• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ВІЛ-інфекція

ВІЛ-інфекція має декілька стадій розвитку. Вона починається з інфікування людини вірусом. ВІЛ-інфекція спричинює прогре­суюче ураження як імунної, так і нервової систем. З часом вона починає проявлятися у вигляді симптомів, що дає змогу класифі­кувати ранню, проміжну й пізню стадії ВІЛ- інфекції. Після інфі­кування людина стає носієм інфекції, тобто може передавати вірус іншим людям впродовж усього життя. Гостра сероконверсія

Протягом 3—8 тиж. після інфікування в деяких хворих роз­вивається гостре захворювання, яке триває від 2 до 3 тиж. з таки­ми симптомами, як лихоманка, висипання, суглобовий і м'язовий біль, набряк лімфатичних залоз, діарея і біль у горлі. Симптоми можуть бути слабо вираженими й надалі повністю зникають. Цей стан називається гострою сероконверсією. У цей період вірус про­довжує размножуватися в організмі й імунна система людини від­повідає на це виробленням антитіл до вірусу. Через 6—12 тиж.після інфікування в крові вже можна визначити антитіла до ВІЛ.

На відміну від антитіл до більшості інших мікроорганізмів, ці ан­титіла не здатні ефективно руйнувати вірус.

Асимптоматична інфекція

У людини можуть бути відсутні симптоми і зовні вона може мати здоровий вигляд упродовж багатьох років, не зважаючи на наявність ВІЛ-інфекції в організмі. Протягом цього безсимтомно-го періоду людина залишається контагіозною. У міру розмножен­ня вірусу розвивається прогресуюче ураження імунної та нерво­вої систем. Аналіз крові людини на цій стадії дає змогу визначати антитіла до ВІЛ.У деяких людей спостерігається збільшення лім­фовузлів (хронічно рецидивна генералізована лімфаденопатія) у безсимптомній стадії ВІЛ-інфекції.

Ранні симптоми хвороби

У багатьох людей розвивається багато симптомів, спричине­них ВІЛ-інфекцією. Це відбувається без розвитку опортуністич­них інфекцій або вторинних злоякісних пухлин, пов'язаних зі СНІДом. Цісистемні симтоми й ознаки називають СНІД-асоційо-ваним комплексом. До них належать кандидозні стоматити, діа­рея, втрата маси тіла, слабка переміжна лихоманка, нічна пітли­вість, різні шкірні висипання та загальна слабкість. Можуть спо­стерігатися різні грибкові або вірусні захворювання (див. табл. 6, 7). У цій стадії розвитку ВІЛ-інфекції люди почуваються хроніч­но хворими.

Пізні симптоми хвороби

Характерною для СНІДу з умовно-патогенних хвороб є пнев­монія. Однією з найпоширеніших хвороб, зумовлених опортуніс­тичними інфекціями при інфікуванні ВІЛ, особливо в країнах, що розвиваються, є туберкульоз. Опортуністична інфекція не спричинюється ВІЛ, але часто супроводжує СНІД (туберкульоз). Можуть також розвиватися злоякісні пухлини, зумовлені опор­туністичними інфекціями, такі як саркома Капоші та недиферен-ційована В-клітинна лімфома. Крімтого, відзначаються значна втрата маси тіла, а також неврологічні й психоневрологічні син-

Дроми. Цю кінцеву стадію ВІЛ-інфекції називають СНІДом. У хворих у цій стадії розвивається термінальний стан, і вони поми­рають.

Запобігання поширенню ВІЛ-інфекціїв лікувальних за­кладах

ВІЛ-інфекція може передаватися в умовах лікувального за­кладу від пацієнта до пацієнта, від пацієнта до медичного праців­ника або дуже рідко від медичного працівника до пацієнта. У будь-якому із цих випадків ризик залежить від співвідношення інфікованих осіб серед населення, поширеності випадків вико­ристання заражених медичних інструментів, характеру таких випадків, відносної інвазійної здатності вірусу та від концентра­ції вірусу в крові.

Оскільки виявити всіх осіб, інфікованих ВІЛ,неможливо, стратегія запобігання передачі ВІЛ-інфекції в умовах закладів охорони здоров'я спрямована на обстеження та виявлення таких осіб. Особливу увагу приділяють інфікованим особам, наданню їм підтримки, проведенню лікування й догляду.

Найпоширенішим шляхом передачі ВІЛ-інфекції в умовах лі­кувальних закладів є кров та біологічні рідини.

Ризик для медичного персоналу:

• пошкодження голкою чи будь-яким гострим предметом, за­брудненим кров'ю чи іншою біологічною рідиною людини, інфі­кованої ВІЛ;

• контакту відкритої рани з кров'ю чи іншою біологічною рі­диною людини, інфікованої ВІЛ;

• потрапляння інфікованої крові чи біологічної рідини на слизові оболонки або в очі.

Ризик для пацієнтів:

• забруднені інструменти (голки, шприци, скальпелі та ін­ший інструментарій для інвазійних процедур), які використову­ються повторно без адекватного дезінфікування чи стерилізації;

• переливання крові, інфікованої ВІЛ;

• трансплантати шкіри, інших органів чи донорська сперма від інфікованого донора;

• контакт з кров'ю чи іншими біологічними рідинами медич­ного працівника, інфікованого ВІЛ.

Запобіжні заходи для медичної сестристосовно ВІЛ-інфекції (табл. 6)

Таблиця 6 Симтоми СНІДу та відповідні дії медсестри

Запобігання пошкодженням, спричиненим голками та інши­ми інструментами:

• ніколи не згинайте, не ламайте і не маніпулюйте викорис­таними разовими голками, а негайно їх викидайте разом зі шпри­цом у пластмасовий чи металевий контейнер для дезінфекції;

• одразу ж викидайте використані разові інструменти;

• одягайте товсті рукавички при ретельному очищенні голок та інших ріжучих і колючих інструментів перед дезінфекцією чи

стерилізацією;

• уникайте непотрібних маніпуляцій із забрудненими інстру­ментами; запобігайте контакту з відкритими ранами й слизовими оболонками хворих;

• закривайте власні пошкоджені ділянки шкіри та відкриті рани водонепроникними пов'язками;

• мийте руки водою з милом негайно після будь-якого кон­такту з кров'ю або іншою біологічною рідиною;

• проби крові та інших біологічних рідин повинні міститися у контейнерах з герметично закритими кришками для запобіган­ня їх проливанню під час транспортування; не допускайте забруд­нення зовнішньої частини контейнера;

• одягайте відповідні рукавички при можливому контакті кров'ю чи біологічними рідинами та при роботі з пробами крові; І

• білизна, забруднена кров'ю та іншими біологічними ріди­нами, повинна транспортуватися в добре закритих пакетах і скла­датися забрудненою частиною до середини; її слід прати в гарячій воді з мийними засобами;

• під час допомоги при пологах сестра й акушерка можуг мати контакт з великою кількістю крові. У ході планування на­дання допомоги при пологах у стаціонарі або вдома слід передба­чити використання захисних рукавичок, фартуха, мила й води;

• метод проведення новонародженому штучного дихання «із рота до рота» слід замінити використанням механічних або елек­тричних засобів;

• набирання проб у піпетку ротом слід замінити механічни­ми засобами у всіх лабораторіях, які працюють з кров'ю або інши­ми біологічними рідинами.

Запобігання передачі ВІЛ-інфекції при переливанні ВІЛ-інфікованої крові або препаратів крові:

• будь-яка кров, що переливається, повинна перевірятися на наявність маркерів ВІЛ-інфекції. Якщо тестування провести не­можливо, переливання крові слід робити тільки тоді, коли є за­гроза для життя, та це абсолютно необхідно;

• за можливістю замінюйте кров при переливанні іншими внутрішньовенними замінниками;

• якщо пацієнт хворіє на анемію, бажано знайти й усунути її причину (анкілостома, малярія або недостатнє харчування), а не застосовувати переливання крові.

Запобігання передачі ВІЛ-інфекції через пошкоджений ВІЛ трансплантат органа чи тканини або донорську сперму:

• перевірте всіх донорів на наявність антитіл до ВІЛ-ін­фекції.

У разі потрапляння крові або іншої біологічної рідини на по­верхню:

• приберіть кров чи іншу біологічну рідину за допомогою па­перового рушника. Стежте за тим, щоб кров не потрапляла на руки й за можливості одягайте захисні рукавички. Можна вико­ристовувати рушники, але після забруднення їх слід обробляти так само, як брудну білизну;

• промийте поверхню гарячою водою з милом;

• знешкодьте поверхню дезінфекційними засобами середньої або низької активності, наприклад, натрію гіпохлоридом.

Знищення відходів:

• рідини, наприклад кров, можна змивати в каналізаційну систему, яка відповідає санітарним нормам, або у вигрібну яму;

• твердівідходи,як, наприклад, просякнуті кров'ю пов'язки, санітарні прокладки та серветки, плаценту чи проби біопсії тка­нин, необхідно спалювати або закопувати.

ІУВ/ Не викидайте ці матеріали на відкриті звалища, куди є відкритий доступ, й уникайте закопування матеріалів там, де є небезпека їхнього відкопування або забруднення водних джерел.

Профілактика при пораненнях, контактах з кров'ю, біоло­гічними рідинами та біо матеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсона­лу, забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання їм ме­дичної допомоги повинно кваліфікуватись як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.

Якщо контакт з кров'ю, іншими біологічними рідинами чи біоматеріалами супроводжувався порушенням цілості шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен:

— зняти рукавички робочою поверхнею всередину;

— видавити кров із рани;

— обробити ушкоджене місце одним із дезінфектантів (70 % розчином етилового спирту, 5 % настоянкою йоду при порізах, З % розчином водню перекису);

— ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а по­тім протерти їх 70 % розчином етилового спирту;

— на рану накласти пластир, одягнути напальник;

— за потреби продовження роботи одягти гумові рукавички;

— терміново повідомити керівництво закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

У разі забруднення кров'ю або іншими біологічними рідина­ми, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

— обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70 % розчином етилового спирту, 3 % розчином водню перекису, 3 % розчином хлораміну);

— промити водою з милом і вдруге обробити спиртом. У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на

слизові оболонки:

— ротової порожнини — прополоскати 70 % розчином етило­вого спирту;

— порожнини носа — закапати ЗО % розчин альбуциду;

— очі — промити водою (чистими руками), закапати ЗО % роз­чином альбуциду.

Для обробки носа та очей можна використовувати 0,05 % роз­чин калію перманганату.

Запобігання передачі ВІЛ-інфекції через забруднені інстру­менти:

• усі інструменти, які використовуються повторно, слід чис­тити й дезінфікувати або стерилізувати перед використанням;

• разові інструменти слід використовувати тільки один раз і потім знищити відповідним чином — спалити або закопати;

• бажано замінити ін'єкції на пероральне приймання лікар­ських засобів. Якщо пацієнти надають перевагу ін'єкціям, пояс­ніть їм, чому рекомендується пероральне застосування ліків;

• проінструктуйте пацієнтів уникати ін'єкцій та інвазивних процедур, які виконуються без стерилізації інструментів.

Завдання медичної сестри та родичів при наданні паліативної допомоги вдома

Необхідно визначити:

1) чи справді це термінальний стан;

2) чи справді показана тільки паліативна допомога й догляд;

3) що саме хоче пацієнт;

4) уявлення про хворобу в родичів та їхні можливості.

Має бути ясно сформульована загальна мета, досягнено прин­ципового взаєморозумінням усіх учасників. Усі повинні бути на­лаштовані на те, що тепер мова йде тільки про створення умов для гідної смерті.

Тільки після ґрунтовної перевірки обставин, переконавшись, що вдома умови несприятливі, слід шпиталізувати хворого з ме­тою догляду.

Коли можна залишити вмираючого вдома?

Коли пацієнт бажає померти вдома, його стан дає змогу здій­снювати догляд вдома і для цього є необхідні умови — фінансові, тимчасові — й особи, які можуть здійснювати цей догляд.

Якщо пацієнт залишається вдома, лікар і медична сестра ма­ють бути впевнені, що члени сім'ї, які надаватимуть допомогу, володіють необхідними навичками з догляду. За відсутності та­ких необхідно їх навчити, інакше гарантій якісного догляду не­має. У рекомендаціях Комітету Міністрів державам — учасницям Ради Європи вказано: «Слід сприяти наданню допомоги вдома не лише професіоналами, а і непрофесіоналами — членами сім'ї та сусідами, особливо особам похилого віку, хронічно хворим і без­порадним людям».

Переваги й недоліки смерті вдома

Читайте також:

1. ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ

Переглядів: 1274