• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Монтаж плит перекриття

Монтаж фундаментних балок

Фундаментні балки монтуються після монтажу колон. Вони розкладаються у місцях монтажу з зовнішньої сторони по периметру будівлі. Обпирання проводиться на обріз фундаменту або на окремі стовпчики, які роблять із бетону. Зазори між торцями балок заповнюють бетонним розчином з застосуванням опалубки.

Монтаж підкроквяних балок

До монтажу приступають після набирання замонолічувальних стиків 50% міцності. Монтаж балок виконується у послідуючій послідовності: спочатку розміщують положення балок на консолях, після очищення закладних деталей ведуть їх в установку та вивірку, а також зварювання закладних деталей балок та консолей.

Монтаж плит перекриття рекомендується виконувати відразу після вивірки і закріплення ферм або балок від середини до краю прольоту. Кожну наступну плиту рекомендується встановлювати після зварювання попередньої. Шви між плитами заливають або замонолічують цементним розчином.

Монтаж стінових панелей

Складування панелей проводиться з зовнішньої сторони будівлі і по напрямку руху крана. При монтажу стінових панелей можна застосовувати метод скуліз. Необхідна сторона стіни монтується з однієї стоянки крана на всю висоту. Кріплення панелей проводять за допомогою зварювання закладних деталей. Розшивку стін із зароблянням стиків між панелями проводять з нависних люльок. Вертикальний шов повинен бути не більше 15 мм, горизонтальний – 30 мм. На рис. 64. показано процес монтажу зовнішніх стінових панелей.

Рис. 64

Монтажні роботи

Стропування – це операція по кріпленню конструкції до крюка крана для піднімання.

На рис. 65. показано варіанти стропування різних залізобетонних конструкцій.

Рис. 65

Розстропування – це операція по звільненню від конструкції крюка крана після їх встановлення та тимчасового закріплення.

Основними різновидностями пристроїв являються стропи і траверси. На рис. 66. показано стропи, які використовуються під час монтажу конструкцій.

Рис. 66

Піднімання і подача конструкцій до місця установлення

Піднімання заключається в переміщенні конструкції в просторі.

При монтажі збірні конструкції піднімають і переміщують до місця встановлення плавно без ривків, розкачування і обертання з використанням відтяжок із прядив’яних або капронових канатів. Піднімання здійснюють за два етапи: спочатку конструктивний елемент піднімають на 200…300мм, щоб перевірити стійкість крана, надійність гальма і стропування, потім – на потрібну висоту.

До звільнення гака крана конструктивні елементи, які монтують, тимчасово закріплюють, що забезпечує їх стійкість при впливах вітрових і монтажних навантажень. Для цього використовують різні пристосування, які поділяють на гнучкі (розчалки із сталевого каната) і жорсткі (кондуктори, підкоси, розпірки та ін.).

Установка конструкцій

Установка – операція, яка забезпечує проектне положення конструкції.

Установку виконують по прийнятим орієнтирам (штирям, граням, упорам та рискам), або по спеціальних фіксуючих закладних установках.

Методи установки в залежності ступеня вільності переміщення поділяються на вільні, обмежено-вільні, обмежені.

Вільні – установка не передбачає засобів і пристроїв, які обмежують вільне переміщення конструкції в просторі. Вільна установка можлива при монтажі вертикальних довгомірних конструкцій.

Обмежено-вільні застосовують з використанням спеціальних конструкцій або пристосувань. Такий вид установки можна застосовувати для всіх видів елементів (плит перекриття, залізобетонних фундаментів, блоків, зовнішніх і внутрішніх панелей).

Обмежену установку конструкцій в проектне положення виконують накладанням обмежень переміщень конструкцій в усіх напрямках, крім одного. Це досягається застосуванням спеціальних пристроїв, само фіксуючих пристосувань.

Вивірка конструкцій

Вивірка – операція, яка забезпечує точне положення конструкцій проектному. Вивірка може бути візуальною або інструментальною. Візуальну вивірку проводять при достатній точності опорних поверхонь за допомогою рулеток та шаблонів.

Інструментальну вивірку проводять в тих випадках, коли важко забезпечити точність установки конструкції. Вивірку виконують спеціальними пристроями: кондуктором, теодолітом, нівеліром, лазерними пристроями.

Тимчасове кріплення конструкції – це операція, яка забезпечує стійкість конструкції в проектному положенні. Нестійкі конструкції, які мають малу площу опори, ще до вивірки необхідно тимчасово закріпити.

Встановлені елементи вивіряють за вертикаллю, щодо положення в плані і за висотою. Вертикальність перевіряють виском або двома теодолітами, положення в плані – суміщенням рисок та замірами стальною мірною стрічкою. Положення по висоті контролюють нівеліром. На рис. 67. показано вивірювання та остаточне закріплення елементів каркаса.

Рис. 67

Тимчасові кріплення колон висотою до 12м можна проводити за допомогою металевих клинів. Якщо колони високі і важкі, то їх кріплять за допомогою кондукторів з регулювальними гвинтами.

Балки і ферми покриття промислових будівель кріплять інвентарними розпірками або спеціальними кондукторами.

Укладання прогонів у проектне положення здійснюється в такій послідовності:

1). Підготовка прогону до монтажу;

2). Підготовка місць укладання прогонів на рамах;

3). Стропування прогону і подача до місця укладання;

4). Укладання і вивірка прогону;

5). Електрозварювання монтажних шляхів;

6). Розстропуваня.

Монтаж колон. Процес монтажу колон включає: підготовку до піднімання; стропування, піднімання з переведенням колони з горизонтального положення у вертикальне; встановлення колони в стакан фундаменту; вивірення і тимчасове закріплення; замонолічування стика.

Перед підніманням колони виконують такі роботи: здійснюють зовнішній огляд; перевіряють геометричні розміри; наносять фарбою осьові риски на чотирьох гранях колони з боку основи на висоті, яка дорівнює глибині стакана фундаменту, а також зверху колони; наносять осьові риски на верхній площині фундаменту; очищають закладні деталі колони від бетону, бруду, а стакан фундаменту – від води і сміття; укладають на дно стакана вирівнюючий шар жорсткого цементно-піщаного розчину або бетонної суміші. Товщину вирівнюючого шару бетону визначають за результатами геодезичної зйомки стаканів і заміру довжини колон. Бетонну суміш укладають за 3…4год до монтажу і ущільнюють ручною трамбівкою.

Колони стропують в обхват усього поперечного перерізу елементу або через наскрізні отвори у тілі бетону і подають до місця монтажу прямовисно. Для цього застосовують рамочні, фрикційні або Штирьові захвати.

Колону плавно опускають у стакан фундаменту і встановлюють так, щоб риски на її нижньому кінці збіглися з рисками на фундаменті.

Вивірення вертикальності колони до її знімання з гака крана виконують двома теодолітами або виском, а позначки опорних поверхонь – нівеліром.

Колони в стакані фундаменту тимчасово закріплюють за допомогою кондукторів або інвентарних механічних пристосувань, які дозволяють утримувати колону у вертикальному положенні і здійснювати вивірення в плані.

Остаточне закріплення конструкцій зварюванням або бетонуванням стиків здійснюють після їх вивірки. Монтажні пристосування знімають (переставляють) лише після надійного закріплення конструкцій. Дані про виконання монтажних робіт щодня заносять у журнал монтажних робіт (СНиП 3.03.01-87).

Контроль якості виконання монтажних робіт

Якість виконання монтажних робіт контролюють інженерно-технічні працівники будівельно-монтажної організації, технічного нагляду замовника, авторського нагляду проектної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) згідно з вимогами СНиП 3.03.01-87 і технологічними картами.

При виконанні монтажних робіт перевіряють: відповідність збірних конструкцій проекту; правильність встановлення конструкцій відповідно до робочих креслень (вертикальність, горизонтальність, суміщення осей, товщина швів та ін.); щільність їх примикання до опорної поверхні і одна до одної в межах доступних відхилень; якість зварювання і заповнення стиків і швів; збереження конструктивних елементів і їх опорядження; виконання інших спеціальних вимог проекту.

Проміжному здаванню і прийманню схованих робіт підлягають такі конструкції і роботи: основи під фундаменти; фундаменти до їх засипання; опори ї місця спирання конструкцій; зварювання і захист сполучень елементів стиків від корозії; герметизація стиків і швів тощо.

При прийманні змонтованих конструкцій пред’являють такі документи: паспорти на збірні конструкції, видані підприємством-виготовлювачем; сертифікати на матеріали, які застосовувались при монтажі; сертифікати на електроди, які використовувались при зварюванні; робочі креслення конструкцій з нанесенням на них усіх відхилень від проекту, що допущені в процесі монтажу і узгоджені з проектними організаціями; журнали монтажних, зварювальних, антикорозійних робіт, заповнення і герметизація стиків; акти проміжного приймання змонтованих конструкцій; акти при зварюванні і зама налічуванні стиків; дані про результати інструментальної перевірки конструкцій; опис дипломів і посвідчень електрозварників, які працювали при монтажі конструкцій.

Монтаж багатоповерхових повнокаркасних будівель

Багатоповерхові каркасні будівлі зводять із збірних залізобетонних (рис. 68), металевих і змішаних конструкцій. Для громадянських і промислових будівель масового будівництва розроблені і широко використовуються уніфіковані залізобетонні каркаси з колонами в один і два поверхи.

При виборі методу і порядку монтажа багатоповерхових каркасних будівель особливу увагу приділяють їх міцності і стійкості на всіх поверхах будівництва.

Рис. 68

Найчастіше при зведенні багатоповерхових каркасних будівель застосовують поелементний метод монтажа нарощуванням. Найбільш цілеспрямовано при зведенні багатоповерхових каркасних будівель застосовувати метод монтажа безпосередньо з транспортних засобів.

Конструкції багатоповерхових каркасних будівель, висота яких 50 м і більше, а маса окремих елементів досягає 10 т, монтують переважно за допомогою баштових або самохідних стрілових кранів. Не дуже великі і широкі будівлі можна зводити за допомогою козлових кранів, які охоплюють весь поперечний переріз будівлі.

Монтаж надземної частини багатоповерхових будівель починають з монтажа колон. Залізобетонні колони установлюють і закріплюють на фундаментах старанного типу. Колони послідуючих поверхів або ярусів установлюються на оголовки змонтованих нище колон і монтують різними способами: з тимчасовим закріпленням зваркою або болтами; з застосуванням комплектів із чотирьох шарнірно-зв’язаних кондукторів. Після цього по колонам укладають ригелі першого поверху і зварюють стиковими з’єднаннями ригелів з колонами. Потім укладають зв’язкові плити по першому поверсі. Стики колон зварюють після зварювання стиків ригелів першого поверху і зв’язкових плит з колонами. На рис. 69. показано процес монтажу каркаса багатоповерхового будинку.

Рис. 69

Після монтажа ригелів і зв’язкових плит на першому поверсі кондуктори знімають і установлюють панелі внутрішніх перегородок, вентиляційні блоки, діафрагми жорстокості і перекривають перший поверх останніми плитами перекриття. До укладання плит перекриття в поверх, який перекривається, подають краном матеріали і сантехнічні прилади. В такім порядку монтують конструкції другого поверху даного ярусу при застосуванні двохповерхових колон.

Балки і ригелі монтують «на весу» за допомогою кранів. Монтаж може виконуватись як зі складу, розміщеного в зоні дії монтажного крана, так і з транспортних засобів. Строповку балок і ригелів виконують декількома способами в залежності від наявності в них монтажних петель. Елементи довжиною до 9 м стропують двовітковими стропами без траверс, при більшій довжині застосовують стропову з траверсами. Балки і ригелі без монтажних петель стропують у двох місцях обв’язочними універсальними строками. На рис. 70. показано стропування ферм, балок і ригелів.

Рис. 70

При підготовці балок і ригелів до монтажу очищають і виправляють закладні деталі, випуски арматурних стеринів і наносять на їх кінці осьові риски.

Балки і ригелі укладають на консолі, приварені до колон столики або на оголовки колон з суміщенням осьових рисок і дотримуванням зазорів між торцями балок і ригелів і гранями колон. Зварку балок і ригелів з колонами здійснюють зразу після їх укладки. При укладці і зварюванні балок і ригелів монтажник і зварювальник знаходяться на настилах групових кондукторів, які застосовують для установки колон.

Монтаж плит перекриття і покриття

Плитні елементи, які своїми сторонами впритик опираються на несучі конструкції укладають на шар розчину і закріплюються між собою і з елементами каркаса різними способами.

Шви між збірними плоскими елементами перекриттів і покриттів після їх укладки і закріплення плотно заробляють бетонною або розчиновою сумішю.

Всі типи збірних плоских елементів перекритів і покриттів монтують способом «на весу» за допомогою кранів.

При монтажі перекриттів і покриттів багатоповерхових будівель спеціальної розкладки елементів не є необхідними.

Підготовка до монтажу плитних елементів перекриттів і покриттів в основному заклечається в очищенні і виправки закладних деталей.

В залежності від розмірів плитних елементів і кількості місць їх захвата в якості строповочних засобів застосовують чотирьохвітковий гнучкий строп, чотирьохвітковий строп з траверсою, чотирьохвітковий строп з двома додатковими строками.

Укладка плитних елементів по кам’яним і великоблочним стінам потребують нівелювання опорних поверхностів цих стін, щоб шаром розчину під опорні плити елементів можна було вирівняти відхилення від проектних відміток. Товщина шару розчину під опорами не повинна бути більшою 20 мм.

Вслід за укладанням плитних елементів перекриттів і покриттів проводять постановку і зварювання всіх анкерних кріплень і заробленням цих кріплень бетонного або розчиновою сумішшю. Закладні деталі на ригелях, балках і фермах зварюють вслід за укладанням кожної плити, щоб забезпечити їх закріплення зваркою не менше, як в трьох кутах.

Після укладання плитних елементів перекриттів і покриттів, постановки всіх анкерних кріплень і зварки закладних деталей шви між цими елементами заробляють бетонною або розчиною сумішшю.

В багатоповерхових каркасних будівлях одночасно бетонують вузли примикання ригелів до колон.

На рис. 71. показано монтаж каркасно-панельного житлового будинку та бетонування вузлів примикання ригелів до колон, а також з’єднання колон між собою.

Рис. 71

Монтаж колон багатоповерхових будівель

Залізобетонні колони прямокутного або квадратного перерізу, з консолями або без них монтують на один, два або більше поверхів поштучно.

Монтаж колон виконують способом «на весу» за допомогою кранів. Строповку здійснюють строками різних типів.

Нижні колони установлюють на фундаменти старанного типу, вивірюють і закріплюють в них, як колони одноповерхових будівель. Колони слідуючих поверхів установлюють на верхні торці колон, розміщених нище, або на ригелі.

Установку, вивірку і тимчасове закріплення колон здійснюють одним із слідуючих способів:

1) установка по рискам з вивіркою вертикальності виском і зваркою деталей стикових з’єднань в об’ємі, достатнім для забезпечення стійкості колон після розстроповки. Для забезпечення вертикальності колон при вивірці в необхідних випадках можуть служити відтяжки.

2) установка колон на оголовки нище розміщених колон, на які раніше закріплені болтами одиничні кондуктори. Установлену в кондуктор колону за допомогою регулюючих болтів кріплять і вивірюють в плані по розбивочним вісям і по вертикалі.

3) установка колон на оголовки нижніх колон з тимчасовим закріпленням і вивіркою за допомогою групових кондукторів на чотири колони. Груповий кондуктор установлюють і кріплять хомутами до оголовків установлених нище колон.

Монтаж будівель з об’ємних блок кімнат або квартир

Будівництво будівель з об’ємних елементів – подальший етап розвитку повнозбірного будівництва будівель. При зведенні надземної частини цих будівель установлюють тільки декілька типів об’ємних елементів, які виготовляються на заводі, а не десятки типорозмір них монтажних елементів, як в великопанельному будівництві будівель. В результаті підвищується рівень індустріалізації, так як питома вага трудозатрат і вартості механізованого заводського виробництва досягає 75…80 % замість 45…50 у великопанельному будівництві будинків.

Серед різних типів об’ємних елементів найбільш часто зустрічаються блоки на одну кімнату масою 6…10 т і блоки на дві кімнати масою 20…30 т.

Монтаж об’ємних елементів ведуть з транспортних засобів.

Будівлі висотою до п’яти поверхів із об’ємних елементів розміром на кімнату або прольот будівлі прямокутної конфігурації в плані найбільш ефективно монтувати козловими кранами. Будівлі великої висоти або ламаної конфігурації в плані монтують стріловими або баштовими, а також самохідними кранами.

Будівлі із об’ємних блоків розміром на кімнату монтують по поверхово «на себе» з послідовним фронтальним рухом.

Об’ємні елементи мають велику масу, несиметрично розташований центр ваги і значні бокові поверхні, які створюють навіть при невеликім вітрі «напруженості», тому для їх зрівноваження і стабілізації при підніманні застосовують спеціальні балансні траверси.

Блоки опирають один на одного точково (по чотирьом кутам) або лінійно (по всьому контуру).

При точковому спиранні блоків по кутам у відповідності з даними нівелювання влаштовують опорні площадки із металевих пластин, які набираються дол. Потрібної відмітки.

Для блоків з лінійним спиранням по периметру блока укладають полосу розчину шириною 100, 200 мм і біля літів п опоздовжнім сторонам втоплюють чотири маски на відмітці монтажного горизонту. Для отримання проектного зазору між суміжними блоками ставлять фіксатори.

Монтаж збірного залізобетонного стрічкового фундаменту

Для того, щоб почати монтажні роботи необхідно перенести вісі на дно котловану, закріпивши їх за допомогою дерев’яних коликів або штирів з арматури.

Наступна робота – влаштування піщаної підготовки товщиною від 100-150 мм з обов’язковим трамбуванням і вирівнюванням.

Після влаштування піщаної подушки виконуємо монтаж фундаментних плит. По периметру фундаментних плит влаштовуємо армований пояс товщиною не менше 60 мм із цементно-пісчаного розчину у відношенні 1:2 або 1:3 з застосуванням трьох арматур діаметром 10 мм.

Після монтажу фундаментних плит монтуються фундаментні блоки. Блоки монтуються з обов’язковою перев’язкою вертикальних і горизонтальних швів товщина яких не повинна перевищувати 30 мм. Фундаментні блоки монтують у такій послідовності: спочатку монтують кутові блоки, після цьго маятникові, відстань між якими не повинна перевищувати 20 м, а потім натягуємо шнур причалку і на відстані не більше 3 мм монтуємо фундаментні блоки. Якщо не має можливості підібрати повної довжини блок, тоді влаштовують опалубку і заливають бетон, марка якого не повинна бути менше марки бетону фундаменту. На рис. 72. показано процес монтажу збірного залізобетонного стрічкового фундаменту.

Рис. 72

Змонтувавши всі фундаментні блоки влаштовуємо верхній армований пояс товщиною 150-200 мм з застосуванням арматури діаметром 16 мм не менше трьох штук.

На рис. 73. показано конструкцію збірного залізобетонного фундаменту під зовнішню стіну.

Рис. 73. Конструкція збіроного залізобетонного фундаменту

Фундаментні стінові бетонні блоки для стін підвалу житлових та цивільних будинків

Таблиця 14

Монтаж великоблочних будівель

При зведені багатоповерхових великоблочних будівель застосовують тільки поелементний метод монтажа. Зводять їх методом нарощування поповерхово.

На рис. 74. показано основні способи монтажу.

Рис. 74. Основні способи монтажа

І – нарощування; ІІ – підрощування; ІІІ – складним переміщенням; IV – поворотом; V – поворот із ковзанням; VІ – надміщення; VІІ – вертикальним підйомом; 1 – початкова стадія монтажа; 2 – проміжна; 3 – кінцева.

При зведені великоблочних будівель застосовують монтаж зі складу. Елементи при цьому зберігають в штабелях. Штабеля збірних елементів розташовують вздовж монтажного фронта з врахуванням технологічної послідовності їх монтажа в три лінії: в першій лінії блоки зовнішніх стін, в другій – блоки внутрішніх стін і в третій – елементи перекриттів і перегородочні панелі.

Конструкції багатоповерхових великоблочних будівель монтують найчастіше баштовим краном вантажопідйомністю 3…5 т. Будівлі великої довжини – 4 і більше секцій – в цілях скорочення терміну будівництва часто монтують двома кранами, які розміщують з однієї сторони будівлі.

Будівлі секційного типу при монтажі розчленовують на захватки для того, щоб паралельно з монтажем можна було виконувати післямонтажні роботи і не допускати роботи після монтажа під захватками, де виконують монтаж. Число захваток залежить від довжини будівлі.

Монтажний кран розміщують таким чином, щоб з однієї позиції він міг подати найбільше число деталей і щоб перехід його на слідуючі позиції здійснювався весь час в одному напрямку.

При монтажі блоків внутрішніх стін сходових кліток монтують площадки і марші сходів.

Після монтажа всіх блоків зовнішніх і внутрішніх стін і елементів сходів монтують санітарно-технічні кабіни, перегородки і подають на поверх блоки вікон, матеріали для слідуючих робіт, санітарно-технічне обладнання. Після цього монтують плити перекриття і виконують їх анкеровку між собою і з стінами, а також заливку швів між ними.

Стики і шви між блоками першого ряду зовнішніх і внутрішніх стін ззовні заробляють розчином вслід за їх установкою, до установки блоків другого ряду. Шви між блоками зовнішніх стін обробляють ззовні після монтажа плит перекриття даного поверху, з навісних мацок, які навішують за допомогою крана.

Монтаж стінових блоків (рис. 75) ведеться способом «на кран». Виставляємо кутові блоки, а також, якщо це довга будівля, то монтуємо маятникові блоки через 20 м, натягнувши шнур пригалку починаєм монтувати блоки. За великої маси, а також площі стінових блоків, їх можна монтувати без тимчасового кріплення, застосувавши для вивірки вертикальності блоків рейку з виском, а також деревяні клиня. Для того, щоб горизонтальні шви мали одинаковий розмір застосовують металеві підкладки, які і залишаються разом з розчином.

Рис. 75

На рис. 76. показано процес монтажу стінових блоків при будівництві багатоповерхового каркасного будинку.

Рис. 76

Блоки бувають кутові, рядові або простінкові, підвіконні, перемичкові або поясні (рис. 77).

Рис. 77. Види блоків

Монтаж великопанельних будівель

При зведенні багатоповерхових великопанельних будівель застосовують по елементний спосіб монтажу. Будують такі будівлі тільки по елементним методом нарощування по поверхово.

На рис. 78. показано монтаж великопанельного житлового будинку.

Рис. 78

В залежності від умов доставки і складування елементів конструкцій на буд майданчику переважно приймають метод монтажу переважно з транспортних засобів. Багатоповерхові великопанельні будівлі монтують переважно баштовими кранами грузопід’ємністю до 8 т. Будівлі великої протяжності часто монтують двома кранами, розташованих з однієї сторони будівлі, або чотирьма – з розміщенням по два крана з кожної сторони.

До початку монтажу надземної частини будівлі монтують всі збірні конструкції підземної частини, включаючи і перекриття над підвалом, засипають землю в пази фундаментів та стін підпілля.

Монтаж тимчасового поверху будівлі з поперечними несучими стінами і частково двомодульними зовнішніми панелями зазвичай починають із влаштування сходових кліток панелі зовнішньої стіни найбільш віддаленої від крана. Подальший монтаж зовнішніх стінових панелей ведуть зліва і справа від установленої панелі. Потім в межах ячейки ставлять стінові панелі на протилежній стороні будівлі. Після розшивки вертикальних швів монтують несучі поперечні панелі внутрішніх стін. Монтаж зазвичай починають з установки двох базових панелей, розміщених на одній з осей сходової клітки, яка являється найбільш жорсткою ячейкою будівлі. Після закріплення базових ячейок монтують одна за другою панелі поперечних несучих стін, перегородки, сантехкабінки, вентиляційні шахти і т. п. Останніми укладають панелі перекриття.

На рис. 79. показано процес вивірювання елементів великопанельної житлової будівлі під виконання монтажних робіт.

Рис. 7

Для зведення будівель із зовнішніми та внутрішніми поздовжніми несучими стінами спочатку монтують панелі віддаленої від крана зовнішньої стіни, торцевих стін. Потім панелі внутрішніх поздовжньої стіни, поперечних міжсекційних стін та стін сходових кліток та останніми – панелі ближчих до крану зовнішньої поздовжньої стіни та примикаючи до них панелей та вентиляційні блоки внутрішніх стін. Такий монтаж здійснюється методом «на кран» інші елементи монтують в тому ж порядку, що і в великоблочних будівлях.

ТЕМА 12. ПОКРІВЕЛЬНІ РОБОТИ

Рис. 80. Організація робочого місця при влаштуванні рулонної покрівлі:

1 – агрегат для підігріву мастики; 2 – каток; 3 – ділянка з наклеєними полотнами; 4 – трап для піднімання робітників; 5 – підйомник для подачі матеріалів; 6 – склад матеріалів.

Рис. 81. Конструкція покрівлі з рулонних матеріалів:

1 – плити покриття; 2 – пароізоляція; 3 – утеплювач; 4 – цементно-піщана стяжка; 5 – грунтовка; 6 – рулонне покриття.

На рис. 82. показано укладання рулонних матеріалів при влаштуванні рулонної покрівлі.

Рис. 82

Влаштування покрівлі з АЦХЛ

Термін служби азбестоцементних хвилястих листів не менше як 30р. Такі покрівлі застосовують при ухилі від 25 до 45⁰. Основою покрівлі служить обрешітка, її виконують у вигляді суцільного настилу, товщина дощок від 20 до 25мм або роздільного настилу із брусків 50*60 або 40*60мм. Відстань між брусками в осях повинна бути 530мм. Вище розташовані листи повинні перекривати нижні не менше як 120-140м.

Край нижнього ряду листів повинен звисати за карнизну дошку не менше як на 100мм. По вертикалі листи перекриваються на одну хвилю навпроти дії вітрів, щоб в шов не задувався сніг і дощ. В районах з сильними вітрами влаштовують суцільну обрешітку яку покривають шаром пергаміну або руберойду, який кріпиться до настилу за допомогою цвяхів довжиною 90-120мм з оцинкованими головами.

Покривають покрівлю азбестоцементних хвилястих листів двома способами:

1) Без зміщення поздовжніх швів перпендикулярних до карнизу;

2) В розбіжку коли поздовжні листи співпадають через ряд.

На рис. 83. Показано влаштування даху АЦХЛ.

Рис. 83. Влаштування покрівлі з АЦХЛ

Перед влаштуванням покрівлі необхідно від краю карнизу відбити шнуром полосу паралельну карнизу, шириною рівною довжині листа і зменшити на величину звісна карниз на 100мм. Після цього відбивають полоси або ряди, ширина їх рівна довжині листа зменшена на величину напуску.

Отвори для кріплення листів роблять за допомогою електродрилі на 2-3мм більше діаметра цвяхів. Кожен лист кріплять 4 цвяхами (у кожну другу хвилю листа). При напрямку вітру з ліва перший лист першого ряду укладають з права. Перед укладанням листів потрібно зрізати кут, інакше у кутах листів получиться виступ більше 4мм. Величина обрізку кутів залежить від величини напуску. Кути зрізують по висоті на 120-140мм, а по ширині 103-105мм (рис. 84).

Рис. 84. Величина зрізання кутів в АЦХЛ

При покрівлі ухил якої складає до 25⁰ листи повинні перекриватися на 200мм. Якщо ухил більше 25⁰ то листи перекриваються не менше як 120-140мм.

Стики напуску листів заробляються цементним розчином. Для того щоб на горище не падав сніг, а також дощ.

Для того щоб перші ряди листів не звіяв вітер необхідно влаштувати проти вітряні скоби з розрахунку дві скоби на один лист.

Рис. 85. Порядок зрізання кутів листів при улаштуванні покрівлі з АЦХЛ

Читайте також:

1. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
2. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
3. Армування перекриття
4. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
5. Вибір будівельних машин, механізмів і технологічного транспорту для комплексної механізації монтажних робіт
6. ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ
7. Вимоги до монтажу систем газопостачання
8. Вимоги до перекриття
9. Двоповерхова будівля з балочними перекриттями. Розріз по сходовій клітці
10. Демонтажні роботи
11. До початку монтажу газових вводів повинні бути загерметизовані вводи в підвальні приміщення всіх інженерних комунікацій.
12. Електромонтажних робіт.

Переглядів: 7701