таких умов:

безперервного укладання бетонної суміші при бетонуванні секцій таким чином, щоб кожний нижче розташований шар перекривав наступний до початку тужавіння суміші;

ретельного ущільнення бетонної суміші в процесі вкладання;

належного догляду за ущільненим бетоном.

Арматура, бетонна суміш та інші матеріали попадаються на робочий майданчик опалубочної системи за допомогою шахтопідіймача. Бетонна суміш із бункера підйомної головки потрапляє в малі засоби механізації, за допомогою яких її доставляють до місця вкладання й розвантажують крізь робочий отвір настилу в опалубку. Для розвантаження застосовують сталеві воронки і брезентові хоботи, які по ходу бетонування переставляють по окресленню опалубки.

Бетонування стовбура димаря виконують циклічно (рис. 5.22). За один цикл зводять стовбур на висоту однієї секції – 2,5м. Це висота бетонування в два яруси з однієї установки зовнішньої опалубки, тобто висота одного ярусу дорівнює 1,25м. Внутрішня опалубка складається по висоті з двох щитів і кожен щит має висоту 1,25м. Висота щитів зовнішньої опалубки в два рази більше.

Рис. 5.20. Кінцеві панелі зовнішньої опалубки димаря: 1- кінцева панель; 2- прямокутні панелі; 3- зтягуючі болти; 4- стяжки.

За один цикл виконують такі роботи:

оброблення робочого шва на поверхні раніше вкладеного бетону (якщо після бетонування секції сталася перерва більше чотирьох годин);

перестановлення зовнішньої опалубки (після витримування бетону( на чергову секцію стовбура димаря;

встановлення арматури на висоту секції;

перестановлення щитів внутрішньої опалубки на черговий ярус (перший);

бетонування стовбура на висоту першого ярусу;

перестановлення щитів внутрішньої опалубки на черговий ярус (другий);

бетонування другого ярусу секції стовбура;

витримування бетону.

Бетонування секції стовбура димаря із застосуванням вертикальних хоботів виконують по захватках завдовжки 10…154м. На одну захватку встановлюють 4…6 хоботів. Опалубку заповнюють бетонною сумішшю з підвісних риштувань, розрівнюють до отримання шару завтовшки 30…40см і ущільнюють вібратором з гнучким валом. По ходу укладання шару бетонної суміші хоботи знімають і переставляють на наступну захватку по фронту бетонування Так роблять по всьому периметру стовбура, не змінюючи напрямку і не припиняючи укладання бетонної суміші до закінчення бетонування першого ярусу.

Рис. 5.21. Технологічна схема бетонування стовбура труби: 1- шахтовий підіймач; 2- робочий майданчик; 3- приймально-роздавальний бункер для бетонної суміші; 4- ківш вантажної кліті; 5- тепляк; 6- щити опалубки; 7- стовбур труби; 8,9-підвісні риштування.

Останнім етапом при бетонування секції стовбура димаря є обробка бетонної поверхні, витримка і догляд за бетоном, а в необхідних випадках – протикорозійний захист.

Обробка бетонних поверхонь полягає в замуруванні і затиранні місць, де з’явилися зриви, щілини, відшарування і інші дефекти після зняття опалубки. Якщо проектом передбачено протикорозійний захист внутрішньої поверхні димаря, то ще й наносять цементну стяжку.

Всі ці роботи виконують у процесі перестановлення опалубки з нижньої секції на верхню, а також в процесі бетонування вище розташованого ярусу кожної секції, але не пізніше закінчення бетонування верхньої секції. Усі роботи по обробці бетонних поверхонь здійснюють з підвісних риштувань. Затирання зовнішньої поверхні бетону здійснюють відразу після зняття опалубки, щоб забезпечити якісне зчеплення шару затирання з бетоном. Цементну стяжку і місця забиття бетону зволожніють на протязі 7 діб.

Для поливання бетону використовують поливальне устаткування, яке складається з бака для води, трубчастого стояка, закріпленого в шахті шахтопідіймача і кільцевого трубопроводу з отворами для води, який монтують на риштування.

Рис. 5.23. Підйомно-переставна опалубка Донецького Промбудпроекту. з самопідйомним обладнанням:1- опорна рама; 2- риштування; 3- гвинт; 4- опрний важіль; 5- гвинтові розкоси; 6-робочий майданчик; 7- редуктор; 8- електродвигун; 9- ланцюгова передача; 10- коротка; 11-щити опалубки; 12- закладні втулки для опорних шпильок; 13- шпилька.

При застосуванні деяких видів ковзної опалубки, які можуть бути використані як підйомно-переставні (табл. 5.1), комплексний процес бетонування принципово майже нічим не відрізняється від вище означеного, але підйом опалубки і бетонування ведуться на висоту щитів (0,8…1,0м), тобто на висоту секції без розподілення на яруси. Укладання бетонної суміші здійснюють аналогічно бетонуванню в ковзній опалубці, або підйомно-переставній, тобто шарами 25…40см безперервно по всіх захватках контуру стін на висоту секції (опалубки). Ці опалубки не мають достатньо складної і опорно-підйомної головки і спираються безпосередньо на стіни, або закладні деталі в стінах, що спрощує експлуатацію і знижує вартість опалубних систем.

Підйомно-переставна опалубка Донецького Промбудпроекту (рис. 5.23) відноситься до таких вказаних систем. Вона має само підйомні пристрої, які розташовуються з розрахунковим кроком по контуру стін.

Підйом щитів опалубки відбувається електроприводом з редуктором через ланцюгову передачу, яка проходить через рухому каретку, на які закріплюють той ярус щитів, який треба переставити на новий рівень. Каретки мають по низу і по верху опорні важелі з відкидними гвинтами, за допомогою яких щити опалубки відривають від бетону, переставляють їх на новий ярус, а також спирають опорні рами при їх підніманні. По низу рами спираються на шпильки, які проходять крізь бетон стіни, в який замонолічують втулки.

Вантажопідйомність такого пристрою 3т, найбільша відстань між двома само підйомними пристроями підйомно-переставної опалубки 6м. Ця відстань достатня для армування стін об’ємними армоблоками і ефективного бетонування.

Зведення будинків та споруд в великощитовій, нез’йомній, блочно-щитовій та об’ємно-переставній опалубках

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Закордонний досвід	\|	Види та застосування великощитової опалубки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.