Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



З безнадійними хворими та їхніми родичами

Усе розмаїття підходів до співробітництва лікаря та хворого складається з чотирьох головних компонентів: а) підтримки; б) розуміння; в) поваги; г) співчуття.

Підтримка — одна з найважливіших умов правильних взає­мин медичної сестри і хворого.

Співчуття — ключ до співпраці між медичною сестрою та хво­рим. Необхідно вміти поставити себе на місце хворого, подивити­ся на світ його очима. Співчуття — це певною мірою своєрідне по­глинання почуттів іншого в свою духовну сферу. Співчувати озна­чає відчувати іншого всім своїм єством. Співчуття починається з факту нашої присутності, інколи мовчазної, з очікування, коли хворий заговорить. Співчуття можна висловити досить просто, поклавши руку на плече хворого, це створює певний позитивно-емоційний настрій, на якому можна будувати взаємну довіру.

Розуміння хворого з боку медичної сестри — це підґрунтя, на якому закріплюється довіра, адже хворий переконується, що його скарги сприйняті медичною сестрою і вона їх активно осмислює. Розуміння може бути виражене й невербальним шляхом: погля­дом, кивком голови тощо.

Повага передбачає визнання особистості хворого як індивіда і серйозності його тривог.

Страх смерті, як і будь-яка інша емоція, вплетений у живу тканину світовідчуття: у кожного в процесі соціалізації й під

впливом індивідуальних уроджених особливостей складаються відповідні способи емоційного ставлення до світу. Стійкі риси та­кого ставлення і виражають світовідчуття людини. Слід зауважи­ти, що страх смерті — неоднорідне явище, і це дає підставу виді­лити чотири різновиди страХу.

Перший різновид — просто страх перед смертю, перед зник­ненням людини як індивіда, перед болем — провісником смерті та ін. Таке почуття страху може поєднуватися з думками, спрямо-Ііііїиши на пошук шляху порятунку від небезпеки. Це почуття мпжо виливатись як в активну, так і в пасивну поведінку або вза-пілі иовнішиьо ніяк не проявлятися.

Другий різновид«страху смерті» — це феномен, який поля­ни: її усвідомленні виключення особи зі стада, зграї. У людській ічіідомості він віддзеркалюється дуже неприємним уявленням Втрати соціального статусу. Таким чином, другий різновид стра­му смерті набирає редукованої форми, тобто без будь-якого усві­домлення загрози безпосередньої смерті, а лише як дискомфортні переживання десоціалізації, що можуть виникнути (почуття ганьби, неуспішності, неповноцінності, непотрібності тощо). Ін­коли дискомфорт, спричинений сильними переживаннями, спо­нукає людину до самогубства (суїциду).

Явища третього різновидуналежать до страху смерті лише умовно. Це скоріше опосередковане відображення у свідомості людини, не усвідомлюване нею ані як страх, ані як тривога, не асоційоване з поняттям смерті. Це різної інтенсивності диском­фортні відчуття, аж до відчуття смертельної нудьги, яка гірша за Саму смерть, тому що може бути одним із провісників потягу до самогубства. Такий стан дуже складно висловити. Він, і то тільки приблизно, передається словами: на душі нудно, моторошно, гид­ко та ін.

Четвертий різновидстраху смерті — це відчуття, зумовлене страхом за збереження популяції (і окремих її членів), до якої на­лежить особа, яка підтримує збереження її членів. Зникнення більшості з популяції деяких видів тварин позбавляють особин, які залишилися, здатності успішно боротися за своє існування. Очевидно, цей тваринний страх став основою страху за дітей, батьків, рідних та знайомих. Водночас саме цей інстинкт страху за інших породжує у людей власну безстрашність.

Релігійний світогляд дає можливість людині ставитися з опти­мізмом до критичних ситуацій, у тому числі й до тяжких невилі­ковних хвороб, які загрожують трагічними наслідками.

Тисячолітня релігійна практика виробила різноманітні меха­нізми й ритуали, завдяки яким пом'якшується страх смерті: мо­литви, причастя, покаяння тощо.

Роль медсестри в задоволенні потреб безнадійного хворого:

— полегшення болю та інших тяжких симптомів;

— психологічна і духовна підтримка пацієнта;

— підтримання у пацієнта здатності вести активне життя пе­ред смертю, що насувається;

— створення системи підтримки в сім'ї хворого під час хворо­би і після смерті пацієнта;

— сприяння відчуттю приналежності до сім'ї (хворий не пови­нен відчувати себе тягарем);

— прояв любові, уваги до пацієнта (спілкування з ним);

— розуміння (що починається поясненням симптомів і пере­бігу хвороби та можливістю поговорити про процес умирання);

— прийняття хворого в товаристві інших людей (незалежно від його настрою, товариськості й зовнішнього вигляду);

— самооцінка (зумовлена участю хворого в ухваленні рішень, особливо якщо зростає його фізична залежність від тих, хто його оточує, необхідністю знайти можливість для хворого не тільки отримувати, а й давати).

Робота в хоспісі оцінюється не мірою складності, швидкості, якості виконаних маніпуляцій і відсутністю ускладнень, а за сту­пенем вираженого пацієнтом задоволення. Важливо відзначати зміни в настрої пацієнта, знати, які проблеми його хвилюють, уміти підтримати. Такий підхід до організації та оцінки роботи медичних сестер хоспісів і відділень ПД передбачає не тільки тіс­ну взаємодію медичних сестер з іншими учасниками команди, а й чітке планування догляду за кожним конкретним пацієнтом. Це забезпечує ведення сестринської історії хвороби, що дає змогу планувати дії і вживати заходів щодо догляду. При плануванні й здійсненні догляду основний акцент робиться на вирішенні пріо­ритетних і потенційних проблем пацієнта. Медична сестра керу­ється при цьому складністю самої проблеми, гостротою і значу­щістю її для пацієнта, бажанням пацієнта, доступністю допомоги інших фахівців — учасників команди. Медичні сестри хоспісів і відділень у своїй роботі не можуть обмежитися тільки медичним аспектом догляду за пацієнтом і виконують, здавалося б, не влас­тиві їм функції психолога, священика, соціального працівника, частково дублюючи роботу решти учасників команди. Це також пояснюється тим, що медична сестра перебуває до пацієнта ближче, ніж інші учасники команди. Спілкуючись з пацієнтом прак­тично щодня, вона раніше за інших може відмітити зміни в його самопочутті й настрої, до неї першої звернеться пацієнт з прохан­ням. І тут важливо не втратити, правильно використати час, необ­хідний для передачі інформації іншим учасникам команди й ор­ганізації спеціалізованої допомоги. Вирішення проблем із залу­ченням фахівців часто відстрочене за часом, наприклад, отриман­ня пацієнтом пенсії або оформлення інвалідності (такі проблеми можуть викликати серйозний неспокій у пацієнта і позначитися на його самопочутті). Для медичної сестри важливо не тільки сво­єчасно звернутися до відповідного фахівця, але також пояснити пацієнтові в доступній для нього формі, як саме і в які терміни за­вдання буде вирішено, і таким чином заспокоїти. Інший приклад. Організація візиту священика, психотерапевта іноді може забра­ти декілька днів, і пацієнт вимушений чекати. Бесіда медичної сестри з пацієнтом у спокійній обстановці, а не мимохідь здатна зробити це очікування не таким болісним. Можливість розпові­сти про те, що турбує, зустріти співчуття й розуміння здатна зна­чно полегшити стан хворого. Ще один аспект роботи медичної се­стри — навчання пацієнта правилам особистої гігієни, прийман­ню лікарських засобів, догляду за стомою, поради щодо харчу­вання, навчання відволікальним і релаксивним вправам при бо­льовому синдромі, дихальним вправам при задусі, самомасажу при лімфодемі, а також членів його сім'ї правилам догляду, ви­користанню засобів догляду, особливостям харчування, спілку­вання. Залучення до процесу догляду родичів пацієнта сприяє не тільки поліпшенню якості догляду, а й несе могутній позитивний заряд, допомагає встановити сприятливий контакт між пацієн­том, його родичами і медичним персоналом.

Робота з волонтерами також входить до функціональних обов'язків медичних сестер хоспісів. Саме медсестра підкаже до­бровільним помічникам, чим вони можуть бути корисні пацієнто­ві (сходити в магазин за продуктами, супроводжувати на прогу­лянці, поговорити і т. д.). При цьому медична сестра керується бажаннями й інтересами пацієнта, захищаючи його від небажа­них контактів, водночас надаючи волонтерам можливість реалі­зувати свою потребу в допомозі хворим. Таким чином, медичні сестри хоспісів і відділень, крім догляду за пацієнтом, виконують функції координатора команди, помічника, радника і захисника пацієнта. Для реалізації названих принципів організації роботи медичних сестер стаціонарів хоспісів і відділень паліативної до­помоги (ВПД) потрібне створення декількох обов'язкових умов. Це, перш за все, штатний розклад, складений з розрахунку одна медична сестра на п'ять пацієнтів; формування системи підготов­ки медичних сестер — фахівців з паліативної допомоги двох рів­нів (з середньою і вищою медичною освітою); сприятливі умови для догляду за пацієнтом та наявність необхідних для цього засо­бів. Не менш важливим в організації роботи медичних сестер ста­ціонарів хоспісів і ВПД є правильно складений графік чергувань. Звичайний графік роботи палатних медсестер — доба через троє або робота в черговій зміні, де залежно від кількості пацієнтів на відділення (за штатним розкладом) може бути декілька медсес­тер; відповідно неминуче відбувається розділення роботи, напри­клад, розділення на декілька постів або на ділянки роботи (ін'єк­ції, перев'язки і т. д.). Останній варіант найгірший, оскільки се­стра відповідає не за конкретних хворих, а лише за проведення певних маніпуляцій.

Крім звичайної організації роботи медичних сестер доцільно використовувати описану нижче модель. Під час надходження пацієнта в стаціонар старша медсестра підбирає відповідних ме­дичних сестер для догляду за ним (враховується тип особистості пацієнта і медсестер). Надалі впродовж всього періоду перебуван­ня пацієнта в стаціонарі ці медсестри ведуть щоденний догляд і спостереження, чергуючи в денну й нічну зміни). З урахуванням того, що в нічний час потреба в персоналі менша, ніж удень, біль­ша кількість персоналу працює в денну зміну. Такий графік робо­ти кращий через те, що медсестра практично щодня відстежує зміни в стані пацієнта, краще знає його проблеми, частіше ба­читься з його сім'єю. Це сприяє встановленню доброго психоло­гічного контакту, підвищенню особистої відповідальності, що у результаті сприятливо позначається на якості лікування та до­гляду.

Сестринський персонал, що надає паліативну допомогу вми­раючим хворим, перебуває в стані постійної емоційної і фізичної напруги. Полегшуючи обтяжливі симптоми, зменшуючи страж­дання й біль, перебуваючи поруч із хворим до останніх хвилин його життя та бачачи смерть,- медичні сестри відчувають такі про­блеми;

1) професійна і людська відповідальність не тільки перед хво­рим, а й перед його оточенням;

2) відчуття власної смертності;

3) сприйняття і переживання власної безпорадності;

4) дефіцит часу.

У результаті цього медичні сестри, що надають паліативну до­помогу, як і весь медичний персонал, самі потребують психоло­гічної підтримки, яку надають психотерапевт і психолог відді­лення або лікарні паліативної допомоги.

Зменшують психоемоційну напругу:

— добре організована робота підрозділу;

— створення атмосфери співпраці та взаєморозуміння між всі­ма членами колективу;

— продумана організація роботи;

— наявність для медичного персоналу кабінетів психологічно­го розвантаження та особистої гігієни;

— розуміння та підтримка адміністрації.


Читайте також:

  1. Взаємозв’язок розміру наночастинок з їхніми оптичними властивостями
  2. Горизонтальні банківські правовідносини виникають між комерційними банками та їхніми клієнтами з приводу банківського обслуговування.
  3. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ
  4. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ
  5. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ В ХІРУРГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ. ПІДГОТОВКА ХВОРИХ ДО ОПЕРАЦІЇ
  6. Догляд за хворими з опіками та відмороженнями
  7. Догляд за хворими з ранами
  8. Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка
  9. ЛЕКЦІЯ №3-1-2 ЗАКРИТІ ТА ВІДКРИТІ МЕХАНІЧНІ УШКОДЖЕННЯ. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ.
  10. ЛЕКЦІЯ №3-4-5. ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРИ ДОГЛЯДІ ЗА ХВОРИМИ З ХІРУРГІЧНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ.
  11. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА І ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ




Переглядів: 6100

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Проблеми термінальної психотерапії | Спостереження за тяжкохворими та пацієнтами в агональному стані

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.