• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВІЛ-інфекція

ВІЛ-інфекція має декілька стадій розвитку. Вона починається з інфікування людини вірусом. ВІЛ-інфекція спричинює прогре­суюче ураження як імунної, так і нервової систем. З часом вона починає проявлятися у вигляді симптомів, що дає змогу класифі­кувати ранню, проміжну й пізню стадії ВІЛ- інфекції. Після інфі­кування людина стає носієм інфекції, тобто може передавати вірус іншим людям впродовж усього життя. Гостра сероконверсія

Протягом 3—8 тиж. після інфікування в деяких хворих роз­вивається гостре захворювання, яке триває від 2 до 3 тиж. з таки­ми симптомами, як лихоманка, висипання, суглобовий і м'язовий біль, набряк лімфатичних залоз, діарея і біль у горлі. Симптоми можуть бути слабо вираженими й надалі повністю зникають. Цей стан називається гострою сероконверсією. У цей період вірус про­довжує размножуватися в організмі й імунна система людини від­повідає на це виробленням антитіл до вірусу. Через 6—12 тиж.після інфікування в крові вже можна визначити антитіла до ВІЛ.

На відміну від антитіл до більшості інших мікроорганізмів, ці ан­титіла не здатні ефективно руйнувати вірус.

Асимптоматична інфекція

У людини можуть бути відсутні симптоми і зовні вона може мати здоровий вигляд упродовж багатьох років, не зважаючи на наявність ВІЛ-інфекції в організмі. Протягом цього безсимтомно-го періоду людина залишається контагіозною. У міру розмножен­ня вірусу розвивається прогресуюче ураження імунної та нерво­вої систем. Аналіз крові людини на цій стадії дає змогу визначати антитіла до ВІЛ.У деяких людей спостерігається збільшення лім­фовузлів (хронічно рецидивна генералізована лімфаденопатія) у безсимптомній стадії ВІЛ-інфекції.

Ранні симптоми хвороби

У багатьох людей розвивається багато симптомів, спричине­них ВІЛ-інфекцією. Це відбувається без розвитку опортуністич­них інфекцій або вторинних злоякісних пухлин, пов'язаних зі СНІДом. Цісистемні симтоми й ознаки називають СНІД-асоційо-ваним комплексом. До них належать кандидозні стоматити, діа­рея, втрата маси тіла, слабка переміжна лихоманка, нічна пітли­вість, різні шкірні висипання та загальна слабкість. Можуть спо­стерігатися різні грибкові або вірусні захворювання (див. табл. 6, 7). У цій стадії розвитку ВІЛ-інфекції люди почуваються хроніч­но хворими.

Пізні симптоми хвороби

Характерною для СНІДу з умовно-патогенних хвороб є пнев­монія. Однією з найпоширеніших хвороб, зумовлених опортуніс­тичними інфекціями при інфікуванні ВІЛ, особливо в країнах, що розвиваються, є туберкульоз. Опортуністична інфекція не спричинюється ВІЛ, але часто супроводжує СНІД (туберкульоз). Можуть також розвиватися злоякісні пухлини, зумовлені опор­туністичними інфекціями, такі як саркома Капоші та недиферен-ційована В-клітинна лімфома. Крімтого, відзначаються значна втрата маси тіла, а також неврологічні й психоневрологічні син-

Дроми. Цю кінцеву стадію ВІЛ-інфекції називають СНІДом. У хворих у цій стадії розвивається термінальний стан, і вони поми­рають.

Запобігання поширенню ВІЛ-інфекціїв лікувальних за­кладах

ВІЛ-інфекція може передаватися в умовах лікувального за­кладу від пацієнта до пацієнта, від пацієнта до медичного праців­ника або дуже рідко від медичного працівника до пацієнта. У будь-якому із цих випадків ризик залежить від співвідношення інфікованих осіб серед населення, поширеності випадків вико­ристання заражених медичних інструментів, характеру таких випадків, відносної інвазійної здатності вірусу та від концентра­ції вірусу в крові.

Оскільки виявити всіх осіб, інфікованих ВІЛ,неможливо, стратегія запобігання передачі ВІЛ-інфекції в умовах закладів охорони здоров'я спрямована на обстеження та виявлення таких осіб. Особливу увагу приділяють інфікованим особам, наданню їм підтримки, проведенню лікування й догляду.

Найпоширенішим шляхом передачі ВІЛ-інфекції в умовах лі­кувальних закладів є кров та біологічні рідини.

Ризик для медичного персоналу:

• пошкодження голкою чи будь-яким гострим предметом, за­брудненим кров'ю чи іншою біологічною рідиною людини, інфі­кованої ВІЛ;

• контакту відкритої рани з кров'ю чи іншою біологічною рі­диною людини, інфікованої ВІЛ;

• потрапляння інфікованої крові чи біологічної рідини на слизові оболонки або в очі.

Ризик для пацієнтів:

• забруднені інструменти (голки, шприци, скальпелі та ін­ший інструментарій для інвазійних процедур), які використову­ються повторно без адекватного дезінфікування чи стерилізації;

• переливання крові, інфікованої ВІЛ;

• трансплантати шкіри, інших органів чи донорська сперма від інфікованого донора;

• контакт з кров'ю чи іншими біологічними рідинами медич­ного працівника, інфікованого ВІЛ.

Запобіжні заходи для медичної сестристосовно ВІЛ-інфекції (табл. 6)

Таблиця 6 Симтоми СНІДу та відповідні дії медсестри

Запобігання пошкодженням, спричиненим голками та інши­ми інструментами:

• ніколи не згинайте, не ламайте і не маніпулюйте викорис­таними разовими голками, а негайно їх викидайте разом зі шпри­цом у пластмасовий чи металевий контейнер для дезінфекції;

• одразу ж викидайте використані разові інструменти;

• одягайте товсті рукавички при ретельному очищенні голок та інших ріжучих і колючих інструментів перед дезінфекцією чи

стерилізацією;

• уникайте непотрібних маніпуляцій із забрудненими інстру­ментами; запобігайте контакту з відкритими ранами й слизовими оболонками хворих;

• закривайте власні пошкоджені ділянки шкіри та відкриті рани водонепроникними пов'язками;

• мийте руки водою з милом негайно після будь-якого кон­такту з кров'ю або іншою біологічною рідиною;

• проби крові та інших біологічних рідин повинні міститися у контейнерах з герметично закритими кришками для запобіган­ня їх проливанню під час транспортування; не допускайте забруд­нення зовнішньої частини контейнера;

• одягайте відповідні рукавички при можливому контакті кров'ю чи біологічними рідинами та при роботі з пробами крові; І

• білизна, забруднена кров'ю та іншими біологічними ріди­нами, повинна транспортуватися в добре закритих пакетах і скла­датися забрудненою частиною до середини; її слід прати в гарячій воді з мийними засобами;

• під час допомоги при пологах сестра й акушерка можуг мати контакт з великою кількістю крові. У ході планування на­дання допомоги при пологах у стаціонарі або вдома слід передба­чити використання захисних рукавичок, фартуха, мила й води;

• метод проведення новонародженому штучного дихання «із рота до рота» слід замінити використанням механічних або елек­тричних засобів;

• набирання проб у піпетку ротом слід замінити механічни­ми засобами у всіх лабораторіях, які працюють з кров'ю або інши­ми біологічними рідинами.

Запобігання передачі ВІЛ-інфекції при переливанні ВІЛ-інфікованої крові або препаратів крові:

• будь-яка кров, що переливається, повинна перевірятися на наявність маркерів ВІЛ-інфекції. Якщо тестування провести не­можливо, переливання крові слід робити тільки тоді, коли є за­гроза для життя, та це абсолютно необхідно;

• за можливістю замінюйте кров при переливанні іншими внутрішньовенними замінниками;

• якщо пацієнт хворіє на анемію, бажано знайти й усунути її причину (анкілостома, малярія або недостатнє харчування), а не застосовувати переливання крові.

Запобігання передачі ВІЛ-інфекції через пошкоджений ВІЛ трансплантат органа чи тканини або донорську сперму:

• перевірте всіх донорів на наявність антитіл до ВІЛ-ін­фекції.

У разі потрапляння крові або іншої біологічної рідини на по­верхню:

• приберіть кров чи іншу біологічну рідину за допомогою па­перового рушника. Стежте за тим, щоб кров не потрапляла на руки й за можливості одягайте захисні рукавички. Можна вико­ристовувати рушники, але після забруднення їх слід обробляти так само, як брудну білизну;

• промийте поверхню гарячою водою з милом;

• знешкодьте поверхню дезінфекційними засобами середньої або низької активності, наприклад, натрію гіпохлоридом.

Знищення відходів:

• рідини, наприклад кров, можна змивати в каналізаційну систему, яка відповідає санітарним нормам, або у вигрібну яму;

• твердівідходи,як, наприклад, просякнуті кров'ю пов'язки, санітарні прокладки та серветки, плаценту чи проби біопсії тка­нин, необхідно спалювати або закопувати.

ІУВ/ Не викидайте ці матеріали на відкриті звалища, куди є відкритий доступ, й уникайте закопування матеріалів там, де є небезпека їхнього відкопування або забруднення водних джерел.

Профілактика при пораненнях, контактах з кров'ю, біоло­гічними рідинами та біо матеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсона­лу, забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання їм ме­дичної допомоги повинно кваліфікуватись як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.

Якщо контакт з кров'ю, іншими біологічними рідинами чи біоматеріалами супроводжувався порушенням цілості шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен:

— зняти рукавички робочою поверхнею всередину;

— видавити кров із рани;

— обробити ушкоджене місце одним із дезінфектантів (70 % розчином етилового спирту, 5 % настоянкою йоду при порізах, З % розчином водню перекису);

— ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а по­тім протерти їх 70 % розчином етилового спирту;

— на рану накласти пластир, одягнути напальник;

— за потреби продовження роботи одягти гумові рукавички;

— терміново повідомити керівництво закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

У разі забруднення кров'ю або іншими біологічними рідина­ми, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

— обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70 % розчином етилового спирту, 3 % розчином водню перекису, 3 % розчином хлораміну);

— промити водою з милом і вдруге обробити спиртом. У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на

слизові оболонки:

— ротової порожнини — прополоскати 70 % розчином етило­вого спирту;

— порожнини носа — закапати ЗО % розчин альбуциду;

— очі — промити водою (чистими руками), закапати ЗО % роз­чином альбуциду.

Для обробки носа та очей можна використовувати 0,05 % роз­чин калію перманганату.

Запобігання передачі ВІЛ-інфекції через забруднені інстру­менти:

• усі інструменти, які використовуються повторно, слід чис­тити й дезінфікувати або стерилізувати перед використанням;

• разові інструменти слід використовувати тільки один раз і потім знищити відповідним чином — спалити або закопати;

• бажано замінити ін'єкції на пероральне приймання лікар­ських засобів. Якщо пацієнти надають перевагу ін'єкціям, пояс­ніть їм, чому рекомендується пероральне застосування ліків;

• проінструктуйте пацієнтів уникати ін'єкцій та інвазивних процедур, які виконуються без стерилізації інструментів.

Завдання медичної сестри та родичів при наданні паліативної допомоги вдома

Необхідно визначити:

1) чи справді це термінальний стан;

2) чи справді показана тільки паліативна допомога й догляд;

3) що саме хоче пацієнт;

4) уявлення про хворобу в родичів та їхні можливості.

Має бути ясно сформульована загальна мета, досягнено прин­ципового взаєморозумінням усіх учасників. Усі повинні бути на­лаштовані на те, що тепер мова йде тільки про створення умов для гідної смерті.

Тільки після ґрунтовної перевірки обставин, переконавшись, що вдома умови несприятливі, слід шпиталізувати хворого з ме­тою догляду.

Коли можна залишити вмираючого вдома?

Коли пацієнт бажає померти вдома, його стан дає змогу здій­снювати догляд вдома і для цього є необхідні умови — фінансові, тимчасові — й особи, які можуть здійснювати цей догляд.

Якщо пацієнт залишається вдома, лікар і медична сестра ма­ють бути впевнені, що члени сім'ї, які надаватимуть допомогу, володіють необхідними навичками з догляду. За відсутності та­ких необхідно їх навчити, інакше гарантій якісного догляду не­має. У рекомендаціях Комітету Міністрів державам — учасницям Ради Європи вказано: «Слід сприяти наданню допомоги вдома не лише професіоналами, а і непрофесіоналами — членами сім'ї та сусідами, особливо особам похилого віку, хронічно хворим і без­порадним людям».

Переваги й недоліки смерті вдома

Читайте також:

1. ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ

Переглядів: 1341